Рішення

від 24.09.2020 по справі 911/1951/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1951/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Флагман Сіфуд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грандмаре

прo стягнення 83 199,33 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Кострець Є.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Флагман Сіфуд (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Грандмаре (надалі - відповідач) прo стягнення 83 199,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2020 року відкрито провадження у справі № 911/1951/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.08.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2020 року підготовче засідання відкладено на 27.08.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2020 року підготовче засідання відкладено на 10.09.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 04.09.2020 року від представника позивача надійшло клопотання № 01/09-20-1 від 01.09.2020 року про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1951/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2020 року.

В судовому засіданні 24.09.2020 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 24.09.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю Флагман Сіфуд (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грандмаре (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 1206/02цр від 01.02.2019 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець протягом терміну дії чинного Договору зобов`язується передавати у власність, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах визначених цим Договором (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що найменування, асортимент, кількість і вартість Товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору оплата за отриманий товар здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

На підставі Договору і згідно видаткових накладних № 0370001 від 06.02.2019 року, № 0420179 від 11.02.2019 року, № 0450028 від 14.02.2019 року, № 0460051 від 15.02.2019 року, № 0490003 від 18.02.2019 року, № 0490148 від 18.02.2019 року, № 0530003 від 22.02.2019 року, № 0600005 від 01.03.2019 року, № 0650026 від 06.03.2019 року, № 0660134 від 07.03.2019 року, № 0700006 від 11.03.2019 року, № 0720045 від 13.03.2019 року, № 0780370 від 19.03.2019 року, № 0860026 від 27.03.2019 року, № 0940094 від 04.04.2019 року, № 0940110 від 04.04.2019 року, № 0950042 від 05.04.2019 року, № 1060020 від 16.04.2019 року, № 1090037 від 19.04.2019 року, № 1120015 від 22.04.2019 року, № 1160022 від 26.04.2019 року, № 1160023 від 26.04.2019 року, № 1360066 від 16.05.2019 року, № 1360067 від 16.05.2019 року, № 1430094 від 23.05.2019 року, № 1510059 від 31.05.2019 року, № 1580027 від 07.06.2019 року, № 1630081 від 12.06.2019 року, № 1750001 від 24.06.2019 року, № 2210181 від 09.08.2019 року, № 2270045 від 15.08.2019 року, № 2350007 від 23.08.2019 року, № 2410050 від 29.08.2019 року, № 2470398 від 04.09.2019 року, № 2560012 від 13.09.2019 року, № 2620059 від 19.09.2019 року, № 2690027 від 26.09.2019 року, № 2890048 від 16.10.2019 року, № 2950318 від 22.10.2019 року, № 3020286 від 29.10.2019 року, № 3050040 від 01.11.2019 року, № 3110099 від 07.11.2019 року, № 3160316 від 12.11.2019 року, № 3220004 від 18.11.2019 року, № 3230307 від 19.11.2019 року, № 3300280 від 26.11.2019 року позивач відвантажив відповідачу товар (рибну продукцію та морепродукти) на загальну суму 2 297 566,21 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до накладних на повернення № 1-00000002 від 23.05.2019 року та № 1-00000001 від 23.05.2019 року відповідачем було повернуто товар на загальну суму 105 606, 00 грн.

Також відповідно до Угоди про зарахування зустрічних вимог від 29.05.2019 року та Угоди про зарахування зустрічних вимог від 01.03.2019 року позивач та відповідач здійснили взаємозалік на загальну суму 158 263,56 грн.

Однак, за товар, поставлений відповідачу, згідно зазначених у даній позовній заяві видаткових накладних, відповідач розрахувався лише частково, сплативши грошові кошти у сумі 1 979 275,25 грн., що підтверджується банківською довідкою № КІЕ-07.8/1522 від 30.06.2020 року.

Зазначені отримані грошові кошти, керуючись методом бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей FIFО позивач зарахував наступним чином: 1 979 275,25 грн. зараховано в якості повної та остаточної оплати поставленого товару згідно видаткових накладних № 0370001 від 06.02.2019 року, № 0420179 від 11.02.2019 року, № 0450028 від 14.02.2019 року, № 0460051 від 15.02.2019 року, № 0490003 від 18.02.2019 року, № 0490148 від 18.02.2019 року, № 0530003 від 22.02.2019 року, № 0600005 від 01.03.2019 року, № 0650026 від 06.03.2019 року, № 0660134 від 07.03.2019 року, № 0700006 від 11.03.2019 року, № 0720045 від 13.03.2019 року, № 0780370 від 19.03.2019 року, № 0860026 від 27.03.2019 року, № 0940094 від 04.04.2019 року, № 0940110 від 04.04.2019 року, № 0950042 від 05.04.2019 року, № 1060020 від 16.04.2019 року, № 1090037 від 19.04.2019 року, № 1120015 від 22.04.2019 року, № 1160022 від 26.04.2019 року, № 1160023 від 26.04.2019 року, № 1360066 від 16.05.2019 року, № 1360067 від 16.05.2019 року, № 1430094 від 23.05.2019 року, № 1510059 від 31.05.2019 року, № 1580027 від 07.06.2019 року, № 1630081 від 12.06.2019 року, № 1750001 від 24.06.2019 року, № 2210181 від 09.08.2019 року, № 2270045 від 15.08.2019 року, № 2350007 від 23.08.2019 року, № 2410050 від 29.08.2019 року, № 2470398 від 04.09.2019 року, № 2560012 від 13.09.2019 року, № 2620059 від 19.09.2019 року, № 2690027 від 26.09.2019 року, № 2890048 від 16.10.2019 року, № 2950318 від 22.10.2019 року, № 3020286 від 29.10.2019 року, № 3050040 від 01.11.2019 року, № 3110099 від 07.11.2019 року, № 3160316 від 12.11.2019 року, № 3220004 від 18.11.2019 року (що не входять в межі позовних вимог) та часткової оплати видаткової накладної № 3230307 від 19.11.2019 року, сума заборгованості за якою зменшилась на 53 428,84 грн. та становить 8 893,40 грн. (входить в межі позовних вимог), у результаті чого заборгованість зменшилась, та становить 54 421,40 грн.

Таким чином, у зв`язку із тим, що відповідачем не в повному обсязі оплачено поставлений позивачем товар, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 54 421,40 грн.

Позивач в позові просить стягнути крім 54 421, 40 грн. заборгованості, також на підставі п. 4.5. Договору штраф в розмірі 50 % від несплаченої вартості переданого товару, з врахуванням фактичних обставин та часткової сплати, що складає 27 210,70 грн. Також, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 741,13 грн. 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання та 826,10 грн. інфляційних втрат за цей період.

Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 54 421,40 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 210,70 грн. штрафу правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 741, 13 грн. 3% річних та 826, 10 грн. інфляційних втрат правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 102, 00 грн., яка підлягала сплаті з заявлених позовних вимг. Зайво сплачені кошти на оплату судового збору можуть бути повернуті позивачу за його заявою.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Флагман Сіфуд до Товариства з обмеженою відповідальністю Грандмаре прo стягнення 83 199,33 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грандмаре (09145, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Іванівка, вул. Центральна, буд. 64 код ЄДРПОУ 42714191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Флагман Сіфуд (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 39369112) 54 421,40 грн. заборгованості, 27 210, 70 грн. штрафу, 741,13 грн. 3% річних, 826,10 грн. інфляційних та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 02.10.2020 року