Рішення

від 24.09.2020 по справі 520/8122/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 вересня 2020 року № 520/8122/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Югова С.А.,

представника відповідача - Борисова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина" (проспект Незалежності, буд. 10,м. Харків,61058, код ЄДРПОУ 42118279)

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704)

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2020 р. №00000630511, №00000640511, прийняті ГУ ДПС у Харківській області.

Представник відповідача у відзиві на позов просив суд відмовити у його задоволенні.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 20.02.2020 р. №1071 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА (код ЄДРПОУ 42118279) з питання дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин ТОВ Агро-Слобожанщина з ПСП СПОДОБІВСЬКЕ (код ЄДРПОУ 30755349) за жовтень, листопад 2018 року та подальшої реалізації.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АГРО- СЛОБОЖАНЩИНА 05 березня 2020 року ГУ ДПС у Харківській області було складено акт. З акту вбачається виявлені в ході перевірки порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (т.1 а.с.13-39)

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС України у Харківській області №658/20-40-05-11-10/42118279 від 05.03.2020р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №00000630511 від 07.04.2020 р., яким ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА зменшено на 1076091 грн. суму податкового зобов`язання та зменшено на 1059929 грн. суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- податкове повідомлення-рішення №00000640511 від 07.04.2020 р., яким ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 848,00 грн., сума штрафних санкцій - 0,00 грн. (т.1 а.с.50, 52)

Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України про оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень. За результатами розгляду скарги 15.06.2020 року ДПС України прийнято рішення, яким скаргу залишено без задоволення. (т.2 а.с.148-152)

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

З урахуванням викладених обставин справи суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1060777 грн., в т.ч. за жовтень 2018 року на суму ПДВ 707347 грн., за листопад 2018 року на суму ПДВ 174354 грн., за січень 2019 року на суму ПДВ 179076 грн. Перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА товарів у ПСП СПОДОБІВСЬКЕ .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПСП СПОДОБІВСЬКЕ судом встановлено наступне.

Між ТОВ АГРО-СЛОВОЖАНЩИНА та ПСП СПОДОБІВСЬКЕ укладено договір №0310 від 03.10.2018 року, за умовами якого ПСП СПОДОБІВСЬКЕ зобов`язується поставити і передати у власність ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА сільськогосподарську продукцію (кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року). (т.1 а.с.81-92)

На виконання умов зазначеного Договору ПСП СПОДОБІВСЬКЕ протягом жовтня та листопада 2018 р. передало у власність ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА кукурудзу 3 класу у загальній кількості 1330,550 т., на загальну суму 5799161,87 грн. разом з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та зареєстрованими податковими накладними. (т.1 а.с.93, 95, 100, 102, 109, 114, 119, 124, 129, 134, 138, т.2 а.с.71-110, 119-136)

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними. (т.1 а.с.94, 96-99, 101, 103-108, 110-113, 115-118, 120-123, 125-128, 130-133, 135-137, 139-142)

Оплата товару підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.10.18-30.11.18, оборотно-сальдовими відомостями (т.1 а.с.191-192, 194-195, 197)

Згідно витягів з реєстру складських документів на зерно, засвідчено, що ТОВ Агро-Слобожанщина станом на 19.06.2019 року зберігав на Полтавський КХП, ДП зерно (кукурудзу 3 класу) згідно договору складського зберігання №5/18-хб від 26.07.2018. В матеріалах справи також містяться складські квитанції на зерно, рахунки на оплату за вказаним договором, акти надання послуг, журнал-ордер і відомість по рахунку та оборотно-сальдова відомість на підтвердження здійснення оплати за зберігання кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року. (т.1 а.с.143-163, т.2 а.с.55-70)

У подальшому, вищевказаний товар ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА було продано TOB КАІС АГРО на підставі договору поставки №0409АГ від 04.09.2018 р. у кількості 408,22 т. на суму 1853120,10 грн.,та ТОВ КАІС АГРО на підставі договору №1209АГ від 12.09.2018 р. у кількості 922,33 т. на суму 4018927,56 грн.,всього на суму 5872047,66 грн. (т.1 а.с.198-209, 231-242)

Крім того, судом встановлено, що 02.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА та ПСП СПОДОБІВСЬКЕ укладено договір №0218, за умовами якого ПСП СПОДОБІВСЬКЕ зобов`язується поставити і передати у власність ТОВ АЕРО-СЛОБОЖАНЩИНА сільськогосподарську продукцію (пшеницю 6 класу, врожаю 2018 року). (т.1 а.с.164-170)

На виконання умов зазначеного Договору ПСП СПОДОБІВСЬКЕ у жовтні 2018 р. та лютому 2019 р. передало у власність ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА пшеницю 6 класу у загальній кількості 99,100 т, на загальну суму 560410,50 грн. разом з ПДВ, що підтверджується видатковими та зареєстрованими податковими накладними, складськими квитанціями. (т.1 а.с.171, 172-179, 181-186, 188-189, т.2 а.с.111-118)

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи. (т.1 а.с.173-178, 181-186, 188-189)

Оплата товару підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.10.18-30.11.18, оборотно-сальдовими відомостями. (т.1 а.с.190-191, 193, 196-197)

Зберігання товару (пшениці 6 класу) здійснювалось за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №88 від 03.10.2018 року. На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано рахунки на оплату відповідно до договору №88 від 03.10.2018 р., акти надання послуг, акт-розрахунок, оборотно-сальдову відомість по рахунку. (т.2 а.с.25-35, 42-54)

У подальшому, вищевказаний товар ТОВ АГРО-СЛОБОЖАНЩИНА було продано TOB КАІС АГРО на підставі договору поставки №0907АГ від 09.07.2018 р. у кількості 48,62 т. на суму284427,00 грн., та ТОВ КАІС АГРО на підставі договору №1412 від 14.12.2018 р. у кількості 50,39 т. на суму 300072,46 грн., всього на суму 584499,46 грн. (т.1 а.с.243-250, т.2 а.с.2-15)

Податкові накладні, на суму 2 120 581,36 грн, з них ПДВ 353 430,23 грн, що були виписані ПСГІ Сподобівське на адресу ТОВ Агро-Слобожанщина були предметом розгляду органом податкової служби та Рішеннями від 12.12.2018 р. №1022682/30755349, від 12.12.2018 р. №1022683/30755349, від 15.01.2019 №1051154/30755349, від 15.01.2019 р. №1051155/30755349 їх було зареєстровано. (т.2 а.с.88-89, 93-94, 98-99, 103-104)

Судом також встановлено, що взаємовідносини між ТОВ Агро-Слобожанщина та ПСП СПОДОБІВСЬКЕ були предметом розгляду при проведені зустрічних звірок щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ Агро-Слобожанщина та ТОВ КАІС АГРО (код 35071227), їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень-листопад 2018 року, що підтверджується Довідкою ГУ ДФС у Харківській області від 25.07.2019 р. №9//20-40-12-02-08/42118279 та Довідкою ГУ ДПС у Харківській області від 02.09.2019 р. №1//20-40-04-02-10/42118279 (т.1 а.с.54-80)

Щодо податкового повідомлення-рішення №00000630511 від 07.04.2020 року.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» :

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абз. 5);

активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (абз. 2);

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу ( за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) (абз. 16).

Положеннями п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88,господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно абз.3 п.2.4 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

В Постанові Верховного суду від 15.05.2018 р. по справі №0870/9721/12 зазначено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підтвердження виконання господарських операцій позивачем було надано копії первинних документів по господарським операціям. В свою чергу, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами.

Згідно статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Відповідно п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищенаведені норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни, зокрема і фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) контролюючим органом при проведенні перевірки не спростована, а навіть підтверджена (накладні, фактична наявність товару, його використання та отримання поштою тощо). Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у процесі перевірки не встановлені.

Щодо посилань відповідача на узагальнену податкову інформацію стосовно контрагента позивача - ПСП Сподобівське , а саме на те, що кількість працюючих складала 1 особа; відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 р., вартість основних засобів на кінець та на початок звітного періоду складала 17 тис. грн; інформація про наявність земельних ресурсів відсутня, так як податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи та податкові декларації з земельного податку за 2018 рік до контролюючого органу не подавались.

Суд зауважує, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі №804/2551/13-а).

Також слід зазначити, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, а тим більше контрагентів своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ним податкового законодавства.

Це ж стосується посилань відповідача на те, що ПСП Сподобівське пшеницю та кукурудзу, яку в подальшому було реалізовано, придбавало у постачальників: ТОВ ДЖАСТИК , ТОВ ВЕГОНМАКС , ПП ФГ ФАВОРИТ АГРОПОСЄВ , якими звітність за формою №1-ДФ, фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та податкові декларації з земельного податку за відповідний період до контролюючого органу не подавались.

Отже, посилання відповідача на відсутність фактів здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом суд не приймає до уваги, оскільки реалізація та передача товару контрагентом, проведення оплати за товар, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. З урахуванням викладеного, твердження відповідача суд вважає безпідставним, оскільки факт постачання та реальності здійснення господарських операцій підтверджений первинними документами, наданими позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів справи.

У зв`язку з цим дії платника, результатом яких є отримання економічної вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем має досліджуватись можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Право на віднесення сум до складу валових витрат при нарахуванні податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 по справі № 805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Суд зазначає, що господарські операції між ТОВ Агро-Слобожанщина та ПСС СПОДОБІВСЬКЕ підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які містяться в матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПСС СПОДОБІВСЬКЕ .

Щодо тверджень відповідача про те, що надані до перевірки ТТН оформлені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: не зазначено певного пункту навантаження та розвантаження товару; у графі Автомобіль не зазначено марку, модель транспорту; у графі Водій не зазначено номер посвідчення водія, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передачу, перевезення, здавання вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зазначені Правила перевезень вантажів не є законодавчим документом з питань оподаткування та не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту. Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність.

Разом з тим, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з переведення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, наявність певних недоліків у товарно-транспортній накладній, не може бути безумовною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей та права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2019 року в справі №1240/1982/18 зробив висновок, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися залежно від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документи або паспортів на отримані товари.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00000640511 від 07.04.2020 року.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України.

За приписами п. 111.1. ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова; 111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна. 111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

У свою чергу, згідно з приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2020 р. №00000630511, №00000640511, прийнятих ГУ ДПС у Харківській області.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина" (проспект Незалежності, буд. 10,м. Харків,61058, код ЄДРПОУ 42118279) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області, від 07.04.2020 р. №00000630511 та №00000640511.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина" (проспект Незалежності, буд. 10,м. Харків,61058, код ЄДРПОУ 42118279) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16154,08 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн. 08 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 01 жовтня 2020 року.

Суддя Сагайдак В.В.