Рішення

від 02.10.2020 по справі 906/932/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2020 р. Справа № 906/932/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Житомир"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астем 2018"

про стягнення 83718,92 грн.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 83718,92грн., з яких: 83305,82грн. в повернення попередньої оплати за непоставлений товар; 164,33грн. пені; 82,16грн. 3% річних; 166,61грн. інфляційних.

Ухвалою від 07.08.20 суд відкрив провадження у справі №906/932/20 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Клопотань про інше від сторін до суду не надходило.

Відповідач отримав вказану ухвалу 14.08.20, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЖИТОМИР" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТЕМ 2018" (відповідач), на підставі рахунку ТОВ "АСТЕМ 2018" від 29 жовтня 2019 року № СФ-0000036 на суму 172176,36грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЖИТОМИР" було здійснено попередню оплату за виготовлення металевих конструкцій з покраскою і доставкою згідно платіжного доручення №274 від 31.10.19 на суму 103305,82 грн. (а.с.7).

08.01.20 позивач звернувся до відповідача з листом №20191226 від 26.12.19, в якому просив повернути авансовий платіж за металоконструкцію в розмірі 103305,82грн.(а.с.9)

Вказаний лист відповдач отримав 08.01.20, що підтверджується відбитком печатки відповідача на листі та підписом особи, яка отримала вказаний лист (а.с.9).

На вимогу вказаного листа, за даними позивача, ТОВ "АСТЕМ 2018" авансову оплату повернуло частково, в розмірі 20 000 грн. двома платежами по 10 000 грн 11 січня 2020 року та 04 лютого 2020 року.

17.07.20 позивач звертався до відповідача з претензією , в якій просив повернути решту коштів в сумі 83305,82 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.10), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідач кошти отримав, однак товар позивачу не поставив. Виконання зобов`язань по поставці товару втратило для підприємства інтерес, тому позивач просить повернути йому кошти в сумі 83 305,82 грн.

Згідно п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вказано норма надає альтернативне право покупцю або вимагати передання товару або повернення попередньої оплати. Позивач скористався цим правом та вручив 08.01.20 відповідачу вимогу повернути кошти (а.с.9,10).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Таким чином у позивача виникло право вимагати, а у відповідача обов`язок повернути до 15.01.20 позивачу 83305,82грн., тому суд задовольняє позов в частині стягнення вказаної суми.

За невиконання грошових зобов`язань по поверненню коштів, позивач на підставі ч.6 ст.231 ГК України просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 164,33грн., які обраховані за обліковою ставкою Національного банку України у період з 18.07.20 по 29.07.20 (а.с.4).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, штрафні санкції, які просить стягнути позивач мають ознаки пені.

Оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 164,33 грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача, за 12 днів становить: 166,61 грн. інфляційних та 82,16 грн. 3% річних .

Враховуючи наведені норми права, суд зазначає, що вимагати поставити товар або повернути передоплату у випадку порушення строків поставки - це є правом покупця. Отже, прострочка з повернення передоплати виникає з моменту пред`явлення такої вимоги від покупця. До цього моменту у постачальника існує зобов`язання лише з поставки товару. Право на застосування до суми заборгованості індексу інфляції та трьох відсотків річних, передбачених ст.625 ЦК України, виникає лише тоді, коли у постачальника (продавця) зобов`язання з поставки товару перетворюється в зобов`язання з повернення передоплати, а це відбувається у даному випадку за вимогою покупця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Лист від 26.12.19 відповідач отримав 08.01.20, у зв`язку з чим, у нього виникло зобов`язання повернути кошти у строк до 15.01.20, однак відповідач повернув кошти частково.

Згідно розрахунку позивача, який викладений у тексті позовної заяви, річні та інфляційні обраховані за 12 днів (від дня пред`явлення претензії 18.07.20 по день звернення з позовом до суду 29.07.20).

Задоволенню в обсязі нарахованому позивачем підлягає вимога про стягнення 82,16 грн. 3% річних, оскільки остання є законною та відповідає обставинам справи.

Що стосується стягнення інфляційних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно абз. 2, 3 п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Суд взмозі самостійно здійснити розрахунок інфляційних, однак не вправі встановлювати періоди нарахування.

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Отже, позивач безпідставно заявив до стягнення 166,61 грн. інфляціних, в задоволенні якої слід відмовити.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач відзиву на позов та докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 83387,98грн., з яких: 83305,82грн. боргу, 82,16 грн. 3% річних. Вимоги про стягнення 164,33 грн. пені, 166,61грн. інфляційних не підлягають задоволенню.

Судовий збір в розмірі 2093,69 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕМ 2018" (10001, м.Житомир, проспект Незалежності, буд. 55-А; код ЄДРПОУ № 42031518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЖИТОМИР" (10014, м.Житомир, провул. Каретний, 5-а ; код ЄДРПОУ 41483850) - 83305,82 грн. боргу, 82,16грн. 3% річних, 2093,69 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 164,33 грн. пені, 166,61грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.10.20

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)