Рішення

від 28.09.2020 по справі 924/899/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа № 924/899/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Мартинчука Андрія Володимировича м. Славута Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутабіопродукт" м. Славута Хмельницької області

про стягнення 19822,00 грн. основного боргу, 4737,21грн. пені, 582,34грн. 3% річних, 539,16 грн. інфляційних

Представники сторін: не з`явились

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

29.07.2020 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Мартинчука Андрія Володимировича м. Славута Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутабіопродукт" м. Славута Хмельницької області про стягнення 19822,00грн. основного боргу, 4737,21грн. пені, 582,34грн. 3% річних, 539,16грн. інфляційних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 14.06.2019 року між сторонами укладено договір №1 про надання послуг, у відповідності до п. 1.1 якого позивач зобов`язався за завданням відповідача надавати за плату послуги - виготовлення тріски, а відповідач зобов`язався оплатити вказані послуги. Згідно акту № 1 приймання-передачі робіт та послуг сторонами підтверджено, що позивач надав, а відповідач прийняв роботи та послуги на загальну суму 19822,00грн. Позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості. Однак, відповідач залишив вимогу позивача без реагування та не сплатив суму боргу, тому позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача в примусовому порядку заборгованість в сумі 19822,00грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням договору позивач нарахував до стягнення з відповідача 4737,21грн. пені, 582,34грн. 3% річних, 539,16грн. інфляційних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020 вказану заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 18.08.2020 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/899/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.09.2020.

Позивач в судове засідання 16.09.2020 не з`явився, повноважного представника не направив, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач повноважного представника для участі в судовому засіданні 16.09.2020 не направив, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, суд надсилав на адресу відповідача ухвали від 18.08.2020 та 16.09.2020. Вказані ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача та відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, конверти з ухвалами суду повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи та не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, а відповідач - своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

14.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутабіопродукт" (далі - замовник) та фізичною особою - підприємцем Мартинчуком Андрієм Володимировичем (далі - виконавець) укладено договір №1 про надання послуг (далі - договір), згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги (далі - послуги): виготовлення тріски (110 ск/м), а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

У відповідності до п. 2.1 договору виконавець зобов`язаний за завданням замовника особисто надавати останньому визначені цим договором послуги в строк не пізніше 5 днів з дня отримання завдання.

Згідно п. 2.2 договору виконавець має право отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором.

За умовами п. 2.3 договору замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовами договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість наданих послуг становить 19822,00грн. без ПДВ.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання - передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору у разі прострочення оплати послуг замовник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки відповідача.

На виконання умов договору між сторонами підписано акт №1 приймання - передачі робіт та послуг, у відповідності до якого позивач у червні 2019 року виконав робіт по виготовленню тріски в обсязі 110 ск/м на суму 19822,00грн.

Позивач виставляв відповідачу рахунок №9 від 14.06.2019 на оплату робіт з виготовлення тріски в сумі 19822,00грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою про стягнення заборгованості за договором №1 від 14.06.2019, у відповідності до якої повідомляв про необхідність оплати заборгованості по договору, в протилежному випадку позивач буде змушений звернутися до суду із позовом.

Вказана досудова вимога направлялась на адресу відповідача 09.12.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, вимога не була вручена відповідачу та повернута позивачу 14.01.2020, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, про що свідчить відмітка поштової установи на конверті.

Враховуючи, що відповідач залишив вимогу позивача без реагування та не сплатив суму боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19822,00грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням договору позивач нарахував до стягнення з відповідача 4737,21грн. пені та 582,34грн. 3% річних за період з 01.08.2019 по 23.07.2020, а також 539,16грн. інфляційних за серпень 2019 року - квітень 2020 року.

Аналізуючи надані докази та пояснення представника позивача, викладені у позовній заяві, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.06.2019 року між сторонами укладено договір №1 про надання послуг, який за своєю правовою природою є договором підряду. Згідно п. 1.1 даного договору позивач зобов`язався за завданням відповідача протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: виготовлення тріски (110 ск/м), а відповідач зобов`язався оплатити надані послуги.

Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість наданих послуг становить 19822,00грн. без ПДВ.

Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За умовами п. 3.2 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання - передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг

Суд встановив, що на виконання умов договору №1 про надання послуг від 14.06.2019 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи по виготовленню тріски на загальну суму 19822,002грн., що підтверджується актом №1 приймання-передачі робіт та послуг, який підписано сторонами та скріплено відтиском печатки відповідача без будь-яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд враховує, що положення договору № 1 про надання послуг не містять строків проведення оплати відповідачем за виконані роботи. Підписаний між сторонами акт № 1 приймання-передачі робіт та послуг не містить дати його складання. За таких обставин застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якій визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

У відповідності до абз. 2 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається із матеріалів справи, умови договору позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою від 02.12.2019 про стягнення заборгованості за договором №1 від 14.06.2019, у відповідності до якої повідомляв про необхідність оплати заборгованості по договору. Дана вимога була направлена відповідачу 09.12.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, 14.01.2020 повернута позивачу відділенням поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Враховуючи, що вимога про сплату заборгованості за договором №1 від 14.06.2019 була повернута позивачу 14.01.2020, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити виконані роботи у строк до 21.01.2020 включно (14.01.2020 + 7 днів (строк встановлений ч.2 ст. 530 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості, яка є предметом спору. За таких обставин позовні вимоги про стягнення 19822,00грн. боргу заявлені обґрунтовано, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач заявив до стягнення 4737,21грн. пені за період з 01.08.2019 по 23.07.2020.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати послуг замовник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Із долученого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач невірно визначив період нарахування пені, оскільки зважаючи на ч.2 ст. 530 ЦК України та абз. 2 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013, прострочення виконання боржником свого зобов`язання мало місце з 22.01.2020, а не з 01.08.2019, як вказує позивач.

Також при здійсненні нарахування пені позивач не врахував положення ч. 6 ст. 232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевказаного, суд провів перерахунок пені та встановив, що обґрунтованим є нарахування пені в сумі 1771,52 грн. за період з 22.01.2020 по 21.07.2020. У стягненні 2965,69грн. пені слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 3 % річних в сумі 582,34 грн. за період з 01.08.2019 по 23.07.2020, а також інфляційні втрати в сумі 539,16грн. за серпень 2019 року - квітень 2020 року.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, встановив, що позивач невірно визначив початок нарахування відсотків (прострочення настало з 22.01.2020). Обґрунтованим є нарахування 3% річних в розмірі 298,95грн. за період з 22.01.2020 по 23.07.2020, з урахуванням суми боргу - 19822,00грн. У стягненні 283,39грн. слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення 539,16 грн. інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Суд встановив, що у зв`язку із невірним визначенням періоду, із якого фактично почалось прострочення виконання зобов`язання, позивач невірно визначив період нарахування інфляційних втрат. Відтак, суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що правомірним буде нарахування інфляційних втрат в сумі 258,00 грн. за період з лютого по квітень 2020 року (у межах визначеного позивачем періоду). У стягненні 281,16 грн. інфляційних суд відмовляє.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19822,00грн. основного боргу, 1771,52грн. пені, 298,95грн. 3% річних та 258,00грн. інфляційних. У стягненні 2965,69грн. пені, 283,39грн. 3% річних та 281,16грн. інфляційних слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що згідно квитанції банку від 12.08.2020 позивач сплатив за подання позову 2250,00 грн.

Однак, зважаючи на приписи п. 2.1 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за позовними вимогами про стягнення 25680,71грн. грн. становить 2102,00 грн. (1,5 відсотка ціни позову), які суд вважає за необхідне розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин витрати зі сплати судового збору в розмірі 148,00грн. (2250,00 - 2102,00) між сторонами не розподіляються, і у разі надходження клопотання позивача, вказана сума сплаченого судового збору буде повернута з бюджету.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Мартинчука Андрія Володимировича м. Славута Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутабіопродукт" м.Славута Хмельницької області про стягнення 19822,00 грн. основного боргу, 4737,21грн. пені, 582,34грн. 3% річних, 539,16 грн. інфляційних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутабіопродукт" (Хмельницька обл., м. Славута, вул. Приміська, буд. 2А, код 42463683) на користь фізичної особи - підприємця Мартинчука Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 19822,00грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 00 коп.) основного боргу, 1771,52грн. (одну тисячу сімсот сімдесят одну гривню 52 коп.) пені, 298,95грн. (двісті дев`яносто вісім гривень 95 коп.) 3% річних, 258,00грн. (двісті п`ятдесят вісім гривень) інфляційних та 1813,04грн. (одна тисяча вісімсот тринадцять гривень 04 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 2965,69грн. пені, 283,39грн. 3% річних та 281,16грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.10.2020.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках: 1- до справи, 2- позивачу ( АДРЕСА_1 ), 3- відповідачу (Хмельницька обл., м. Славута, вул. Приміська, буд. 2А). Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.