Рішення

від 01.10.2020 по справі 911/977/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/977/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Групп" (02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5, ЄДРПОУ 39397857)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (08343, Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72, ЄДРПОУ 37905278)

про тягнення боргу, пені та 3% річних за договором оренди №95 від 11.12.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 10.04.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" про стягнення боргу, пені та 3% річних за договором оренди №95 від 11.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

06.05.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №01/05-20 від 04.05.2020 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 13.05.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 08.06.2020; відповідачу - заперечень до 12.06.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- 11.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Групп" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (відповідач, орендар) укладено Договір оренди №95;

- на виконання умов договору позивачем відповідно до актів надання послуг були надані відповідачу послуги з оренди на загальну суму 433263,00 грн;

- відповідачем не в повному обсязі сплачено орендні платежі відповідно до актів надання послуг, у зв`язку з чим, у останнього утворилася заборгованість у розмірі 63000,00 грн;

- у зв`язку з простороченням орендних платежів, позивачем, також, нараховано відповідачу пеню та 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується рекомендованим повідомленням № 0103273013621 від 24.04.2020 з відміткою про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 27.04.2020.

Водночас, суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX) розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відтак, з наведеного вбачається, що строк на подання відзиву в силу положень вказаного закону був продовжений на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та продовжено строк дії карантину до 11.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та продовжено строк дії карантину до 11.05.2020. Постановою Кабінету Міністрів №343 від 04.05.2020 строк дії карантину продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 та продовжено дію карантину до 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 продовжено на всій території України дію карантину з 01.08.2020 по 31.08.2020.

В той же час, відповідно ч. 4 Розділу Х Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до ч. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідний Закон набрав законної сили 16.07.2020, а отже, 05.08.2020 у відповідача був останній день строку для подачі відзиву або заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву.

Водночас, у даній справі, як вже зазначалось відзиву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Групп" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (відповідач, орендар) укладено Договір оренди №95 (далі - Договір), предметом якого є надання орендодавцем в платне користування орендарю на умовах оренди навантажувальної техніки (далі за текстом Договору - майна ) для виробничих цілей орендаря на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних орендних платежів. Перелік майна, що передається в оренду, зазначений в актах передачі майна (Додаток №1), які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1 Договору).

Сторони погодили, що строк оренди складає 6 (шість) календарних місяців від дати передачі навантажувальної техніці. Строк оренди вважається продовженим, якщо ні одна із сторін не заперечує його продовженню (п.п. 1.2., 1.3. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3., 3.4., 3.6., 3.9. Договору загальний розмір щомісячної орендної плати за користування майном зазначене в Актах передачі майна, які є невід`ємною частиною даного Договору. Орендар сплачує орендодавцю плату за користування майном у вигляді щомісячних (періодичних) орендних платежів. Перший платіж орендної плати здійснюється орендарем в розмірі щомісячної орендної плати протягом 5 днів після підписання цього Договору до моменту початку користування Орендарем. Сплата інших платежів орендної плати здійснюється орендарем до 10-го числа місяця, за поточний місяць в якому будуть надані послуги. Оплата орендних платежів здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем належним чином оформлених рахунків-фактур за оренду майна. Орендар не має права затримувати орендні платежі за Договором, строк оплати яких настав, крім випадків неможливості його використання у разі поломки.

Орендодавець передає орендарю майно протягом 10 днів після надходження першого платежу орендної плати згідно п. 3.3. Договору. Приймання орендарем майна в оренду оформлюється шляхом складання Акту передачі майна, який підписується повноважними представниками сторін і скріплюється їх печатками. Повернення орендарем майна орендодавцю оформлюється шляхом складання акту повернення майна, який підписується повноважними представниками сторін і скріплюється їх печатками (п. п. 4.1., 4.3., 4.6. Договору).

Також, сторони погодили, що орендар несе відповідальність за порушення своїх обов`язків, а саме сплачує орендодавцю за прострочення виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів та інших платежів, передбачених цим Договором більше ніж на 5 робочих днів. орендар сплачує орендодавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних в строк зобов`язань по оплаті. Сплата пені не звільняє орендаря від виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.1. Договору).

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на наслідках порушення відповідачем договірних зобов`язань, в частині сплати орендної плати, а спірні правовідносини виникли з Договору оренди, до них, відповідно, застосовуються положення Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справ вбачається що відповідно до: Акту передачі майна №1 від 21.12.2018 позивачем передано відповідачу Візок електричний Still ECU-16 00907, ціна за місяць оренди якого складає - 7000,00 грн; Акту передачі майна №2 від 21.12.2018 позивачем передано відповідачу Візок електричний Still ECU-20АС 05136, ціна за місяць оренди якого складає - 7000,00 грн; Акту передачі майна №3 від 21.12.2018 позивачем передано відповідачу Штабелер електричний Still ECU-16 00907, ціна за місяць оренди якого складає - 22000,00 грн, вказані Акти підписані та скріплені печатками сторін.

Вбачається та встановлено судом, що відповідно до Актів надання послуг (наявні в матеріалах справи) позивачем на виконання умов Договору відповідачу надано послуг з оренди на загальну суму 433613,00 грн, вказані акти, також, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками останніх.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить відсутність скарг та/або заперечень з боку відповідача про затримання передачі орендного товару, його не комплектності тощо.

Водночас, в матеріалах справи наявні банківські виписки з АТ Перший Український міжнародний банк про надходження коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача, з якої вбачається, що за період з 22.01.2019 по 14.11.2019 відповідачем на виконання умов Договору оренди було сплачено позивачу 369263,00 грн.

Між тим, в матеріалах справи наявна іще одна банківська довідка з АТ Перший Український міжнародний банк з якої судом встановлено, що за період з 14.11.2019 по 10.04.2020 грошові кошти від відповідача на розрахунковий рахунок позивача в оплату боргу за Договором не надходили.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з цим, останній позбавив себе можливості спростувати доводи позивача та надати докази підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем, хоча належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом.

Так, враховуючи подані докази, судом встановлено, що відповідач неповністю сплатив обсяг орендних платежів відповідно до Актів надання послуг, з цих підстав у останнього утворилась заборгованість у розмірі 64350,00 грн (433613,00 - 369263,00). При цьому, позивач заявляє до стягнення суму основного боргу у розмірі 63000,00 грн.

Суд вважає за необхідне зауважити, що він не вправі з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, у зв`язку з цим суд розглядає позовну вимогу про стягнення боргу у межах 63000,00 грн.

Отже, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача боргу з орендної плати у розмірі 63000,00 грн доведеною, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, позивачем за порушення грошового зобов`язання (несвоєчасної сплати орендних платежів) нараховано відповідачу пеню у розмірі 7242,15 грн за період з 16.09.2019 по 10.04.2020.

При цьому, як вже зазначалось вище п. 9.1. Договору орендар несе відповідальність за порушення своїх обов`язків, а саме сплачує орендодавцю за прострочення виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів та інших платежів, передбачених цим Договором більше ніж на 5 робочих днів. орендар сплачує орендодавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних в строк зобов`язань по оплаті.

Судом зроблено розрахунок пені та встановлено, що сума пені за заявлений період є більшою за розраховану позивачем, водночас, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, тому сума пені підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі - 7242,15 грн.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відтак, позивачем, враховуючи встановлену судом суму простроченої заборгованості, підставно нараховано відповідачу 3% річних за період прострочення платежу з 16.09.2020 по 07.04.2020 у розмірі 854,58 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних встановив, що він є арифметично вірним, а тому нарахована позивачем до стягнення сума 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 854,58 грн.

Отже, підсумовуючи викладене, суд доходить висновків про повне задоволення позову та стягнення з відповідача 63000,00 грн боргу, 7242,15 грн пені та 854,58 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (08343, Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72, ЄДРПОУ 37905278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Групп" (02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5, ЄДРПОУ 39397857) 63000,00 грн боргу, 7242,15 грн пені та 854,58 грн 3% річних, а також 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз