Постанова

від 23.09.2020 по справі 520/473/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 р.Справа № 520/473/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представник позивача - Горло М.В.

представник відповідача - Стець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.02.2020 по справі № 520/473/20

за позовом Дочірнього підприємства "Харківспецрезерв" Колективного підприємства "Харківспецсервіс"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Харківспецрезерв" Колективного підприємства "Харківспецсервіс" (далі - позивач, ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс"), звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2019 № 00000860511 на загальну суму 520 245 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській обл. від 20.12.2019 № 00000860511, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 520 245 грн , у тому числі за податковим зобов`язанням - 416196 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 104049 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Харківській обл. оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що господарські операції Дочірнього підприємства "Харківспецрезерв" КП "Харківспецсервіс" з ТОВ ВАЙРЕН та ТОВ КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ не спричинили настання реальних правових наслідків ураховуючи недоліки у складених первинних документах та надання до перевірки не всіх первинних документів щодо таких господарських операцій; при дослідженні ланцюга постачання товарів, придбаних позивачем, не встановлено їх походження. Зазначив про наявність ознак фіктивності ТОВ ВАЙРЕН в базі АІС СПФ. Судом першої інстанції не враховано інформації, зазначеної у протоколі допиту свідка від 10.02.2019 ОВПП ДФС України, відібраному ст. о/у з ОВС МОУ ОВПП ОСОБА_1 у ході виконання доручення слідчого в рамках кримінального провадження №32017100110000004 від 11.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 , ч.1 ст. 205 , ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України у гр-на ОСОБА_2 , щодо ТОВ ВАЙРЕН , а також інформації, зазначеної у протоколі допиту свідка від 21.06.2019, відібраному ст. о/у з ОВС відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Харківській обл. майором податкової міліції Ковзіковим Є.А. за дорученням слідчого з ОВС першого відділу РКП СУФР ТУ ДФС у Харківській обл. В.Сторчака за матеріалами кримінального провадження від 07.08.2018 за №32018220000000169 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1, ч.3 ст. 191 КК України у гр-на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ТОВ КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ . Апелянт зазначив про наявність правових позицій Верховного Суду, сформованих у постановах від 24.09.2019 у справі №808/6309/13-а, від 11.12.2018 у справі №2670/11/13519/2-а, від 06.09.2019 у справі №820/2835/18.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звернув увагу, що твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України, а також правовою позицією Верховного Суду сформованою у постанові від 31.07.2018 у справі №820/3119/17. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській обл. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс".

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт №981/20-40-05-11-10/377761779 від 02.12.2019, надалі також - акт перевірки (т.1 а.с.19-64).

Висновками акту перевірки визначено порушення ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" вимог п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого встановлено заниження підприємством податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 416 196 грн, у тому числі за травень 2018 року на суму 151 000 грн, за червень 2018 року на суму 50 200 грн, за липень 2018 року на суму 152 528 грн, за вересень 2018 року на суму 52 568 грн, за грудень 2018 року на суму 9 900 грн; пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, Наказу Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4 Про затвердження форм Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , не відображено нараховані та виплачені доходи фізичним особам-підприємцям за ознакою 157.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДПС у Харківській обл. винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 за № 00000860511, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 520 245,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 416196,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 104 049,00 грн.

Не погодившись із винесеним контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції позивача з визначеними контрагентами мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 за № 00000860511 є протиправним; наявність ознак фіктивності ТОВ ВАЙРЕН в базі АІС СПФ не є належним доказом у розумінні процесуального Закону, а порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до п. 14.1.156 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі статтею 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 201.1 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно із п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.7 вище зазначеної статті податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно із пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у даній справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказами щодо оцінки яких виник спір протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Судовим розглядом встановлено, що між ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" (покупець) та ТОВ "ВАЙРЕН" (постачальник), укладено договори поставки від 26.09.2018 за №90126, №90226 (т.1 а.с.121-122, 129-130).

Згідно із п.1.1 вказаного договору поставки, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець оплатити та прийняти товар на умовах договору: суміш для вогнезахисного покриття "Ендотерм 400202".

Відповідно до п.5.1 вказаного договору поставки товар відвантажувався постачальником у відповідній тарі та упакуванні, що забезпечує йому безпечне транспортування та зберігання. Прийом товару здійснювався покупцем при наявності товаросупровідних документів: видаткової накладної (п.п.6.1 вказаного договору поставки).

Відвантаження та доставка товару здійснювалися зі складу постачальника, транспортом покупця (п.3.1. вказаного договору поставки).

На підтвердження придбання товарів за договором поставки від 26.09.2018 за №90226 позивачем до матеріалів справи надано докази поставки та оплати товару ТОВ "ВАЙРЕН", а саме: накладні, а також докази транспортування товару: товарно-транспортну накладні, подорожній лист; на підтвердження факту оплати придбаного товару: платіжні доручення; ТОВ "ВАЙРЕН" оформлено податкові накладні на товар (т. 1 а.с.131-137).

Придбання товару у ТОВ "ВАЙРЕН" здійснювалося з метою реалізації КП "ХАРКОВСПЕЦПРОМ", що підтверджується договором купівлі - продажу, податковою та видатковою накладними, довіреністю, рахунком-фактурою, товарно - транспортною накладною, платіжними дорученнями (т.1 а.с.138-146).

Також, що між ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" (покупець) та ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" (постачальник), були укладені договори поставки від 17.05.2018 за №517, №518, №521, №521/1, №522, №522/1, №523, №523/1, від 06.06.2018 за №606, №607, №611, від 04.07.2018 №704, №705, №706, від 17.07.2018 за №717, №718, №719, від 23.07.2018 за №723, №724, №725, від 07.09.2018 за №907, №910, від 05.12.2018 за №11205 (т.1 а.с.147-149,155-157163-165, 171-173,179-181,187-189,196-198, 205-207, 214-216,222-224, 230-232,239-241, 247-249, т.2 а.с.5-7, 14-16, 22-24, 31-33,40-42, 48-50,56-58,63-65,71-73, 79-81).

Згідно із п.1.1 вказаних договорів поставки - постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця матеріали (товар), а покупець оплатити та прийняти товар на умовах даних договорів: суміш для вогнезахисного покриття "Ендотерм 210104", ДСА - 1 Антипірен, суміш для вогнезахисного покриття "Ендотерм 400202", ДСА - 1 Антисептик, відповідно.

Згідно із п.6.1 вказаних договорів поставки прийом товару здійснювався покупцем при наявності товаросупровідних документів: видаткової накладної.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ, підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: видатковими накладними, платіжними дорученнями; ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" оформлено податкові накладні на товар (т.1 а.с.150-154,158-162,166-170, 174-178, 182-186, 190-195,199-204,208-213,217-221,225-229, 233-238, 242-246, 250, т.2 а.с.1-4, 8-13, 17-21, 25-29, 34-39, 43-47, 51-55, 59-62, 66-70, 74-78, 82-85).

Відвантаження та доставка товару здійснювалися зі складу постачальника, транспортом постачальника (п.3.1. вказаних договорів поставки).

Придбання товару у ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" здійснювалося з метою реалізації КП "Харківспецпром", що підтверджується відповідним договорами, видатковими накладними, довіреністю, платіжними дорученнями (т.1 а.с.86-250, т.3 а.с.1-13).

На підтвердження якості придбаних товарно-матеріально цінностей (надалі також - ТМЦ) позивачем до матеріалів справи надано сертифікати відповідності (т.3 а.с.34-46).

На підтвердження оподаткування придбаних ТМЦ позивачем до матеріалів справи надано витяги журналів ордерів по рахунку 281, оборотні відомості (т.3 а.с.46-61).

Податкові накладні, виписані ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" та ТОВ "ВАЙРЕН", позивачу, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується.

Суми податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" та ТОВ "ВАЙРЕН" були включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих до податкового органу, у періоді, що перевірявся.

Тобто, ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" та ТОВ "ВАЙРЕН" виконали свої зобов`язання за вказаними вище договорами поставки, а ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" прийняло ТМЦ за цими договорами та відобразила господарські операції у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи накладні є первинними документами та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996, ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами, підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ", ТОВ "ВАЙРЕН", оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем письмові докази та урахувавши правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 24.09.2019 у справі №808/6309/13-а, від 11.12.2018 у справі №2670/11/13519/2-а, від 06.09.2019 у справі №820/2835/18, дійшов обґрунтованого висновку про їх достатність для підтвердження податкового кредиту, задекларованого за операціями з ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" та ТОВ "ВАЙРЕН" щодо придбання товарів.

Накладні, які підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс", дають змогу ідентифікувати господарську операцію, якої стосуються, оскільки містять відомості про покупця і продавця; містять підписи осіб, що прийняли/відвантажили ТМЦ та печатки підприємств покупця і продавця; посилання на договір, якого стосуються такі видаткові накладні; містять перелік ТМЦ, що відвантажені та їх кількість; містять вартість відвантажених ТМЦ, як загальну так і на кожен вид ТМЦ, що відвантажено.

Твердження відповідача про недоліки товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт переміщення товару за договорами поставки з ТОВ "ВАЙРЕН", спростовується матеріалами справи та дають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарських операцій, тощо.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.

Крім того, факт наявності у позивача - ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується відповідними договорами оренди приміщення, транспортних засобів, актами приймання - передачі орендованого майна (т.2 а.с.14-33); персоналу, що підтверджується наказами на підприємстві позивача, штатними розписами (т.3 а.с.62-71), свідчить про наявність умов, необхідних для здійснення основного виду діяльності ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" - неспеціалізованої оптової торгівлі, що не заперечується відповідачем.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно ТОВ "ВАЙРЕН", як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВАЙРЕН", є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу і носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі №825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі №817/2887/14.

Доводи відповідача про порушення податкового законодавства постачальниками чи покупцями товару при дослідженні ланцюга постачання придбаних ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" у ТОВ "ВАЙРЕН", колегія суддів відхиляє, оскільки позивач, як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Правовідносини ТОВ "ВАЙРЕН" з іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 30 червня 2020 року у справі №440/426/19.

За умови подання платником податку на додану вартість належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми податку на додану вартість податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог ст. 201 ПК України, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

У той же час, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. У свою чергу, доказів проведення перевірки, яка б встановила факт неможливості контрагентами позивача вчиняти зазначені вище правочини, відповідачем до суду не надано.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/225/17.

З огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання придбаного товару.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами з ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" та ТОВ "ВАЙРЕН" при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Не подано ГУ ДПС у Харківській обл. і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс" та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ДП "Харківспецрезерв КП "Харківспецсервіс".

Щодо посилань податкового органу на протокол свідка ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100110000004 від 11.01.2017, який пояснив, що господарську діяльність в ТОВ "ВАЙРЕН" не здійснював, а також на протокол допиту свідка ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018220000000169 від 07.08.2018, який пояснив, що за грошову винагороду він зареєстрував на себе підприємство ТОВ "КОМПАНІЯ ЕЛЕКТРОМАШ" та не здійснював фінансово - господарської діяльності, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві та не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та цими контрагентами.

Такий висновок кореспондується з нормою частини шостої статті 78 КАС України, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.03.2019 у справі №826/3740/17 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 08.08.2018 у справі №820/4428/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, які вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

На час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано копії вироків за результатами досудових розслідувань №32017100110000004 від 11.01.2017, №32018220000000169 від 07.08.2018.

Без наявності доказів щодо причетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності позивача та дослідження їх судом, на думку колегії суддів, не може бути достатнім лише посилання на наявність розслідування та/або відкритих кримінальних проваджень, без належного мотивування причетності притягнутої особи до відповідальності до спірних операцій, оскільки вказане не містить у собі встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Відтак, посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень, відкритих за ознаками кримінальних порушень щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), відносно контрагентів позивача не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірних господарських операцій.

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 416 196,00 грн, визначених податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2019 за № 00000860511.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2019 за № 00000860511 унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у такому повідомленні-рішенні у сумі 104 049,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.05.2019 у справі №820/1009/17, від 03.04.2020 у справі №160/4200/19, від 10.04.2020 у справі №440/1082/19, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, оскаржуване рішення суду першої інстанції узгоджується та їм не протирічить.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року по справі № 520/473/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 01.10.2020