Рішення

від 22.09.2020 по справі 908/1885/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/108/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 Справа № 908/1885/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інтерпром ЛТД (адреса реєстрації - 01103, м. Київ, вул. Дружби народів, б. 10; адреса для листування - 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, б. 19, оф. 408)

до відповідача Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 7)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

27.07.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтерпром ЛТД» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» про стягнення 138232,00 грн, з яких: основний борг - 90000,00 грн, пеня - 37960,00 грн, інфляційні втрати - 8712,00 грн, 3% річних - 1560,00 грн.

27.07.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1885/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.08.2020, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.09.2020 об 10 год. 30 хв.

На адресу Господарського суду Запорізької області 11.08.2020 від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить суд провести судове засідання, призначене на 01.09.2020 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 12.08.2020 у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтерпром ЛТД» про участь у судовому засіданні по справі №908/1885/20 в режимі відеоконференції відмовлено, у зв`язку з відсутністю технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №38 від 14.01.2020 щодо повноти та своєчасності оплати поставленого товару, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 90 000,00 грн. за порушення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 37 960,00 грн пені, 8 712,00 грн інфляційних втрат та 1560,00 грн 3% річних.

31.08.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 48232,00 грн., з яких: 37960,00 грн. - договірної неустойки (пені), 8712,00 грн. - інфляційного збільшення суми боргу, 1560,00 грн. - 3% річних відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Заява судом прийнята до розгляду, розглядаються позовні вимог в редакції заяви від 31.08.2020.

Також 31.08.2020 від позивача надійшла заява про включення до складу судових витрат суми на оплату послуг адвоката в розмірі 19 200,00 грн.

Заява судом прийнята до розгляду.

21.09.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

26.08.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначає, що на момент звернення позивачем до суду сума основного боргу складає 85000,00 грн., а не 90000,00грн., як помилково вказано у позові. 14.08.2020 відповідачем сплачено 85000,00 грн. суми основного боргу, оригінал платіжного доручення додано до відзиву. Просить у зв`язку з запровадження з 11.03.2020 карантину у задоволенні позову щодо стягнення штрафних санкцій відмовити.

В судове засідання 22.09.2020 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою представників сторін фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

В судому засіданні 22.09.2020 судом прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

14.01.2020 між ТОВ Компанія Інтерпром ЛТД - постачальник та ПрАТ Запорізька кондитерська фабрика - покупець укладено договір поставки №38, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, в асортименті, обсязі, на умовах, за ціною, згідно специфікації у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 6.2. договору, покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару постачальником.

Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника (п. 6.3. договору).

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набирає сили з моменту підписання і діє до 21.12.2024.

Специфікацією №1 до договору сторонами погоджено поставку товару на суму 220 000,00 грн.

Товар на суму 220 000,00 грн поставлено за видатковою накладною №3 від 15.01.2020. Про отримання товару відповідачем свідчить підпис уповноваженої особи, скріплений печаткою підприємства.

В порушення умов договору відповідачем отриманий товар оплачено частково, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 85 000,00 грн.

Позивачем звертався до відповідача з претензією від 12.06.2020.

Станом на 27.07.2020 заборгованість погашена не була.

Невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договорами поставки стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем сума заборгованості сплачена після відкриття провадження у даній справі, що підтверджується платіжним дорученням №1309 від 14.08.2020 на суму 85 000,00 грн.

31.08.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості, просить стягнути з відповідача на користь позивача нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання пеню у сумі 37 960,00 грн, інфляційні втрати в сумі 8 712,00 грн та 3% річних у сумі 1 560,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 8.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару, покупець зобов`язаний виплатити постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що дійсно мале місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

В той же час, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі 9 396,72 грн, розрахована за вказаний позивачем період, проте з врахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши правильність розрахунків відсотків річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок виконано вірно, відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на те, що позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних не підлягають задоволенню у зв`язку з введенням з 11.03.2020 карантину, судом не приймаються, оскільки, по-перше, зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості виникло до введення в країні карантину. По-друге, законодавчими актами передбачено заборону нарахування штрафних санкцій лише за споживчими кредитами. Інших норм законодавства щодо звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вигляді пені, відповідачем не наведено. Крім того, як уже зазначалося, нарахування інфляційних втрат та відсотків річних не є штрафними санкціями, а є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, позивач просить включити до складу судових витрат суму понесених витрат на оплату правової допомоги в розмірі 19 200,00 грн.

Позивачем на підтвердження понесених витрат надано договір про надання правової допомоги №ЮО-03/2020 від 12.05.2020, укладений між ТОВ Компанія Інтерпром ЛТД та Адвокатом Андрієнко С.В., довіреність №120520 від 12.05.2020, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4989 від 29.05.2012, Акт надання послуг №19 від 15.07.2020 на суму 30 000,00 грн, рахунок на поалту правової допомоги №19 від 15.07.2020 на суму 30 000,00 грн, платіжне доручення №869 від 31.07.2020 про оплату наданої правової допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу пропорційна розміру задоволених позовних вимог у сумі 7 829,64 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інтерпром ЛТД до Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 00382094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інтерпром ЛТД (адреса реєстрації - 01103, м. Київ, вул. Дружби народів, б. 10; адреса для листування - 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, б. 19, оф. 408, ідентифікаційний код юридичної особи 37955345) 9 396,72 грн пені (дев`ять тисяч триста дев`яносто шість гривень 72 коп.), 8 712,00 грн інфляційних втрат (вісім тисяч сімсот дванадцять гривень 00 коп.), 1 560,00 грн 3% річних (одна тисяча п`ятсот шістдесят гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 857,18 грн (вісімсот п`ятдесят сім гривень 00 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 7 829,64 грн (сім тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 64 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій