Рішення

від 01.10.2020 по справі 491/367/20

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/367/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування.

Згідно позовної заяви, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що після смерті його матері відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 34,8 кв.м. та присадибну ділянку площею 0,0850 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали матері позивача на праві власності згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , реєстраційний номер 96434664, та державного акту серії ЯИ №190887.

Як вказує позивач у позовній заяві, він є сином померлої та спадкоємцем за законом. При цьому, через незнання закону він не звернувся вчасно до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим не зміг оформити право власності на спадкове майно.

Позивач зазначає, що він має право успадкувати та оформити нерухоме мано, що належало за життя його матері - ОСОБА_2 , однак через пропущений строк для звернення до нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду та просить визнати за ним право власності на будинок загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 34,8 кв.м. та присадибну ділянку площею 0,0850 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28 травня 2020 року у справі було відкрито провадження, прийнято рішення про здійснення її розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання.

Відповідачу, у вказаній ухвалі, було роз`яснено право та надано час для подання відзиву на позовну заяву, роз`яснено порядок його реалізації, а також право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.

Копію ухвали суду від 28 травня 2020 року про відкриття провадження у справі, разом копією позовної заяви та додатків до неї, було направлено відповідачу з супровідним листом від 28 травня 2020 року за вихідним №491/367/20/3297/2020 (а.с.26).

При цьому, 8 липня 2020 року на адресу суду надійшов лист Ананьївської міської ради від 7 липня 2020 року №151 (а.с.29), в якому голова міської ради зазначив, що Ананьївська міська рада не має заперечень проти визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 34,8 кв.м. та присадибну ділянку площею 0,0850 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та просить суд розглядати за відсутності представника міської ради.

Після виконання завдань підготовчого провадження, визначених статтею 189 ЦПК України, судом 20 липня 2020 року було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач, 1 жовтня 2020 року у судове засідання з розгляду справи не з`явився, проте 29 вересня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача (а.с.39), в якому він зазначив, що на позовних вимогах він наполягає та просить їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача 1 жовтня 2020 року у судове засідання з розгляду справи не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

При цьому, суд бере до уваги заяву представника відповідача від 7 липня 2020 року №151 (а.с.29), в якій представником відповідача було висловлено позицію по суті справи та заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи наявність заяв сторін, в яких вони висловлюють свою позицію щодо позовних вимог та просять суд розглядати справу за їх відсутності, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників судового процесу.

Враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням пояснень учасників справи, наданих ними письмово, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Так, при розгляді справи встановлено:

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Ананьїв, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , що підтверджується доданими до позовної заяви копіями: паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 10 січня 2000 року (а.с.5-6) та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, виданої 9 липня 2001 року Любашівською МДПІ (а.с.8).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується доданими до позовної заяви копіями: свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 , виданого 26 січня 1984 року Ананьївським районним відділом РАЦС Одеської області (а.с.9), відповідно до якого матір`ю позивача є ОСОБА_2 , а також свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 29 січня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.10), відповідно до якого ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ананьїв Одеської області у віці 60 років, про що 29 січня 2015 року складено актовий запис №57.

Спадкове майно, на яке просить визнати за ним право власності позивач складається з житлового будинку загальною площею 61,4 квадратних метри, житловою площею 34,8 квадратних метри та земельної ділянки площею 0,0850 гектара з кадастровим номером 5120210100:02:001:0053, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належали за життя ОСОБА_2 , що в матеріалах справи підтверджується копіями: технічного паспорту на будинок, виготовленого Ананьївським міським бюро технічної інвентаризації 10 квітня 2020 року (а.с.11-18), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7284804 від 19 травня 2005 року (а.с.19), державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №190887, виданого 22 грудня 2009 року Ананьївською міською радою (а.с.20).

Позивач зазначає, що він має право успадкувати та оформити нерухоме мано, що належало за життя його матері - ОСОБА_2 , однак через пропущений строк для звернення до нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за життя заповітів не складено, що свідчить про те, що в даному випадку має місце спадкування за законом.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічно статті 41 Конституції України частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до часини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 373 ЦК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Частинами 1-2 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 за життя належали на праві приватної власності житловий будинок загальною площею 61,4 квадратних метри, житловою площею 34,8 квадратних метри та земельної ділянки площею 0,0850 гектара з кадастровим номером 5120210100:02:001:0053, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як зазначалося, з матеріалів справи вбачається, що в даному випадку має місце спадкування за законом.

Статтею 1258 ЦК України визначено, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є сином ОСОБА_2 , тобто спадкоємцем першої черги.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Також, згідно норма ЦК України право власності на земельну ділянку може бути передано іншій особі в наслідок вчинення володільцем земельної ділянки правочинів.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_2 за життя втратила або передала іншій особі право власності на житловий будинок загальною площею 61,4 квадратних метри, житловою площею 34,8 квадратних метри та земельної ділянки площею 0,0850 гектара з кадастровим номером 5120210100:02:001:0053, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , отже вони входять до складу спадщини.

Згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Отже позивач, як спадкоємець першої черги, має право успадкувати житловий будинок загальною площею 61,4 квадратних метри, житловою площею 34,8 квадратних метри та земельної ділянки площею 0,0850 гектара з кадастровим номером 5120210100:02:001:0053, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали його матері - ОСОБА_2 .

При цьому, цивільним законодавством встановлено чіткий порядок реалізації права спадкоємців на отримання спадщини.

Так, згідно частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач в позовній заяві зазначає, що він має право успадкувати та оформити нерухоме мано, що належало за життя його матері - ОСОБА_2 , однак через пропущений строк для звернення до нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Тобто строк для подання заяви про прийняття спадщини встановлюється для тих осіб, які не проживали разом з спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , тобто місце розташування спадкового майна.

Згідно частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Проте, згідно частини 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

З наведеної норми вбачається, що Цивільним кодексом України встановлено особливий порядок реалізації оформлення права на спадщину щодо нерухомого майна, а саме звернення до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких відомостей та доказів того, що позивач у визначеному Цивільним кодексом України порядку хоча б намагався оформити право на спадкове майно.

При цьому, згідно частин 1-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться в пункті 1 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, якою визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Тобто, гарантовані Конституцією України та Цивільним кодексом України права особи захищаються законом, зокрема в судовому порядку, шляхом звернення особи до суду з відповідною заявою.

Зазначене відповідає положенням ч.1 ст.2 ЦПК України, якою визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зі змісту наведеної норми та логічного аналізу норм Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що звернення до суду за захистом своїх прав законодавець пов`язує з їх порушенням, невизнанням або оспорюванням.

Проте, позовна заява не містить будь-яких відомостей про те, що право позивача на отримання та оформлення спадкового майна будь-ким порушується, не визнається або оспорюються, в даному випадку позивач не скористався передбаченими Цивільним кодексом України правами на оформлення права на спадщину у встановленому цим же кодексом порядку, зокрема шляхом звернення до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину.

Верховний Суд України у листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначив, що у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

З наведеного вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування є передчасними та необґрунтованими, у зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Роз`яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Копію рішення направити або вручити сторонам у справі.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків - НОМЕР_2 ; Відповідач:Ананьївська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04056809, розташована за адресою:66401, Одеська обл., м.Ананьїв, вул.Незалежності, 20.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення суду набрало законної сили „___»