Рішення

від 02.10.2020 по справі 916/2203/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2020 р.Справа № 916/2203/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу №916/2203/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільно» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 23) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпа трейд ЛТД» (65070, Одеська область, м.Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 8) про стягнення 46756,41грн., із яких 40087,67грн. заборгованості, 806,69грн. інфляційних втрат, 5862,05грн. проценти річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду :

Позивач у позові в обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ТОВ Вільно та ТОВ «Пейпа трейд ЛТД» було укладено договір поставки товарів №WLN-П-17/19 від 02.10.2019р., на виконання якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар: презентаційне обладнання (фліпчарти) за видатковою накладною №235 від 05.12.2019р. на загальну суму 10566,13грн.; презентаційне обладнання (фліпчарт та дошка оборотно-мобільна) за видатковою накладною №245 від 09.12.2019р. на загальну суму 29521,54ггрн. За умовами п.3.1. вказаного договору відповідач мав оплатити поставлений товар протягом 14 календарних днів з дати поставки. Отже, кінцевими датами розрахунку за отриманий відповідачем товар є: 19.12.2019р. - за видатковою накладною №235 від 05.12.2019р., 23.12.2019р - за видатковою накладною №245 від 09.12.2019р. Відповідачем оплату товару не проведено, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення з відповідача наявну заборгованість, на яку нарахував суму втрат від інфляції та проценти річних, відсотковий розмір яких встановлено п.8.4. договору.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 03.08.2020р. судом було надіслано за адресою державної реєстрації відповідача: 65070, Одеська область, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 8, згідно відкритих офіційних даних на порталі https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result, але вручено відповідачу не було з поміткою відділення зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/2203/20 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 03.08.2020р. відкрито провадження у справі №916/2203/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

02.10.2019р. між ТОВ Вільно (постачальник) та ТОВ «Пейпа трейд ЛТД» (покупець) було укладено договір поставки товарів №WLN-П-17/19, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору. Найменування товару, що постачається: презентаційне обладнання, канцелярські та офісні товари, рекламні носії (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 3.1. договору №WLN-П-17/19 від 02.10.2019р. ціна договору (загальна сума договору) складається із сум, вказаних у видаткових накладних, що видаються на підставі цього договору. Оплата покупцем товару здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу протягом 14 календарних днів з моменту прийому товару, що підтверджується датою підписання покупцем видаткової накладної.

У п.10.1. договору №WLN-П-17/19 від 02.10.2019р. строк його дії визначено до 31.12.2020р.

На виконання умов договору №WLN-П-17/19 від 02.10.2019р. позивач поставив відповідачу товари: за видатковою накладною №235 від 05.12.2019р. на суму 10566,13грн. (містить печатку відповідача та підпис невідомої особи); №245 від 09.12.2019р. на суму 29521,54грн. (накладну підписано згідно довіреності №811382 від 09.12.2019р.).

В акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2019р. по 05.02.2020р. сторони визначили наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 40087,67грн. по договору №WLN-П-17/19 від 02.10.2019р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків .

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як свідчать наявні у справі докази, зокрема, договір №WLN-П-17/19 від 02.10.2019р., видаткові накладні №235 від 05.12.2019р., №245 від 09.12.2019р., довіреність №811382 від 09.12.2019р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 40087,67грн., за який останній не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в означеній сумі, у зв`язку з чим підлягає судом задоволенню у повному обсязі позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 40087,67грн. основного боргу.

Також через несвоєчасність оплати заборгованості позивачем нараховано до стягнення з відповідача 806,69грн. втрат від інфляції за січень - червень 2020р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами перевірки розрахунку позивача суми втрат від інфляції, встановлено його вірність, внаслідок чого підлягає судом задоволенню у повному обсязі позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 806,69грн. втрат від інфляції за січень - червень 2020р.

Крім того, у відповідності до п.8.4. договору №WLN-П-17/19 від 02.10.2019р., позивач заявив до стягнення з відповідача 25% річних в сумі 5862,05грн. загалом за період з 20.12.2019р. по 22.07.2020р.

Згідно п.8.4. договору №WLN-П-17/19 від 02.10.2019р. у випадку прострочення виконання зобов`язань з оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити 25% річних, що нараховуються відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами, на прострочену суму від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 25% річних, суд встановив, що він є вірним, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про їх стягнення підлягає задоволенню судом саме в сумі 5834,59грн.

При цьому, позивач, коли додавав суми основної заборгованості, інфляційних, річних, помилився стосовно суми річних та вказав її - 5862,05грн., внаслідок такої механічної помилки загальну суму позовних вимог позивачем визначено у розмірі 46756,41грн. Тоді, як додавши суми задоволених судом позовних вимог, суд отримав суму 46728,95грн., із чого суд змушений констатувати, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102грн., які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме в сумі 2100 грн.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільно» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 23) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпа трейд ЛТД» (65070, Одеська область, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 8) про стягнення 46756,41грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпа трейд ЛТД» (65070, Одеська область, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 8, код ЄДРПОУ 41844761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільно» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 23, код ЄДРПОУ 43140291) 40087 (сорок тисяч вісімдесят сім) грн. 67коп. заборгованості, 806 (вісімсот шість) грн. 69коп. інфляційних втрат, 5834 (п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 59коп. 25% річних, 2100 (дві тисячі сто) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 жовтня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук