Ухвала

від 01.10.2020 по справі 920/784/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

01.10.2020 Справа № 920/784/19

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув подання № 20340 від 24.09.2020 заступника начальника Ямпільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Палас О.М. (надалі - ДВС) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, при виконанні рішення по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бігтрейд

до - фізичної особи-підприємця Дубінчина Григорія Івановича,

про стягнення 159563 грн 40 коп.

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

Рішенням суду від 09.09.2019 судом було задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з відповідача 129695 грн 40 коп. боргу, 20860 грн 22 коп. пені, 1757 грн 07 коп. 3% річних, 2562 грн 84 коп. інфляційних втрат, 4787 грн 87 коп. штрафу, 2393 грн 45 коп. витрат по сплаті судового збору. 08.10.2019 на примусове виконання вказаного рішення судом було видано відповідний наказ.

30.09.2020 на адресу суду звернулась ДВС з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа. ДВС обґрунтовує подання тим, що боржником рішення не виконано, виконавцем вчинялись виконавчі дії, однак вони не призвели до фактичного виконання рішення по справі. ДВС стало відомо, що Дубінчин Г.І. має паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Боржник знаходиться за межами України, а тому наявні ризики невиконання рішення суду по даній справі. Тому ДВС звернулась до суду з даним поданням та просить суд розглядати справу без участі представника відділу.

Відповідно до ч. 4 ст. 337 ГПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тому суд розглядає вказане подання 01.10.2020 без участі представника відділу.

Розглянувши подання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.

З метою виконання рішення по справі ДВС було 03.12.2019 відкрито виконавче провадження № 60757858.

Суд беззаперечно погоджується з твердженням ДВС, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами пункту 19 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження, з-поміж іншого, має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Суд звертає увагу, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

На думку суду, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання . У зв`язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду необхідно з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

ДВС до матеріалів справи надано запити та відповіді на них про те, що у боржника відсутнє на праві власності майно. Крім того, ДВС 05.02.2020 та 11.02.2020 винесено постанови про арешт коштів та майна боржника.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ДВС зазначає, що надсилала боржнику виклик № 5648 від 31.01.2020, що підтверджується копією виклику. Однак, суд звертає увагу, що доказів направлення зазначеного виклику боржнику ДВС суду надано не було. Тому факт належного повідомлення боржника про виклик до ДВС є таким, що не підтверджений перед судом, а тому в даному випадку не доведено факт ухилення боржника від явки на виклик ДВС.

На думку суду, встановленню тимчасового обмеження у праві виїзду боржника повинна передувати такому виїзду за кордон у часі та мати спеціальну мету - не надати можливість боржнику залишити країну, ухилившись від реального виконання рішення суду.

ДВС зазначає, що Державною прикордонною службою України повідомлено ДВС, що боржник 09.02.2020 перетнув державний кордон України і станом на 09.09.2020 до України не повернувся. Тобто, ДВС не доведено яким чином запропоноване ДВС обмеження надасть можливість реального виконання рішення суду, в той час як боржник фактично не знаходиться на території України, про що стверджує сама ДВС.

Також, суд звертає увагу, що свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, а саме, що ДВС не доведено, що боржник ухилявся від явки на виклик ДВС, боржник знаходиться за межами України, ДВС не доведено факти приховування майна чи доходів, тобто не доведено виключність випадку для застосування запропонованого обмеження, вважає, що в даному конкретному випадку таке обмеження не відповідає всім вказаним критеріям. Тому подання приватного виконавця є необгрунтованним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 337 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні подання № 20340 від 24.09.2020 заступника начальника Ямпільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі - ДВС) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, при виконанні рішення по справі № 920/784/19 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 02.10.2020.

Суддя О.Ю. Резніченко