Рішення

від 30.09.2020 по справі 640/1790/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Київ № 640/1790/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н. М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юмджи Ресурс до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

за участі учасників справи:

представника позивача - Бєліцького І. С.,

представника відповідача - Кучерявого О. В.,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Юмджи Ресурс (позивач, ТОВ Юмджи Ресурс ) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 02132615050103 від 05.11.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00672615050103 від 15.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовує неправильним застосуванням ГУ ДПС у м. Києві норм податкового законодавства, що призводить до задвоєння сплати податку на прибуток підприємств, порушенням відповідачем строків розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, що разом із презумпцією задоволення скарги платника за закінченням строку розгляду свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Доводами про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким донараховано зобов`язання з податку на додану вартість, позивач зазначає відсутність обов`язку проводити інвентаризацію товарів, що знаходяться на непідконтрольній території, як і відсутність підстав для списання придбаних товарів, які мали бути використані у господарській діяльності. За таких обставин, зменшення суми податкового кредиту та збільшення зобов`язання з податку на додану вартість слід вважати протиправною.

У відзиві на позов представник ГУ ДПС у м. Києві наголошує на правильності висновків акту перевірки, відповідно до яких позивач відступив від положень норми ПК України, якою передбачено сплату авансового внеску за виплату дивідендів. Збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість пояснює невідповідністю посилань позивача на неможливість провести інвентаризацію матеріальних цінностей, як наслідок - такі цінності визнано відсутніми без застосування у власній господарській діяльності, що призвело до зменшення розміру податкового кредиту та збільшення зобов`язання з податку на додану вартість.

Вислухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Юмджи Ресурс складено Акт № 54/26-15-05-01-03/39931341 від 09.10.2019 (Акт перевірки), яким, що стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, встановлено порушення:

1. п. 198.5 ст. 198, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 1 009 032 грн, в тому числі за грудень 2017 року у сумі 302 121 грн, за січень 2018 року у сумі 14 910 грн, за лютий 2018 року у сумі 252 160 грн, за березень 2018 року у сумі 16 454 грн, за квітень 2018 року у сумі 43 385 грн, за травень 2018 року у сумі 102315 грн, за липень 2018 року у сумі 125 907 грн, за серпень 2018 року у сумі 48 144 грн, за вересень 2018 року у сумі 29 587 грн, за жовтень 2018 року у сумі 56 048 грн, за листопад 2018 року у сумі 12 831 грн, за грудень 2018 року у сумі 5 170 грн;

2. п.п. 57.1 1 .2. п. 57.1 1 ст.57 Податкового Кодексу України щодо несплати до бюджету авансового внеску із податку на прибуток при виплаті дивідендів за період жовтень-грудень 2018 року, у сумі 907 399,14 грн.

Не погоджуючись із встановленими порушеннями ТОВ Юмджи Ресурс направило заперечення від 23.10.2019 на Акт перевірки, у відповідь на яке ГУ ДПС у м. Києві листом від 01.11.2019 у задоволенні заперечення відмовлено, Акт перевірки залишено без змін.

У подальшому контролюючим органом направлено податкові повідомлення-рішення №02122615050103, № 02142615050103, № 02132615050103 від 05.11.2019.

Не погодившись із донарахованими грошовими зобов`язаннями, позивач 14.11.2019 подав до Державної податкової служби України скаргу на згадані податкові повідомлення-рішення.

Державною податковою службою України прийнято рішення від 28.11.2019 про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення до 12.01.2020.

13.01.2020 Державна податкова служба України відмовила позивачу у задоволенні його скарги.

За результатами розгляду листа Ради бізнес-омбудсмена від 24.12.2019 № 22616 Державна податкова служба рішенням від 16.01.2020 скасувала податкові повідомлення-рішення №02122615050103 та № 02142615050103 від 05.11.2019, в іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.

Між тим, 15.01.2020 ГУ ДПС у м. Києві надіслало позивачу ще одне податкове повідомлення-рішення № 00672615050103 від 15.01.2020 на підставі Акту перевірки та з урахуванням рішення Державної податкової служби України від 13.01.2020.

На дату звернення до суду чинними залишаються податкові повідомлення рішення:

- № 02132615050103 від 05.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 907 399,14 грн та за штрафними санкціями на 226 849,79 грн;

- № 00672615050103 від 15.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 431 515,00 грн та за штрафними санкціями на 107 879,00 грн.

Позивач не погодився із винесеним рішенням та звернувся із адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податкове повідомлення-рішення № 02132615050103 від 05.11.2019 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 907 399,14 грн та за штрафними санкціями на 226 849,79 грн.

Як вже зазначалось, позивачем направлено скаргу від 14.11.2019 до Державної податкової служби України, розгляд якої рішенням від 28.11.2019 продовжено до 12.01.2019. 13.01.2020 Державна податкова служба України відмовила позивачу у задоволенні його скарги.

Позивач також зазначає, що станом на подання позову (24.01.2020) рішення від 13.01.2020, про яке стало відомо з податкового повідомлення рішення № 00672615050103 від 15.01.2020, не надходило, що свідчить про порушення Державною податковою службою України передбачених абз. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України приписів.

Відповідно до п. 56.9 ст. 56 ПК України Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Відповідачем пояснення з приводу наведеного не надавались.

Пояснення позивача гуртуються на порушенні Державною податковою службою України строку на розгляд скарги, який продовжувався до 12.01.2020. Так, загальний строк розгляду скарги від 14.11.2019, склав 60 днів (14.11.2019 - 13.01.2020).

За змістом абз. 1 п. 56.9 ст. 56 ПК України 60 календарних днів є допустимим строком розгляду скарги за умови його продовження відповідним рішенням, водночас, відомостей про повторне продовження строків розгляду скарги від 14.11.2019 матеріали справи не містять.

Наведене пояснюється відсутністю Державної податкової служби України у складі учасників справи, як і самостійних позовних вимог до останньої. Таким чином, суд не оцінює дії Державної податкової служби України, оскільки такі знаходяться поза окреслених позивачем меж предмета позову.

Тим не менш, ГУ ДПС у м. Києві не має повноважень самостійно оскаржувати прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику рішення, за умови винесення їх із порушенням встановленого строку. ГУ ДПС у м. Києві також позбавлене можливості приймати рішення про скасування податкових повідомлень-рішень всупереч винесеного Державною податковою службою України.

Таким чином, для визнання скарги від 14.11.2019 задоволеною, а податкові повідомлення-рішення скасованими на підставі абз. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України приписів, слід розглянути питання правомірності або протиправності дій Державної податкової служби України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За даних обставин, визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 02132615050103 від 05.11.2019 з підстав порушення строків розгляду скарги позивача Державною податковою службою України кваліфікуватиметься як вихід за межі позовних вимог із порушенням принципу змагальності сторін, що не допустимо в межах адміністративного судочинства.

Щодо суті виявлених порушень слід зазначити наступне.

В Акті перевірки наведене відображене порушенням п.п. 57.1 1 .2. п. 57.1 1 ст.57 ПК України, відповідно до абзаців 1- 3 якого крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 -1 .3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Під час проведення перевірки службовими особами ГУ ДПС у м. Києві встановлено, що відповідно до Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС № 30 від 28.02.2019 учасниками товариства вирішено:

чистий прибуток товариства за жовтень-грудень 2018 року у розмірі 8 357 228,08 грн спрямувати на виплату дивідендів учасникам товариства пропорційно до розміру їх часток в статутному капіталі товариства, а саме:

Виплату дивідендів на користь ТОВ ЮМДЖИ ІНВЕСТ та ТОВ ЮМГ ТРЕЙДІНГ здійснити в гривнях, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок у термін до 15.03.2019 (включно).

До перевірки надано розрахунок (за підписом головного бухгалтера ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС Кузнєцової В. В.) сум нарахованих до виплати учасникам дивідендів жовтень-грудень 2018 року, а саме: загальна сума нарахованих учасникам дивідендів за жовтень-грудень 2018 року складає 8 357 228,0 8 грн.

Відповідно наданої до перевірки банківської виписки за 13.03.2019 виплата дивідендів учасникам здійснена в повному обсязі 13.03.2019.

Підприємством самостійно не нараховано та не сплачено авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, нарахованих за жовтень-грудень 2018 року.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів, та розраховується відповідним чином: об`єкт оподаткування = об`єкт оподаткування за рік : 12 місяців х кількість місяців, за які виплачують дивіденди.

В декларації за 2018 рік (№ 9311135929 від 28.02.2019), поданій підприємством до податкового органу, задекларовано показник об`єкту оподаткування податком на прибуток (р.04 декларації) у сумі 13 264 487 грн.

Таким чином, значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди (за період жовтень 2018-грудень 2018 року), складає 3 316 121,75 грн, а саме:

13 264 487 грн (об`єкт оподаткування за 2018 рік): 12 місяців х 3 ( кількість місяців, за які виплачують дивіденди: жовтень-грудень 2018 року).

Таким чином, сума перевищення дивідендів, що підлягають виплаті за період жовтень - грудень 2018 року, над значенням об`єкта оподаткування, обчисленим пропорційно 3 місяців, за які сплачуються дивіденди, за 2018 рік (за результатами якого виплачуються дивіденди), складає 5 041 106,33 грн:

8 357 228,08 грн (сума виплачених дивідендів) - 3 316 121,75 грн (об`єкт оподаткування за 3 місяці 2018 року, обчислений пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди).

Враховуючи вищенаведене, підприємство в порушення пп. 57.1 1 .2. п. 57.1 1 ст. 57 Податкового кодексу України не сплатило до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток при виплаті дивідендів за період жовтень-грудень 2018 року, у сумі 907 399,14 грн (5 041 106,33 грн * 18%).

Відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 19 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Із урахуванням правил розрахунку податкових строків, декларація з податку на прибуток підприємств за 2018 рік могла бути подана до 01.03.2019 включно.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.

Таким чином, граничним строком сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2018 рік є 11.03.2019.

Як зазначається позивачем, що не заперечується відповідачем, ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС самостійно та вчасно сплачено податок на прибуток за 2018 рік згідно поданої 28.02.2019 декларації.

У той же час, контролюючим органом сформовано висновок, за яким, із урахуванням п.п. 57.1 1 .2. п. 57.1 1 ст. 57 ПК України за наслідком виплати дивідендів за жовтень-грудень 2018 року позивачу слід було сплатити авансовий внесок з податку на прибуток підприємств із суми перевищення об`єкта оподаткування за формулою об`єкт оподаткування = об`єкт оподаткування за рік : 12 місяців х кількість місяців, за які виплачують дивіденди.

Таким чином, спір у даній частині полягає у вирішенні питання, чи повинен платник податків сплачувати авансовий внесок, який є частиною податку на прибуток підприємств, за наслідком виплати дивідендів за неповний календарний рік після сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за відповідний рік.

Як вже зазначалось, пунктом 57.1 1 ст. 57 ПК України визначено порядок сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Згідно з п. п. 57.1 1 .1, 57.1 1 .2 п. 57.1 1 ст. 57 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 -1 .3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 -1 .3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу "витягнутої руки" в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов`язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

За своєю суттю, авансовий внесок є попередньою сплатою податку на прибуток та розраховується за тотожною ставкою податку - 18 % та є інститутом попереднього забезпечення сплати податкового зобов`язання.

Таким чином, авансовий внесок за визначенням є частиною податку на прибуток підприємств, а сума таких внесків підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого за такий податковий звітний період.

У даному випадку, тлумачення податковим органом п.п. 57.1 1 .2. п. 57.1 1 ст. 57 ПК України зобов`язує платника податків сплатити податок на прибуток підприємств на суму прибутку товариства, з якого вже сплачений податок на прибуток підприємств.

Наведене безумовно призводить до подвійного оподаткування одного і того ж об`єкта оподаткування, яким відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Наведене дає підстави дійти висновку, аналогічно тому, що сформований у листі Ради бізнес-омбудсмена від 24.12.2019 щодо суперечності підходу ГУ ДПС у м. Києві економічній та правовій сутності авансових внесків і призводить до обов`язку платника податків створити очевидну переплату з податку на прибуток підприємств, яка, хоч і підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання у наступних податкових періодах, водночас, позбавляє платника можливості зменшити таке зобов`язання у поточному періоді та використовувати відповідну суму коштів у власній діяльності.

Окрім того, визначена відповідачем формула, за якою має розраховуватись об`єкт оподаткування: об`єкт оподаткування = об`єкт оподаткування за рік : 12 місяців х кількість місяців, за які виплачують дивіденди , - знаходить своє закріплення лише у листах ДФС України, які не є нормативними актами, натомість, вона сформована за наслідком довільного трактування норми ПК України.

Відсутність законодавчо визначеної формули розрахунку об`єкта оподаткування авансовим внеском, як і поняття пропорційності , що застосовується у даному випадку створює правову невизначеність.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, поміж інших, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на наведене, оскільки контролюючим органом проігноровані пояснення позивача, викладені під час перевірки та у скарзі на Акт перевірки, які містили обставину, а саме, сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за звітний період, яка жодним чином не прокоментована, а обставина не взяття її до уваги - не пояснена, що свідчить про необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень з приводу даного питання.

За таких обставин, нарахування податковим повідомленням-рішенням № 02132615050103 від 05.11.2019 податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, яке, по суті є переплатою, а також нарахування штрафних санкцій є безпідставним, натомість - протиправним.

Податкове повідомлення-рішення № 00672615050103 від 15.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 431 515,00 грн та за штрафними санкціями на 107 879,00 гривень.

За змістом Акту перевірки убачається, що ТОВ Юмджи Ресурс придбало для ведення господарської діяльності мікросферу алюмосилікатну 30, 300, 600 на загальну суму 2 533 707,60 грн, з яких 422 284,60 грн - ПДВ. За операцією купівлі згаданих товарів позивачем складено та зареєстровано податкову накладну № 242 від 23.10.2016, якою зазначену суму ПДВ враховано до складу податкового кредиту за жовтень 2016 року.

Службовими особами ГУ ДПС у м. Києві встановлено: Відповідно до Протоколів засідання інвентаризаційної комісії б/н від 04.01.2018 та від 25.01.2019 зазначено, що при проведенні щорічних інвентаризацій не вдалося провести інвентаризацію вищезазначених запасів, станом на 01.12.2017 та на 01.12.2018, а саме: мікросфера алюмосилікатна, мішок вид 600, 300, 30, які знаходяться на складі Зуєвської ТЕС, у зв`язку з тим, що даний склад знаходиться на непідконтрольній території України.

Підпунктом 14.1.36 п.14,1 ст.14 Податкового кодексу України визначено:

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 38.10 п. 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що з метою оподаткування податком на додану вартість товари, які придбані, вироблені до 14 квітня 2014 року і які станом на 1 січня 2017 року знаходяться на тимчасово окупованій території, не вважаються:

такими, що призначаються для використання (або починають/почали використовуватися) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Положення підпунктів в та г пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються.

Враховуючи вищенаведене, підприємство протягом періоду, що перевіряється не використовувало у власній господарській діяльності товари на вартістю 2 111 423,00 грн, придбані у постачальника ТОВ ЮМГ ТРЕЙДИНГ в жовтні 2016 року на непідконтрольній території Україні, які обліковується на балансі підприємства по дату рахунку 25 Напівфабрикати , та фактичну наявність яких не підтверджено актами інвентаризації станом на 01.12.2017 року та станом на 01.12.2018 року. Зазначені товари також не відповідають визначенню товарів, щодо яких п.п. 38.10 п. 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено не застосування підпунктів в та г пункту 198.5 статті 198 цього Податкового кодексу України (так як товари були придбані у жовтні 2016 року, тобто вже після 14 квітня 2014 року).

Таким чином, підприємством у порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ на вартість товарів, невикористаних в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2017 року у сумі 422 285 грн. .

Із матеріалів справи убачається, що 23.10.2016 позивачем придбано товари, які, за твердженням позивача, планувалось використовувати у звичайній господарській діяльності та які зберігаються на території Зуєвської ТЕС (м. Зугрес, смт. Зуївка, м. Харцизьк).

Тимчасово окупованою територією у цьому випадку є територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями , на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік таких населених пунктів, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджений розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1085-р

Територію, на якій розташована Зуєвська ТЕС (м. Зугрес, смт. Зуївка, м. Харцизьк), у затверджених Кабінетом Міністрів України переліках від 30.10.2014 №1053-р; від 02.12.2015 №1275-р., від 37.11.2014 № 1085 включено до переліку територій, на яких здійснювалася антитерористична операція, та тимчасово не здійснюють свої повноваження органи державної влади.

Указом Президента України від 15.03.2017 № 62/2017 введено в дію рішення РНБО від 15.03.2017 Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України , п. 1 якого визначено тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського Комплексу заходів від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань (Положення № 879).

Відповідно до п. 7 Положення № 879 Проведення інвентаризації є обов`язковим:

перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу;

у разі передачі майна державного підприємства або бюджетної установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства, передачі державного підприємства (його структурних підрозділів) або бюджетної установи до сфери управління іншого органу управління (на дату передачі), крім передачі в межах одного органу управління, в інших випадках, визначених законодавством;

у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні;

у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства;

за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа;

у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства;

у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу;

у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу);

в інших випадках, передбачених законодавством.

У той же час, відповідно до п. 8 Положення № 879 підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

У даному випадку такими перешкодами є перебування придбаних товарів на тимчасово непідконтрольній Україні території. Станом на дати проведення перевірки жодних нормативно-правових актів, які б скасовували особливий статус відповідної території уповноваженими органами не приймалось.

За загальним правилом, контролюючий орган має визначене право вимагати проведення інвентаризації. Більш того, інвентаризація основних засобів, якими також є матеріальні активи у вигляді товарів, що використовуються в господарській діяльності (пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України) є обов`язком платника податків, оскільки підтвердження реальності операцій, як і реальності їх не здійснення, з метою визначення обов`язкових складових окремого податку та відповідного грошового зобов`язання, у даному випадку покладається саме на ТОВ Юмджи Ресурс .

У той же час, визначаючи наявність порушення у діях позивача, контролюючому органу слід встановити його склад.

Так, відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Протиправність певної дії або бездіяльності повинна бути однозначно, без допущення двоякого трактування встановлена законом.

Як вже зазначалось, положення п. 189.1 ст. 189 ПК України передбачають, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання (п. 23.1 ст. 23 ПК України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Оскільки платник ПДВ самостійно визначає базу оподаткування, як і інші складові податку, шляхом подання декларації за звітний період, такі розрахунки мають бути документально підтвердженими. Відтак, обов`язок підтвердити достовірність даних, а також відповідальність за його недотримання несе платник податку.

З іншої сторони, виключенням із загального правила є об`єктивна неможливість документально підтвердити наявність основних засобів, зокрема, через відсутність фізичного доступу до матеріальних активів з причин, що не залежать від волі платника податків.

Суд приймає до уваги доводи позивача з приводу настання обставин, а саме, обмеження доступу до Зуєвської ТЕС, що у свою чергу об`єктивно може призводити до неможливості провести інвентаризацію, з однієї сторони, та виключає обов`язок проведення такої - з іншої.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За даних обставин, обов`язок розрахунку бази оподаткування з метою збільшення податкового зобов`язання з ПДВ за рахунок визнання придбаних товарів такими, що не призначаються для використання в господарських операціях, покладається на контролюючий орган. При чому, таких розрахунок має бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами та/або нормативною складовою.

Із Акту перевірки убачається, що ГУ ДПС у м. Києві посилається на п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідно до якого з метою оподаткування податком на додану вартість товари, які придбані, вироблені до 14 квітня 2014 року і які станом на 1 січня 2017 року знаходяться на тимчасово окупованій території, не вважаються: такими, що призначаються для використання (або починають/почали використовуватися) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Положення підпунктів "в" та "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються.

Наведеними нормами одночасно: (1) визначається презумпція невикористання придбаних товарів у господарській діяльності, (2) платник податків звільняється від нарахування податкових зобов`язань за підпунктами в та г п. 198.5 ст. 198 ПК України.

При цьому, для застосування п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України необхідна наявність одночасно двох обставин: (1) факт придбання товарів до 14.04.2014 та (2) їх перебування на тимчасово окупованій території станом на 01.01.2017.

Оскільки позивач та відповідач не мають суперечностей з приводу перебування мікросфери алюмосилікатної 30, 300, 600 на загальну суму 2 533 707,60 грн на тимчасово окупованій території станом на 01.01.2017, зважаючи на відсутність обґрунтованого сумніву щодо даної обставини, такий факт вважається встановленим у силу ч. 1 ст. 78 КАС України.

Водночас, під час перевірки первинних документів з операції купівлі мікросфери алюмосилікатної 30, 300, 600 на загальну суму 2 533 707,60 грн контролюючим органом встановлено, що такі товари придбані в жовтні 2016 року, що виключає другу обставину, яка є визначальною для застосування п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відтак, відповідне посилання ГУ ДПС у м. Києві сприймається судом критично.

Повертаючись до обов`язку контролюючого органу самостійно визначити грошове зобов`язання, суд зазначає, що жодних інших доказів та пояснень з приводу можливості віднесення вартості мікросфери алюмосилікатної 30, 300, 600 до бази оподаткування ПДВ ГУ ДПС у м. Києві не надало ані в Акті перевірки, ані у відзиві.

За даних обставин, відсутні нормативні підстави вважати мікросферу алюмосилікатну 30, 300, 600 на загальну суму 2 533 707,60 грн такою, що не використовується у господарській діяльності ТОВ Юмджи Ресурс . При цьому, доказів використання згаданих товарів не у господарській діяльності позивача ГУ ДПС у м. Києві не надало.

Наведене в сукупності спростовує висновки відповідача щодо порушення ТОВ Юмджи Ресурс п. 198.5 ст. 198, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України в частині не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму 422 284,60 грн.

Перевіркою також встановлено, що у березні 2017 року ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС у зв`язку з використанням товарно-матеріальних цінностей (плед новозеландська вовна, хризантема, подарункова картка 300 грн, подарункова картка 200 грн, цукерки Ромен), вартістю 8671,45 грн не в господарській діяльності, складено зведену податкову накладну № 462 від 31.03.2017 на суму ПДВ 1734,29 грн, яку 14.04.2017 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Але підприємством у порушення абз г п. 198.5 ст. 198 ПК України не враховано до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2017 року суму ПДВ у розмірі 1734,29 грн по вищезазначеній податковій накладній.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС у додатку 1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (ДІ) до декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року відображено суми ПДВ на підставі Розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної , складених у зв`язку з поверненням грошових коштів покупцеві ТОВ КОМПАНІЯ ПРАЙД , код 33411320 (пл. доручення № 8 від 30.08.2017) на загальну суму ПДВ 7495,69 грн, в тому числі:

- розрахунок коригування від 30.08.2017 № 660 на суму ПДВ - 7131,84 грн;

- розрахунок коригування від 30.08.2017 № 1108 на суму ПДВ - 363,85 грн.

З приводу наведених порушень позивачем пояснень та доказів не надавалось, що позбавляє суд можливості встановити обставини та надати оцінку наведеним висновкам контролюючого органу.

Натомість, товарно-матеріальні цінності (плед новозеландська вовна, хризантема, подарункова картка 300 грн, подарункова картка 200 грн, цукерки Ромен), на які позивачем складено податкову накладну № 462 від 31.03.2017 на суму ПДВ 1734,29 грн, за реверсивним тлумаченням абз г п. 198.5 ст. 198 ПК України вимагають від платника податків їх використання у господарській діяльності або збільшення податкового зобов`язання на відповідну суму податку.

Стосовно розрахунків коригування від 30.08.2017 № 660 на суму ПДВ - 7131,84 грн та від 30.08.2017 № 1108 на суму ПДВ - 363,85 грн в Акті перевірки зазначено про відсутність реєстрації таких в ЄРПН.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно з пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Таким чином, контролюючим органом обґрунтовано підстави збільшення податкового зобов`язання з ПДВ у цих частинах на загальну суму 9229,98 грн (1734,29 грн + 7131,84 грн + 363,85 грн).

Також, податкове повідомлення-рішення № 00672615050103 від 15.01.2020 містить розбіжність у розмірі 0,42 грн (431 515,00 грн - 422 284,60 грн (визнані необґрунтованими) - 9229,98 грн (визнані обгрунтованими)), яка виникла за рахунок безпідставних округлень ГУ ДПС у м. Києві сум нарахованого грошового зобов`язання. Така різниця, оскільки не підтверджена поясненнями та доказами відповідача, є необґрунтованою.

На суму збільшення грошового зобов`язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням № 00672615050103 від 15.01.2020 ГУ ДПС у м. Києві нарахувало штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України у розмірі 107 879,00 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення № 00672615050103 від 15.01.2020 є обґрунтованим лише в частині збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 9229,98 грн, належною до сплати сумою штрафу є 2 307,50 грн (9229,98 грн * 25 %).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 00672615050103 підлягає скасуванню в частині збільшення податкового зобов`язання на 422 285,02 грн (422 284,60 грн + 0,42 грн) та в частині накладення штрафної санкції у розмірі 105 571,50 грн (107 879,00 грн - 2 307,50 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Зважаючи на не доведення зі сторони ГУ ДПС у м. Києві правомірності викладених в Акті перевірки підстав для збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та частини податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення № 02132615050103 від 05.11.2019 слід визнати протиправним та скасувати повністю, а № 00672615050103 від 15.01.2020 - частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки майнове вираження частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовляється становить 11 537,48 грн (9229,98 грн + 2 307,50 грн), розмір судового збору, який покладається на позивача становить 173,06 грн (11 537,48 грн * 1,5 %). Решта сплаченого судового збору - 20 846,94 грн підлягає стягненню на користь ТОВ Юмджи Ресурс за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 77, 78 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юмджи Ресурс задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 02132615050103 від 05.11.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00672615050103 від 15.01.2020 в частині збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 422 285,02 (чотириста двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п`ять) гривень 02 копійки, та в частині накладення штрафних санкцій на 105 571,50 (сто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 50 копійок.

4. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

5. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юмджи Ресурс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 20 846,94 (двадцять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 94 копійки.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю Юмджи Ресурс (04053, місто Київ, пров. Бехтеревський, будинок 12 Б, код ЄДРПОУ: 39931341).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складено 30.09.2020.