Рішення

від 30.09.2020 по справі 127/9429/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/9429/20

Провадження № 2/127/1453/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30.09.2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді - Антонюка В.В.,

за участі: секретаря - Горденко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці, за загальними правилами позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "УК-ЕСКАР" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Позов мотивовано тим, що з 11.10.2013 року по 03.02.2020 року позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ УК-ЕСКАР та йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 27 552,03 гривень без врахування податків.

Позивач зазначає, що в день звільнення 03.02.2020 p., відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів.

Крім того, згідно з довідкою відповідача № 2 від 22.04.2020 року, позивачу нарахована компенсація невикористаної відпустки у сумі 18430,10 грн. без врахування податків. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку в сумі 45 982,13 грн.

Крім того, позивач зазначає, що згідно довідки відповідача № 3 від 22.04.2020 р. його середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 7170,13 грн без врахування податків. За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає 170,72 грн., без врахування податків.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 59 робочих днів, тому на думку позивача із відповідача підлягає стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 10 072,48 грн., без врахування податків.

Окрім цього, позивач вказує, що в внаслідок протиправних дій відповідача, йому було завдано моральну шкоду, що полягає в тому, що 04.07.2019 року позивач придбав квартиру в іпотеку під 20,9% річних, а невиплата зарплати привела до того, що він не має змоги достроково оплачувати тіло кредиту (а при вчасній виплаті зарплати позивач цю можливість мав би і таким чином зменшував би суму нарахованих відсотків по кредиту). Позивач вимушений за весь період затримки зарплати сплачувати надмірні відсотки за користування кредитом. За його розрахунком переплата по відсотках через протиправні дії відповідача на сьогодні вже становить 3 867,38 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив податки із зарплати позивача, останній досі не може скористатись в повній мірі своїм правом на компенсацію від держави частини вже сплачених в банк відсотків за кредит, що приносить моральні страждання для нього і його родини, оскільки у них недостатньо коштів для проживання в період карантину в Україні.

Через несплачені податки із заробітної плати позивач не може розраховувати на достойні умови при пошуку роботи через Центр зайнятості населення, оскільки для виплат по безробіттю необхідно, щоб останній роботодавець сплачував податки, а не лише нараховував їх.

Таким чином, враховуючи вищенаведені факти і те, що невиплата зарплати негативно вплинула на самооцінку та імідж серед знайомих і рідних позивача, в цілому він оцінює нанесену йому моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та просить її стягнути із відповідача.

У зв`язку із викладеним, позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі і компенсації невикористаної відпустки на суму 45 982,13 грн. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року позовнуу заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

13.05.2020 року від позивача ОСОБА_1 , до суду надійшла письмова заява про усунення недоліків ухвали суду від 04.05.2020 року.

Ухвалою суду від 20.05.2020 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено до підготовчого розгляду.

За результатами підготовчого провадження ухвалою суду від 24.07.2020 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі за обставин викладених в позовній заяві та не заперечив проти прийняття судом заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов, заяв та клопотань, надано не було.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України , суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням приписів статей 223 , 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не подав до суду відзив та позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 11.10.2013 року по 03.02.2020 року позивач , працював в ТОВ УК-ЕСКАР на посаді бухгалтера (а.с.12).

Згідно довідки ТОВ "УК-ЕСКАР" №1 від 22.04.2020 року позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01 червня 2019 року по 03 лютого 2020 року в сумі 27 552,03 грн., без урахування податків (а.с.13)

Відповідно до довідки №2 від 22.04.2020 року, виданої ТОВ "УК-ЕСКАР", позивачу нарахована, але не виплачена компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток у сумі 18 430,10 грн. без урахування податків. (а.с.18)

Довідкою №3 від 22.04.2020 року ТОВ "УК-ЕСКАР" підтверджується, що ОСОБА_1 , працював в ТОВ "УК-ЕСКАР" з 11.10.2013 року по 03.02.2020 року на посаді бухгалтера, його середньоденний заробіток за останні два місяці перед звільненням становить 7 170,13 грн./42 робочих дні= 170,72 грн., без урахування податків (а.с.17).

04.07.2019 року позивач уклав договір про іпотеку №VIH0GK0040300003 з АТ КБ Приватбанк , який надав йому кошти для придбання квартири (а.с.20-28).

Як вбачається із виписки по кредитному договору від 04.07.2019 року по кредитному договору № VIH0GK0040300003 виданої АТ КБ Приватбанк 26.04.2020 року, позивачем періодично проводилось погашення за вказаним зобов`язанням (а.с.7-11).

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України , ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та п.23 рішення ЄСПЛ у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо). Суд переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1 , 3 , 8 , 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України ; Законом України: Про оплату праці ,

Частина 1 ст.1 Закону України Про оплату праці визначено , що Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України ).

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України , власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу .

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, справа Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що право власності, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У справі Кечко проти України ЄСПЛ визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в ситуації, коли заявник в силу спеціальних та чинних на той період часу положень національного законодавства мав виправдані очікування щодо отримання надбавки до заробітної плати, але вона йому не була виплачена.

Враховуючи зазначене, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України , нормами КЗпП , Законам України Про оплату праці а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 03.02.2020 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав належних йому платежів у виді заробітної плати та компенсацій, вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Відповідно до норм ст. 115 , 116 КЗпП України, саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Відповідачем зазначені дані не спростовані наданням суду будь-яких переконливих належних та допустимих доказів. Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, та доведеними належним чином.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується моральної шкоди, судом встановлено, що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 22 вказаного закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода, спричинена внаслідок невиплати заробітної плати, в зв`язку із чим він не може своєчасно погасити кредит на іпотеку, та у нього ростуть відсотки і пеня по даному договору, що негативно вплинуло на його самооцінку та імідж серед знайомих та рідних. Розмір спричиненої йому моральної шкоди позивач оцінює у 10 000,00 грн.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Встановлені судом обставини справи на переконання суду призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав в зв`язку із порушенням його прав як споживача відповідачем. Тому, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги ступінь вини відповідача, а також те, що позивач позбавлений можливості отримати належну йому заробітну плату, суд вважає, що права позивача порушені, останнім зазнано душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, а тому моральна шкода підлягає відшкодуванню.

Що стосується розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача суд вважає необхідним та достатнім стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Також, згідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу даного позову, він підлягає стягненню в дохід держави з відповідача в розмірі 1 681,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись 43, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 4, ч. 1 ст. 47, ст. 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 22 Закону України Про оплату праці , ст. ст. 7 , 10 , 12, 13, 76-82 , 89 , 133 , 137, 141 , 223, 263-265 , 273 , 280-284 , 354 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі і компенсації невикористаної відпустки в розмірі 45 982 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 13 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" на користь ОСОБА_1 10 000 грн. відшкодування моральної школи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" на користь держави 1 681,60 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР", код ЄДРПОУ 37980114, адреса місця знаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 12А.

Суддя: