Рішення

від 29.09.2020 по справі 918/716/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/716/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" (43023, Волинська область м. Луцьк, вул. Конякіна, буд 16 А ідентифікаційний код 40149808) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінеукрбуд-реставрація" (33010, м.Рівне, вул.Макарова, 4/25, ідентифікаційний код 34021290) про стягнення заборгованості

Представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінеукрбуд-реставрація" про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов поставки товару на суму 53 245, 50 грн., що підтверджується видатковими накладними №2579 та 2580 від 11.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.07.2020 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.09.2020 року справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи призначити на 29.09.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином повідомлений, а саме - 16.09.2020 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с.40).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.09.2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності останнього. У судове засідання 29.09.2020 року відповідач не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Як зазначає позивач, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рінеукрбуд-реставрація" (надалі відповідач) було проведено переговори, відповідно до яких між сторонами досягнуто згоди щодо постачання певних товарів.

На виконання усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" (далі - Постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Рінеукрбуд-реставрація" (далі - Покупець) товар, згідно видатковою накладною №2579 від 11.12.2019 року на суму 12 160,00 грн (а.с.12) та видатковою накладною №2580 від 11.12.2019 року на суму 41 085,50 грн (а.с. 13) заперечень щодо його кількості, асортименту, якості та комплектності заявлено не було.

Всупереч умовам поставки відповідач свої зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не виконав.

Згідно акта звірки взаєморозрахунків по стану за період 01.01.2019 року по 13.05.2020 року (який був надісланий, проте не отриманий Покупцем, що підтверджується описом вкладення у цінний лист із штрихкодом №4302307589452, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штрихкодом №4302307589452 (копія яких залучено до матеріалів справи) у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 53 245,50 грн. Доказів погашення заборгованості в розмірі 53 245,50 грн відповідачем не подано. Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи. Позивач 13.05.2020 року звернувся до відповідача із вимогою про погашення заборгованості (а.с. 15) проте, остання залишена відповідачем без уваги.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів слідує, що між сторонами у спрощеному порядку укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки у накладних не зазначено граничний термін розрахунків, відтак строк виконання зобов`язання встановлений статтею 530 Цивільного кодексу України, тобто протягом п`яти днів з моменту отримання товару, отже строк виконання зобов`язання відповідачем в даному випадку настав 27.12.2019 року. Матеріалами справи не підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив оплату основного боргу у сумі 53 245,50 грн. Таким чином, станом на день подання позову основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 53 245,50 грн.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивач на підтвердження своєї позиції надав суду копію акту звірки взаєморозрахунків, за якими відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 53245,50грн.

Факт належного виконання зобов`язання повинен підтверджуватися первинними документами, котрі відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України Про бухгалтерським облік та фінансову звітність .

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний документ не містить підписів відповідача. Однак, суд враховує фактичне здійснення господарської операції, яке повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 року у справі № 813/1766/17 від 29.11.2019 року у справі №914/2267/18 серед іншого зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається факт господарської операції.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі №826/7704/16 та від 17.04.2018 року по справі №820/475/17.

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Дана позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності наведена у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року по справі № 905/49/15 та від 05.12.2018 року по справі № 915/878/16.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт здійснення господарської операції між сторонами.

Враховуючи вищевикладене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в частині стягнення його вартості є обґрунтованими і доведеними, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за поставлений газ у розмірі 53 245,50 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача законними і обґрунтованими, а тому приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, згідно якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" (43023, Волинська область м. Луцьк, вул. Конякіна, буд 16 А ідентифікаційний код 40149808) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінеукрбуд-реставрація" (33010, м. Рівне, вул. Макарова, 4/25, ідентифікаційний код 34021290) про стягнення заборгованості 53 245,50 грн задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінеукрбуд-реставрація" (33010, м. Рівне, вул. Макарова, 4/25, ідентифікаційний код 34021290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" (43023, Волинська область м. Луцьк, вул. Конякіна, буд 16 А ідентифікаційний код 40149808) 53 245,50 грн боргу та 2 102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2020 року.

Суддя Церковна Н.Ф.