Рішення

від 02.10.2020 по справі 914/1653/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020 справа № 914/1653/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ДІСПОМЕД» , м. Київ

до відповідача : Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м.Львів

про стягнення 68249 грн. 07 коп. заборгованості

Представники сторін не викликалися.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ДІСПОМЕД» , м.Київ звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м.Львів, про стягнення заборгованості в сумі 68249,07грн., з яких: 50904 грн. основного боргу, 12552грн. 24 коп. втрат від інфляції, 4792 грн. 83 коп. 3% річних.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань за Договором № 24/2017 від 25.04.2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 50904грн. Крім цього, позивачем, на підставі норм ст. 625 ЦК України, заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 12552,24грн. інфляційних та 4792,83грн. 3% річних.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.08.2020р. № 1512/13 проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві відповідач зазначає, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки заборгованість перед позивачем виникла із-за непрямої вини підприємства, внаслідок відсутності державного фінансування, арешту коштів підприємства в період з 05.08.2019р. по 29.11.2019р., довготривалою дією карантину, що призвела до зупинення виробництва та оголошення простою на підприємстві, кредиторською заборгованістю підприємства за заробітною платою, за податками, перед постачальниками товарів, робіт, послуг.

Крім цього, відповідач вказує на те, що стягнення штрафних санкцій, згідно позовних вимог, призведе до збільшення додаткових неефективних витрат коштів Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м.Львів та нерентабельності підприємства.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р., який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

У зв`язку з набранням чинності 17.07.2020 р. Законом України від 18.06.2020 р., суд, починаючи з 17.07.2020 р., при здійсненні судочинства, керується зміненою цим Законом редакцією п.4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України, яка не передбачає автоматичного продовження на строк дії карантину процесуальних строків, в тому числі і строку на подання відповіді на відзив, без подання особою відповідної заяви.

Позивачем, у строк, встановлений ухвалою суду від 04.08.2020р., відповіді на відзив не подано.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 04.08.2020р. скеровувалась позивачу 06.08.2020р. за його юридичною адресою та отримана ним 11.08.2020р. Вказане підтверджується Списками № 730, № 1133 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих Господарського суду Львівської області від 06.08.2020р. та відстеженням поштового відправлення суду за штрихкодовим ідентифікатором 7901413346501.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч.6 ст.265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 та частиною 2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

25.04.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ДІСПОМЕД» , м. Київ та Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування, м.Львів укладено Договір № 24/2017.

Згідно із п.п.1.1., 1.2., 2.1., 2.3., 5.2., 6.1. Договору, позивач згідно заявок відповідача зобов`язувався передати у власність відповідача комплектувальні вироби для ремонту колясок (далі-товар), а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити вартість товару по цінам та кількості, якості та номенклатурі згідно виставлених рахунків, накладних (акту виконаних робіт) тощо. Загальна кількість товару, асортимент, часткове співвідношення за цим договором визначається згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. Орієнтовна сума договору складає 50904грн. та остаточно визначається із суми вартості товару фактично придбаного або поставленого за всіма специфікаціями, разом узятими за період дії цього Договору. Ціна за одиницю товару та ціна кожної окремої партії визначається на підставі специфікацій, рахунків чи накладних, підпис в накладних (акту виконаних робіт) та оплата рахунків свідчить про погодження сторонами ціни. Форма оплати - за домовленістю сторін: попередня оплата 100%. Перехід права власності на товар від позивача до відповідача відбувається в момент прийому-передачі товару за накладною.

На виконання Договору № 24/2017 від 25.04.2017р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 50904грн. Вказане підтверджується видатковою накладною № РН-0178 від 27.04.2017р. на суму 50904грн.

Позивач звертався до відповідача з листом № 02/03 від 02.03.2020р. з вимогою погашення заборгованості, зокрема, яка виникла на підставі Договору №24/2017 від 25.04.2017р., або повернення товару.

Відповідач, у відповідь на лист позивача № 02/03 від 02.03.2020р. щодо сплати заборгованості за поставлений товар, просив Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ДІСПОМЕД» , м. Київ розглянути можливість відтермінування сплати боргу впродовж 2020р. у зв`язку з недостатністю коштів для погашення заборгованості.

Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення боргу. За таких обставин, заявлені 50904грн. основного боргу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4792,83грн. за період з 27.04.2017р. по 15.06.2020р., то такі підлягають задоволенню частково в сумі 4788,64грн. за період з 28.04.2017р. по 15.06.2020р. Позивачем невірно визначено період, за який 3% річних підлягають нарахуванню, що призвело до арифметичних помилок при їх обрахунку. Так, товар поставлений відповідачу 27.04.2017р. Він підлягав оплаті, відповідно до норм ч.1 ст.692 та ч.2 ст.712 ЦК України після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто 27.04.2017р. Відповідачем прострочено оплату придбаного товару з 28.04.2017р. Тому, решта позовних вимог в частині стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, з огляду на наведені обставини.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні в сумі 12552,24грн. за період з 27.04.2017р. по 15.06.2020р. підлягають задоволенню повністю в заявленій сумі за період з травня 2017р. по 15.06.2020р. При обрахунку інфляційних, позивачем хоч і були допущені арифметичні помилки, помилки у визначенні періоду за який такі підлягають нарахуваню, однак заявлені до стягнення інфляційні є меншими, аніж ті, які могли бути заявлені позивачем до стягнення.

Правильність нарахування інфляційних судом перевірялась у відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р.

Щодо заперечення відповідача про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем казенного підприємства, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідач є самостійним господарюючим суб`єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому грошові зобов`язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

У розумінні ст. 42 Господарського кодексу України, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Оскільки як позивач, так і відповідач є комерційними підприємствами, тому вони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тому, незадовільний фінансовий стан казенного підприємства не є безумовною підставою для звільнення від оплати заборгованості за отриману продукцію. Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності боржника, не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким було фактично передана відповідачу власна продукція (товар).

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення в сумі 50904грн. основного боргу, 4788,64грн. 3% річних та 12552,24грн. інфляційних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2,3,13, 74,76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ДІСПОМЕД» (01021, м.Київ, провулок Липський, будинок 3 квартира 11, код ЄДРПОУ 32250962) до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, м.Львів, вул.Рудненська,10, код ЄДРПОУ 03187714) задовольнити частково.

Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, м.Львів, вул.Рудненська,10, код ЄДРПОУ 03187714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ДІСПОМЕД» (01021, м.Київ, провулок Липський, будинок 3, квартира 11, код ЄДРПОУ 32250962) 50904грн. основного боргу, 4788,64грн. 3% річних, 12552,24грн. інфляційних та 2101,87грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Суддя О.Ю. Бортник