Рішення

від 24.09.2020 по справі 914/1064/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 справа № 914/1064/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВВМ ЯВІР , с. Бердихів, Львівська область

про стягнення 32 254,00 грн

за участю представників:

прокурор Панькевич Р.В.

від позивача: Кріль А.Ю. - представник;

від відповідача: Лойко Ю.Ю. - адвокат.

Обставини розгляду справи.

04.06.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВМ ЯВІР , с. Бердихів, Львівська область про стягнення 32 254,00 грн.

Ухвалою від 05.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 24.06.2019.

21.09.2019 через канцелярію суду від ТзОВ ВВМ ЯВІР надійшли відзив на позовну заяву (вх. №25871/19 від 21.09.2019) та клопотання про повернення позовної заяви (вх. №25869/19 від 21.09.2019).

24.06.2019 через канцелярію суду від ТзОВ ВВМ ЯВІР надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №1702/19 від 24.06.2019).

Ухвалою від 24.06.2019 суд відклав судове засідання на 04.07.2019.

Ухвалою від 07.07.2019 суд відклав судове засідання на 11.07.2019.

10.07.2019 через канцелярію суду від ТзОВ ВВМ ЯВІР надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №28433/19 від 10.07.2019).

10.07.2019 через канцелярію суду прокурором подано відповідь на відзив (вх. №28441/19 від 10.07.2019).

Ухвалою від 11.07.2019 суд перейшов до розгляду справи №914/1064/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.08.2019.

Ухвалою від 11.07.2019 суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

20.08.2019 через канцелярію суду від ТзОВ ВВМ ЯВІР надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №2252/19 від 20.08.2019).

Ухвалою 21.08.2019 суд зупинив провадження у справі №914/1064/19.

15.04.2020 через канцелярію суду прокурором подано клопотання про поновлення провадження у справі (вх. №15933/19 від 15.04.2020).

Ухвалою від 27.04.2020 суд провадження у справі поновив, підготовче засідання призначив на 25.05.2020.

Ухвалою від 25.05.2020 суд відклав підготовче засідання на 15.06.2020.

11.06.2020 через канцелярію суду від ТзОВ ВВМ ЯВІР надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №19531/20 від 11.06.2020).

15.06.2020 через канцелярію суду від ТзОВ ВВМ ЯВІР надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №19700/20 від 11.06.2020).

Ухвалою від 15.06.2020 суд відклав підготовче засідання на 06.07.2020.

02.07.2020 через канцелярію суду від ТзОВ ВВМ ЯВІР надійшло клопотання про повернення позовної заяви (вх. №20968/20 від 02.07.2020).

06.07.2020 через канцелярію суду прокурором подано заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №21162/20 від 06.07.2020).

Ухвалою від 06.07.2020 суд відклав підготовче засідання на 20.08.2020.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 20.08.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.09.2020.

Ухвалою від 07.09.2020 суд відклав судове засідання на 24.09.2020

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач зазначили, що 03.10.2018 посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на 434 км автодороги Київ-Чоп провели габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель AXOR 1836 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки FRUEHAUF, модель FRANTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належного на праві власності відповідачу. Проведена перевірка встановила перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, про що складені акти та довідка. За даними вказаних вище документів 03.10.2018 проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №082647 та нарахована плата за проїзд у сумі 988,20 євро. Оскільки відповідач добровільно не сплатив вказану суму, прокурор звернувся до суду із позовом стягнення з відповідача плати за проїзд великоваговим транспортом автомобільними дорогами загального користування у сумі 32 254,00 грн, що еквівалентно 988,20 євро.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях. Зокрема, зазначив, що нарахування плати за проїзд є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах закону. Крім того, за доводами відповідача, наявні підстави для залишення позову без розгляду, оскільки заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури не є особою, якою законом надано право подавати позови в інтересах держави, а також позов не містить посилання на норму закону, яка надає право прокурору на подання позову щодо стягнення нарахованої плати за проїзд.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

28.09.2018 посадовим особам Управління Уктрансбезпеки у Рівненській області видано направлення для проведення комплексної, рейдової перевірки №018818 щодо додержання автомобільними перевізниками вимог Законів України Про автомобільний транспорт , інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень у Демидівському районі, м. Демидівка, а/д Київ-Чоп 434 км, з 01.10.2018 до 07.10.2018.

На підставі графіку роботи стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю за жовтень 2018 року, затвердженого в установленому порядку Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області у період з 01.10.2018 по 31.10.2018 здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

03.10.2018 на 434 км автодороги Київ-Чоп посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель AXOR 1836 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки FRUEHAUF, модель FRANTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 . Транспортні засоби належать Товариству з обмеженою відповідальністю ВВМ ЯВІР , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу.

Перевіркою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням нормативних вагових обмежень, а саме: осьове навантаження на строєну вісь становить 25,47 т при допустимих 22 т.

Маршрут руху транспортного засобу - с. Бердихів, Львівська область - м. Біла Церква, Київська область, 610 км.

Результати перевірки оформлені актом від 03.10.2018 №0001602 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Також посадовими особами позивача 03.10.2018 складено Акт №082647 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Того ж дня, 03.10.2018, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, та оператором вагового комплексу складено довідку №0014152 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель AXOR 1836 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки FRUEHAUF, модель FRANTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

До акта №082647 від 03.10.2018 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, доданий розрахунок №082647 від 03.10.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким визначена сума до сплати 988,20 євро. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункт 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879).

18.01.2019 Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області скеровувало на адресу відповідача лист-повідомлення від 18.01.2019 за вих. №34/21-19 з проханням оплатити вказану у розрахунку суму, із зазначенням необхідних для цього реквізитів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати плати за проїзд, прокурор звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 32 254,00 грн, що еквівалентно 988,20 євро.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру , право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з п. 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення.

Отже, наведеним вище спростовуються твердження відповідача про відсутність у прокурора права на подання згаданого позову.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт , відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 п. 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 Правил №1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) ? В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як було встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом - автомобілем марки MERCEDES-BENZ, модель AXOR 1836 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки FRUEHAUF, модель FRANTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належать відповідачу. Матеріали справи містять усі передбачені Порядком №879 документи, зокрема довідку №0014152, акти №0001602 і №082647 та розрахунок №082647 плати за проїзд до цих актів, які були складені працівниками Укртрансбезпеки у Рівненській області 03.10.2018 у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Суд зазначає, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку №879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, прокурором здійснено її розрахунок в гривнях за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (станом на 03.10.2018 курс гривні до євро склав 32,639286 грн).

Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

При цьому доводи відповідача про те, що встановлена Порядком №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України; спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись з набранням чинності Законом України Про адміністративні послуги та Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , є необґрунтованими з огляду на те, що, як вже зазначено вище, предметом спору є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

Натомість визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку №879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Отже, доводи відповідача щодо невідповідності підстав та порядку нарахування йому спірної плати положенням законодавства про адміністративні послуги та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій спростовуються висновками суду, щодо визначення цього спору як цивільного спору про стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВВМ ЯВІР , с. Бердихів, буд. 24А, Яорівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 35546011) на користь держави (одержувач УК у м. Рівному/м. Рівне/22160100, р/р 31214216017002, банк: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, ідентифікаційний код 38012714) плату за проїзд великоваговим транспортом автомобільними дорогами загального користування у сумі 32 254,00 грн, що еквівалентно 988,20 євро.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВВМ ЯВІР , с. Бердихів, буд. 24А, Яорівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 35546011) на користь прокуратури Львівської області (отримувач - прокуратура Львівської області, ідентифікаційний код 02910031, банк платника - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р 35211093000774, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 24.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 02.10.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта