Рішення

від 30.09.2020 по справі 922/2101/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2101/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафта-Схід" (просп. Перемоги, буд.73 А, м. Харків, 61174) до Фермерського господарства "Правда" (с. Софіївка Перша, Близнюківський р-н, Харківська обл., 64871) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Сай Л. В. адвокат;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "НАФТА-СХІД" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фермерського господарства "ПРАВДА", в якій просить суд стягнути з останнього основний борг у сумі 381082,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 5716,24 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує на те, що на виконання домовленості між сторонами, відповідно до рахунку-фактури №125 від 13.03.2020. Відповідач здійснив часткову передплату Товару у сумі 50000,00 грн. (платіжне доручення №38 від 13.03.2020), після часткової передплати вартості Товару Позивач здійснив поставку дизельного палива в кількості 30664 літрів на загальну суму 581082,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №3/16-01 від 16.03.2020 та товарно-транспортною накладною №03/16-01 від 16.03.2020.

Перевезення товару здійснювалось перевізником ФОП Приймак О.І., який відповідно до п. 13.1 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, здав вантаж вантажоодержувачу - ФГ "ПРАВДА" у пункті призначення Харківська обл., Близнюківський р-н, с. Софіївка Перша, згідно з товарно-транспортною накладною №03/16-01 від 16.03.2020, разом з вантажем вантажоодержувач отримав наступні документи:

- договір поставки 10-03/20-05 від 10.03.20;

- видаткову накладну №3/16-01 від 16.03.20;

- товарно-транспортну накладну №3/16-01 від 16.03.20;

- рахунок-фактуру №125 від 13.03.20;

- сертифікат відповідності та паспорт якості.

Проте, Позивачу перевізник повернув лише підписані вантажоодержувачем видаткову накладну №3/16-01 від 16.03.20 та товарно-транспортну накладну №3/16-01 від 16.03.20, з незрозумілих причин Відповідач не повернув підписаний договір поставки.

В якості правових підстав позову вказує на норми статей 175, 181, 193 ГК України, статті 11, 509, 525, 526, 530, 626, ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/2101/20. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 28.07. 2020 р. о 12:00.

Протокольною ухвалою суду від 28.07.2020 року, на підставі ст. 42, ст. 183, ст. 232 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні на 02.09. 2020 року о(б) 11:30 год.

28.07.2020 року від представника позивача адвоката Сай Л.В., через канцелярію суду (вх. №17259) надійшов попередній розрахунок витрат, наданий розрахунок долучено до матеріалів справи.

02.09.2020 року від представника позивача адвоката Сай Л.В., через канцелярію суду (вх. №17259) надійшла заява, в якій останні просив суд в силу вимог ст.126 ГПК України залучити до матеріалів справи №922/2101/20 докази розміру витрат на професійну правничу допомогу представника позивача, подана заява долучена до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду від 02.09.2020 року, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/2101/20 на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на "23" вересня 2020 р. о 14:00 год.

В судовому засіданні 23.09.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи в судовому засіданні по суті 30.09.2020 року.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 23.09.2020.

В призначене судове засідання 30.09.2020 з`явився представник позивача.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог та розподілу судових витрат.

Представник відповідача в призначене судове засідання 30.09.2020 року своїх представників не направив.

Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали, однак ухвали що направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві: с. Софіївка Перша, Близнюківський р-н, Харківська обл., 64871 повернулися до суду без доказів вручення з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Ухвали суду направлені на адресу відповідача повернулися на адресу суду з позначкою пошти "Адресат відсутній ".

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача - с. Софіївка Перша, Близнюківський р-н, Харківська обл., 64871.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду по справі були надіслані відповідачам, але не отримані та були повернуті до суду у зв`язку із відсутністю адресата, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки АТ Укрпошта .

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

В ході розгляду даної справи, господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.09.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ НАФТА-СХІД і Відповідачем - Фермерським господарством ПРАВДА було досягнуто домовленості, щодо поставки на адресу Відповідача паливно-мастильних матеріалів.

На виконання домовленості між сторонами, відповідно до рахунку-фактури №125 від 13.03.20 Відповідач здійснив часткову передплату Товару у сумі 50000,00 грн. (платіжне доручення №38 від 13.03.20 р.), після часткової передплати вартості Товару.

Позивач здійснив поставку дизельного палива в кількості 30664 літрів на загальну суму 581082,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3/16-01 від 16.03.20 та товарно-транспортною накладною № 03/16-01 від 16.03.20.

Перевезення товару здійснювалось перевізником ФОП Приймак О.І., який відповідно до п. 13.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, здав вантаж вантажоодержувачу - ФГ ПРАВДА у пункті призначення Харківська обл., Близнюківський р-н, с. Софійка Перша, згідно з товарно-транспортною накладною № 03/16-01 від 16.03.20, разом з вантажем вантажоодержувач отримав наступні документи:

- договір поставки 10-03/20-05 від 10.03.2020;

- видаткову накладну № 3/16-01 від 16.03.20;

- товарно-транспортну накладну № 3/16-01 від 16.03.20;

- рахунок-фактуру №125 від 13.03.20;

- сертифікат відповідності та паспорт якості.

Проте, Позивачу перевізник повернув лише підписані вантажоодержувачем видаткову накладну № 3/16-01 від 16.03.20 та товарно-транспортну накладну № 3/16-01 від 16.03.20, Відповідач не повернув підписаний договір поставки.

Позивачем на поштову та юридичну адресу Відповідача направлено лист-вимогу № 14052020 від 14.05.20 р. про сплату вартості товару у сумі 381082,80 грн., який залишений Відповідачем без відповіді та без задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині повної оплати за поставлений товар, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів погашення боргу в сумі 381082,80грн. господарському суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 6810,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи:

- копію договору про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням №20/5 від 27.07.2020 року.

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РТ №2758 від 23.04.2019 року.

- ордер про надання правової допомоги серії ПТ №141247 від 27 .07.2020 року

- копію акту приймання - передачі наданих правничих послуг від 02.09.2020 року

- копію рахунку на оплату послуг № від 02.08 2020 року,

- копія квитанції№1 про перерахування коштів в сумі 6810,0 грн. про сплату адвокатських витрат

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ураховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі №922/2101/20 в сумі 6810,0грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Правда" (с. Софіївка Перша, Близнюківський р-н, Харківська обл., 64871, код ЄДРПОУ 38245476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафта-Схід" (просп. Перемоги, буд.73 А, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 43384702) - основного боргу у сумі 381082,80 грн. , витрати по сплаті судового збору в сумі 5716,24 грн.,правничу допомогу позивачу у справі №922/2101/20 в сумі 6810,0грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафта-Схід" (просп. Перемоги, буд.73 А, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 43384702).

Відповідач: Фермерське господарство "Правда" (с. Софіївка Перша, Близнюківський р-н, Харківська обл., 64871, код ЄДРПОУ 38245476).

Повне рішення складено "02" жовтня 2020 р.

Суддя О.О. Присяжнюк