Рішення

від 28.09.2020 по справі 918/769/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/769/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рао Груп"

про стягнення коштів в сумі 506 570,00 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

представники:

від позивача (директор) Локоть О.В.

від відповідача Мазур Р.В.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" про стягнення коштів 506 570,00 грн., з яких 298 862,00 грн. - кошти перераховані у якості оплати за виготовлення та монтаж димової труби, 207 708,00 грн. - нарахованих санкцій.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору підряду №47 від 25.04.2018 р., а саме, отримавши попередню оплату коштів за роботи у загальному розмірі 298 862,00 грн., повинен був здійснити виготовлення та монтаж димової труби. Проте так і не виконав жодного із своїх зобов`язань щодо виготовлення та монтажу димової труби.

Тому посилаючись на умови п.7.1.1. Додатку №2 від 13.01.2020 р. до Договору позивач нарахував - штраф 100 000,00 грн., на умови п.4.8. Договору - штраф 2 010,00 грн., також покликаючись на ст.625 ЦК України нарахував 18 281,00 грн. 3% річних та 32 986,00 грн. інфляційних втрат. Крім того просить з огляду на ст.571 ЦК України стягнути з відповідача 54 431,00 грн. суму коштів у розмірі сплаченого завдатку.

Всього просить стягнути з відповідача коштів 506 570,00 грн.

11 вересня 2020 року відповідач подав суду відзив на позов, у якому позовні вимоги визнає частково, а саме у розмірі 298 862,00 грн. - коштів перерахованих у якості оплати за виготовлення та монтаж димової труби. Погоджується, що необхідно повернути позивачу сплачену останнім передоплату за роботи згідно договору, які відповідач не виконав. Також просить суд зменшити розмір штрафу, який підлягає сплаті до 30% від заявленого у позові. У решті позовних вимог - вважає їх безпідставними, та такими що задоволенню не підлягають. Зауважує, що сплачені позивачем кошти є авансовими платежами (попередня оплата). Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав повернення сплаченого авансу за невиконані роботи. Тому вважає безпідставним нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму авансу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 03.08.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.08.2020 р. на 12:20 год.

У подальшому оголошено перерву до 15.09.2020 р. на 13:30 год.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28 вересня 2020 року.

У судовому засіданні 28 вересня 2020 року розпочато розгляд справи по суті. Представники позивача та відповідача надали свої усні пояснення, які стосуються предмету спору.

У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.

Заслухано представників сторін у судових дебатах.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

25 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД (Покупець, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" (Постачальник, Підрядник) укладено Договір підряду №47 (далі - Договір) (арк.с. 9-10).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Підрядник зобов`язується виконати роботи з узгодженого проектування димової труби, виготовлення димової труби певної конструкції (узгодженої додатково), монтажу даної труби на виробничій площадці розташованій за адресою: вул. Луцька, 3, смт. Маневичі, Волинської області (далі - Об`єкт) згідно із узгодженим технічним завданням (далі - Роботи Підрядника) та здати в експлуатацію Об`єкт у встановлений термін.

Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об`єкт, у разі відсутності зауважень, і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором до додатками до нього (п.1.2. Договору).

У розділі 2. Договору сторони обумовили, що загальний термін виконання Робіт Підрядником за цим Договором передбачено наступний: проектування димової труби та узгодження проекту - 14 календарних днів; виготовлення димової труби та каркасної конструкції - 30 календарних днів; доставка, монтаж димової труби та каркасної конструкції - 2 дні; здача в експлуатацію Об`єкту - 1 день. Дата введення Об`єкта в експлуатацію є датою закінчення виконання Робіт Підрядником.

Вдповідно до п. 4. Додатку до Договору підряду № 47 від 25.04.2018 р. термін початку і закінчення будівництва : початок - 2018 рік, квітень, закінчення - 2018 рік, травень (арк.с. 11).

Згідно п. 3.2.3. Договору до початку виконання робіт згідно п. 2.1.2. Підрядник має право зробити передоплату в розмірі 40 % від загальної вартості робіт на розрахунковий рахунок Підрядника.

За умовами Додатку №1 до Договору підряду № 47 від 25 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД домовились про наступне: вартість металоконструкції мачти димової труби збільшується на 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ; вартість проектних робіт становить 20 000,00 грн разом з ПДВ, вартість монтажних робіт збільшується на 10 000 грн в тому числі ПДВ, кінцева сума Договору становить 402 155,00 грн. Початок монтажу даної мачти димової труби є 03.12.2018 р. Закінчення згідно умов Договору підряду № 47 від 25 квітня 2018 року.

Відповідно до п. 2.1.-2.4. Додатку № 2 від 13.01.2020 р. до Договору підряду № 47 від 25.04.2018 р. загальний термін виконання Робіт Підрядником за цим Договором передбачено наступний: передача оригіналу проекту димової труби - у момент підписання Додатку № 2 за актом приймання - передачі; виготовлення, доставка власними силами на адресу: Волинська область, смт. Маневичі, вул. Луцька, 3, передача за актом приймання - передавання елементів димової труби згідно переліку визначеного розділом "Додаток Тезхнічне завдання" - до 14.03.2020 р. Монтаж димової труби та каркасної конструкції до узгодженого проекту, здача в експлуатацію, за актом прийняття виконаних робіт до 28.03.2020 р. (арк.с.12).

За умовами п. 4.5. Договору оплата за цим Договором здійснюється Замовником Підряднику платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок Підрядника в національній валюті України в уразуванням фактично виконаних обсягів робіт Підрядником наступним чином: проектування димової труби та узгодження проекту; 20% - завдаток; 20% - після виготовлення димової труби (14 день після отриманого завдатку), яка фізично оглянута представником ТОВ "Агрофрукт" ЛТД в м. Рівне на виробничій базі Підрядника; 40% - доставка і монтаж вищеозначених елементів, тобто за адресою: вул. Луцька, 3, смт. Ммневичі, Волинська область.; 20%- після здачі Об`єкту в експлуатацію Підряднику з відповідним документальним супроводом. Остаточний розрахунок з Підрядником здійснюється протягом 3 робочих днів після здачі Об`єкта в експлуатацію.

Договір набирає чинності з дати підписання і діє до моменту виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 10.6 Договору).

Договір підряду підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений відбитками печаток сторін.

Судом встановлено, що на виконання п 4.5. Договору Замовник перерахував Підряднику 54 431 грн. у якості завдатку (20% від вартості Договору , платіжне доручення № 2441 від 26.04.2018 р.) та 54431 грн (20 % від вартості Договору, платіжне доручення № 21 від 08.05.2018 р.). Отже, станом на травень 2018 р. Позивач повністю виконав свої зобов`язання у частині оплат за Договором.

Крім того, на виконання ч. 5, п. 4.5. Договору позивачем перераховано 110 000 грн. (40% - за доставку та монтаж вищеозначених елементів, платіжне доручення № 231 від 12.07.2018 р.) та 80 000 грн (додаткової авансової оплати , платіжне доручення № 1843 від 08.11.2018 р.).

Вищезгадані платіжні доручення про оплату 298 862,00 грн. підтверджують факт виконання позивачем умов Договору в повному обсязі.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору за неякісне виконання робіт Підрядником, предбачених цим Договором, Підрядник зобов`язаний виправити їх за свій рахунок або відшкодувати Замовнику вартість виправлення неякісних робіт у повному обсязі. У рахі порушення Підрядником терміну введення в експлуатацію Об`єкта, вказаного у п. 2.1. цього Договору більш ніж на 14 календарних днів Замовник має право на розірвання Договору, компенсацію збитків стягнення штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством, що виникли у зв`язку з порушенням термінів введення Об`єкта в експлуатацію.

Згідно п. 4.8. Договору у разі припинення Робіт за цим Договором з ініціативи та/або вини Підрядника, він зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги Замовника повернути суму авансових платежів зроблених Замовникомю Підрядник також відшкодовує Замовникові всі збитки, пов`язані з припиненням Договору і сплачує штраф у розмірі 0,5% від загальної суми Робіт Підрядника.

Відповідно до п. 7.1.1 Додатку № 2 від 13.01.2020 р. до Договору підряду № 47 від 25.04.2018 р. за невиконання будь - якого з підпунктів пункту 2.1. даного додатку до Договору Підрядник зобов`язується у триденний термін сплатити штраф у розмірі 100 000,00 грн. та у той же термін повернути отримані авансові платежі у розмірі 298 862,00 грн., що не позбавляє Замовника права вимоги належного виконання договору, а Підрядника від відповідальності передбаченої умовами Договору та законодавства України.

В матеріалах справи відсутні відомості про повне та фактичне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно умов Договору. Натомість у відзиві відповідач підтвердив неналежне виконання умов договору зі своєї сторони.

Позивач просить захистити своє порушене право, та просить суд стягнути з відповідача 506570,00 грн., з яких 298 862,00 грн. - коштів перерахованих у якості оплати за виготовлення та монтаж димової труби. Крім того, посилаючись на умови п.7.1.1. Додатку №2 від 13.01.2020 р. до Договору позивач нарахував - штраф 100 000,00 грн., на умови п.4.8. Договору - штраф 2 010,00 грн., також покликаючись на ст.625 ЦК України нарахував 18 281,00 грн. 3% річних та 32 986,00 грн. інфляційних втрат. Крім того просить з огляду на ст.571 ЦК України стягнути з відповідача 54 431,00 грн. суму коштів у розмірі сплаченого завдатку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів слідує, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання договору підряду.

Частинами 1, 2, 3 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Договір підряду є оплатним, і обов`язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов`язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні ; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Законодавець зазначає, що вимога про «повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні» означає, що у разі припинення зобовязання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у звязку із добровільною відмовою від зобовязання обох сторін, сторона, що виконала своє зобовязання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного.

Як вже зазначалося вище в рамках дії договору підряду, позивач, здійснив попередню плату 298862,00 грн. за виготовлення та монтаж димової труби. Внаслідок невиконання зобовязань відповідачем, позивач, вимагає повернення попередньої оплати.

Враховуючи, що належних доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду щодо виготовлення та монтажу димової труби, у строк встановлений як правочином так і Законом суду не надано, суд дійшов висновку про правомірність доводів позивача про стягнення з відповідача 298862,00 грн., які перераховані як попередня оплата за роботи.

При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач вказав, що 298 862,00 грн. є основним боргом, а не попередньою оплатою. Слід зазначити, що у тексті позовної заяви позивач висловлює позицію про стягнення з відповідача саме коштів, які останньому перераховані у якості попередньої оплати за виконання робіт. Крім того, представники сторін неодноразово озвучували в усних поясненнях у судових засіданнях (що зафіксовано під час здійснення технічного звукозапису судових засідань) про те, що позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у зв`язку з не виконанням робіт на цю суму. Наявність у прохальній частині позовної заяви фрази "суми основного боргу" не змінює суті правовідносин між сторонами, та не спростовує того факту, що позивач звернувся із позовом саме про стягнення з відповідача попередньої оплати. Таким чином, з огляду на повний зміст позовної заяви, доводи у поясненнях на відзив, та озвучені у засіданнях усні пояснення представників позивача та відповідача, суд розцінює наявність зазначеної фрази як технічну описку, допущену позивачем при підготовці прохальної частини позову. Більше того, помилкова вказівка про те, що заявлена до стягнення сума є боргом, не дає підстави суду вважати, що позивач обрав не вірний спосіб захисту, та відповідно - не звільняє відповідача від обов`язку повернути отриману попередню оплату на вимогу позивача.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин заданих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для виконання своїх зобов`язань за договором підряду та те, що його зволікання по виконанню робіт є наслідком дії непереборної сили.

Згідно п. 4.8. Договору у разі припинення Робіт за цим Договором з ініціативи та/або вини Підрядника, він зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги Замовника повернути суму авансових платежів зроблених Замовником. Підрядник також відшкодовує Замовникові всі збитки, пов`язані з припиненням Договору і сплачує штраф у розмірі 0,5% від загальної суми Робіт Підрядника.

Відповідно до п. 7.1.1 Додатку № 2 від 13.01.2020 р. до Договору підряду № 47 від 25.04.2018 р. за невиконання будь - якого з підпунктів пункту 2.1. даного додатку до Договору Підрядник зобов`язується у триденний термін сплатити штраф у розмірі 100 000,00 грн. та у той же термін повернути отримані авансові платежі у розмірі 298 862,00 грн., що не позбавляє Замовника права вимоги належного виконання договору, а Підрядника від відповідальності передбаченої умовами Договору та законодавства України.

Керуючись зазначеними пунктами Договору та чинним законодавством, з огляду на прострочення відповідачем зобов`язання щодо виконання робіт, позивач нарахував штраф в розмірі 0,5% від загальної суми Робіт Підрядника - 2 010,00 грн., та штраф - 100 000,00 грн.

Крім того, позивач просить з огляду на ст.571 ЦК України стягнути з відповідача 54 431,00 грн. суму коштів у розмірі сплаченого завдатку.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, за загальним правилом кваліфікуючою ознакою штрафу є, зокрема, обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання та має одноразовий характер нарахування.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У даному спорі відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а саме не виконав їх у встановлений строк. Відтак, позивач має право застосувати до відповідача нарахування штрафу.

Суд констатує, що штраф 0,5% від загальної суми Робіт Підрядника, фактично є дублюванням передбачених штрафних санкцій у п.7.1.1. Додатку №2 до договору (за невиконання будь - якого з підпунктів пункту 2.1. даного додатку до Договору).

Проте, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач просить стягнути штрафи, передбачені у різних пунктах одного і того ж договору, але за порушення одного і того ж зобов`язання, що є неправомірним.

Відтак, вимога про стягнення штрафу 0,5% від загальної суми Робіт Підрядника 2 010,00 грн. є неправомірною, та позов у цій частині задоволенню не пілягає.

Разом з тим, нарахування 100 000,00 грн. штрафу по п.7.1.1. Додатку №2 до договору, є законним. Проте, з приводу розміру цього штрафу суд звертає увагу на наступне.

Відповідач подав письмове клопотання про зменшення судом заявленого до стягнення позивачем штрафу до 30% від нарахованої суми.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Необхідно зауважити, що штрафні санкції у розмірі 100 000,00 грн. було погоджено обома сторонами під час укладення Договору та додатків до нього.

При погодженні сторонами умов договору, які стосуються відповідальності за порушення сторонами своїх договірних зобов`язань, останні повинні відповідати засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Можливість у договорі передбачити відповідальність за неналежне виконання зобов`язань є засобом розумного стимулювання сторону договору виконувати свої договірні зобов`язання. Тобто по суті, такі умови договору направлені на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Таким чином, чинне законодавство передбачає штраф в якості засобу виконання зобов`язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення такої відповідальності наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми штрафу у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому відповідач має надати докази явної неспіврозмірності штрафу наслідкам порушення зобов`язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути у наслідок порушення зобов`язань, значно вище основного невиконаного зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

Зважаючи на наведені вище обставини справи, суд враховує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач свої зобов`язання по виконанню робіт так і не виконав, також на вимогу позивача не здійснив повернення попередньої оплати. Крім того, відповідач не надав суду доказів вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання свого зобов`язання по виконанню та завершенню робіт, та не обгрунтував обставин що його зволікання є наслідком дії непереборної сили. Окрім цього, як уже вказувалося вище по тексту - не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Однак, на переконання суду передбачений у договорі сторонами у даній справі розмір штрафу 100 000,00 грн. є надмірно великим у порівнянні із сумою, яку відповідач не повернув позивачу.

Суд вважає, що така міра відповідальності не є співрозмірною із порушеним інтересом сторони у даному випадку.

Штраф у певній мірі компенсує знецінення неповернутих відповідачем коштів. Крім того, судом враховуються також інтереси позивача, який укладаючи Договір підряду із відповідачем, та своєчасно перерахувавши попередню оплату за виконання робіт - розраховував на своєчасне виконання Договору зі сторони відповідача. А у випадку невиконання - мав право на повернення своїх коштів.

За таких обставин, суд вважає доцільним та необхідним у даному випадку зменшити розмір штрафу на 50 %. Тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає задоволенню частково.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000.00 грн. штрафу задовільняється судом частково у сумі 50 000,00 грн. штрафу. У іншій частині даної вимоги у позові слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 431,00 грн. суми коштів у розмірі сплаченого завдатку на підставі ст.571 ЦК України, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.571 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Проте, в укладеному між сторонами Договорі підряду та додаткових угодах до нього відсутні пункти, які обумовлюють способи забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі і у вигляді завдатку.

Крім того, згадана правова норма передбачає відповідальність кредитора перед боржником за порушення зобов`язань.

У даному ж спорі сам кредитор просить стягнути з боржника 54 431,00 грн. суму коштів у розмірі сплаченого завдатку на підставі ст.571 ЦК України, не обгрунтувавши при цьому правомірності підстав заявлення саме такої вимоги.

Суд констатує, що така вимога позивачем заявлена до відповідача безпідставно та неправомірно. Позивач дійшов помилкового висновку про те, що у даному спорі можливо застосувати відповідальність, передбачену ст.571 ЦК України.

Тому у цій частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 54 431,00 грн. у позові належить відмовити.

Також позивач, покликаючись на ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 18281,00 грн. 3% річних та 32 986,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов`язання .

При цьому, суд звертає увагу, що з аналізу умов укладеного між сторонами Договору підряду вбачається, що грошові зобов`язання у даному випадку передбачені лише зі сторони ТОВ "Агрофрукт" ЛТД, а саме: здійснення оплати за виконані роботи виконавцем ТОВ "Рао Груп". Натомість останній за умовами Договору має обов`язки щодо виготовлення та монтажу димової труби, разом з тим у нього відсутні будь-які грошові зобов`язання на користь ТОВ "Агрофрукт" ЛТД.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплачених коштів у якості попередньої оплати за невиконані роботи.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Попередня оплата - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 5.2 постанови від 17.12.2013 № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснив, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14.

За цих обставин, господарський суд вважає, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором у розмірі 298 862,00 грн. є поверненням суми авансу, а не грошовим зобовязанням, на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Тому у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 281,00 грн. 3% річних та 32 986,00 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" 298 862 грн. 00 коп. - коштів, отриманих в якості оплати за виготовлення та монтаж димової труби та 50 000 грн. 00 коп. штрафу. У частині решти вимог позивача про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. штрафу, 2 010,00 грн. штрафу, 54431,00 грн. коштів, 18 281,00 грн. 3% річних та 32 986,00 грн. інфляційних втрат - у позові слід відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 7 598,55,00 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 68,87%.

Відтак, судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 5 233,12 грн. Решта суми сплаченого судового збору залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" (33001, Рівненська область, м.Рівне, вул.Біла, 16; код ЄДРПОУ 40096175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД (44601, Волинська область, смт.Маневичі, вул.Луцька, 3; код ЄДРПОУ 31462284) - 298 862 (двісті дев`яносто вісім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - коштів, отриманих в якості оплати за виготовлення та монтаж димової труби, 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 5 233 (п`ять тисяч двісті тридцять три) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити позивачу у задоволенні решти позовних вимог.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2020 року.

Суддя Бережнюк В.В.