Рішення

від 02.10.2020 по справі 904/4035/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4035/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В.розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Житлово-будівельного кооперативу № 279, Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 92 005,52 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу № 279 про стягнення 92 005,52 грн., з яких: 58 156,06 грн. - основний борг, 12 288,50 грн. - пеня, 6 201,72 грн. - 3% річних, 15 359,24 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 060452 від 01.10.2010 в частині оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності. У зв`язку із чим просить суд застосувати до позовних вимог позовну давність, відмовити Комунальному підприємству Теплоенерго Дніпровської міської ради в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом № 279 (споживач) було укладено про постачання теплової енергії № 060452 (далі - договір).

За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Обидві сторони зобов`язуються керуватися цим договором та діючим законодавством України (п. 1.2. договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України (п. 7.1. договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - тримання теплової енергії по формі додатку 4 (п. 7.2. договору).

Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує (п. 7.3. договору).

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 7.4. договору).

При зміні тарифів на теплову енергію її розрахункова вартість у додатку 1 змінюється Енергопостачальною організацією з дати введення нового тарифу за діючим договором без додаткової угоди (п. 7.9. договору).

В разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової станки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки (п. 8.2.3. договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2013 (п. 11.1. договору).

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 11.3. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.4. договору).

18.10.2016 між Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради (енергопостачальна організація), Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (нова енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом № 279 (споживач) було підписано додаткову угоду до договору (а.с. 31), в якій у зв`язку із зміною у структурі енергопостачальної організації, що пов`язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016, № 28/12 Про надання дозволу на передачу з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі на баланс КП Теплоенерго об`єктів і мереж теплопостачання , наказу КП Дніпропетровські міські теплові мережі від 05.09.2016 № 320 Про передачу об`єктів і мереж теплопостачання на баланс КП Теплоенерго , актів приймання-передачі об`єктів, статей 512-514, 520-521, 631 Цивільного кодексу України, домовилися внести такі зміни до основного договору:

У порядку та на умовах визначених цією угодою, енергопостачальна організація передає новій енергопостачальній організації, а нова енергопостачальна організація набуває прав і обов`язків, належних енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із споживачем і стає стороною за основним договором (п. 1.1.1. додаткової угоди від 18.10.2016).

У зв`язку із передачею об`єктів і мереж теплопостачання на баланс новій енергопостачальній організації та надання ним послуг теплопостачання споживачу, останній приймає на себе зобов`язання по виконанню основного договору (п. 1.1.2. додаткової угоди від 18.10.2016).

Споживач не заперечує щодо зміни енергопостачальної організації на нову енергопостачальну організацію в основному договорі і укладаючи угоду, надає згоду на виконання своїх зобов`язань та відповідальності за основним договором перед новою енергопостачальною організацією, а нова енергопостачальна організація надає згоду на виконання своїх зобов`язань та відповідальності за основним договором перед споживачем (п. 1.1.3. додаткової угоди від 18.10.2016).

Права, зобов`язання та відповідальність за основним договором переходять до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цієї угоди (п. 1.1.4. додаткової угоди від 18.10.2016).

Права, зобов`язання та відповідальність за основним договором переходять до споживача перед новою енергопостачальною організацією в тому обсязі, в якому вони належали споживачу до набрання чинності цієї угоди (п. 1.1.5. додаткової угоди від 18.10.2016).

З моменту укладення цієї угоди, енергопостачальна організація втрачає всі права та вимоги, що передбачені основним договором, якщо споживач не має заборгованості, або має кредиторську. При наявності дебіторської заборгованості, Енергопостачальна організація має право скористатись правами за основним договором (п. 1.1.6. додаткової угоди від 18.10.2016).

Сторони дійшли згоди щодо внесення таких змін до розділу Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити основного договору (п. 1.2. додаткової угоди від 18.10.2016).

Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 09.06.2016 № 928 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП Теплоенерго , затверджено тариф на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається КП Теплренерго . теплова енергія 1 Гкал - 1121,74 грн. (без ПДВ), 1346,09 грн. з ПДВ (п. 2.1. додаткової угоди від 18.10.2016).

У разі неотримання новою енергопостачальною організацією підписаної Угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні протягом 30 днів з дня її отримання, додаткова угода вважається погодженою (п. 3.4. додаткової угоди від 18.10.2016).

Ця угода набуває чинності відповідно до ст. 631 ЦК України з 20.09.2016 і невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії (п. 3.5. додаткової угоди від 18.10.2016).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 28/12 від 27.07.2016 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі на баланс КП Теплоенерго об`єктів і мереж теплопостачання" міська рада вирішила надати дозвіл на передачу з балансу Комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережі Дніпропетровської міської ради на баланс Комунального підприємства Теплоенерго Дніпропетровської міської ради об`єктів і мереж теплопостачання згідно з переліком. Зобов`язано КП Дніпропетровські міські теплові мережі здійснити передачу об`єктів і мереж (п. 1 цього рішення) на баланс КП Теплоенерго .

19.09.2016 Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради підписано акт приймання-передачі об`єктів і мереж теплопостачання, згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 28/12 від 27.07.2016 (а.с. 38-39).

Позивач повідомив споживача про вищезазначені обставини листом від 05.10.2016 № 2555/1653, який був отриманий відповідачем 12.10.2016. До листа додавалося три примірники додаткової угоди до договору та два примірники акту звіряння взаємних розрахунків. Позивач зазначає, що примірники акту повернуто не було.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з грудня 2016 року по березень 2017 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 294 306,03 грн., на підтвердження чого надав акти прийому-передачі теплової енергії:

- № 060452 від 31.12.2016 про поставку теплоенергії у грудні 2016 року на суму 59 743,40 грн. з ПДВ (а.с. 48);

- № 060452 від 31.01.2017 про поставку теплоенергії у січні 2017 року на суму 67 115,94 грн. з ПДВ (а.с. 49);

- № 060452 від 28.02.2017 про поставку теплоенергії у лютому 2017 року на суму 126 139,23 грн. з ПДВ (а.с. 50);

- № 060452 від 16.03.2017 про коректування: повернення п/у по середньому за лютий 2017 року на суму -42 541,99 грн. з ПДВ (а.с. 52);

- № 060452 від 31.03.2017 про поставку теплоенергії у березні 2017 року на суму 83 849,45 грн. з ПДВ (а.с. 51).

Господарський суд зазначає, що акти прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 28.02.2017 на суму 126 139,23 грн. з ПДВ, № 060452 від 31.03.2017 на суму 83 849,45 грн. з ПДВ та № 060452 від 16.03.2017 на суму -42 541,99 грн. зі сторони споживача не підписані.

Позивач виставив відповідачу рахунки:

- № 060452 від 31.12.2016 на суму 59 743,40 грн.;

- № 060452 від 31.01.2017 на суму 67 115,94 грн.;

- № 060452 від 28.02.2017 на суму 126 139,23 грн.;

- № 060452 від 16.03.2017 на суму - 42 541,99 грн.;

- № 060452 від 31.03.2017 на суму 83 849,45 грн.

Відповідно до реєстрів про вручення рахунків та актів виконаних робіт:

- за грудень 2016 року відповідач отримав рахунок та акт прийому-передачі теплової енергії за грудень 2016 року - 10.01.2017 (а.с. 54);

- за січень 2017 року відповідач отримав рахунок та акт прийому-передачі теплової енергії за січень 2017 року - 07.02.2017 (а.с. 54);

- за лютий 2017 року відповідачу було надано рахунок та акт прийому-передачі теплової енергії за лютий 2017 року - 09.03.2017, однак відповідач від отримання вказаних рахунку та акту відмовився, про що контролером було здійснено відповідний запис (а.с. 55); відповідно до наданої позивачем інформації щодо здійснення відповідачем оплат (а.с. 53) відповідач платіжними дорученнями № 00000012144 від 24.02.2017 та № 00000016437 від 28.04.2017 сплачував кошти з призначенням платежу: за теплоенергію згідно лічильнику за лютий 2017 р. договір № 060452 від 01.10.2010 ;

- за березень 2017 року відповідач отримав рахунок та акт прийому-передачі теплової енергії за березень 2017 року - 14.04.2017 (а.с. 55).

Відповідно до п. 7.4. договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до п. 7.4. договору та з урахуванням положень ч. 5 ст. 252 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити за поставлену теплову енергію:

- у грудні 2016 року у строк до 16.01.2017 включно (10.01.2017 день отримання акту та рахунку + 5 календарних днів, а також враховуючи те, що останній день сплати 15.01.2017 припадає на вихідний день - неділю);

- у січні 2017 у строк до 13.02.2017 включно (07.02.2017 день отримання акту та рахунку + 5 календарних днів, а також враховуючи те, що останній день сплати 12.02.2017 припадає на вихідний день - неділю);

- у лютому 2017 року у строк до 14.03.2017 включно (09.03.2017 + 5 календарних днів);

- у березні 2017 у строк до 19.04.2017 включно (14.04.2017 день отримання акту та рахунку + 5 календарних днів).

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію розрахувався лише частково, у зв`язку із викладеним у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 58 156,06 грн.

Господарський суд зазначає, що з реєстрів про вручення рахунків та актів виконаних робіт вбачається, що відповідач отримав та відповідно ознайомився зі змістом спірних актів та рахунків. Жодних письмових заперечень стосовно обсягу поставленої у спірний період теплової енергії, її якості, тощо відповідач не надав. Таким чином, господарський суд вважає, що не підписані зі сторони споживача акти прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 28.02.2017 на суму 126 139,23 грн. з ПДВ, № 060452 від 31.03.2017 на суму 83 849,45 грн. з ПДВ та № 060452 від 16.03.2017 на суму -42 541,99 грн. погоджені відповідачем та прийняті ним без жодних зауважень чи заперечень.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленої теплової енергії в сумі 58 156,06 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 58 156,06 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 288,50 грн.

Відповідно до п. 8.2.3. договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової станки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Договором передбачено стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 6 201,72 грн. за період з 17.01.2017 по 28.06.2020 та інфляційні втрати у розмірі 15 359,24 грн. за той же період.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності через її сплив.

Відповідач просив у відзиві застосувати позовну давність і до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Позивач довідався про порушення свого права:

- за актом прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 31.12.2016 про поставку теплоенергії у грудні 2016 року - 17.01.2017 (перший день прострочення зобов`язання з оплати теплової енергії за вказаним актом);

- за актом прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 31.01.2017 про поставку теплоенергії у січні 2017 року - 14.02.2017 (перший день прострочення зобов`язання з оплати теплової енергії за вказаним актом);

- за актом прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 28.02.2017 про поставку теплоенергії у лютому 2017 року - 15.03.2017 (перший день прострочення зобов`язання з оплати теплової енергії за вказаним актом);

- за актом прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 31.03.2017 про поставку теплоенергії у березні 2017 року - 20.04.2017 (перший день прострочення зобов`язання з оплати теплової енергії за вказаним актом).

Таким чином, строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу:

- за актом прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 31.12.2016 про поставку теплоенергії у грудні 2016 року - 17.01.2020 (17.01.2017 + 3 роки);

- за актом прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 31.01.2017 про поставку теплоенергії у січні 2017 року - 14.02.2020 (14.02.2017 + 3 роки);

- за актом прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 28.02.2017 про поставку теплоенергії у лютому 2017 року - 15.03.2020 (15.03.2017 + 3 роки);

- за актом прийому-передачі теплової енергії № 060452 від 31.03.2017 про поставку теплоенергії у березні 2017 року - 20.04.2020 (20.04.2017 + 3 роки).

Однак, як вбачається із матеріалів справи позивач з позовом до суду звернувся 27.07.2020, про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії господарського суду в правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви (а.с. 1), тобто поза межами вказаного строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України ).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 58 156,06 грн. основної заборгованості задоволенню не підлягають.

Також, господарський суд зазначає наступне.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Господарський суд зазначає, що укладеним між сторонами договором не передбачено продовження встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який може бути нараховано штрафні санкції.

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі - 12 288,50 грн., 3% річних у розмірі - 6 201,72 грн., інфляційних втрат у розмірі - 15 359,24 грн. також задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, відповідачем долучено до матеріалів справи договір про надання професійної правничої допомоги № 01 від 18.08.2020 укладений між відповідачем та Адвокатським об`єднанням Погрібної Ольги та Патики Андрія , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія Дп № 3024 від 22.01.2016, ордер АЕ № 1033190 від 21.08.2020, платіжне доручення № 205 від 20.08.2020 про сплату Адвокатському об`єднанню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1 500,00 грн., платіжне доручення № 203 від 19.08.2020 про сплату Адвокатському об`єднанню Погрібної Ольги та ОСОБА_2 500,00 грн., детальний опис робіт.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання позивачем не було подано.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, офіс 504, ідентифікаційний код 32688148) на користь Житлово-будівельного кооперативу № 279 (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 108, корпус 11, ідентифікаційний код 23642623) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.В. Мілєва