Рішення

від 25.09.2020 по справі 548/1399/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1399/20

Провадження № 2/548/557/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , що доводиться копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 та копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 .

Згідно заповіту, посвідченого 28 лютого 2013 року державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори Херсонської області, зареєстрованого в реєстрі за № 147, ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право, заповідала позивачу, ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_2 померла в місті Каховка Херсонської області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть Серії НОМЕР_3 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилась спадщина на її спадкове майно, зокрема: 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона прийняла як спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_3 .

Згідно повідомлення виконавчого комітету Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 22.10.2013 року № 02-27/651 слідує, що з 28 грудня 1993 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування та записами по господарських книг за період з 28.12.1993 року по 31.10.2012 рік.

В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З повідомлення державного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Решта С.М. від 29.04.2013 року за Вих. № 876/02-14 слідує, що 27.12.2012 року на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , останнім місцем проживання якого було АДРЕСА_1 було відкрито спадкову справу №419/2012, на підставі заяви ОСОБА_4 , дружини спадкодавця, про відмову від спадщини на користь неповнолітнього сина спадкодавця- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .Однак з матеріалів спадкової справи, зокрема довідки № 02-25/677, виданої виконавчим комітетом Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області 24.12.2012 року, слідує, що на час відкриття спадщини після ОСОБА_3 , за тією ж адресою: АДРЕСА_1 , проживали та були зареєстровані: син спадкодавця- ОСОБА_3 , 1997 р.н., дружина спадкодавця- ОСОБА_4 ( відмовилась від спадщини на користь сина спадкодавця), мати спадкодавця- ОСОБА_2 , 1926 р.н., яка заяви про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала, але згідно ст.1268 ЦК України вважається такою , що прийняла спадщину.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 11 липня 2014 року державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори Гладушко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 496, на підставі заповіту, посвідченого Каховською міською державною нотаріальною конторою 28 лютого 2013 року за реєстром №147, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , 1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2, 7703 гектара у межах згідно з планом, що розташована на території Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, ділянка № НОМЕР_4 .

07 листопада 2013 року рішенням Хорольського районного суду Полтавської області по справі № 548/1440/13-ц та ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 21.02.2020 року про виправлення описки в судовому рішенні було встановлено факт, що житловий будинок по АДРЕСА_1 за життя належав на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 2/3 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , я не маю можливості оформити право власності на 1/3 частину вказаного домоволодіння у нотаріальному порядку, тому позивачу роз`яснено нотаріусом, що питання визнання права власності на нього за спадкоємцем необхідно вирішувати у судовому порядку.

З довідки КП Лубенське МБТІ від 01.04.2013 року № 13 слідує, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано складається з: житлового будинку Літ. А-1, загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., погребу Літ.Б, сараю Літ.В, сараю Літ. Г, сараю Літ. Д, вбиральні Літ.Е, сараю Літ.Ж, гаражу Літ.З, воріт №1, колодязя №2.

Відповідно до ст. 1235 Цивільного кодексу України позивач, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка прийняла її спадщину, тому має право на її спадкове майно.

З технічного паспорта на садибний ( індивідуальний) житловий будинок, виготовленого КП Лубенське МБТІ станом на 01 квітня 2013 року, вбачається, що господарські будівлі вказаного домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у задовільному технічному стані та придатний до подальшої експлуатації.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на неприватизованій земельній ділянці та складається з: житлового будинку Літ. А-1, загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., погребу Літ.Б, сараю Літ.В, сараю Літ. Г, сараю Літ. Д, вбиральні Літ.Е, сараю Літ.Ж, гаражу Літ.З, воріт №1, колодязя №2, яку вона прийняла, як спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 25.09.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Петракіївська сільська рада Хорольського району Полтавської області , адреса: с. Петракіївка Хорольського району Полтавської області, поштовий індекс: 37805, код ЄДРПОУ: 22535523.

Суддя: О.В. Коновод