Рішення

від 18.09.2020 по справі 910/3416/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2020Справа № 910/3416/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медистар" (04073, м.Київ, ПРОСПЕКТ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 17/1; ідентифікаційний код 40079249)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Асистанс" (01133, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНІДА ПЕРВОМАЙСЬКОГО, будинок 11, ЛІТЕРА А, офіс 22; ідентифікаційний код 39790906)

про стягнення 44 357,91 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Медистар" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Асистанс" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 44 357,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов`язків за договором на надання медичних послуг № 39-18 від 23.05.2018 та договору про реструктуризацію заборгованості від 07.08.2019.

Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач в установлений строк не скерував до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвалу про виклик у судове засідання від 19.07.2018 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення, яке було скероване на адресу Відповідача, не вдалося вручити адресату через закінчення терміну зберігання, про що було вказано на поштовому відправленні, яке було повернуте до суду.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження Відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення Відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття аровадження у справі від 16.03.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) був укладений Договір № 39-18 на надання медичних послуг (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов`язується надавати медичні послуги з магнітне - резонансної діагностики особам, які є застрахованими.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем протягом 10 банківських днів з дня отримання звітно-фінансових документів згідно пункту 4.2.

Щомісячно до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним, Виконавець по факту наданих медичних послуг надає звітно-фінансові документи Замовнику для оплати отриманих Замовником послуг (пункту 4.2. договору).

У разі згоди з наданою Виконавцем звітно-фінансовою документацією представник Замовника підписує акт виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою Замовника та повертає один екземпляр Виконавцю (пункт 4.3. договору).

На виконання умов Договору Виконавцем було виставлено Замовнику: рахунок № 54 від 28.02.2019 та акт виконаних робіт № 47 від 28.02.2019 на суму 13 470,00 грн; рахунок № 91 від 31.03.2019 та акт виконаних робіт № 89 від 31.03.2019 на суму 8 500,00 грн; рахунок № 123 від 30.04.2019 та акт виконаних робіт № 118 від 30.04.2019 на суму 11 380,00 грн; рахунок № 158 від 31.05.2019 та акт виконаних робіт № 152 від 31.05.2019 на суму 5 700,00 грн. В загальному розмірі 39 050,00 грн.

Разом з рахунками Замовнику було передано акти виконаних робіт. Дані акти були підписані представником Замовника та по одному примірнику кожного акту було повернуто Виконавцю.

У порушення умов Договору Замовник надані Виконавцем медичні послуги не оплатив.

Намагаючись вирішити питання про повернення Замовником заборгованості, Виконавець звернувся до нього з вимогою про негайну сплату заборгованості за надані медичні послуги з магнітно- резонансної діагностики у розмірі 39050,00 грн.

За результатами переговорів було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості від 07.08.2019, яким було визначено дату сплату заборгованості - 30.09.2019.

Всупереч домовленостям, відповідач в обумовлений строк грошові кошти не сплатив, що зумовило звернення із даним позовом до суду. У межах позову Товариство також просить суд стягнути з відповідача 4 517,78 грн пені, 312,40 грн інфляційних втрат та 477,73 грн три проценти річних.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати заборгованості в строк до 30.09.2019 у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови укладених договорів, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 39 050,00 грн підлягають задоволенню

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (статті 216, 218 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями згідно з частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.4 договору передбачено відповідальність за порушення строків грошового зобов`язання у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки

Відповідальність відповідача за порушення строків грошового зобов`язання у виді пені в розмір: подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки (пункт 3 договору про реструктуризацію заборгованості від 07.08.2019).

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 4 517,78 грн, яка розрахована за період з 01.10.2019 по 26.02.2020, та є такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 477,73грн трьох процентів річних за період 01.10.2019-26.02.2020 та 312,40 грн. - інфляційних втрат за період жовтень 2019 року- січень 2020 року, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, у силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в заявлених розмірах.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медистар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Асистанс" про стягнення 44 357,91 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Асистанс" (01133, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНІДА ПЕРВОМАЙСЬКОГО, будинок 11, ЛІТЕРА А, офіс 22; ідентифікаційний код 39790906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медистар" (04073, м.Київ, ПРОСПЕКТ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 17/1; ідентифікаційний код 40079249) 39 050,00 грн (тридцять дев`ять тисяч п`ятдесят гривень 00 копійок) боргу, 4 517,78 грн (чотири тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 78 копійок) - пені, 312,40 грн (триста дванадцять гривень 40 копійок) - інфляційних втрат, 477,73 грн (чотириста сімдесят сім гривень 73 копійки) - три проценти річних та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ