Ухвала

від 24.09.2020 по справі 370/1405/19

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

У Х В А Л А

"24" вересня 2020 р. Справа № 370/1405/19

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., при секретарі Захарченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Улінець І.О. в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Макарівське лісове господарство до Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У судовому засідання 24.09.2020 р. представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Троніц І.М. заявлено клопотання про залишення вказаного позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

В обгрунтування клопотання ОСОБА_4 вказав, що позивачем в порушення вимог процесуального закону, не з`ясувано та не досліджено питання щодо наявності підстав для представництва саме прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області інтересів вказаних установ у справі та не перевірено причин, які перешкоджають здійсненню захисту своїх прав та інтересів ними особисто. Оскільки за змістом ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)Якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) У разі відсутності такого органу. Наявність даних обставин обґрунтовується прокурором в порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті. Позивачем у порушення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції не доведено його представництво в інтересах держави саме як у виключному випадку. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Позивачем не встановлені та не наведені докази обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів саме належним суб`єктом - Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та державним підприємством Макарівське лісове господарство . Лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. Окрім того, в позові відсутні свідчення про те, що прокурор повідомив про порушення прав землекористування відповідні установи, які б мали самостійно захищати інтереси держави. Таким чином, є підстави вважати, що дії позивача є такими, що порушують процесуальне право, а саме - вибіркове подання доказів, з метою зловживання правом прокурора на позов. Відповідно до листа сільського голови Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області від 13.01.2020 за вих. № 02-20/14, отриманого за адвокатським запитом від 10.01.2019 за вих. № 100120-1, земельна ділянка з кадастровим номером 3222780202:02:011:0025 знаходиться в межах Андріївської сільської ради, що підтверджується викопіюванням з публічної кадастрової карти та з проекту реформування КСП Андріївське від 18.01.2000. Документи, якими підтверджується право Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області на розпорядження спірною земельною ділянкою, надані суду та позивачу. Стаття 41 Конституції України передбачає недоторканість права власності. Це означає, що всі мають утримуватися від безпідставного заволодіння чужим майном. Відповідач ОСОБА_2 не міг одержати кадастровий номер на земельну ділянку в разі її багатоповерховості . Кадастровий номер є обов`язковою ідентифікуючою ознакою земельної ділянки як об`єкт цивільних правовідносин. В позові відсутні запити прокурора на отримання інформації від Українського державного проектно-лісовпорядного виробничого об`єднання ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ , державного підприємства Макарівське лісове господарство , Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, архівного відділу Макарівської районної державної адміністрації Київської області, що не дає можливості відповідачу та суду надати оцінку правомірності отримання позивачем доказів, підстав їх отримання та їх належність, допустимість та достатність. Також в позові, складеному прокурором Улінцем І.О. відсутні належним чином засвідчені письмові докази, якими обґрунтовано позовні вимоги, так як вони засвідчені прокурором Макарівського відділу Левицькою У.І., повноваження якої не підтверджені матеріалами позову.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 клопотання свого представника підтримав.

Представник відповідача - адвокат Левочко Я.А. заявлене клопотання підтримав.

Представник позивача ОСОБА_5 проти задоволення вказаного клопотання заперечила, вказала, що у позивача наявні були всі підстави для пред`явлення вказаного позову.

Вислухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи необхідні для розгляду заявленого клопотання, суд приходить до висновку, про його задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що 08.05.2019 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Улінець І.О. в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Макарівське лісове господарство звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним рішення XIV сесії V скликання Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області від 16.09.2008 року № 308-14- V Про передачу у приватну власність земельних ділянок в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання земельних актів та передання безоплатно у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в с. Червона Гірка на території Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 460466 від 09.10.2008 р. виданий ОСОБА_1 та серії ЯЖ № 460465 від 09.10.2008 р. виданий ОСОБА_2 та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки, які закріплені вказаними державними актами.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що вказана позовна заява вжита, як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист інтересів держави, як власника земельних ділянок, внаслідок незаконного вибуття із власності держави земельних ділянок лісового фонду, які згідно норм Конституції України, є національним багатством.

Серед іншого, прокуратурою зазначено, що даний позов подається в інтересах Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Макарівське лісове господарство оскільки останні будучи уповноваженими суб`єктами, що наділені повноваженнями на виявлення порушень інтересів держави та звернення до суду з відповідними позовами, за захистом своїх прав не звертались, саме тому бездіяльність вказаних органів надала прокурору підстави для представництва в суді інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статі 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частина друга 2 статті 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У частині четвертій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону Про прокуратуру .

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за виконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

В даному випадку прокурором у позовній заяві не наведено доводів та не надано відповідних документів на їх підтвердження щодо обставин, які би перешкоджали Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства, та Державному підприємству Макарівське лісове господарство самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, як уповноваженого органу на розпорядження землями державної власності, що є предметом даного позову, а посилання на лист ДП Макарівського лісового господарства , що вони не можуть звернутись до суду з відповідним позовом, оскільки для здійснення претензійно-позовної роботи потрібні знання в галузі права, суд відноситься критично, оскільки в матеріалах справи міститься інформація, що інтереси ДП Макарівського лісового господарства представляються адвокатом Ганенком Р.А. (а.с. 61), а також суд ставиться критично до посилань, що через складний фінансовий стан підприємство позбавлене можливості винайти кошти для самостійного представництва інтересів держави в суді (що включає сплату судового збору при подачі позову), оскільки відповідно до вимог чинного ЦПК України позивач має право подати до суду заяву про відстрочку сплати судового збору або розстрочку.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України невиконання вказаних вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Проте, враховуючи те, що провадження у справі було відкрито, тому наявні підстави для застосування вимог передбачених п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Оскільки судом даний позов залишено без розгляду, що не підпадає під випадки у яких судовий збір не повертається (п. 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір ), тому сплачена Прокуратурою Київської області сума судового збору у розмірі 5763,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 257, 259, 260, 261, 268, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Улінець І.О. в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Макарівське лісове господарство до Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Повернути Прокуратурі Київської області з державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 5763,00 грн. згідно платіжного доручення № 621 від 20.03.2019 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в порядку і строки, передбачені статтями 353-355 ЦПК України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2020 року.

Реквізити сторін:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Улінець І.: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67;

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30, код ЄДРПОУ 35278561;

Державне підприємство Макарівське лісове господарство : 08001, Київська обл., смт Макарів, вул. Леніна, 17/1, код ЄДРПОУ 00992160;

Андріївська сільська рада Макарівського району Київської області: 08013, Київська обл., Макарівський р-н, с. Андріївка, вул. О. Меля, 114, код ЄДРПОУ 04362208;

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 : АДРЕСА_3 .

Суддя А.В. Косенко