Рішення

від 29.09.2020 по справі 926/1694/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

29 вересня 2020 року Справа № 926/1694/20 Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» , м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шипинецька земля» , с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області,

про стягнення заборгованості у сумі 40693,24 грн.,

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін :

позивача - Продан Л.Д., дов. № 14/20-65-20 від 11.08.2020,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ :

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипинецька земля» про стягнення заборгованості в сумі 40693,24 грн., у тому числі 37694,35 основного боргу, 1034,41 грн. пені, 128,47 грн. індексу інфляції, 1492,61 грн. 25% річних та 343,40 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що на порушення умов договору фінансового лізингу № 24-18-118 ств-фл/273 від 27.08.2018 відповідач допускав несвоєчасну сплату та не здійснив чергові лізингові платежі на загальну суму 37694,35 грн., у зв`язку з чим йому нараховано пеню, 25% річних та штраф у відповідності до умов договору, а також інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 позовну заяву ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 30.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, розгляд справи по суті в судовому засіданні призначено на 10.09.2020.

У відзиві від 12.08.2020 відповідач позовні вимоги в частині основного боргу і пені відхилив, вказав, що основний борг ним сплачено, а стосовно нарахованої починаючи з 31.03.2020 пені зазначив, що в умовах дії карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, законодавчо запроваджено звільнення позичальників від обов`язку сплатити кредитодавцю неустойку за час прострочення зобов`язання за договором під час дії карантину або /та у тридцятиденний строк після завершення його дії. У зв`язку з цим відповідач, зазначаючи про подібність таких фінансових послуг як фінансовий лізинг і кредит (позика), просить за аналогією закону відмовити у задоволенні вимог про стягнення неустойки за період з 31.03.2020 по 05.07.2020 в сумі 785,51 грн.

Позивач надіслав відповідь від 01.09.2020 на відзив на позов, якому зазначив про сплату відповідачем основного боргу та заперечив проти доводів останнього щодо звільнення від сплати неустойки, вказавши, що відносини лізингу мають схожі риси з відносинами купівлі-продажу, найму (оренди) та поставки, а не кредиту, тому підстав для відмови у позові в частині пені немає.

10.09.2020 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу та повернення в зв`язку з цим судового збору в сумі 1947,09 грн.

У судовому засіданні 10.09.2020 представник позивача позовні вимоги в частині стягнення пені, компенсаційних платежів і штрафу підтримав, пояснив, що заборгованість за лізинговими платежами відповідач сплатив, тому в цій частині просив закрити провадження у справі та повернути з державного бюджету відповідну частину судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.2020 пояснив, що заборгованість за лізинговими платежами відповідач погасив, відхилив вимоги щодо стягнення пені, нарахованої за період карантину, просив у цій частині вимог у позові відмовити.

У судовому засіданні 10.09.2020 суд дослідив докази у справі та оголосив перерву до 10-30 год. 29 вересня 2020 року.

В судове засідання 29.09.2020 представник відповідача не з`явився, по телефону повідомив, що надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю взяти участь в засіданні.

Представник позивача в засіданні 29.09.2020 проти відкладення розгляду справи заперечив, звернув увагу на те, що всі пояснення по суті спору представники сторін уже надали, наявні у справі докази досліджено за участю сторін, а перерва оголошувалася для складання сторонами акту звірки взаємних розрахунків, однак такий акт відповідач позивачу не повернув.

Заслухавши думку представника позивача, враховуючи, що в засіданні 10.09.2020 представники сторін надали пояснення по суті спору та за їх участі досліджено докази у справі, нових документів не надійшло, доказів на підтвердження відсутності у представника відповідача можливості прибути в засідання 29.09.2020 не подано, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 29.09.2020 представник позивача просив задовольнити позов у частині вимог про стягнення пені, процентів річних, інфляційних втрат і штрафу, в частині вимог про стягнення основного боргу провадження у справі закрити за відсутністю предмета спору та повернути позивачу з бюджету відповідну частину судового збору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

27 серпня 2018 року між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шипинецька земля» (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 24-18-118 ств-фл/273 (далі - Договір фінансового лізингу).

Відповідно до інформації, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шипинецька земля» зареєстроване 21.03.2000, код ЄДРПОУ 30875724, місцезнаходження - 59341, Чернівецька обл., Кіцманський район, село Шипинці, вул. Назарія Яремчука, будинок 8 (а.с. 44-49).

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач у позовній заяві зазначив відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Шипинецька земля» , місцезнаходження - 59341, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, село Шипинці, вул. Н. Яремчука, 8, ідентифікаційний код 30875724.

У судовому засіданні 10.09.2020 представник позивача пояснив, що в позовній заяві помилково в назві відповідача пропущено слово «Агрофірма» , просив врахувати, що правильним найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шипинецька земля» . Представник відповідача підтвердив указані пояснення представника позивача, відтак, суд в даному рішенні зазначає правильну назву відповідача як Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шипинецька земля» .

Згідно з пунктом 1.1 предметом Договору фінансового лізингу є зобов`язання Лізингодавця (позивача) набути у власність у Постачальника Предмет лізингу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем (відповідач) специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому Договорі строк не менше одного року.

Найменування та інші характеристики Предмета лізингу, Постачальник, строк передачі Предмета лізингу, визначаються в додатках до Договору фінансового лізингу (пункти 1.2, 2.3).

За змістом пункту 3.2.1 Договору фінансового лізингу Лізингодавець зобов`язаний відповідно до самостійного вибору Лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки Предмета лізингу з відповідним постачальником і передати Предмет лізингу в Користування Лізингоодержувачеві по акту.

Згідно Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу Предметом лізингу є борона дискова БДВП-4,2 з прикотуючим котком (1 штука) загальною вартістю з ПДВ 404000,00 грн. (а.с. 21).

30.08.2018 по акту № 4 приймання-передачі сільськогосподарської техніки позивач передав відповідачеві Предмет лізингу - борону дискову БДВП-4,2 з прикотуючим котком (1 штука) загальною вартістю з ПДВ 404000,00 грн. (а.с. 23).

За умовами Договору фінансового лізингу відповідач, як Лізингоодержувач, зобов`язався, зокрема, але не виключно:

- прийняти Предмет лізингу у п`ятиденний строк за умови відсутності дефектів та претензій, належним чином ним користуватися, дотримуватися правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту тощо (пункти 3.4.1, 3.4.2);

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору (пункт 3.4.3).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач перераховує на рахунок Лізингодавця:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15% від його вартості - протягом 7 календарних днів з моменту набрання чинності Договором;

- лізингові платежі, що включають відшкодування вартості Предмета лізингу, - рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 відсотків (без ПДВ) від вартості Предмета лізингу, - одночасно зі сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору;

- комісію за супроводження договору в розмірі 19% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості Предмета лізингу.

Згідно з пунктом 4.3 Договору фінансового лізингу лізингові платежі у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору сплачуються Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта (акт приймання-передачі, п. 2.2.). Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до Договору (пункт 4.4, Додаток № 2, а.с. 22).

За змістом позовних вимог відповідач своєчасно не здійснив сплату чергових лізингових платежів на загальну суму 37694,35 грн., у тому числі:

№ 19 в сумі 12257,47 грн. - не пізніше 30.03.2020,

№ 20 в сумі 12106,44 грн. - не пізніше 30.04.2020,

№ 21 в сумі 11955,41 грн. - не пізніше 30.05.2020,

№ 22 в сумі 11804,38 грн. - не пізніше 30.06.2020.

Крім того, вказано в позовній заяві, раніше відповідач також допускав порушення строків сплати лізингових платежів.

З Графіка сплати лізингових платежів видно, що указані вище спірні суми лізингових платежів відповідач мав сплатити позивачеві в наведених сумах та в зазначений у Графіку строк.

Фактично відповідач сплатив дані лізингові платежі:

16 липня 2020 року - в сумі 19077,78 грн. (платіжне доручення № 79 від 16.07.2020, а.с. 66);

28 липня 2020 року - сумі 18616,57 грн. (платіжне доручення № 90 від 28.07.2020, а.с. 67).

Як видно з виконаного позивачем Розрахунку основного боргу (а.с. 27), відповідач допускав порушення строків сплати лізингових платежів в сумі 13155,55 грн. станом на 02.09.2019, в сумі 12702,46 грн. станом на 01.10.2019, в сумі 12098,33 грн. станом на 31.01.2020, в сумі 11796,26 грн. станом на 31.03.2020, в сумі 18616,57 грн. станом на 08.05.200, в сумі 30571,98 грн. станом на 02.06.2020, в сумі 25889,97 грн. станом на 18.06.2020 та в сумі 37694,35 станом на 01.07.2020.

Обгрунтованих заперечень щодо вказаних позивачем розмірів здійснених лізингових платежів та дат їх оплати згідно з Розрахунком основного боргу відповідач не висловив.

Вирішуючи спір у даній справі, суд застосовує наступні норми чинного законодавства України.

Згідно з абзацом другим частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору фінансового лізингу.

За визначенням статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» та Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» унормовано, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі - кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічну за змістом норму містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачу предмет лізингу, однак відповідач свій обов`язок зі сплати лізингових платежів у строки, встановлені договором, виконував частково, в порушення погодженого сторонами графіку допускав прострочення сплати лізингових платежів у розмірах та в сумах, вказаних у Розрахунку основного боргу (а.с. 27).

Судом установлено, що лізингові платежі №№ 19-22 (включно) на загальну суму 37694,35 грн. відповідач сплатив не у визначені у Графіку для сплати лізингових платежів строки, а 16 липня 2020 року в сумі 19077,78 грн. та 28 липня 2020 року - сумі 18616,57 грн.

Положеннями частин 1, 2 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.16 ЦК України).

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 21.07.2020 (поштовий конверт, а.с. 52).

Як видно, на вказану дату відповідач уже сплатив позивачеві основний борг на суму 19077,78 грн., отже, в цій частині вимог порушене право позивача було відновлене відповідачем до звернення з позовом до господарського суду, а тому в цій частині вимог позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Решту основного боргу в сумі 18616,57 грн. відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відтак, у цій частині вимог між сторонами відсутній предмет спору, тому відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 18616,57 грн. провадження у справі належить закрити.

Дослідивши нарахування позивачем 1034,41 грн. пені, 128,47 грн. індексу інфляції, 1492,61 грн. 25% річних та 343,40 грн. штрафу за порушення зобов`язань за Договором фінансового лізингу, суд у вирішенні спору виходить з наступного.

У ході розгляду справи знайшли підтвердження доводи позивача про прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань зі сплати лізингових платежів за період з 02.07.2019 по 05.07.2020 у розмірах згідно з розрахунками на аркушах справи 27-29.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За змістом частини шостої статей 231 та 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 8.3 Договору фінансового лізингу передбачено, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені на суму 1034,41 грн. за період з 02.07.2019 по 05.07.2020 (а.с. 28), суд встановив, що пеня нарахована правильно, з врахуванням усіх здійснених відповідачем платежів та обмежена шістьма місяцями з дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідач у частині пені в розмірі 785,51 грн., нарахованій з 31.03.2020 по 05.07.2020, просив у позові відмовити з тих підстав, що в цей період на території України діяв уведений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, у зв`язку з чим пунктом 8 Розділу ІХ Господарського кодексу України було законодавчо запроваджено звільнення позичальників від обов`язку сплатити кредитодавцю неустойку за час прострочення зобов`язання за договором під час дії карантину або /та у тридцятиденний строк після завершення його дії. У зв`язку з цим відповідач, зазначаючи про подібність таких фінансових послуг як фінансовий лізинг і кредит (позика), просив за аналогією закону відмовити у задоволенні вимог про стягнення неустойки за період з 31.03.2020 по 05.07.2020 в сумі 785,51 грн.

Оцінивши дані доводи відповідача, суд їх відхиляє, оскільки частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються законом, але не положеннями ЦК про позику (кредит) (Глава 71 ЦК).

Отже, суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону відповідно до статті 8 ЦК України та відмови у позові в частині пені в розмірі 785,51 грн. Таким чином, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1034,41 грн. є доведеними, обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказано вище, Договором фінансового лізингу встановлено інший розмір процентів річних - 25% (пункт 8.3).

Перевіривши виконані позивачем розрахунки інфляційних втрат у сумі 128,47 грн. за період квітень-травень 2020 та 25% річних у сумі 1492,61 грн. за період з 02.07.2019 по 05.07.2020 (а.с. 28-29), суд встановив, що вони є вірними, а вимоги позивача у відповідній частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В абзаці першому пункту 8.1 Договору фінансового лізингу сторони обумовили, що за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене пунктом 8.4 цього Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

На підставі вказаного пункту Договору фінансового лізингу позивач нарахував і просить стягнути з відповідача 343,40 грн. штрафу з розрахунку: (404000,00 грн. (вартість Предмета лізингу) - 60600,00 грн. (попередній лізинговий платіж 15%)) х 0,1% (а.с. 29).

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відтак, встановивши, що заявлений до стягнення штраф застосований на підставі Договору фінансового лізингу за фактично вчинене відповідачем порушення господарського зобов`язання зі сплати лізингових платежів та що розмір штрафу визначено за обумовленою ставкою 0,1% з різниці вартості Предмета лізингу, вказаної в Акті № 4 від 30.08.2018 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, та попереднього лізингового платежу згідно з Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу» , суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення штрафу в сумі 343,00 грн. також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 19077,78 грн. суд відмовляє, частина судового збору в розмірі 925,46 грн., що припадає на ці вимоги, залишається за позивачем.

Пропорційна сума судового збору в розмірі 635,72 грн., що припадає на задоволені вимоги позивача 2998,89 грн. (1034,41 пені + 128,47 грн. інфляційних втрат + 1492,61 грн. 25 процентів річних + 343,40 грн. штрафу), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 18616,57 грн. провадження у справі належить закрити за відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України), позивач подав письмове клопотання від 10.09.2020 про повернення у зв`язку з цим з бюджету відповідної частини судового збору (а.с. 77).

Отже, пропорційна сума судового збору в розмірі 961,64 грн., сплаченого позивачем за платіжним дорученням № 11917 від 13.07.2020, підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 20, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шипинецька земля» про стягнення заборгованості у сумі 40693,24 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шипинецька земля» (вул. Н. Яремчука, 8, с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області, 59341, код ЄДРПОУ 30875724) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 30401456) 1034,41 пені, 128,47 грн. інфляційних втрат, 1492,61 грн. 25 процентів річних, 343,40 грн. штрафу та 154,90 грн. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 19077,78 грн. у задоволенні позову відмовити. Залишити за позивачем судовий збір у сумі 985,46 грн.

4. В частині вимог про стягнення 18616,57 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 30401456) з Державного бюджету України 961,64 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 11917 від 13 липня 2020 року.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

В судовому засіданні 29.09.2020 оголошено вступну та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підписано 01 жовтня 2020 року.

Суддя Т.І. Ковальчук