Ухвала від 29.09.2020 по справі 921/704/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29 вересня 2020 рокуСправа № 921/704/19 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

розглянув спільну заяву (вх. № 6524 від 22.09.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" та Фермерського господарства "Оберіг Богдана" про затвердження мирової угоди

у справі №921/704/19

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід", вул. Підлісна, 27, с. Великі Гай, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача Фермерського господарства "Оберіг Богдана", вул. Грушевського, 149 А, м. Збараж, Тернопільська область

про стягнення заборгованості у розмірі 1 782 327,01 грн.

та

за зустрічним позовом: Фермерського господарства "Оберіг Богдана", вул. Грушевського, 149 А, м. Збараж, Тернопільська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід", вул. Підлісна, 27, с. Великі Гай, Тернопільський район, Тернопільська область

про визнання недійсними п.8.2 та п.8.3 договору поставки №168 від 11.04.2018

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/704/19 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" до відповідача Фермерського господарства "Оберіг Богдана" про стягнення заборгованості у розмірі 1 782 327,01 грн та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Оберіг Богдана" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" про визнання недійсними п.8.2 та п.8.3 договору поставки №168 від 11.04.2018.

18.06.2020 Господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №921/704/19 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Оберіг Богдана", вул. Грушевського, 149 А, м. Збараж, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 39592889 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід", вул. Підлісна, 27, с. Великі Гай, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 38038313 - 277 513,02 грн пені, 120 417,49 грн штрафу, 300 639,08 грн - 39% річних, 26 734,90 грн судового збору; в решті первісного позову, відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства "Оберіг Богдана", вул. Грушевського, 149 А, м. Збараж, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 39592889 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід", вул. Підлісна, 27, с. Великі Гай, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 38038313 про визнання недійсними п.8.2 та п.8.3 договору поставки №168 від 11.04.2018, відмовлено.

07.07.2020 Господарським судом Тернопільської області винесено додаткове рішення у справі №921/704/19, яким вирішено витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" на професійну правничу допомогу у розмірі 17 800, 00 грн, понесені під час розгляду справи №921/704/19 покласти на Фермерське господарство "Оберіг Богдана", вул. Грушевського, 149 А, м. Збараж, Тернопільська область. Стягнути з Фермерського господарства "Оберіг Богдана", вул. Грушевського, 149 А, м. Збараж, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 39592889 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід", вул. Підлісна, 27, с. Великі Гай, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 38038313 - 17 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

22.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" та Фермерське господарство "Оберіг Богдана" звернулися до Господарського суду Тернопільської області із спільною заявою (вх. № 6524) про затвердження мирової угоди від 31.08.2020, посилаючись на вимоги статей 191, 192, 193 ГПК України.

Розглянувши спільну заяву про затвердження мирової угоди, суд встановив наступне:

Звертаючись з даною заявою, сторони посилаються на приписи статті 192 ГПК України.

Так, частиною 2 статті 192 ГПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, даною загальною процесуальною нормою передбачено право сторін щодо укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу.

В той же час, відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, після набрання рішенням законної сили та видачі відповідного наказу на його примусове виконання настає завершальна стадія судового провадження (процесу) - виконавче провадження.

Господарським процесуальним кодексом України передбачено особливий порядок затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання судового рішення.

Так, згідно статті 330 ГПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

З наведеного вбачається, що мирова угода, укладена в процесі виконання судового рішення, може бути затверджена судом за умов:

- наявності відкритого виконавчого провадження;

- передачі до суду мирової угоди саме державним або приватним виконавцем.

Однак у матеріалах справи відсутні жодні відомості про те чи передавався наказ у даній справі для примусового виконання та чи було відкрито виконавче провадження.

Суд, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

З наведеного вбачається, що у випадку затвердження судом мирової угоди, відповідна ухвала буде мати статус виконавчого документу.

При цьому, в розпорядженні стягувача залишиться інший виконавчий документ у даній справі - наказ про примусове стягнення, що є недопустимим.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Частиною 3 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Отже, у випадку укладення мирової угоди в процесі виконання судового рішення відповідний наказ повертається державним виконавцем до суду, що унеможливлює його подальше пред`явлення до виконання.

Натомість, стягувач отримує інший виконавчий документ - ухвалу про затвердження мирової угоди, яка, у випадку її невиконання боржником, може бути передана для примусового виконання на загальних підставах.

Втім, як зазначалося вище, сторони не надали жодних відомостей про наявність виконавчого провадження щодо наказу у даній справі.

Крім того, у даному випадку заява про затвердження мирової угоди була подана до суду безпосередньо сторонами, а не державним або приватним виконавцем.

Суд зауважує, що передаючи мирову угоду на затвердження до суду, виконавець тим самим підтверджує правильність умов мирової угоди в частині розміру непогашеної заборгованості, яка частково могла зменшитися внаслідок проведених виконавчих дій.

За відсутності такого підтвердження, у суду відсутня об`єктивна можливість перевірити відповідність обсягу визначеного мировою угодою розміру заборгованості та реально існуючого боргу.

Частиною 3 статті 330 ГПК України визначено, що суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 191 ГПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Отже, оскільки у даному випадку сторонами не надано будь-яких доказів здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі №921/704/19, а саму заяву подано до суду сторонами, а не виконавцем, суд вважає за необхідне відмовити у затвердженні мирової угоди, оскільки заявниками не доведено, що умови мирової угоди відповідають вимогам закону.

Керуючись статтями 232, 234, 235, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні спільної заяви (вх. № 6524 від 22.09.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" та Фермерського господарства "Оберіг Богдана" про затвердження мирової угоди у справі №921/704/19, відмовити.

Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Фермерському господарству "Оберіг Богдана", вул. Грушевського, 149 А, м. Збараж, Тернопільська область,

Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід", вул. Підлісна, 27, с. Великі Гай, Тернопільський район, Тернопільська область.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена .

Ухвалу підписано "01" жовтня 2020 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець