Рішення від 21.09.2020 по справі 916/1729/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1729/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖАМ УКРАЇНИ" (пр. Соборності, 15,Київ 160,02160) до відповідача: Державне підприємство "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України (Іванівка,Іванівський район, Одеська область,67200) про стягнення 862643,69 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЖАМ УКРАЇНИ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державне підприємство "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України, в якому просить господарський суд: про стягнення 862643,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №0109082016DRZV від 03.07.2018р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1729/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.07.2020р. продовжено строкпідготовчого провадження.

Ухвалою суду від 09.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначеносправу до судового розгляду по суті в засідання суду на 21.09.2020р.

Представник позивача звертався до суду із заявами про розгляд справи за відсутності представника позивача. Крім того позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджено поштовим повідомленням за вх. №28245/20 від 01.07.2020р. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 21.09.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

03.07.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЖАМ УКРАЇНИ" та

Державне підприємство "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України було укладено договір поставки №0109082016DRZV з додатками №№ 1,2 (Специфікація №1 та специфікація №2) якими погодили предмет, умови, строки, а також ціну товару.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати покупцю у власність товари, визначені специфікаціями, на умовах, що визначені в цьому договорі та згідно іх специфікаціями, підписаними сторонами, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти згадані товари та сплатити за них грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим Договором та додатками до нього.

Сторони складають окремий Додаток на кожну партію Товару (Специфікація), що продається за цим Договором у письмовій формі та скріплюється його підписами відповідних уповноважених осіб та печатками Сторін (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна Товару за цим договором визначається у гривні. Зважаючи на те, що Товар є імпортованим, Сторони домовились, по еквівалент ціни Товару буде виражений у грошовій одиниці - евро. Ціна на Товар зазначається у Специфікації Продавця. Загальна ціна цього Договору визначається сумою підписаних міх|:|Сторонами Специфікацій, що є додатками до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору оплата вартості Товару здійснюється в гривні на підставі виставленого Продавцем рахунку-фактури. Вартість Товару перераховується в українську гривню за курсом евро до гривні встановленим Національним Банком України на день виставлення рахунку- фактури Продавцем.

За загальним правилом, оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах повної передоплати, а саме 100% (сто відсотків) ціни Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури Продавця на партію Товару, що підлягає поставці (пункт 2.5 Договору).

Разом з тим, у випадку, якщо інший, ніж визначно в пункті 2.5 Договору, порядок оплати зазначено у підписаній між Сторонами Специфікації, що є додатком до цього Договору, оплата за Товар здійснюється Покупцем, як зазначено у Специфікації (пункт 2.6 Договору).

Відповідно до пункту 3.4 Договору умрви поставки та/або адреси поставки Товару будуть визначені в Специфікації.

Товар вважається прийнятим за кількістю в момент отримання його уповноваженим представником Покупця. Приймання-передача Товазу здійснюється шляхом оформлення та підписання уповноваженими представниками Сторін товаросупровідних документів: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо.

13.07.2018р. позивач поставив, а відповідач отримав товар, що підтверджується товаро-транспортною накладною №55117/01 та видатковими накладними.

Як зазначає позивач, загальна вартість поставленого товару складає 536128,72грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖАМ УКРАЇНИ", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 536 128,72грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 146 884,58грн., пеню у розмірі 96 820,44грн., інфляційні витрати у розмірі 55 269,09грн., 3% річних у розмірі 27 540,86грн. та 12939,66 грн. витрат на сплату судового збору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 536 128,72 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 146 884,58грн., пеню у розмірі 96 820,44грн., інфляційні витрати у розмірі 55 269,09грн., 3% річних у розмірі 27 540,86грн...

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, відповідно до п. 5.1. Договору Покупець за несвоєчасну сплату за Товар, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на момент такої несплати. Сплата пені не звільняє: Покупця від виконання своїх зобов`язань за цим Договором, і не позбавляє Продавця права на інші засоби захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України. Строк позовної давності по вимогам по сплаті пені встановлюється Сторонами в три роки.

Ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п.5.5 договору, у разі прострочення покупцем оплати за отримані товари більше 30 календарних днів продавець має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16% річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування покупцем грошовими коштами, які належать до сплати продавцю.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати за товар, відповідачу позивачем нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 146 884,58грн., пеня у розмірі 96 820,44грн., інфляційні витрати у розмірі 55 269,09грн., 3% річних у розмірі 27 540,86грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, проценти за користування чужими грошовими коштами, інфляційні витрати, 3% річних на думку суду, здійснений належним чином, тому судом проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 146 884,58грн., пеня у розмірі 96 820,44грн., інфляційні витрати у розмірі 55 269,09грн., 3% річних у розмірі 27 540,86грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " СОЖАМ УКРАЇНИ " підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " СОЖАМ УКРАЇНИ " задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державне підприємство "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України (Іванівка,Іванівський район, Одеська область,67200, код ЄДРПОУ 20947701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " СОЖАМ УКРАЇНИ " (пр. Соборності, 15,Київ 160,02160, код ЄДРПОУ 38705935) заборгованість у розмірі 536 128,72грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 146 884,58грн., пеню у розмірі 96 820,44грн., інфляційні витрати у розмірі 55 269,09грн., 3% річних у розмірі 27 540,86грн. та 12939,66 грн. витрат на сплату судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 01 жовтня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов