Постанова

від 01.10.2020 по справі 240/11301/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11301/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

01 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року (складене 17 лютого 2020 року у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Малинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач 28.10.2019 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0019531401 від 05.08.2019 прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Житомирській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0019541401 від 05.08.2019 прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано податкові повідомлення рішення від 05.08.2019 №0019531401 та №0019541401, прийняті Головним управлінням ДФС у Житомирській області відносно Дочірнього підприємства "Малинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Дочірнього підприємства "Малинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради 5571,26 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що господарська операція з контрагентом ТОВ "Пром Гарант Плюс" не відбулася, а первинні документи, складені платником податків та його контрагентом на підтвердження операції не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. В ході перевірки не підтверджено факт отримання паливних та мастильних матеріалів, які відображені платником у звіті та використовувались у діяльності для отримання доходу. Також вказано про те, що ТОВ "Пром Гарант Плюс" є учасником кримінальних проваджень.

Позивач не підтвердив факт отримання послуг проведення основного аудиту лісоуправління та внутрішнього ланцюжка постачання системою FSC, отриманих від ТОВ "Легалліс". Надані позивачем первинні документи не розкривають суті господарської операції та не дають можливості зробити висновок про використання послуг у виробничій діяльності.

Також позивачем не доведено факту отримання послуг заготівлі та трелювання деревини від ТОВ "Донекоресурс". Надані до перевірки акти виконаних робіт не можуть бути взяті до уваги в якості підтвердження понесених витрат з причини того, що сама господарська операція не відбулась.

Разом з тим, відповідачем вказано, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх виконання в своїй господарській діяльності, проте, в даному випадку відповідач вказує на те, що господарська операція фактично не відбулась, а первинні документи складені на підтвердження такої операції не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

22.09.2020 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки справу призначено на 09:30, що унеможливлює вчасне прибуття представника відповідача до суду.

Дослідивши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 313 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

При цьому, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання, враховуючи, що сторони по справі повідомлені про розгляд справи належним чином, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого та законного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Крім того, стосовно проведення судового засідання в режимі відеоконференції суд зазначає, що ухвалою від 16.09.2020 відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони будучи належним чином повідомленими про розгляд справи в судове засідання не з`явились, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів, на підставі яких її може бути вирішено, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

На підставі направлень від 06.03.2019 №501, №502, №502/14, №503, №504, від 10.06.2019 №1357, від 14.06.2019, виданих ГУ ДФС у Житомирській області посадовими особами відповідача у період з 11.03.2019 до 01.07.2019 була проведена планова виїзна перевірка ДП "Малинський лісгосп АПК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 до 31.12.2018, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 до 31.12.2018.

За результатами перевірки було складено акт "Про результати документальної виїзної планової перевірки ДП "Малинський лісгосп АПК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 до 31.12.2018, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 до 31.12.2018" від 08.07.2019 №475/06-30-14-01/30939599, який було отримано 12.07.2019.

За висновками акта перевірки ДП "Малинський лісгосп АПК" порушено:

- підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, статті 3, статті 4 та статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Мінюсті України 14.12.1999 за №860/4153 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 №85/4306, Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України в 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну 94219 грн;

- Закон України "Про управління об`єктами державної власності" та Постанови Кабінету Міністрів від 23.02.2011 №138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами об`єднаннями" в результаті чого підприємством занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету унітарними підприємствами та їх об`єднаннями в сумі 128765 грн;

- пункт 44.1 статті 44, пункт 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 пункту 192.2, пункту 192.3 статті 192, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 194681 грн;

- пункти 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995, а саме: проводились розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій, не роздруковувались та не видавались відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій, при отриманні готівкових коштів на суму 2560,00 грн;

- пункти 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, а саме відсутні достовірні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний розрахункова квитанція), що підтверджує факт витрачених коштів (вартість оплачених послуг, придбаних товарів), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 9358 грн;

- пункт 46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та підпункт 3.2, підпункт 3.3, підпункт 3.4, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 №4 Податковим агентом допущено помилки при відображені реєстраційних номерів облікових карток платників за І квартал 2016 року, IV квартал 2017 року, з І-IV квартал 2018 року.

Також платником подано уточнення розрахунку за І квартал 2016 року, III та IV квартали 2017 року, І та II квартали 2018 року.

Податковому агенту потрібно подати уточнюючі податкові розрахунки Ф№1-ДФ з врахуванням вищевказаного порушення за відповідні періоди.

- підпункт 168.1.2, підпункт 168.1.4, підпункт 168.1.5 пункту 168.1, підпункт 168.4.4, підпункт 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утримано із доходу фізичних осіб з заробітної плати з січня 2016 року до грудня 2018 року на загальну суму 47287,86 грн;

- підпункт 164.1.2, пункту 164.1, пункт 164.5 статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункт 168.1.1, підпункт 168.1.2, пункту 168.1 статті 168, підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1684,44 грн;

- пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено суму зобов`язань з військового збору за період, що перевірявся, на суму 140,37 грн;

- пункт 1 частини 2 статті 6, частину 2 статті 9, пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на обов`язкове соціальне страхування" від 08.07.2010: в звіті за грудень 2015 року не було відображено суми нарахованої відпустки по ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на загальну суму 19340,48 грн, що призвело до заниження зобов`язання із єдиного соціального внеску ставкою 37,3% на загальну суму 7214,00 грн та утримання єдиного соціального внеску за 3,6% на загальну суму 696,26 грн. Платником самостійно виявлено та виправлено до початку перевірки в звіті за січень 2016 року (Таблиця 1 Додаток 4). Проведено коригування, де було донараховано єдиного соціального внеску по вищевказаним працівникам за ставкою 22% - 4254,91 грн та утримання за ставкою 3,6% на загальну суму 696,26 грн;

- пункт 1 частини 2 статті 6, пункт 2 частини 1 статті 7, частини 2, статті 9, частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на обов`язкове соціальне страхування" а саме: в звіті за грудень 2015 року по працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 занижено суму зобов`язання із єдиного соціального внеску за 37,3% на суму 2959,09 грн. У результаті чого недоутримано ЄСВ за ставкою 37,3% в сумі 2959,09 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки 22.07.2019 ДП "Малинський лісгосп АПК" подано заперечення до акта перевірки, однак відповідач надав відповідь від 31.07.2019, що свої висновки в акті перевірки залишає без змін.

На підставі акта перевірки від 08.07.2019 №0475/06-30-14-01/30939599 ГУ ДФС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0019531401 від 05.08.2019 згідно з яким ДП "Малинський лісгосп АПК" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на 94219,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23555,00 грн;

- №0019541401 від 05.08.2019 згідно з яким ДП "Малинський лісгосп АПК" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 194681,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48670,00 грн.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення №0019531401 та №0019541401 від 05.08.2019 є безпідставними та протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами є документально повністю підтверджені і мають реальний характер, при цьому, платник податків жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, а тому, ДП "Малинський лісгосп АПК" правомірно визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток.

Приймаючи, до уваги, наявність всіх необхідних первинних документів, щодо фінансово-господарських взаємовідносин ДП "Малинський лісгосп АПК" з контрагентами зокрема, податкових накладних оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положенням пункту 138.2 статті 138 ПК України вказано, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статі 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, або окремі недоліки допущені при їх складанні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Положенням ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інше).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності проведених господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Пром Грант Плюс" позивачем надано наступні документи: копії податкових накладних, які зареєстровано в ЄРПН, що підтверджено відповідними квитанціями, копія договору поставки від 03.10.2016 №Т47/0026, копії видаткових накладних на підтвердження оплати за ПММ, документи на підтвердження використання підприємством ПММ, а саме: реєстри приходу та видатків пального.

Вказані документи перевіряючими прийняті до уваги не були, крім того в акті перевірки не зазначено взагалі про надання вказаних документів під час перевірки та чи містили вказані документи недоліки. Така інформація не наведена відповідачем і в апеляційній скарзі.

Відтак, судом першої інстанції вірно вказано, що ДП "Малинський лісгосп АПК" надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагента ТОВ "Пром Гарант Плюс", які фактично підтверджують ДП "Малинський лісгосп АПК" реальне придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів у господарській діяльності.

Стосовно доводів скаржника про фіктивність господарських операції між позивачем та ТОВ "Пром Гарант Плюс" суд зазначає, що скаржником не надано доказів фіктивної діяльності, не наведено жодної встановленої законом підстави для визнання діяльності ТОВ "Пром Гарант Плюс" фіктивною, також діяльність ТОВ "Пром Гарант Плюс" не визнана судом фіктивною. Ознаки фіктивної діяльності, про які йдеться в акті перевірки, не свідчать про доведеність фіктивності діяльності, а є лише припущенням контролюючого органу, яка має бути доведена відповідними доказами.

Відносно тверджень відповідача про те, що позивачем до перевірки не надано інформацію щодо безпосереднього виїзду осіб, що виконували послуги аудиту та практичне використання даних послуг у фінансово-господарській діяльності та ступінь їх ефективності та не доведено саме факту отримання послуг з сертифікації проведення оцінки за FSC суд зазначає наступне.

Сертифікація в системі FSC здійснюється акредитованими FSC органами сертифікації. Органи сертифікації є незалежними компаніями, які акредитували свої програми сертифікації в FSC. Акредитацією органів сертифікації в FSC займається партнерська організація ASI - Accreditation Services International.

Органи сертифікації - це незалежні від FSC організації, які отримали акредитацію на право проведення сертифікації та видачу сертифікатів FSC.

Аудиторська компанія ТОВ "Легалліс", що працює на умовах підряду міжнародного акредитованого органу із сертифікації "Forest Certification" LLC".

Основним видом діяльності ДП "Малинський лісгосп АПК" є КВЕД 02.10 Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві.

З пояснень позивача, наданих в суді першої інстанції вбачається, що покупці лісопродукції у ДП "Малинський лісгосп АПК" звертаються до підприємства з вимогою надати товаросупровідну документацію відповідно до вимог стандарту FSC (зазначити номер сертифікату), оскільки виготовлена ними продукція не з сертифікованої лісопродукції не може бути експортована за кордон. Таким чином лише сертифікована лісопродукція надає можливість ДП "Малинський лісгосп АПК" здійснювати її реалізацію покупцям, а отже є необхідною у господарській діяльності. Таким чином вказані послуги аудиту є складовою собівартості продукції ДП "Малинський лісгосп АПК".

Факт отримання послуг від ТОВ "Легалліс" підтверджено наявними матеріалах справи документами, а саме: копії договорів про надання послуг з проведення сертифікації оцінки за схемою FSC та додаткові угоди до них, копії актів прийому-передачі виконаних робіт, копії сертифікатів відповідності, копії звітів про реєстрацію невідповідностей та свідоцтв їх ліквідування.

В той же час, виконання робіт по наданню послуг аудиту підтверджується поясненнями свідків, наданими в суді першої інстанції, де вказано, зокрема, що зазначені роботи виконувались згідно договору на проведення аудиту, при цьому, наявність сертифікатів на лісопродукцію є обов`язковою для лісових господарств, оскільки за відсутності відповідних сертифікатів таку продукцію неможливо реалізувати.

Відносно доводів відповідача про те, що позивачем не було надано пояснення та докази яким чином здійснювали виїзд представники ТОВ "Легалліс" для надання послуг, то згідно умов договору №101/2017-С/12 від 24.01.2017, укладеного ДП "Малинський лісгосп АПК" (Замовник) з ТОВ "Легалліс" (Виконавець), за пунктом 1.1 Виконавець зобов`язується надати послуги з сертифікаційної оцінки, а Замовник зобов`язується прийняти їх та оплати надані послуги. Питання оформлення документально фактів виїзду представників ТОВ "Легалліс" для надання послуг аудиту договором не передбачено. Директор ТОВ "Легалліс" у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що виїзд здійснювався, послуги надавались, у разі якщо послуги не були б надані, у міжнародній базі даних FSC були б відсутні сертифікати ДП "Малинський лісгосп АПК".

Щодо не підтвердження факту здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Донекоресурс", а саме: виконання робіт із заготівлі деревини та по її трелюванню суд зазначає, що надання послуг по заготівлі та трелюванню деревини ТОВ "Донекоресурс" здійснювалась на підставі договору №ДП-7 від 04.01.2016 додатки до договору №1-5. Крім того, до договору ТОВ "Донекоресурс" було надано ряд документів, які свідчать про можливість ним виконання даних робіт - дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки від 29.08.2014, накази на трьох працівників лісорубів, копії посвідчень лісорубів, копію посвідчення тракториста-машиніста.

При цьому, з наданих в суді першої інстанції пояснень свідка, який був директором ТОВ "Донекоресурс" вбачається, що на час виконання спірних послуг, усі послуги надавались відповідно до умов договору (розділ 4) шляхом оформлення відповідних актів приймання-передачі лісосіки для розробки та здавання-приймання виконаних робіт (послуг), які містяться у матеріалах справи.

По наданим послугам ДП "Малинський лісгосп АПК" проводилась повна оплата, сума якої відносилася підприємством до витрат. Після надання зазначених послуг ДП "Малинський лісгосп АПК" здійснювало продаж та вивезення з ділянок, на яких надавались послуги, лісопродукції, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Отже, якби вказані послуги не надавались ТОВ "Донекоресурс", то не можлива була б і подальша реалізація лісопродукції.

Крім того, договір №ДП-7 від 04.01.2016, укладений підприємством з ТОВ "Донекоресурс", не був визнаний недійсним, а отже відповідач не може посилатися на недійсність правовідносин, оскільки на виконання вищевказаного договору у справі містяться відповідні документи.

Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ "Донекоресурс" документально повністю підтверджені і мають реальний характер.

Всупереч доводам відповідача, матеріалами справи встановлено, що господарські операції позивача з наведеним вище контрагентом підтверджені відповідними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судом та самим відповідачем як такі, що належним чином оформлені та підтверджують господарські операції.

При цьому норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (підприємницької діяльності).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 по справі № 826/5875/17.

Окрім того, порушення контрагентом податкової дисципліни, правил ведення господарської діяльності на які посилається контролюючий орган не можуть бути покладені в основу висновку про те, що господарські операції з цим контрагентом-постачальником є нереальними з огляду на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому на платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки у зв`язку із недобросовісними діями його контрагента.

За висновком Верховного Суду, який висвітлено у постанові по справі № 813/5852/15 від 27.02.2018 податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цієї особи.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 826/3006/14, 17.04.2018 по справі №808/1543/17 ).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ДП "Малинський лісгосп АПК" правомірно визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток, а висновок контролюючого органу, що став причиною збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на 94219,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23555,00 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення №0019531401 від 05.08.2019, є безпідставним.

Відтак, відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 №0019531401, яке з огляду на його безпідставність слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 194681,00 грн та заниження позивачем суми податкового зобов`язання на загальну суму 59760 грн суд зазначає, що всі податкові зобов`язання, які існували в грудні 2016 року та в січні 2017 року позивачем відображено у податковій декларації. Відповідач не зазначив по яким саме контрагентам та операціям підприємством не відображено у податковій декларації податкове зобов`язання з ПДВ на суму 59760 грн.

Також, щодо заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ у розмірі 91102 грн, суд зазначає, що підприємством під час перевірки були надані перевіряючим усі розрахунки коригувань по перевіряючих періодах, які підтверджують всі суми коригувань по декларації. Крім того, дана інформація є завжди доступною для відповідача по ЄРПН.

Так перевіряючими не взято до уваги наступні розрахунки коригувань: за грудень 2016 року на суму 29197,55 грн, а саме: РК №9 від 22.12.2016 на суму 6047,17 грн, РК №10 від 22.12.2016 на суму 2500 грн, РК №11 від 22.12.2016 на суму 20650,38 грн, за січень 2017 року на суму 53999,15 грн, а саме: РК №10 від 16.01.2017 на суму 20400 грн, РК №11 від 16.01.2017 на суму 16334,49 грн, РК №12 від 16.01.2017 на суму 12623,56 грн, РК №13 від 16.01.2017 на суму 877,44 грн, РК №8 від 16.01.2017 на суму 3256,99 грн, РК №9 від 16.01.2017 на суму 506,67 грн, за лютий 2017 року на суму 7877,75 грн, а саме: РК №9 від 16.02.2017 на суму 296,50 грн, РК №13 від 28.02.2017 на суму 2150,82 грн, РК №14 від 28.02.2017 на суму 6023,43 грн.

Доказами прийняття даних РК є відповідні квитанції, які видаються ЄРПН в яких зазначено про прийняття документів.

Стосовно висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2016 до 31.12.2018 та безпідставно сформований податковий кредит по отриманих послугах від ТОВ "Донекоресурс" суд зазначає, що позивачем були надані усі відповідні документи, підтверджуючі дану операцію, а наведеними вище висновками суду підтверджується безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо нереальності операцій з вищевказаним контрагентом.

А правомірність дій позивача щодо віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Пром Гарант Плюс".

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право декларування податкового кредиту з ПДВ виникає при умові здійснення реальної господарської операції придбання товарів (робіт, послуг) та отримання податкової накладної.

В свою чергу, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції, що здійснювались між ДП "Малинськнй лісгосп АПК" та його контрагентом ТОВ "Донекоресурс", мають реальний характер та підтверджуються первинними документами, які за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Житомирській області проводиться досудове розслідування по відкритому кримінальному провадженню №42017060000000104 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ "Донекоресурс" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України з огляду на наступне.

Факт порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача в рамках такого провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Відтак, матеріали досудового розслідування відносно контрагента позивача не можуть бути враховані як беззаперечний доказ фіктивності правочину між позивачем та контрагентом.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 19.03.2019 у справі №826/3740/17.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.01.2019 у справі № 804/15563/15 зазначив наступне: "…сам факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача посвідчує виключно цю процесуальну дію, яка сама по собі не впливає на господарські взаємовідносини між суб`єктами господарювання, які реалізували свою господарську компетенцію та не доводить склад податкового правопорушення відповідно до статті 109 Податкового кодексу України".

Таким чином, приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів, щодо фінансово-господарських взаємовідносин ДП "Малинський лісгосп АПК" з контрагентами зокрема, податкових накладних оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством ДП "Малинський лісгосп АПК" мало право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 №0019541401, яке з огляду на його безпідставність слід визнати протиправним та скасувати.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.