Рішення

від 01.10.2020 по справі 913/440/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м.Харків Справа № 913/440/20

Провадження №34/913/440/20

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрантан , м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Татігруп , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 160 002 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Квадрантан звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Татігруп , в якій просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 160 002 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ТОВ Хімтрейд-А було укладено договір поставки №01/04 від 01.04.2020, за умовами якого позивач мав оплатити вартість поставленого йому товару в розмірі 160 002 грн. 00 коп. В травні 2020 року платіжними дорученнями №143 від 06.05.2020 на суму 80 001 грн. 00 коп. та №157 від 14.05.2020 на суму 80 001 грн. 00 коп. позивачем було перераховано грошові кошти в рахунок оплати товару. Однак, внаслідок помилки вказані кошти в розмірі 160 002 грн. 00 коп. було сплачено на рахунок відповідача, як потенційного постачальника, а не ТОВ Хімтрейд-А , з яким було укладено договір.

Як зазначає позивач, він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів. Проте, відповідач зазначені кошти не повернув та зберігає їх у себе без достатньої правової підстави, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2020 справу №913/440/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

Суд зауважує, що поштова кореспонденція у справі, а саме ухвала Господарського суду Луганської області від 03.08.2020, яка надсилалась ТОВ Татігруп , повернулась на адресу суду із відміткою органу поштового зв`язку: за закінченням терміну зберігання , незважаючи на те, що надсилалась вона за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 9.

При цьому, суд виходить із того, що відповідно до п. 99-2, абз. 4, 5 п. 114, абз. 3 п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (з наступними змінами) рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 116 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка ), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором за зворотною адресою. У разі відмови адресата (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) одержати рекомендований лист з позначкою Судова повістка працівник поштового зв`язку робить позначку Адресат відмовився із проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ Татігруп було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Хімтрейд-А (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Квадрантан (покупець, позивач) було укладено Договір поставки №01/04 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти і сплатити встановлену згідно умовами даного договору грошову суму (а.с. 6-7).

Найменування, асортимент, комплектність, кількість та ціна товару вказується в специфікаціях, що підписуються сторонами та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

За умовами п. 2.2. Договору оплата товару здійснюється шляхом повної попередньої оплати.

В п. 6.1. Договору закріплено, що даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками і залишається повністю дійсним до його повного виконання або дострокового припинення його дії відповідно до положень даного Договору та чинного законодавства України.

01.04.2020 позивач та ТОВ Хімтрейд-А уклали Специфікацію №1 до Договору поставки №01/04, в якою узгодили поставку партії товарів із зазначенням найменування товару, коду за УКТЗЕД, артикулу, кількості товару, одиниці виміру та ціну товару (а.с. 8).

Згідно даної Специфікації всього ціна товару з ПДВ становить 160 002 грн. 00 коп.

В травні 2020 року на виконання положень Договору поставки №01/04 від 01.04.2020 позивач платіжними дорученнями №143 від 06.05.2020 на суму 80 001 грн. 00 коп. та №157 від 14.05.2020 на суму 80 001 грн. 00 коп. перерахував, як він вважав, грошові кошти в рахунок оплати товару на загальну суму 160 002 грн. 00 коп. (а.с. 4-5).

Однак, як зазначає позивач, внаслідок помилки вказані кошти в розмірі 160 002 грн. 00 коп. було сплачено на рахунок відповідача - ТОВ Татігруп , як потенційного постачальника, а не ТОВ Хімтрейд-А , з яким було укладено Договір поставки №01/04 від 01.04.2020.

20.07.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 01.07.2020, в якій вимагав повернути безпідставно отримані в травні 2020 року грошові кошти в сумі 160 002 грн. 00 коп., перераховані за платіжними дорученнями №143 від 06.05.2020 та №157 від 14.05.2020 (а.с. 9).

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки відповідач зазначені кошти не повернув, позивач звернувся в даним позовом до суду про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 160 002 грн. 00 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.

Главою 83 ЦК України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

За змістом статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18та від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст. 1212 ЦК України (правова позиція Верховного суду України у постанові від 24.09.2015 по справі № 6-122 цс14).

Відтак, конструкція ст. 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Як встановлено судом, позивач платіжними дорученнями №143 від 06.05.2020 на суму 80 001 грн. 00 коп. та №157 від 14.05.2020 на суму 80 001 грн. 00 коп. перерахував відповідачу 160 002 грн. 00 коп. і в призначенні платежу зазначав: Оплата за Договором поставки №01/04 від 01.04.2020 (а.с. 4-5).

З матеріалів справи вбачається, що Договір поставки №01/04 від 01.04.2020 між позивачем та відповідачем не укладався, його було укладено між позивачем та іншим контрагентом - ТОВ Хімтрейд-А , а грошові кошти відповідачу було переховано помилково.

Отже, між позивачем та відповідачем договірних чи інших господарських правовідносин, на підставі яких позивач зобов`язаний був перерахувати відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 160 002 грн. 00 коп., не існувало.

Будь-яких належних та допустимих доказів наявності правових підстав набуття та утримання відповідачем грошових коштів в загальній сумі 160 002 грн. 00 коп. матеріали справи не містять

Таким чином, відповідач набув грошові кошти в сумі 160 002 грн. 00 коп. помилково, за умови відсутності правової підстави, відтак, суд вважає оспорювану суму отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Проте, відповідач безпідставно набуті грошові кошти в сумі 160 002 грн. 00 коп. не повернув. На час розгляду справи докази повернення позивачу цих грошових коштів в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених законом, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 160 002 грн. 00 коп.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 160 002 грн. 00 коп. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 400 грн. 03 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрантан задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Татігруп (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 9, ідентифікаційний код 40096128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрантан (61072, м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, буд. 12-А, ідентифікаційний код 38772027) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 160 002 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 400 грн. 03 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення підписано господарським судом без його проголошення 01.10.2020.

Суддя А.В. Іванов