Рішення

від 01.10.2020 по справі 160/5959/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року Справа № 160/5959/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ :

01.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки), сформовані щодо ОСОБА_1 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за №Ф-115325-17/61 від 08.11.2018р. із сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018р. на суму 15 819,54 грн, №Ф-115325-17/61 від 04.02.2019р. із сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019р. на суму 18 276,72 грн., №Ф-115325-17/61 від 14.05.2019р. із сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019р. на суму 21 030,90 грн., №Ф-115325-17/61 від 07.11.2019р. із сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019р. на суму 26 539,26 грн., №Ф-115325-17/61 від 12.02.2020р. із сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020р. на суму 29 293,44 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.02.2006 року він був зареєстрований як фізична особа-підприємець та підприємницьку діяльність не здійснював, не отримував дохід від комерційної діяльності. Після реєстрації як фізична особа-підприємець, позивач працював як найманий працівник та отримував дохід у формі заробітної плати. Зокрема, він перебував у трудових відносинах: з 01.04.2005 року по 02.04.2007 року працював на посаді торгового представника регіонального департаменту ТОВ "АКВА" (код ЄДРПОУ 30897554); з 26.04.2007 року по 03.08.2009 року працював на посаді торгового представника ТОВ "ТОРГОВА ГРУПА "ЮКАС" (код ЄДРПОУ 32838731); з 04.08.2009 року по 12.11.2010 року працював на посаді торгового представника ПП "ПИВНИЙ ДІМ ЮКАС" (код ЄДРПОУ 36494834); з 15.11.2010 року по 07.10.2015 року працював фахівцем з методів розширення ринку збуту (супервайзером) відділу дивізіонних продаж в Західному та Центральному регіонах ПАТ "ОБОЛОНЬ" (код ЄДРПОУ 05391057); з 12.10.2015 року по 09.02.2018 року працював на посаді менеджера збуту ТОВ "ВО "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ" (код ЄДРПОУ 35268422); з 16.04.2018 року по 12.10.2018 року працював на посаді начальника відділу продажу ТОВ "КОВБАСНИЙ СВІТ" (код ЄДРПОУ 32150288). 14.01.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення за №22240060004029189. В період з 01.03.2006 року по 14.01.2020 року позивач обліковувався у Амур-Нижньодніпровській ДПІ, за загальною системою оподаткування. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 08.11.2018 року №Ф-115325-17/61 на суму 15 819,54 грн., 04.02.2019 року №Ф-115325-17/61 на суму 18 276,72 грн., 14.05.2019 року №Ф-115325-17/61 на суму 21 030,90 грн., 07.11.2019 року №Ф-115325-17/61 на суму 26 539,26 грн., 12.02.2020 року №Ф-115325-17/61 на суму 29 293,44 грн. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що нарахування єдиного внеску є безпідставним та незаконним, та всі сформовані вимоги включають в себе безпідставно нараховані суми та вважає, що винесені щодо нього контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 03.07.2020 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

26.06.2020 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 704 грн. на місяць, за 2018 рік - 819,06 грн. на місяць, за 2019 рік- 918,06 грн. на місяць. Контролюючим органом позивачу нараховано єдиний соціальний внесок: за 2017 рік у сумі 8448 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн., за 2019 рік - на загальну суму 11016,72 грн. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприсмнів платник податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.02.2006 року та на теперішній час припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не зареєстровано. Працевлаштування на підприємстві сплата відповідною установою в якій вона працює на умовах трудового договору, як роботодавця, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у визначеному законодавством розмірі, не є обгрунтованим звільненням від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, оскільки позивач працював з 12.10.2015 року по 09.02.2018 року на підприємстві менеджером збуту ТОВ Виробниче об`єднання Дніпрошкіргалантерея та працював з 16.04.2015 року по 12.10.2018 року на підприємстві начальником відділу продажу ТОВ Ковбасний Світ , в той час коли основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 за кодом ВЕД _47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Таким чином, види діяльності позивача за трудовим договором та як фізичної особи- підприємця не співпадають. Також відповідач повідомив, що за спірний період 2017- 2019рр., відсутня будь-яка інформація щодо направлення позивачем та наявності в контролюючому органі податкової звітності про результати своєї підприємницької діяльності. Враховуючи викладене позивач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.07.2020 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій позивач спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов. Також зазначає, що він подавав до податкового органу заяву про списання та податкову звітність. Таким чином, позивачем виконано вимоги закону, що є необхідними для списання дискримінаційно нарахованого єдиного внеску. З огляду на викладене, вважає, що відповідачем не спростовано підстави наведені у позові та не доведено правомірність оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрована як фізична особа-підприємець 27.02.2006 року, запис за №22240000000029189.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ОСОБА_1 було припинено 14.01.2020 року, запис за №22240060004029189.

08.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-115325-17/61 із сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 року на суму 15 819,54 грн.

04.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-115325-17/61 із сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 року на суму 18 276,72 грн.

14.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-115325-17/61 із сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019 року на суму 21 030,90 грн.

07.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-115325-17/61 із сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 року на суму 26 539,26 грн.

12.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-115325-17/61 із сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020 року на суму 29 293,44 грн.

Так, відповідачем було нараховано:

За 2017 рік загальна суму заборгованості складає 8448 грн.:

- нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 року на загальну суму 8448 грн.

За 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9828,72 грн.:

- 1 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати - 19.04.2018 року;

- 2 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати - 19.07.2018 року;

- 3 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати - 19.10.2018 року;

- 4 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати - 21.01.2019 року.

За 2019 рік загальна суму заборгованості складає 11016,72 грн.:

- 1 квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати - 19.04.2019 року;

- 2 квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати - 19.07.2019 року;

- 3 квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати - 19.10.2019 року;

- 4 квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати - 20.01.2020 року.

Так, недоїмка за 2017 рік становить 8448 грн. та відповідачем було здійснено донарахування за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн., а також відповідачем здійснено донарахування за 2019 рік у розмірі 11016,72 грн.

Станом на 31.01.2020 року в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 29293,44 грн. (8448 грн. + 9828,72 грн. + 11016,72 = 29293,44 грн.).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Амур-Нижньодніпровської ДПІ Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з заявою від 15.06.2020 року вих.№1 про списання єдиного внеску.

Також позивач подав до податкового органу звітність про отримання доходу (прибутку) від діяльності за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року.

Не погодившись із зазначеними нарахуваннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), за ОСОБА_1 сплачувались страхові внески за період: 2017 рік, з 01.01.2018 року по 30.02.2018 року, з 01.04.2018 року по 30.10.2018 року (входить до спірного періоду) у розмірі не менше мінімального страхового внеску. У період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року, з 01.11.2018 року по 30.12.2018 року страхові внески ОСОБА_1 не сплачувались, докази працевлаштування позивача в цей період в матеріалах справи відсутні.

Відомості щодо сплати страхових внесків за ОСОБА_1 за 2019 рік в матеріалах справи відсутні, проте позивач не заперечує факт відсутності відрахування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік за ОСОБА_1 .

Отже, наданою позивачем до суду копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем ЄСВ за застраховану особу (позивача) у періоди: 2017 рік, з 01.01.2018 року по 30.02.2018 року, з 01.04.2018 року по 30.10.2018 року.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

07.12.2017 року Верховна Рада україни ухвалила Закон про Державний бюджет України на 2018 рік №7000.

Прийнятим Законом з 01.01.2018 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 грн. Тож мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн.

Позивач за період березень, листопад-грудень 2018 року мав сплатити страховий внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці).

23.11.2018 року Верховна Рада України ухвалила Закон Про Державний бюджет України на 2019 рік №2629-VIII.

Прийнятим Законом з 01.01.2019 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 4173 грн. Тож мінімальний страховий внесок у 2019 році становив 918,06 грн.

Позивач за період січень - грудень 2019 року мав сплати страховий внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 11016,72 грн. (918,06 грн. х 12 місяців).

Отже, загальна сума боргу по сплаті страхового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період: березень, листопад-грудень 2018 року та 2019 рік становить 13473,89 грн.

Разом з тим, суд враховує що, Верховною Радою України 13 травня 2020 року прийнято Закон України № 592-IX Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників , яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування доповнено пунктом 9-15 (набрав чинності 03.06.2020р.) такого змісту (в редакції закону від 14.07.2020 р. № 786-IX):

Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. .

Як вже встановлено судом заборгованість позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникла у період з 2017 року по 2019 рік, тобто період охоплений абз. 1 п. 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Зважаючи на вказані зміни в законодавстві, а також враховуючи той факт, що позивач припинив підприємницьку діяльність 14.01.2020 року, звертався із заявою до відповідача про списання боргу, нарахований борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підлягав списанню.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що норми Закону України від 13.05.2020 року № 592-ІХ мають зворотню дію в часі, оскільки спростовують відповідальність фізичної особи за несвоєчасну сплату зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень, листопад-грудень 2018 року та 2019 рік.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2018 року № Ф-115325-17/61 на суму 15819,54 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2019 року № Ф-115325-17/61 на суму 18276,72 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-115325-17/61 на суму 21030,90 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2019 року № Ф-115325-17/61 на суму 26539,26 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2020 року № Ф-115325-17/61 на суму 29293,44 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна