Рішення

від 25.09.2020 по справі 542/955/20

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/955/20

Провадження № 2-о/542/91/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рибки Ю.О.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи - Федоренко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника: Виконавчий комітет Малоперещепинської сільської ради, заінтересована особа: Управління ДМС України в Полтавської області, про встановлення особи ОСОБА_1 , факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, а також факту належності до громадянства колишнього СРСР,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 (надалі також - заявник, ОСОБА_1 ), представник заявника: Виконавчий комітет Малоперещепинської сільської ради (надалі також - представник, ВК Малоперещепинської сільської ради), заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі також - заінтересована особа, Управління ДМС України в Полтавської області), в якій заявлені наступні вимоги:

- встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області;

- встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області станом на 24.08.1991 та 13.11.1991;

- встановити факт перебування у громадянстві колишнього СРСР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2020 року відкрите окреме провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 31).

Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року вирішено зобов`язати Управління соціального захисту Новосанжарської РДА надати до 25 вересня 2020 року до суду всі наявні документи про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в Управлінні соціального захисту Новосанжарської РДА.

До Новосанжарського районного суду Полтавської області Управлінням соціального захисту Новосанжарської РДА надані копії документів про перебування ОСОБА_1 на обліку (а.с. 44-49).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування заяви представником заявника вказано на те, що на час звернення до суду ОСОБА_1 є особою, що не посвідчена паспортом громадянина України. Паспорт громадянина України, як і паспорт громадянина СРСР заявниці не видався. Враховуючи відсутність вказаних документів вона позбавлена можливості реалізовувати свої права, передбачені Конституцією України та нормами чинного законодавства.

Звернувшись до Новосанжарського районного сектора Управління ДМС України в Полтавській області із заявою про отримання паспорта громадянина України, заявником отримано відмову, обґрунтовану відсутністю жодного документу, який би підтверджував її належність до громадянства колишнього СРСР та її належність до громадянства України. Для встановлення належності до громадянства України, їй рекомендовано звернутись до суду із заявою про встановлення особи ОСОБА_1 , а також встановлення її належності до громадянства колишнього СРСР та встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1919 та 13.11.1991.

Отже, оскільки набуття громадянства України, передусім залежить від встановлення факту постійного проживання на території України заявника станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, встановлення факту перебування у громадянстві колишнього СРСР та встановлення особи ОСОБА_1 , представником до суду подана відповідна заява.

Від заінтересованої особи будь-яких заяв по суті справи не надходило.

В судовому засіданні заявник - ОСОБА_1 - підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник заявника підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Управління ДМС України в Полтавській області - Федоренко І.А. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 , просила встановити особу заявниці, а також факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, факт її перебування у громадянстві колишнього СРСР.

Суд, заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи Федоренко І.А. , допитавши свідків, які з`явилися в судове засідання 25 вересня 2020 року, детально дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку, а також дослідивши витребувані документи, давши цим дослідженим матеріалам та доказам належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 8).

ОСОБА_1 є особою з інвалідність І А групи з 23.08.2011, що посвідчується витягом із акту огляду МСЕК серії 7-66 ТЕ № 03030111 (а.с. 14).

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 від 07.04.1987, виданого Новосанжарським відділом соціального забезпечення Полтавської області, ОСОБА_1 , 1970 року народження, отримує щомісячно допомогу по І групі інвалідності з 01 січня 1987 року - довічно (а.с. 11).

На даний час ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надана довідка ВК Малоперещепинської сільської ради від 11.06.2020 № 2193 (а.с. 63).

З наявної в матеріалах справи копії погосподарської книги (а.с. 10) та виписки з погосподарської книги № 2073 від 02.06.2020 (а.с. 65) вбачається, що згідно з записом погосподарських книг сільської ради станом на 24.08.1991 за ОСОБА_4 значиться жилий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно зареєстрована та проживала і проживає в даний час.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2000 ОСОБА_1 було присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с. 9).

Судом встановлено, що ВК Малоперещепинської сільської ради 14.07.2020 листом №02-18/906 звернувся до Новосанжарського районного сектору ДМС України у Полтавській області щодо оформлення паспорта громадянина України вперше, після досягнення 18-річного віку гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області.

Новасанжарським РС ДМСУ у Полтавській області листом від 11.08.2020 вх. №906 надано відповідь Малоперещепинській сільській раді, в якій вказано, що проведеною перевіркою ДМСУ не встановлено документування гр. ОСОБА_1 жодним документом, який би підтверджував її належність до громадянства колишнього СРСР та її належність до громадянства України (ст. 3 ЗУ Про громадянство України ), а також підстав, які визначають її належність до громадянства України (ст. 3 ЗУ Про громадянство України ).

Також, вказаним листом Новасанжарським РС ДМСУ у Полтавській області рекомендовано гр. ОСОБА_1 для встановлення належності до громадянства України відповідно до Порядку провадження за заявами і поданями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/20, звернутись до територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання (можливої реєстрації) із відповідною заявою та одночасно надати судове рішення, що підтверджує особу гр. ОСОБА_1 , належність до громадянства колишнього СРСР, підтверджує факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

На даний час у ОСОБА_1 відсутній паспорт громадянина України, який їй ніколи не видавався. Крім того, вона ніколи не мала паспорта громадянина СРСР, оскільки паспорт по досягненню 16 річного віку вона не отримувала. Вона не має громадянства та реєстрації місця проживання.

Оскільки відсутність паспорта громадянина України позбавляє ОСОБА_1 усіх прав та свобод, якими може користуватись громадянин України, з метою встановлення факту проживання на території України, встановлення факту перебування у громадянстві колишнього СРСР, встановлення особи заявника, ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідною заявою.

Норми права, які підлягають застосуванню

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року у справі № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права .

Також, за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Також, Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі Буланов та Купчик проти України від 09.12.2010 року, яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, ще раз вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

За змістом статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року № 677, яка була дійсною на час досягнення заявницею 16-річного віку, паспорт громадянина СРСР повинні мати усі радянські громадяни, які досягли 16-річного віку (пункту 1 розділу І Положення про паспорту систему в СРСР).

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ вказаного Положення, для отримання паспорта громадянами надаються:

а) заява за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ СРСР;

б) свідоцтво про народження. За відсутності можливості надати свідоцтво про народження паспорт видається за пред`явленням інших документів, підтверджуючих час та місце народження, у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ СРСР;

в) дві фотокартки розміром 50 х 60 мм.

Належність до громадянства та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України Про громадянство України і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. При цьому, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України Про громадянство України (13 листопада 1991 року).

Відповідно до статті 3 Закону України Про громадянство України , Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР , які на момент проголошення незалежності України ( 24 серпня 1991 року ) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав ;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 9 Закону України Про громадянство України , безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення понять безперервне проживання на території України та проживання на території України на законних підставах .

Так, проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

В цей же час, безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина перша статті 21 Закону № 5492-VI).

Відповідно до пункту 8 частини 1 розділу 2 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає такі документи:а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР;

в) рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Згідно з пунктом 8 частини 1 розділу 2 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону, особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання на території України на зазначену дату, подає такі документи:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР;

в) рішення суду, яке підтверджує факт проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 9 частини 1 розділу 2 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону дитини один із її батьків або інший законний представник подає такі документи:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України дитини;

б) копію свідоцтва про народження дитини;

в) один з таких документів:

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання дитини на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року;

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) дитини або іншого її законного представника, з яким дитина постійно проживала, або факт їх проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року;

- копії паспортів батьків дитини (одного з них), іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року;

- рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання дитини на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року;

- рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого її законного представника, з яким дитина постійно проживала, за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року .

Висновки щодо правозастосування

Проаналізувавши викладені норми чинного законодаства, суд прийшов до висновку, що у разі відсутності у особи паспорта громадянина України, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

З огляду на те, що на час звернення ОСОБА_1 до суду вона не мала паспорта громадянина СРСР, який би підтвердив факт належності до громадянства СРСР, вона не отримувала паспорт громадянина України, а також не встановлено факту її проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, у органів ДМС відсутні підстави для видачі їй паспорта громадянина України.

Вказані обставини слугували передумовою для звернення до суду із відповідною заявою про встановлення особи, встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, встановлення факту перебування у громадянстві колишнього СРСР.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Малоперещепинською сільською радою 10 липня 1970 року, заявник - ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області. В свідоцтві про народження вказані батьками: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , яке видане Малоперещепинською сільською радою 09 серпня 1969 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в Малоперещепинській сільській раді зареєстровано шлюб 09 серпня 1969 року (а.с. 16).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 01 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12).

З довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 12.10.2000 Новосанжарське відділення ПМДПІ повідомило, що ОСОБА_1 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , наданий Державною податковою адміністрацією України, згідно даних заповнених нею в обліковій картці (а.с. 9).

Зі змісту домової книги станом на 01.01.1991 - 01.01.1995 років, особовий рахунок № НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали у будинку ОСОБА_7 та по відношенню до неї були, відповідно, її дочкою та онучкою (а.с. 10).

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_7 , яке видане 07.04.1987, ОСОБА_1 , 1970 року народження, призначена щомісячна допомога по І групі інвалідності з 01 січня 1987 року повічно (а.с. 11).

З витягу із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ № 0303111, який виданий ОСОБА_1 , 1970 року народження, вбачається, що для призначення пенсії встановлена група інвалідності перша А з 23.08.2011, причина інвалідності з дитинства, інвалідність надана безстроково (а.с. 14).

З медичної карти амбулаторного хворого ф.025 № 468 судом встановлено, що ОСОБА_1 , інвалід дитинства групи І, яка постійно перебувала на обліку та проходила лікування (а.с. 17-29).

Рішенням Виконавчого комітету Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 12 грудня 2006 року № 58 призначено ОСОБА_4 опікуном над її дочкою - ОСОБА_1 , 1970 року народження, інвалідом 1-ї групи дитинства, яка потребує постійного стороннього догляду (а.с. 45).

Із довідки серії ПОЛ-Р-82 № 010848 від 26 вересня 1986 року вбачається, що ОСОБА_1 , яка проживає за адресою с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, є інвалідом першої групи до 16 років (а.с. 47).

Відповідно до протоколу Новосанжарського УСЗН № 14438 від 19.12.2006 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як опікунові над ОСОБА_1 , яка проживає в с. Мала Перещепина, Новосанжарського району з 26.09.1986 року, призначена соціальна допомога довічно (а.с. 49).

Згідно з довідкою № 2193 від 11.06.2020, яка видана виконавчим комітетом Малоперещепинської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає на території Малоперещепинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 з 10.07.1970 року і по даний час. Зазначено, що особа, яка зображена на фото, дійсно, є ОСОБА_1 (а.с. 63).

З довідки про склад сім`ї, яка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що заявник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та до складу її сім`ї входять ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 64).

Допитані в судовому засіданні 25 вересня 2020 року свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , жителі с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області, будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України та приведеними до присяги, підтвердили те, що особа, яка звернулася до Новосанжарського районного суду Полтавської області з відповідною заявою, є ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Перещепина Новосанжарського району. Свідки також вказали, що ОСОБА_1 , з моменту її народження та по теперішній час мешкає у с. Мала Перещепина Новосанжарського району. Зазначили, що до смерті її матері - ОСОБА_4 - ОСОБА_1 мешкала з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 , повідомила, що вона є рідною тіткою ОСОБА_1 . Вказані відомості підтверджуються наданою до суду довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб, за змістом якої вбачається, що членами сім`ї власника будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 - є тітка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сестра - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . ОСОБА_8 вказала також, що ОСОБА_1 , з моменту її народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 - та по теперішній час мешкає у с. Мала Перещепина Новосанжарського району. Зазначила, що заявниця має інвалідність с дитинства, догляд за нею постійно здійснювала її мати - ОСОБА_4 до її смерті. Вказала, що відсутність паспорта у заявниці обумовлена побоюваннями її померлої матері фотографувати доньку.

Суд зазначає, що проаналізувавши надані учасниками справи документи, враховуючи позицію представника заінтересованої особи, яка не має сумніву щодо особи заявника та фактів її проживання на території України станом на 24.08.1919 та 13.11.1991, прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви.

Особа заявниці встановлена наданими до суду документами та показами свідків, проаналізувавши які, суд проходить до висновку про відсутність сумнівів в тому, що заявниця є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області.

Судом встановлено, що на той час, коли ОСОБА_1 виповнилось 16-ть років у 1986 році, вона, як особа, яка відповідно до Положення про паспортну систему в СРСР, мала право на отримання паспорта громадянина СРСР, його не отримала у зв`язку з тим, що її опікун (мати) відмовилась робити фотокартки доньки ОСОБА_1 .

Вказані обставини дають підстави для висновку про те, що заявниця перебувала у громадянстві СРСР, однак з незалежних від неї підстав, не була посвідчена паспортом громадянина СРСР.

Також, підтвердженими є факти проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, оскільки наявні документи про отримання нею соціальної допомоги в Новосанжарському районі з 07.04.1987, документи щодо постійного проживання в АДРЕСА_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлення відповідних фактів необхідне заявниці для отримання паспортного документу.

Згідно частин 1, 2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення статті 89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом ; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Отже, проаналізувавши всю сукупність письмових доказів по даній цивільній справі, а також показання допитаних в судовому засіданні свідків, надані докази, враховуючи незаперечення представника заінтересованої особи у справі щодо задоволення заяви ОСОБА_1 , з огляду на наявні письмові докази, з метою захисту прав та інтересів заявника у справі, яка на даний час не може вирішити питання оформлення та отримання паспорта громадянина України і, як наслідок, не може в повному обсязі здійснювати реалізацію свої прав та свобод, а також законних інтересів, виходячи із принципу верховенства права, суд приходить до висновку, що заявницею ОСОБА_1 доведено, що фізична особа, яка звернулася до суду є ОСОБА_1 , жителькою АДРЕСА_1 , яка станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 проживала на території України, та перебувала у громадянстві колишнього СРСР.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 89, 247, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника: Виконавчий комітет Малоперещепинської сільської ради, заінтересована особа: Управління ДМС України в Полтавської області, про встановлення особи ОСОБА_1 , факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, а також факту належності до громадянства колишнього СРСР - задовольнити.

Встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області.

Встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Встановити факт перебування у громадянстві колишнього СРСР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник заявника: Виконавчий комітет Малоперещепинської сільської ради, місцезнаходження: 39320, вул. Незалежності, 44, с. Мала Перещепина, Новосанжарський район, Полтавської області, код ЄДРПОУ - 04382599;

заінтересована особа: Управління ДМС України в Полтавської області, місцезнаходження: 36000, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2020 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва