Рішення

від 23.09.2020 по справі 916/1862/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1862/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Конєв К.С. за довіреністю;

Від відповідача: Чехлов Ю.В. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси» про стягнення 85 732,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» (далі по тексту - ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси» (далі по тексту - КП „Теплопостачання міста Одеси» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 85 732,18 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 79 955,68 грн., трьох відсотків річних у розмірі 821,46 грн., пені у розмірі 4955,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. в частині повної оплати вартості наданих позивачем послуг.

КП „Теплопостачання міста Одеси» у поданому до господарського суду відзиві на позовну заяву було визнано позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 79 955,68 грн. Крім того, КП „Теплопостачання міста Одеси» було наголошено про наявність правових підстав для вирішення судом питання щодо зменшення заявлених до стягнення трьох відсотків річних та пені на 90% від заявленої суми. Відповідачем також було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду по даній справі на шість місяців, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем КП „Теплопостачання міста Одеси» та вжиттям останнім заходів щодо врегулювання існуючої заборгованості шляхом укладення мирових угод, скасування арештів тощо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

24.04.2018р. між КП „Теплопостачання міста Одеси» (Замовник) та ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» (Виконавець) було укладено договір №№19/ОД-2018/ТМО-128/18, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе організацію комплексних робіт зі збору та розроблення документації та отримання 12 (дванадцяти) дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для 11 (одинадцяти) котелень та однієї лабораторії, що розташовані за адресами, вказаними у договорі. Найменування послуг за кодом СРV за ДК 021:2015 - 90710000-7 Екологічний менеджмент (послуги з організації комплексних робіт зі збору та розроблення документації для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами).

Згідно з п. п. 2.1.2, 2.1.3 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. Виконавець зобов`язаний виконати всі роботи, визначені у п. 1.1 цього договору, у термін визначений п.3.3 цього договору. Приступити до виконання робіт, зазначених в п. 1.1. договору після отримання від Замовника передплати у відповідності до п.3.2. цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх; надавати Виконавцю необхідну для проведення робіт інформацію та документи (свідоцтво про державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, та інші необхідні документи).

Положеннями п. п. 3.1, 3.2.1, 3.2.2 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. визначено, що договірна ціна робіт, що проводяться Виконавцем, узгоджується сторонами в додатку № 1 шляхом підписання відповідного протоколу, який є невід`ємною частиною договору і становить 399 778,32 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66 629,72 гри. Замовник здійснює передплату у розмірі 50% від суми, погодженої сторонами у додатку 1 до договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем. Після розробки документації для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Виконавцем Замовник здійснює розрахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання відповідних документів в розмірі 30% від вартості договору на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

Згідно з п. 3.2.3 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. кінцевий розрахунок за даним договором за виконані роботи в розмірі 20% від вартості договору здійснюється Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконання робіт (надання послуг) та отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до п. п. 3.3, 3.5, 3.6 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. термін виконання робіт Виконавцем - 120 календарних днів з дати отримання передплати від Замовника відповідно до п. 3.2 договору, без урахування часу на погодження документації в державних органах згідно Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» . Датою передплати є дата зарахування коштів від Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця. При завершенні роботи Виконавець надає Замовникові акт виконання робіт (надання послуг) з комплектом відповідної документації. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту виконання робіт (надання послуг) направляє Виконавцю підписаний акт.

Згідно з п. 5.2.1 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Положеннями п. 5.2.2 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. врегульовано, що у випадку, якщо Виконавець не виконав свої зобов`язання з надання послуг в строк та на умовах, передбачених даним договором, Замовник має право вимагати повернення грошових коштів. При цьому, Замовник направляє письмову вимогу про повернення коштів на адресу Виконавця. Виконавець, у випадку отримання письмової вимоги про повернення грошових коштів, зобов`язаний повернути їх протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги.

Умовами п. 7.1 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. врегульовано, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та відповідно до ст. 631 ЦК України поширюється на відносини, які склалися між сторонами з 19.03.2018р. і діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків та умов даного договору.

Додатком №1 (протокол №1) до договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. сторонами по справі було погоджено договірну ціну на організацію та комплекс робіт, відповідно до якого договірна ціна складає 399 778,32 грн., та визначено, що цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між Замовником та Виконавцем. У додатку №3 (кошторис на надання послуг №1) до договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. сторонами було визначено найменування, характеристику послуг та їх вартість.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» було виставлено КП „Теплопостачання міста Одеси» рахунок-фактуру №СФ-20 на суму 199 889,16 грн., який був отриманий відповідачем 11.10.2018р. Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-20/1 на суму 119 933,48 грн., який також був отриманий КП „Теплопостачання міста Одеси» 11.10.2018р.

З виписки по банківському рахунку ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» від 30.03.2018р. вбачається, що КП „Теплопостачання міста Одеси» було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. При цьому, відповідачем було вказано наступне призначення платежу: за розробку документації та отримання дозволів на викиди, рахунок №СФ-20 від 29.03.2018р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. по справі №916/775/19 позовні вимоги ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» до КП „Теплопостачання міста Одеси» було частково задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 219 822,64 грн., пені у розмірі 31437,65 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2619,80 грн. та збитків від інфляції у розмірі 8242,20 грн.; в задоволенні зустрічного позову КП „Теплопостачання міста Одеси» до ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» про стягнення збитків у розмірі 100 000,00 грн. - відмовлено.

На підставі платіжного доручення №771 від 06.12.2019р. та платіжного доручення №35 від 07.02.2020р. КП „Теплопостачання міста Одеси» в рахунок виконання рішення суду по справі №916/755/19 було перераховано на рахунок ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» грошові кошти у загальному розмірі 266 054,13 грн.

11.02.2020р. між КП „Теплопостачання міста Одеси» та ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» було підписано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000001, відповідно до якого Виконавцем згідно умов договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. були виконанні роботи (надані послуги), загальна вартість яких складає 399 778,32 грн.

25.02.2020р. ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» було виставлено КП „Теплопостачання міста Одеси» рахунок-фактуру №СФ-20/2 на суму 79 955,68 грн.

10.04.2020р. ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» звернулось до КП „Теплопостачання міста Одеси» із претензією №10-04/20, відповідно до якої просило відповідача сплатити заборгованість за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. у загальному розмірі 79 955,63 грн.

Невиконання з боку КП „Теплопостачання міста Одеси» зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. в частині остаточної оплати вартості наданих позивачем послуг стало підставою для звернення ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» до господарського суду з даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось по тексту рішення вище, положеннями п. 3.2.3 договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. передбачено, що кінцевий розрахунок за даним договором за виконані роботи в розмірі 20% від вартості договору здійснюється Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконання робіт (надання послуг) та отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» було належним чином та у повному обсязі виконано роботи за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., що підтверджується підписаним між сторонами по справі актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000001 від 11.02.2020р. Проте, відповідачем у порушення зобов`язань, прийнятих на себе за договором №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р. не було здійснено остаточної та повної оплати виконаних позивачем робіт.

З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» до КП „Теплопостачання міста Одеси» в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 79 955,68 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості виконаних робіт, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 821,46 грн., які були розраховані на суму основного боргу у розмірі 79 955,68 грн. протягом періоду з 19.02.2020р. по 22.06.2020р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром трьох відсотків річних є сума у розмірі 819,22 грн. Викладене має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» до КП „Теплопостачання міста Одеси» шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 819,22 грн.

З посиланням на умови договору №19/ОД-2018/ТМО-128/18 від 24.04.2018р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 4955,04 грн., яка була розрахована позивачем на суму основного боргу у розмірі 79 955,68 грн. протягом періоду з 19.02.2020р. по 22.06.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром пені є сума у розмірі 4941,52 грн. Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» до КП „Теплопостачання міста Одеси» позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені у розмірі 4941,52 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги вищенаведені положення чинного законодавства, враховуючи обставини справи, незначний розмір заявлених позивачем до стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції, нарахованих

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Приймаючи до уваги вищенаведені положення чинного законодавства, враховуючи обставини справи, незначний розмір заявлених позивачем до стягнення пені та трьох відсотків річних, а також довготривалий період невиконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення трьох відсотків річних та пені.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявленого КП „Теплопостачання міста Одеси» клопотання про відстрочення виконання рішення суду по даній справі на шість місяців, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

На підтвердження наявності правових підстав для відстрочення виконання рішення суду по даній справі КП „Теплопостачання міста Одеси» було надано суду звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перший квартал 2020р.; баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2020р. лист публічного акціонерного товариства „Ощадбанк» №113.33/5620 від 20.11.2019р. про відкриті рахунки та накладені органами державної виконавчої служби на підставі постанов арешти на кошти відповідача; лист публічного акціонерного товариства „Банк Восток» за №05/3357 від 02.04.2020р. про відкриті рахунки та накладені органами державної виконавчої служби арешти на кошти відповідача.

За результатами надання правової оцінки наданим КП „Теплопостачання міста Одеси» доказам на підтвердження наявності правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, господарський суд зауважує, що наявні в матеріалах справи документи не відображають у повній мірі інформацію про фінансовий стан відповідача станом на момент вирішення судом даного спору, оскільки надані відповідачем документи були складені станом на перший квартал 2020р., тільки один із наданих листів містить відомості про накладені арешти у квітні 2020р. Наведене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження відкриття відповідачем рахунків лише у публічному акціонерному товаристві „Ощадбанк» та публічному акціонерному товаристві „Банк Восток» , дозволяє господарському суду дійти висновку про недоведеність відповідачем передбачених ст. 331 ГПК України правових підстав для відстрочення виконання судового рішення, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявленого КП „Теплопостачання міста Одеси» клопотання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси» шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 79 955,68 грн., трьох відсотків річних у розмірі 819,22 грн., пені у розмірі 4941,52 грн. відповідно до ст. ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 538, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 224, 225, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". В решті позову необхідно відмовити.

Положеннями ч. 2 ст. 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судових збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Підсумовуючи вище наведені положення чинного законодавства, враховуючи визнання комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси» заявлені позивачем вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 79 955,68 грн. до початку розгляду судом справи по суті, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для повернення позивачу з державного бюджету судового збору у розмірі 1050,80 грн. Решта суми судового збору у розмірі 1050,80 грн. покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси» /65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 34674102/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» /65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 28/3, ідентифікаційний код 38437029/ суму основного боргу у розмірі 79 955,68 грн. /сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 68 коп./, три відсотки річних у розмірі 819,22 грн. /вісімсот дев`ятнадцять грн. 22 коп./, пеню у розмірі 4941,52 грн. /чотири тисячі дев`ятсот сорок одна грн. 52 коп./, судовий збір у розмірі 1050,80 грн. /одна тисяча п`ятдесят грн. 80 коп./.

3. Повернути з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Екоресурс» /65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 28/3, ідентифікаційний код 38437029/ судовий збір у розмірі 1050,80 грн. /одна тисяча п`ятдесят грн. 80 коп./, сплачений згідно платіжного доручення №3313 від 22.06.2020р.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна