Рішення

від 28.09.2020 по справі 904/4271/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020м. ДніпроСправа № 904/4271/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгаз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Перспектива", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 161 969,33 грн.

Представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Перспектива" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 161 969,33 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі - 142 314,98 грн., пені - 11 193,80 грн., інфляційних нарахувань - 3 083,03 грн., 3% річних - 2 048,51 грн. та. 1% штрафу за не повернуті видаткові накладні у сумі 3 329,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 2019/8 від 07.03.2019 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.09.2020.

20.08.2020 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки в банківських установах, що належать ТОВ ВКФ "Перспектива" в розмірі, що відповідає ціні позову 161 969,33 грн.

Ухвалою від 20.08.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 02.09.2020 судове засідання відкладено на 28.09.2020.

21.09.2020 позивачем надано до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній зазначає, що при складанні тексту позовної заяви позивачем допущено технічну помилку, а саме: в 11 абзаці сторінки другої позовної заяви слова "Рахунок-фактура № СФ-27/9 від 27.01.2020 на суму 22 742,89 грн. (не сплачено 17 171,08 грн.)", тоді як необхідно зазначити "Рахунок-фактура № СФ-13/9 від 13.01.2020 на суму 10 153,48 грн. (не сплачено 9 224,06 грн.); Рахунок-фактура № СФ-27/7 від 27.01.2020 на суму 3 169,99 грн. (не сплачено 3 169,99 грн.); Рахунок фактура № СФ-27/8 від 27.01.2020 на суму 4 777,03 грн. (не сплачено 4 777,03 грн.)".

Враховуючи, що уточнення позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Також позивачем 21.09.2020 надано пояснення, в яких вказано, що з розрахунку, що додається до пояснень вбачається, що за рахунком-фактурою СФ-01226/3 від 10.06.2019 здійснено переплату за платіжними дорученнями № 228 від 18.06.2019 та № 246 від 27.06.2019. Позивач вважає, що призначення платежу вказано помилково, оскільки за платіжним дорученням № 227 від 18.06.2019 за призначенням платежу " Оплата за пальне, згідно рахунку СФ-01226/3 від 10.06.2019" сплачено суму за рахунком у повному обсязі, а саме 4 938,02 грн.. Однак за рахунком СФ-01226/5 від 10.06.2019, враховуючи всі оплати, не вистачає до повного погашення заборгованості грошових коштів саме у тому розмірі, якому здійснено переплату за рахунком СФ-01226/3 від 10.06.2019 - 13 194,99 грн. + 23 783,00 грн. Тобто позивач вважає, що при заповненні строки "Призначення платежу" представником ТОВ ВКФ "Перспектива", який виконував операцію, допущено механічну помилку оскільки позначення рахунків різниться тільки однією цифрою, а саме СФ-01226/3 та СФ-01226/5 (обидва рахунки датовані 10.06.2019).

Позивач звертає увагу на те, що жодних претензій, листів, або запитів про повернення "помилково" перерахованих грошових коштів на його адресу від відповідача не надходило.

Також позивач вказує на те, що 03.12.2019 відповідачем виконано оплату на суму 29 323,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2234 та з призначенням платежу "Оплата за паливо згідно договору НГ 2019/8 від 07.03.2019 року". У зв`язку з відсутністю конкретизації платежу позивачем вказану оплату за попередніми рахунками за якими була заборгованість по оплаті, а саме за рахунками фактури: СФ-01226/5 від 10.06.2019, СФ-01821/9 від 30.06.2019, СФ-02008/9 від 08.07.2019, СФ-02009/1 від 08.07.2019, СФ-7/6 від 22.07.2019, СФ-2549/7 від 19.08.2019, СФ-2549/24 від 19.08.2019, СФ-02545 від 27.08.2019.

23.07.2020 відповідачем перераховано на рахунок позивача 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2810 від 23.07.2020 з призначенням платежу "Оплата за паливо, рахунок СФ-27/9 від 27.01.2020". Однак за рахунком -фактурою СФ-27/9 від 27.01.2020 на той момент наявна заборгованість 5 742,89 грн. Позивач зазначає, що на телефонні дзвінки його представників стосовно з`ясування питання про перерозподіл переплати за рахунком ніхто не відповів. Також після направлення претензії ніяких заперечень не надходило від відповідача, як і пояснень стосовно відсутності оплат загальної суми заборгованості. Позивачем зараховано переплату у розмірі 4 257,11 грн. за попередніми рахунками, які не бели оплачені, а саме за рахунками СФ-13/7 від 13.01.2020, СФ-13/8 від 13.01.2020 та СФ-13/9 від 13.01.2020.

Позивач зазначає, що у зв`язку з викладеним загальна суму заборгованості становить 142 314,98 грн.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що на виконання вимог Податкового кодексу України ним у встановленому порядку складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та надіслані засобами електронного зв`язку відповідачу податкові накладні. З податкових накладних вбачається, що вони отримані відповідачем та використані у оподаткуванні своєї господарської діяльності (зменшення податкових зобов`язань). Факт отримання та використання відповідачем податкових накладних позивача підтверджує безспірність прийняття відповідачем товару за договором поставки. Однак у порушення взятих на себе за договором зобов`язань відповідачем у добровільному порядку не сплачено.

Позивач у судове засідання призначене на 28.09.2020 не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника на поштовому повідомленні № 5340703144296. Правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 28.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору поставки, умов поставки товару, встановлення факту постави товару та встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" (далі - продавець, позивач) та Товариством обмеженою відповідальністю виробничо-комеруційна "Перспектива" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 2019/8 (далі - договір).

Згідно умов цього договору продавець зобов`язується продавати і відпускати товар через мережу АГЗП "Востокгаз" по платіжним карткам (далі - картки), що надають право на одержання товару, а покупець зобов`язується оплачувати вартість відпущеного у такий спосіб товару на умовах передбачених даним договором. (порядок користування платіжними картками передбачений додатком до даного договору) (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору реалізація товару покупцю здійснюється з використанням пластикових-карт.

На виконання умов даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця пластикові картки, а покупець зобов`язується прийняти їх та оплатити їх загальну вартість на умовах, визначених даним договором (п. 2.6. договору).

Згідно з п. 2.7. договору постачання товару покупцю (заправка автотранспортних засобів) здійснюється із застосуванням пластикових карт, що реалізовані покупцю продавцем.

У відповідності до п. 3.1. договору відпуск товару здійснюється за допомогою пластикових карт цілодобово, включаючи вихідні та святкові дні, окрім строку технічної перерви на АГЗП Продавця.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чого виступають видаткові документи, або чеки терміналів разом з чеками касових апаратів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів на АГЗП. Підтвердженням отримання товару покупцем є чек терміналу АГЗП з підписом покупця (п. 3.6. договору).

Пунктом 3.11 договору встановлено, що покупець зобов`язаний протягом 5-ти днів з моменту отримання видаткової накладної на електронну пошту продавця підписати вказану видаткову накладну на поставлений товар та повернути її у підписаному вигляді продавцю. У випадку не отримання продавцем від покупця підписаної покупцем видаткової накладної або за відсутності до неї мотивованих зауважень протягом 5 днів з дати коли така накладна була направлена покупцю електронною поштою - сторони домовились вважати, що зі сторони покупця будь-які претензії відсутні, а видаткова накладна на придбаний покупцем товар вважається підписаною покупцем.

Відповідно до п. 3.12 договору підписані покупцем видаткові накладні направляються на наступну адресу продавця: 49000, м. Дніпро, вул. Космічна, 49г.

Загальна ціна (вартість) цього договору визначається загальною кількістю поставленого продавцем та оплаченого і отриманого покупцем товару протягом сього строку дії договору (п. 4.1. договору).

Ціни на товар встановлені у національній валюті України за 1 літр з урахуванням ПДВ і зазначаються у видаткових накладних. Ціна на товар за цим договором формується в момент його відпуску по смарт-карті покупця й дорівнює роздрібній ціні, що встановлена на цей момент на АГЗП яка відпускає товар (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.4. договору розрахунки за поставлені (передані у власність) товари здійснюються покупцем в українській валюті 0- гривні, з урахуванням умов договору.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у розмірі визначеному у рахунку-фактура на розрахунковий рахунок продавця.

Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 2 банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку -фактури. Датою отримання покупцем рахунку-фактури є дата направлення видаткової накладної на електронну пошту покупця або на адресу покупця (а.с. 4.6. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє по 31.12.2019, а у випадку продажу товару за талонами - на період дії талонів (п. 11.1. договору).

Якщо за 20 календарних днів до закінчення стоку дії цього договору, жодна зі сторін у письмовій формі не повідомить іншу сторону про припинення дії цього договору, він вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах (п. 11.2. договору).

07.03.2019 сторонами підписано Акт приймання-передачі паливних карток до Договору № 2019/8 від 07.03.2019.

Позивач умови договору виконав належним чином та надав відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними, рахунками фактури та податковими накладними (т. 1 а.с. 39-102, 105-110, 112-114, 121-124, 131-154, 228, 229, 231-233, 235-237, 239-241, 243-245, 247-249, т. 2 а.с. 1-3, 5-7, 9-11, 13-15, 18-20, 22-24, 26-28, 32-34, 36-38, 41-43, 46-48, 50-52, 54-56, 60-62, 64-66, 68-70, 72-74, 77-79, 81-83, 85-87, 90-92, 94-96, 98-100, 103-105, 107-109, 111-113, 115-117, 119-121, 123-125, 128-130, 132-134, 138-140, 142-144,146-148, 150-152, 155-157, 159-161, 163-165, 167-168, 171-173, 175-183, 185-198, 200-202, 204-206, 208-210, 212-214, 216-218, 221-223, 225-227, 229-231, 234-236, 238-240, 242-244, 246-248, т. 3 а.с. 1, 2, 4-6, 9-20, 22-24, 25-28, 30-38, 41-77).

Направлення видаткових накладних та рахунків фактури на поштову та електронну адреси відповідача підтверджується супровідними листами та скріншотами (т. 1 а.с. 156, 157, 162-164, 250, т. 3 а.с.80-163).

Пунктом 3.11 договору встановлено, що покупець зобов`язаний протягом 5-ти днів з моменту отримання видаткової накладної на електронну пошту продавця підписати вказану видаткову накладну на поставлений товар та повернути її у підписаному вигляді продавцю. У випадку не отримання продавцем від покупця підписаної покупцем видаткової накладної або за відсутності до неї мотивованих зауважень протягом 5 днів з дати коли така накладна була направлена покупцю електронною поштою - сторони домовились вважати, що зі сторони покупця будь-які претензії відсутні, а видаткова накладна на придбаний покупцем товар вважається підписаною покупцем.

Як зазначено в позовній заяві, відповідачем на адресу позивача не повернуто видаткових накладних на суму 332 900,93 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 103, 104, 111, 115-120, 125-130, 155, 158, 222-224, 230, 234, 238, 242, 246, 250, т. 2 а.с. 4, 8, 12, 16, 17, 21, 25, 29, 30, 31, 35, 39, 40, 44, 45, 49, 53, 57-59, 63, 67, 71, 75,76, 80, 84, 88,89, 93, 97, 101, 102, 106, 110, 114, 118, 122, 126, 127, 131, 135-137, 141, 145, 149, 153,154, 158, 162, 166, 170, 174, 184, 199, 203, 207, 211, 215, 219, 220, 224, 228, 232,233, 237, 241, 245, 249, т. 3 а.с. 3, 7, 8, 21, 25, 29, 39,40).

У зв`язку з частковою оплатою товару у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 142 314,98 грн.

Позивачем на поштову та електронну адреси відповідача направлено претензії з вимогою оплатити суму боргу (т. 1 а.с. 33-35).

Відповідач відповіді на претензії не надав, суму заборгованості, що залишилась не оплатив.

У зв`язку з виникненням заборгованості позивачем нараховано відповідачеві пеню у сумі 11 193,80 грн., 3% річних - 2 048,51 грн., інфляційні втрати - 3 083,03 грн., та 1 % штрафу від суми не повернутих накладних - 3 329,01 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зч.1-2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 142 314,98 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 3 083,03 грн., 3% річних - 2 048,51грн., пеню - 11 193,80 грн. за період з 31.01.2020 по 03.08.2020 та 1% штрафу - 3 329,01 грн.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6.5. договору у разі неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань за даним договором перед продавцем покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожен день прострочки оплати такого товару покупцем.

Пунктом 6.6. договору встановлено, що у випадку прострочення покупцем терміну повернення продавцю підписаних видаткових накладних, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1 % від вартості товару поставленого на підставі неповерненої видаткової накладної товару.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що її слід нараховувати за період з 06.02.2020 по 03.08.2020 та її саму, яка підлягає стягненню становить 9 700,00 грн.

В частині нарахування пені у сумі 1 493,80 грн. за рахунком-фактурою № СФ-27/9 від 27.01.2020 на суму 17 171,08 грн. суд відмовляє, оскільки позивачем в уточненнях до позовної заяви вказано, що цей рахунок-фактура зазначено помилково, а уточнення позовної заяви судом прийнято до розгляду.

1% штрафу у розмірі 3 329,01 грн. нарахований на суму вартості товару поставленого на підставі неповернених видаткових накладних підлягає стягненню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3% річних необхідно нараховувати за період з 06.02.2020 по 03.08.2020 та їх сума, яка підлягає стягненню становить 1 761,44 грн.

Як вже зазначалось вище, позивачем в уточненнях до позовної заяви вказано, що рахунок-фактура № СФ-27/9 від 27.01.2020 на суму 17 171,08 грн. зазначено помилково, а уточнення позовної заяви судом прийнято до розгляду, отже суд відмовляє у частині стягнення 3% річних у розмірі 287,07 грн. (267,82 грн. (3% річних нараховані на суму за рахунком-фактурою № СФ-27/9 від 27.01.2020) + 19,25 грн. (невірно нараховані 3% річних за період з 06.02.2020 по 03.08.2020).

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають стягненню за період з березня 2020 року по лютий липень 2020 року складають 2 735,20 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 347,83 грн. нарахованих за рахунком-фактурою № СФ-27/9 від 27.01.2020 на суму 17 171,08 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 142 314,98 грн., 9 700,00 грн. - пені, 1 761,44 грн. - 3% річних, 2 735,20 грн. - інфляційних втрат.

В частині стягнення пені у сумі 1 493,80 грн., 3% річних - 287,07 грн., інфляційних втрат - 347,83 грн. слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Перспектива" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 161 969,33 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Перспектива" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, 15-Б, код ЄДРПОУ 24445053) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" (03055, м. Київ, провулок Тбіліський, 4/10, офіс 308Б, код ЄДРПОУ 41174573) суму основного боргу у розмірі 142 314,98 грн ., пеню - 9 700,00 грн ., 3% річних - 1 761,44 грн ., інфляційних втрат - 2 735,20 грн ., 1% штрафу - 3 329,01 грн ., витрати по сплаті судового збору - 2 352,89 грн. , про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Перспектива" на Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" пені у сумі 1 493,80 грн., 3% річних - 287,07 грн., інфляційних втрат - 347,83 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.10.2020

Суддя Н.Г. Назаренко