Рішення

від 01.10.2020 по справі 917/966/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 Справа № 917/966/20

Суддя Ціленко В. А. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стокс", вул. Зіньківська, 21, к.21, м. Полтава, 36009

про стягнення 5 647,13 грн.

Суддя Ціленко В. А.

Секретар судового засідання Білоус О.В.

Представники сторін в судове засідання не викликались, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Стягується 3 245,75 грн. основного боргу, 1 572,95 грн. штрафу, 463,84 грн. пені, 134,56 грн. 3% річних та 230,03 грн. інфляційних витрат.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив.

Між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» , м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стокc» , м. Полтава укладений Договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 262-д від 31.07.2001 із змінами, внесеними Додатковою угодою № 2 від 01.04.2005. Відповідно до вищевказаного Договору, Депонент (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стокc» ) доручає Зберігачу (Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") надавати Депоненту послуги щодо відкриття та введення рахунку в цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами, а Зберігач зобов`язується за відповідну винагороду здійснювати покладені на нього функції зберігача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.06.2017 року у справі № 917/552/17 позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стокс" заборгованість в розмірі 5 503,46 гривень, з яких: 2 804,65 грн. - основна заборгованість; 503,24 грн. - пеня; 1 360,96 грн. - штраф; 716,94 грн. - інфляційні витрати; 117,67 грн. - 3 % річних відповідно до договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 262 - Д від 31.07.2001 р. Ухвалене рішення вступило в законну силу тому, з урахуванням встановлених фактів та обставин, підтверджено наявність договірних відносин між сторонами, порушення грошових зобов`язань відповідачем та правомірність стягнення з відповідача боргу та додаткових нарахувань.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішеннями суду в господарських, цивільних або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особи, стосовно якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановленні рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Отже, рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2017 року у справі № 917/552/17 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст. 193 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушеннями зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 2.2. Договору плата вноситься Депонентом щомісячно, до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі Акту-рахунку, в якому зазначаються реквізити для здійснення платежу по оплаті послуг за Договором. Відповідач взяті на себе обов`язки по оплаті послуг не виконав, з урахуванням викладених обставин заборгованість є доведеною належними та допустимими доказами, тому підлягає стягненню з боржника у заявленій сумі 3 245,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання, ніж неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також, відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись штрафом, що обчислюється від суми неналежно виконаного зобов`язання та є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Згідно з умовами п.п. 5.4., 5.5., 5.6. Додаткової угоди № 2 до Договору за порушення строків оплати послуг Зберігача за цим Договором Депонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Прострочення оплати послуг Зберігача більше як на 30 (тридцять) днів вважається відмовою від виконання умов Договору, у зв`язку з чим, Депонент, крім пені, повинен сплатити Зберігачу штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків від суми платежу. Виплата пені або штрафу не звільняє Сторони від виконання обов`язків за цим Договором.

Зазначене вище свідчить про те, що позивач правомірно нарахував 1 572,95 грн. штрафу та 463,84 грн. пені за порушення грошових зобов`язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних. При викладених обставинах, із наданих позивачем доказів позов в частині стягнення 134,56 грн. 3% річних та 230,03 грн. інфляційних витрат є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стокс" (вул. Зіньківська, 21, к. 21, м. Полтава, 36009, ЄДРПОУ 22859728) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 00032112) 3 245,75 грн. основного боргу, 1 572,95 грн. штрафу, 463,84 грн. пені, 134,56 грн. 3% річних, 230,03 грн. інфляційних витрат та 2102,00 грн. судового збору.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.10.2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Ціленко