Рішення

від 24.09.2020 по справі 911/2008/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2008/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Універсал Груп

прo стягнення 240 008,11 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Кравець І.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Універсал Груп (надалі - відповідач) прo стягнення 240 008,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2020 року відкрито провадження у справі № 911/2008/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.08.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 26.08.2020 року від представника позивача надійшло клопотання № 69/П-02 від 25.08.2020 року про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2020 року підготовче засідання відкладено на 10.09.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 04.09.2020 року представником позивача подано клопотання № 69/П-03 від 02.09.2020 року про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2008/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2020 року.

В судовому засіданні 24.09.2020 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 24.09.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 31.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Універсал Груп (Покупець) було укладено Договір № 223/ПБ-18 поставки товару (товарний бетон, будівельні розчини) (надалі - Товар).

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон було здійснено поставку товару, який прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Універсал Груп , але, в порушення умов договору та ст. 692 ЦК України, оплата товару останнім не була здійснена.

Позивач вказує, що станом на 30.06.2020 року заборгованість Покупця перед Продавцем за отриманий товар становить 216 444,04 грн., вартість отриманого Товару підтверджується підписаними Покупцем видатковими накладними на Товар.

Відповідно до п.1.1. та 6.2.1. Договору Покупець зобов`язаний придбати та оплатити Товар відповідно до умов цього Договору. Користуючись правом передбаченим п. 5.4.2. Договору Продавець поставляв Товар без здійснення попередньої оплати, в такому випадку оплата поставленого Товару здійснюється Покупцем протягом 2 робочих днів з моменту отримання Товару.

Так, позивачем було поставлено відповідачу Товар (вартість якого не оплачена) за видатковими накладними за період з 30.11.2019 року по 23.01.2020 року, копії яких позивачем додано до позовної заяви.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний провести повний розрахунок за кожну партію поставленого товару в строк 2 робочих (банківських) днів з моменту отримання товару, чого відповідачем здійснено не було.

Позивач зазначає, що намагався врегулювати спір до звернення з позовною заявою до суду, шляхом направлення відповідачу претензії. Однак, вимоги претензії по сплаті в десятиденний строк з моменту отримання претензії заборгованості та штрафних санкцій відповідачем не виконані, борг в повному обсязі не сплачено, хоча у відповіді на претензію відповідач борг визнав.

Позивач в позові просить стягнути крім 216 444,04 грн. заборгованості, також на підставі п. 6.3.2. Договору пеню за шість місяців прострочення за період з 25.01.2020 року по 29.06.2020 року з врахуванням фактичних обставин, що складає 17 303,70 грн. Також, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 2 785,39 грн. 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання та 3 474,98 грн. інфляційних втрат за цей період.

Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 216 444,04 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 303,70 грн. пені правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 2 785,39 грн. 3% річних та 3 474,98 грн. інфляційних втрат правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 3 600,13 грн., яка підлягала сплаті з заявлених позовних вимог. Зайво сплачені кошти на оплату судового збору можуть бути повернуті позивачу за його заявою.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Універсал Груп прo стягнення 240 008,11 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Універсал Груп (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5-В, код ЄДРПОУ 37563856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон (03134, м. Київ, вул. Пшенична, 2, код ЄДРПОУ 39038754) 216 444,04 грн. заборгованості, 17 303,70 грн. пені, 2 785,39 грн. 3% річних, 3 474,98 грн. інфляційних та 3 600,13 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 02.10.2020 року