Рішення

від 29.09.2020 по справі 200/3791/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р. Справа№200/3791/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Гаврик М.М.

від представників сторін:

позивач: не з`явився;

відповідач -1 не з`явився;

відповідач -2 не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача - 1 Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Самарська, 27, код ЄДРПОУ 05420741),

до відповідача - 2 Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1, код ЄДРПОУ 00730750)

про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

08 квітня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації, Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації, в якій позивач просив:

- зобов`язати Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації відобразити в фінансових звітах нараховану та невиплачену при звільненні заробітну плату ОСОБА_1 в сумі 442 590,27 грн. та зробити відрахування єдиного соціального внеску;

- зобов`язати Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації донарахувати та відобразити в фінансових звітах компенсацію за невикористану відпустку в сумі 48 331,06 грн. та зробити відрахування єдиного соціального внеску;

- стягнути з Олександрівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плата на день звільнення всього 490921,33 грн. з яких заборгованість по заробітній платі нарахованій та невиплаченій при звільненні в сумі 442 590,27 грн. та компенсація зо невикористану відпустку невиплаченій при звільненні в сумі 48331,06 грн.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації, Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

15 травня 2020 року позивачем надана заява про зміну позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 48 331,06 гривень.

Ухвалою суду від 02 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації, Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації про стягнення коштів.

Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

28 липня 2020 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації, Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації про стягнення коштів вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11 серпня 2020 року, яке відкладено на 15 вересня 2020 року. В цей же день закрито підготовче провадження та розгляд справи призначено на 29 вересня 2020 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 березня 2010 року на підставі розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області № 18к від 15 березня 2010 року ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації.

Наказом начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації № 5 від 21 липня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі Закону України Про очищення влади .

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації. Наказом начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації № 5 від 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, у зв`язку із ліквідацією Управління та скороченням штату працівників.

Позивач просить суд стягнути з Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 48 331,06 гривень.

Відповідач 1 - Олександрівська районна державна адміністрація, надав суду відзив, в якому зазначив, що відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 02 грудня 2019 року № 21/01-08 Про упорядкування структури районної державної адміністрації та внесення змін до штатного розпису Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації було ліквідовано розпорядженням від 03 грудня 2019 року № 215/01-08 Про припинення юридичних осіб шляхом ліквідації - управління агропромислового розвитку та відділу економічного розвитку і торгівлі Олександрівської районної державної адміністрації .

Вказує, що ОСОБА_1 надав Управлінню агропромислового розвитку райдержадміністрації рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року (справа №805/3334/15-а), яким звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді заступника начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Управління середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з 21 липня 2015 року по дату поновлення на роботі - у межах суми стягнення за один місяць. Вказане судове рішення відповідачем не оскаржувалось.

Зазначає, що Управлінням була нарахована сума за час вимушеного прогулу,а саме з 21 липня 2015 року по 11 листопада 2019 року самостійно у розмірі 451 343,43 гривень та єдиний соціальний внесок у сумі 97 369,86 гривень. З самостійно нарахованої суми, сплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 21 липня 2015 року по 11 листопада 2019 року у межах суми стягнення за один місяць - 8 764,16 гривень та перерахований єдиний соціальний внесок. Для виконання рішення суду необхідна сума 44 259,27 гривень заробітної плати та 97 369,86 гривень єдиного соціального внеску. Управлінням, відобразити в фінансовій і бюджетній звітностях та і всіх інших формах звітності згідно законодавства неможливо, у зв`язку з відсутністю планових асигнувань. Управління є державною бюджетною організацією, не є розпорядником бюджетних коштів, фінансувалося за рахунок державного бюджету.

03 грудня 2019 року №215/01-08 прийнято розпорядження голови райдержадміністрації Про припинення юридичних осіб шляхом ліквідації - управління агропромислового розвитку та відділу економічного розвитку і торгівлі Олександрівської районної державної адміністрації .

З 06 лютого 2020 року Управління агропромислового розвитку знаходяться в стадій припинення шляхом ліквідації. Закриті всі реєстраційні рахунки в Державній казначейській службі України, надано ліквідаційний баланс від 18 лютого 2020 року, виключено управління з реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення контролюючого органу ДПС від 18 лютого 2020 року № 2005294600003. Зазначає, що вимоги кредиторів протягом строку пред`явлення вимог не пред`являлися. Працівники всі звільнені, печатки та штампи відповідно до Акту від 06 лютого 2020 року - знищені.

З огляду на викладене, відповідач 1 проти позову заперечив, наполягає на відсутності підстав його задоволення, з огляду на відповідність дій і рішень відповідача вимогам чинного законодавства.

Відповідачем 2 відзив на позовну заяву суду не надано.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Олександрівським РВ УМВС України в Донецькій області 19 грудня 2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2010 року на підставі розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області № 18к від 15.03.2010р. ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації.

Наказом начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації № 5 від 21 липня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі Закону України Про очищення влади .

Судом установлено, що ОСОБА_1 у серпні 2015 року звертався до суду з позовом до Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління РДА від 21 липня 2015 року № 2015 року № 5 про звільнення позивача з посади заступника начальника Управління РДА; поновити позивача на вказаній посаді та стягнути суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року по справі № 805/3334/15-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення набрало законної сили 25 квітня 2018 року за наслідками апеляційного перегляду.

04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 805/3334/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року по справі № 805/3334/15-а заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 805/3334/15-а за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730750, 84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1) про визнання незаконним наказ начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації від 21 липня 2015 року № 5 про звільнення позивача з посади заступника начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації, поновлення позивача на вказаній посаді, стягнення суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволена (а.с. 116-120).

Скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року № 805/3444/15-а.

Ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730750, 84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації від 21 липня 2015 року № 5 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 21 липня 2015 року по дату поновлення на роботі.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації середній заробіток за весь час за весь час вимушеного прогулу, а саме з 21 липня 2015 року по дату поновлення на роботі - у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 05 грудня 2019 року.

На виконання зазначеного рішення суду у листопаді 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації.

Наказом начальника Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації № 5 від 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, у зв`язку із ліквідацією Управління та скороченням штату працівників.

Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 (а.с. 14-20).

В рамках адміністративної справи № 200/3791/20-а, з врахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог, позивач просить суд стягнути на його користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 48 331,06 грн.

Позивач зазначає, що на день звільнення йому не нарахували та невиплатили в повному обсязі компенсацію за невикористану відпустку. Було виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 25 483,34 грн. в той час коли за підрахунками позивача ця сума повинна становити73814,40 грн. Одже, невиплачена сума компенсації за невикористану відпустку становить 48 331,06 гривень.

Листом №42 від 06 лютого 2020 року відповідач вказав, що позивачу було нараховано компенсацію за 115 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки за період роботи та 30 днів невикористаної додаткової відпустки за період роботи у розмірі 25 483,34 гривень (а.с. 30, 31, 140)

Відповідно до розрахунку кількості календарних днів невикористаної відпустки, відповідач зазначає, що в наказі про звільнення позивача від 06 лютого 2020 року № 5 вказані календарні дні компенсації основної відпустки 115 календарних днів за період з 03 березня 2016 року по 02 березня 2020 року та 30 календарних днів - додаткової відпустки за період з 03 березня 2017 року по 02 березня 2019 року зазначені помилково.

Зазначеним підтверджено, що кількість календарних днів основної відпустки позивача становить 136 днів та 45 календарних днів - додаткової відпустки, тобто 181 календарних днів та сума компенсації становить 25 483,34 гривень (а.с. 149-153а).

Судом установлено, що спірною є сума компенсації позивачу не використаної відпустки. При цьому сторонами не заперечується, що кількість календарних днів становить - 181 день.

З врахуванням того, що відповідачем частково виплачено суму компенсації у розмірі 25 483,34 гривень, на думку позивача, залишок невиплаченої суми компенсації за невикористані дні відпустки становить 48 331,06 гривень.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 74 КЗпП України визначено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з статтею 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116 КЗпП України).

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство) (ст. 2 Закону України Про відпустки ).

Законом України Про відпустки установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3 1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16 1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток (ст.4 Закону України Про відпустки ).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом "Про відпустки" (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. №100.

Зазначеним Порядком обчислення середньої заробітної плати передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, провадиться відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472, а для призначення пенсій - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Установлено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності. Роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; б) надання працівникам творчої відпустки. в) виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров`я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень; з) вимушеного прогулу; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов`язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (п.2 Порядку).

Таким чином, суд знаходить доведеною вимогу позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористану ним відпустку при звільненні та вважає, що така компенсація має бути стягнута з відповідача в межах заявленої суми у позові, оскільки доказів на спростування наведеного у позовній заяві розрахунку, відповідачем суду не надано.

Водночас, суд не приймає до уваги розрахунок відповідача, який здійснений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 Питання оплати праці працівників державних органів , оскільки зазначена постанова прийнята 18 січня 2017 року.

Суд зазначає, що судовим рішенням по справі № 805/3334/15-а від 04 листопада 2019 року поновлені порушені права позивача з 21 липня 2015 року.

Таким чином, з врахуванням вищезазначених норм права, постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 Питання оплати праці працівників державних органів до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Відповідно до розрахунку розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та Форми -5 Пенсійного фонду України (індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 ) в матеріалах справи наявна інформація Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації №7 від 10 січня 2020 року щодо розрахунку розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розрізі за кожний місяць та кожний рік по ОСОБА_1 за період з 21 липня 2015 року по 11 листопада 2019 року (а.с. 21-24).

Як зазначає позивач у позовній заяві та в власних розрахунках суми компенсації за невикористану відпустку, сума такої компенсації становить - 48 331,06 гривень.

Згідно із статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 нарахована заробітна плата з 01 лютого 2019 року по 01 лютого 2020року за лютий -11445.73грн.; березень-11445.73грн.; квітень-12018.01грн.; травень-12018.01грн.; червень-10301.16грн.; липень-13162.58грн.; серпень-12018.01грн.; вересень-12018.01грн.; жовтень-12590.30грн.; листопад-3433.72+15657.01=19090.73грн; грудень-9650 грн.; січень 2020р.-8182.32 грн. Всього 143 940,59 гривень.

Розмір середньоденної заробітної плати складає 143 940,59 грн./351к.днів = 410.08 гривень. Компенсація за невикористану відпустку складає 181 дн. х 410,08 грн.= 74 224,48 гривень. З них 25 483,34 гривень виплачено на день звільнення, таким чином не дораховано і не виплачено компенсацію за невикористану відпустку 74 224,48 - 25 483,34 = 48 741,14 гривень.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 48 741,14 гривень.

З урахуванням викладено та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 48 741,14 гривень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі "East/West Alliance Limited проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

З врахуванням викладено, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 122, 132, 139, 143, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Самарська, 27, код ЄДРПОУ 05420741), Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1, код ЄДРПОУ 00730750) про стягнення з Управління агропромислового розвитку Олександрівської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку у розмірі 48 331,06 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1, код ЄДРПОУ 00730750) на користь ОСОБА_1 компенсацію зо невикористану відпустку при звільненні в сумі 48 741,14 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань з Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1, код ЄДРПОУ 00730750).

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 вересня 2020 року. Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 01 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова