Рішення

від 01.10.2020 по справі 910/1712/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2020Справа № 910/1712/20

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІСАН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАРТА ЦЕНТР"

про стягнення 240 000,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВІСАН" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАРТА ЦЕНТР" про стягнення 240 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов`язків з оплати поставленого товару за договором № Д/019 від 16.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1712/20 за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі в порядку, визначеному чинним законодавством України. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 0103054254559, № 0103054254540 та № 0103054254567 з відміткою про вручення ухвали від 24.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/1712/20.

Щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІСКОЗНА, будинок 32.

Однак, конверт з ухвалою від 24.02.2020, скерований на адресу відповідача, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання.

31.03.2020 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення доказів.

Приписами частини 2 другого розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон № 731-ІХ набрав чинності 17.07.2020.

Відтак, останній день процесуального строку, встановленого судом на усунення недоліків позовної заяви, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, є 06.08.2020.

Враховуючи перебування судді Джарти В. В. у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астарта центр" в якості Замовника (далі - відповідач, Центр), в особі директора Пархомчук Віталія Станіславовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю Девісан в якості постачальника (далі по тексту - позивач, Товариство), в особі директора Богданова Дениса Валерійовича, що діє на підставі Статуту з іншої сторони, було укладено Договір № Д/019 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити Замовнику згідно наданих накладних у термін до 24.04.2019 Сушарки для рук "Dualflow" (далі - Товар) в порядку та на умовах, визначених Договором, а Замовник - прийняти і оплатити цей Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з моменту отримання Товару за накладною.

Між сторонами також було укладено Специфікацію №1 від 16.04.2019 Договору на поставку Товару, якою затвердили характеристики, кількість, номенклатуру та загальну вартість Товару, який поставляється, відповідно до Таблиці. Загальна вартість поставленого Товару склала: 240 000,00 грн з ПДВ (20%).

Згідно, пунктів 5.1, 5.2 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, строк цього Договору починає свій перебіг з момент його підписання.

Відповідно до пункту 5.3 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

18.04.2019 на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку Товару відповідач за адресою м. Дніпро, вул. Артема, 94 А, що підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією підписаної представниками сторін видаткової накладної № 274 від 18.04.2019.

Відповідач, за твердженням позивача, свій обов`язок щодо оплати отриманого Товару не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу від 06.07.2020 про сплату заборгованості. Поштове відправлення з вимогою було повернуто позивачу з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Доказів надання відповіді на вимогу або сплати заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Оскільки зобов`язання покупцем не виконано, а борг перед позивачем не погашений, останній звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було встановлено вище, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 240 000,00 грн з ПДВ.

Визначений пунктом 2.2 Договору строк оплати Товару є таким, що настав.

Доказів оплати за отриманий Товар в повному обсязі або заперечень щодо отримання Товару відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІСАН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАРТА ЦЕНТР" заборгованості в розмірі 240 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись викладеним вище, перевіривши надані позивачем розрахунки, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі..

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІСАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАРТА ЦЕНТР" про стягнення 240 000,00 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАРТА ЦЕНТР" (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІСКОЗНА, будинок 32; ідентифікаційний код 41266323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІСАН" (03035, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 32, офіс 8; ідентифікаційний код 40047369) 240 000,00 грн (двісті сорок тисяч гривень 00 копійок) основного боргу та 3 600,00 грн (три тисячі шістсот гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ