Рішення

від 30.09.2020 по справі 603/431/20

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/431/20

Провадження №2/603/215/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді : Іванчука В.М.

при секретарі : Швець Н.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Григорівської сільської ради Монастириського району, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить: житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який відносився до суспільної групи колгоспний двір. Вказану спадщину прийняв чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, оскільки є дружиною спадкодавця, спадщину прийняла, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час смерті, проте при зверненні до нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце розгляду справи. Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Григорівської сільської ради Монастириського району в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позову не заперечує.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06.09.2019 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №10.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, до якого входив житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №240 виданою 16.05.2019 року виконкомом Григорівської сільської ради Монастириського району, копією погосподарської книги с.Григорів Монастириського району Тернопільської області за 1991 - 1995 роки.

Так, судом встановлено, що вищевказаний житловий будинок що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за життя належав спадкодавцю ОСОБА_3 , однак, за життя спадкодавець не зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на вказане майно.

Згідно ч.3 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний житловий будинок побудований в 1985 році.

Відповідно до п.43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. за №1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Крім того, згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Судом встановлено, що об`єктом спадкування в даній справі є житловий будинок з надвірними будівлями, який станом на 01.01.1991 року належав до суспільної групи колгоспний двір, що підтверджується копією погосподарської книги Григорівської сільської ради за 1991-1996 р.р., згідно якої головою домогосподарства зазначено ОСОБА_3 , з якою проживали: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - чоловік, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - невістка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - внук.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її чоловік - ОСОБА_2 , який вступив в управління або володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою №240, виданою Григорівською сільською радою Монастириського району 16.05.2019 року.

Так, згідно копії свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , виданого 10.07.1958 року Монастириським Р/б ЗАГС Тернопільської області, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, актовий запис №05.

Після його смерті відкрилась спадщина на майно, до якого входить житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, до першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, у тому числі народжені після його смерті, другий з подружжя, який пережив спадкодавця, а також батьки спадкодавця.

Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 22.07.1965 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, після смерті ОСОБА_2 , спадщину після його смерті прийняв, що підтверджується довідкою №241, виданою 16.05.2019 року Григорівською сільською радою Монастириського району.

Інших спадкоємців, які претендували б на спадкове майно, немає, про що свідчить заява ОСОБА_4 , посвідчена секретарем виконавчого комітету Григорівської сільської ради Монастириського району від 27.08.2020 року, згідно якої вказаний спадкоємець за законом відмовляється від прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 . Зазначену заяву суд не бере до уваги, оскільки, згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, шляхом подання заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Однак, вищевказана заява свідчить про те, що спадкоємцю відомо про заявлені вимоги ОСОБА_1 , проти яких він не заперечує.

Після смерті ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте, як вбачається із постанови приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Пивоварчук О.Є. №72/02-14 від 24.07.2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

П. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2 , 81 , 200, 258 , 259 , 263-265 , 268 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою А , загальною площею 164,5 кв.м., житловою площею 65,4 кв.м. стіни - цегляні, Стайня Б стіни - камінь, Стодола В стіни - дошка, огорожа №1 (металева), ворота, хв.№2 (металеві), криниця К (кільця бетонні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , с.Григорів, Монастириський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Григорівська сільська рада Монастириського району Тернопільської області: с.Григорів, Монастириський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04396118.

Суддя В. М. Іванчук