Рішення

від 22.09.2020 по справі 916/1485/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1485/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА ТРЕЙД ІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМІНВЕСТГРУП" про стягнення 531 883,95грн.,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМА ТРЕЙД ІН" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 1533/20) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМІНВЕСТГРУП" про стягнення 531 883,95грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення підготовчого засідання на "30" червня 2020 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2020р. було відкладено підготовче засідання до 14.07.2020р. о 10:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті на 01.09.2020р. о 09:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2020р. було відкладено судове засідання до 22.09.2020р. о 09:40 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

22.09.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛМА ТРЕЙД ІН" (далі- Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМІНВЕСТГРУП" (далі-Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки від 21.11.2019 року (далі - Договір).

Відповідно до Договору Продавець зобов`язується передати Паливно-мастильні матеріали (скорочено- ПММ) (синтетичні та нафтопродукти, до яких відносять різні види пального і мастила: паливо (бензин, дизельне пальне, скраплений природний газ, скраплені нафтові гази), мастильні матеріали - (моторні, трансмісійні та спеціальні оливи, мінеральні мастила, пластичні мастила), рідини на нафтовій основі та спеціальні рідини (гальмівні та охолоджувальні) Покупцю, а саме: бензин марки А-95, А-92, А-80/А-76, дизельне паливо та Газ пропан-бутан (далі -Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його повну вартість на умовах Договору.

Реалізація Товару відбувається на АЗС, на підставі пред`явлених Покупцем бланків-дозволів (Бланк-дозвіл на відпуск Товару - це документ, що має відповідні позначення та який є засобом обліку відпуску Товару на відповідних АЗС, що здійснюють їх реалізацію). Продавець, має право передати у власність Покупця бланки-дозволи після їх фактичної попередньої оплати. Термін дії бланків-дозволів зазначається в самих бланках-дозволах (п.2.2. Договору).

Згідно п.2.6. Договору Покупець при отримані від Продавця бланків-дозволів на відпуск Товару, що стають власністю Покупця, має право розпоряджатись ними на власний розсуд.

Відповідно до 3.1. Договору Продавець зобов`язаний: за зверненням Покупця та після його попередньої оплати у повному обсязі, продавати останньому визначений цим Договором Товар; при неможливості передати Товар, письмово повідомити про це Покупця.

Відповідно до п. 3.2. Договору Продавець має право: за вимогою отримувати від Покупця інформацію, необхідну для постачання Товару за цим Договором; отримувати попередню оплату вартості Товару у повному обсязі, згідно виставленого рахунку-фактури: у разі, якщо Покупець відмовляється від отримання Товару, з причин та умов, що незалежні від Продавця, та при виконані Продавцем всіх умов Договору, повна попередня вартість Товару не повертається Покупцю. Проте, за попередньою домовленістю із Продавцем, Покупець має право замінити придбаний Товар на інший.

Покупець зобов`язаний: приймати від Продавця Товар шляхом надання відповідно оформленої довіреності і попередньо сплачувати його вартість у повному обсязі; забезпечувати Продавця інформацією, необхідною для постачання Товару; на вимогу Продавця, проводити звірку та підписувати акти прийому-передачі Товару, видаткові накладні і акти звірки взаєморозрахунків тощо (п. 3.3.Договору).

Покупець має право: отримати Товар, передбачений цим Договором, при попередній повній оплаті його вартості Продавцю; відмовитись від прийняття Товару, якщо Товар не відповідає умовам Договору; у разі неможливості в передбачений цим Договором строк отримати Товар, Покупець несе всі витрати щодо його придбання за власний рахунок (п. 3.4. Договору).

Згідно умов Договору про оплату послуг і порядку їх приймання - за постачання передбачених Договором Товарів, Покупець сплачує Продавцю повну попередню вартість Товару на підставі рахунку-фактури протягом одного банківського дня, з моменту його одержання, на поточний рахунок Продавця (п.4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.4. у разі коли оплата за Товар здійснена пізніше строку вказаного у рахунку, Продавець має право зробити перерахунок вартості Товару, що підлягає відпуску, згідно цін, встановлених Продавцем на день оплати рахунку- фактури та виставити новий рахунок Покупцю.

Пункт 4.5 Договору: Передача Товару Продавцем та приймання Товару Покупцем оформлюється видатковою накладною поставленого Товару, яка підписується уповноваженими представниками Сторін при фактичній передачі бланків-дозволів на відпуск Товару. Підписання видаткової накладної представником Покупця є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 4.6.).

Пунктом 5.1. передбачено, що у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору.

Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 Договору та закінчується 31 грудня 2019 р. Договір пролонгується на наступний рік на тих самих умовах, якщо за один місяць до закінчення його дії Сторони не надали письмове повідомлення про його розірвання (п.7.2.).

На умовах, визначених Договором № АТІ2111/19 від 21.11.2019р. Продавцем на виконання договору було поставлено Покупцю паливно-мастильні матеріали, а саме дизельне пальне в талонах, яке було отримане Покупцем, що підтверджується підписаними з боку Покупця видатковими накладними.

Позивач вказує, що 18.03.2020 року ТОВ Алма трейд ін та ТОВ Праймінвестгруп було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020року по 18.03.2020 року, відповідно до якого заборгованість в розмірі 409 801,60 грн. з боку відповідача була визнана та підписана обома сторонами.

Далі, після підписання акту звіряння відповідачем було частково сплачено заборгованість за рахунками, проте станом на 25.05.2020 року існує заборгованість в розмірі 492 644,40 грн. у зв`язку із продовженням постачання палива за рахунками вказаними у позовній заяві.

Згідно п. 4.1. Договору, за постачання товарів у вищезазначених накладних, покупець повинен був сплатити на підставі рахунку-фактури протягом 1 банківського дня покупець зобов`язаний був оплатити Продавцю повну попередню вартість Товару, на поточний рахунок Продавця.

Проте, станом на 25.05.2020 року вказані у позові рахунки оплачені не були, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить відповідно до сальдової відомості становить 492 644,40 грн.

Як вбачається з матеріалів, на виконання умов Договору постачання товару позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Однак, позивач вказує, що рахунки №№ 244 від 17.02.2020р. на суму 13 044,00 грн., № 245 від 17.02.2020р. на суму 13 644,00 грн., № 279 від 20.02.2020р. на суму 16 305,00 грн., № 280 від 20.02.2020р. на суму 13 344,00 грн., № 352 від 02.03.2020р. на суму 21 795,20 грн. та відповідні накладні за ними отримані, але не повернені із підписом, проте жодних претензій відповідач на адресу позивача не направляв, підписуючи акт звіряння жодних заперечень не мав.

Пунктом 7.3.1. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 3 % річних від суми заборгованості.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі - 28 205,08грн., інфляційних нарахувань у розмірі - 6 734,07грн. та 3% річних у розмірі - 4 300,40грн.

На виконання умов договору позивач на встановлених умовах поставив товар на загальну суму 492 644,40 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково та з значним порушенням строків, внаслідок чого утворилась заборгованість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 531 883,95 грн.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМІНВЕСТГРУП" своїх зобов`язань за Договором поставки №АТІ2111/19 від 21.11.2019р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛМА ТРЕЙД ІН" і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 691 ЦК України Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛМА ТРЕЙД ІН" (далі- Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМІНВЕСТГРУП" (далі-Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки від 21.11.2019 року (далі - Договір).

Відповідно до Договору Продавець зобов`язується передати Паливно-мастильні матеріали (скорочено- ПММ) (синтетичні та нафтопродукти, до яких відносять різні види пального і мастила: паливо (бензин, дизельне пальне, скраплений природний газ, скраплені нафтові гази), мастильні матеріали - (моторні, трансмісійні та спеціальні оливи, мінеральні мастила, пластичні мастила), рідини на нафтовій основі та спеціальні рідини (гальмівні та охолоджувальні) Покупцю, а саме: бензин марки А-95, А-92, А-80/А-76, дизельне паливо та Газ пропан-бутан (далі -Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його повну вартість на умовах Договору.

Реалізація Товару відбувається на АЗС, на підставі пред`явлених Покупцем бланків-дозволів (Бланк-дозвіл на відпуск Товару - це документ, що має відповідні позначення та який є засобом обліку відпуску Товару на відповідних АЗС, що здійснюють їх реалізацію). Продавець, має право передати у власність Покупця бланки-дозволи після їх фактичної попередньої оплати. Термін дії бланків-дозволів зазначається в самих бланках-дозволах (п.2.2. Договору).

Згідно п.2.6. Договору Покупець при отримані від Продавця бланків-дозволів на відпуск Товару, що стають власністю Покупця, має право розпоряджатись ними на власний розсуд.

Відповідно до 3.1. Договору Продавець зобов`язаний: за зверненням Покупця та після його попередньої оплати у повному обсязі, продавати останньому визначений цим Договором Товар; при неможливості передати Товар, письмово повідомити про це Покупця.

Відповідно до п. 3.2. Договору Продавець має право: за вимогою отримувати від Покупця інформацію, необхідну для постачання Товару за цим Договором; отримувати попередню оплату вартості Товару у повному обсязі, згідно виставленого рахунку-фактури: у разі, якщо Покупець відмовляється від отримання Товару, з причин та умов, що незалежні від Продавця, та при виконані Продавцем всіх умов Договору, повна попередня вартість Товару не повертається Покупцю. Проте, за попередньою домовленістю із Продавцем, Покупець має право замінити придбаний Товар на інший.

Покупець зобов`язаний: приймати від Продавця Товар шляхом надання відповідно оформленої довіреності і попередньо сплачувати його вартість у повному обсязі; забезпечувати Продавця інформацією, необхідною для постачання Товару; на вимогу Продавця, проводити звірку та підписувати акти прийому-передачі Товару, видаткові накладні і акти звірки взаєморозрахунків тощо (п. 3.3.Договору).

Покупець має право: отримати Товар, передбачений цим Договором, при попередній повній оплаті його вартості Продавцю; відмовитись від прийняття Товару, якщо Товар не відповідає умовам Договору; у разі неможливості в передбачений цим Договором строк отримати Товар, Покупець несе всі витрати щодо його придбання за власний рахунок (п. 3.4. Договору).

Згідно умов Договору про оплату послуг і порядку їх приймання - за постачання передбачених Договором Товарів, Покупець сплачує Продавцю повну попередню вартість Товару на підставі рахунку-фактури протягом одного банківського дня, з моменту його одержання, на поточний рахунок Продавця (п.4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.4. у разі коли оплата за Товар здійснена пізніше строку вказаного у рахунку, Продавець має право зробити перерахунок вартості Товару, що підлягає відпуску, згідно цін, встановлених Продавцем на день оплати рахунку- фактури та виставити новий рахунок Покупцю.

Пункт 4.5 Договору: Передача Товару Продавцем та приймання Товару Покупцем оформлюється видатковою накладною поставленого Товару, яка підписується уповноваженими представниками Сторін при фактичній передачі бланків-дозволів на відпуск Товару. Підписання видаткової накладної представником Покупця є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 4.6.).

Пунктом 5.1. передбачено, що у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору.

Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 Договору та закінчується 31 грудня 2019 р. Договір пролонгується на наступний рік на тих самих умовах, якщо за один місяць до закінчення його дії Сторони не надали письмове повідомлення про його розірвання (п.7.2.).

На умовах, визначених Договором № АТІ2111/19 від 21.11.2019р. Продавцем на виконання договору було поставлено Покупцю паливно-мастильні матеріали, а саме дизельне пальне в талонах, яке було отримане Покупцем, що підтверджується підписаними з боку Покупця видатковими накладними.

18.03.2020 року ТОВ Алма трейд ін та ТОВ Праймінвестгруп було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020року по 18.03.2020 року, відповідно до якого заборгованість в розмірі 409 801,60 грн. з боку відповідача була визнана та підписана обома сторонами.

Після підписання акту звіряння відповідачем було частково сплачено заборгованість за рахунками, проте станом на 25.05.2020 року існує заборгованість в розмірі 492 644,40 грн. у зв`язку із продовженням постачання палива за рахунками вказаними у позовній заяві.

Згідно п. 4.1. Договору, за постачання товарів у вищезазначених накладних, покупець повинен був сплатити на підставі рахунку-фактури протягом 1 банківського дня покупець зобов`язаний був оплатити Продавцю повну попередню вартість Товару, на поточний рахунок Продавця.

Проте, станом на 25.05.2020 року вказані у позові рахунки оплачені не були, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить відповідно до сальдової відомості становить 492 644,40 грн.

На виконання умов Договору постачання товару позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Однак, рахунки №№ 244 від 17.02.2020р. на суму 13 044,00 грн., № 245 від 17.02.2020р. на суму 13 644,00 грн., № 279 від 20.02.2020р. на суму 16 305,00 грн., № 280 від 20.02.2020р. на суму 13 344,00 грн., № 352 від 02.03.2020р. на суму 21 795,20 грн. та відповідні накладні за ними отримані, але не повернені із підписом, проте жодних претензій відповідач на адресу позивача не направляв, підписуючи акт звіряння жодних заперечень не мав.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 492 644,40грн. за Договором поставки №АТІ2111/19 від 21.11.2019р.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3.1. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 3 % річних від суми заборгованості.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова Вищого господарського суду України від 21 червня 2016 року по справі N° 916/4281/15).

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, інфляційних нарахувань та пені наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном власність розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА ТРЕЙД ІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМІНВЕСТГРУП" про стягнення 531 883,95грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМІНВЕСТГРУП" (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10, офіс 420; код ЄДРПОУ 41451200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА ТРЕЙД ІН" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 19; код ЄДРПОУ 42890101) заборгованість у розмірі 531 883 / п`ятсот тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят три / грн. 95 коп., з яких: основний борг - 492 644 / чотириста дев`яносто дві тисячі шістсот сорок чотири/ грн. 40 коп., пеня - 28 205 / двадцять вісім тисяч двісті п`ять / грн. 08 коп., інфляційні нарахування - 6 734 /шість тисяч сімсот тридцять чотири/ грн. 07 коп., 3% річних - 4 300 / чотири тисячі триста / грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 978 /сім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім/ грн. 24 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 02 жовтня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут