Рішення

від 22.09.2020 по справі 380/1292/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. справа № 380/1292/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чуприни О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Запоточної В.В.

представників позивача - Пенкальського Р.Ю., Лоха І.Р.,

представника відповідача - не з`явився,

представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівської міської ради - не з`явився,

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівська міська рада, до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області від 07.11.2019 за №61-мб/пз, -

В С Т А Н О В И В:

Савчин Микола Юрійович в інтересах ОСОБА_2 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_2 ), 12.02.2020 звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (надалі по тексту також - відповідач, Департамент ДАБІ у Львівській області), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області від 07.11.2019 за №61-мб/пз "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1 ", які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за кадастровим номером 4610137500:05:004:0008. Архітектурно-містобудівна рада при Управлінні архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради протоколом №16 від 02.11.2017 погодила містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , розробленого на замовлення позивача, як допустимий вид забудови в зоні Ж-1 з незначними відхиленнями по відсотку та щільності забудови. Виконавчий комітет Львівської міської ради розглянув звернення ОСОБА_2 від 29.11.2017 та рішенням №1156 від 14.12.2017 затвердив містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ОСОБА_2 багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 . Позивач, 29.10.2018 отримала Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ 112183020946, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку за коментованою адресою. Втім, відповідач за наслідками проведеної перевірки рішенням від 07.11.2019 за №61-мб/пз скасував дію містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки (надалі по тексту також - умови і обмеження забудови, дозвільний документ), зазначивши, що такий видано з порушенням вимог чинної документації - Зонінгу в частині допустимого відсотку забудови, є невідповідним положенням містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування), що є порушенням вимог частини 1 статті 25 та пункту 3 частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За доводами позивача однією з підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. При цьому, відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у термін, що не перевищує встановлений строк їх надання. Тобто, на переконання позивача частиною 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) не передбачено підстав для скасування містобудівних умов та обмежень, про що зазначено у рішенні від 07.11.2019 за №61-мб/пз. А частина 8 статті 29 коментованого Закону не містить такої підстави для скасування містобудівних умов та обмежень, як порушення Зонінгу в частині допустимого відсотка забудови, про що також зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні. З урахуванням вказаного позивач просить його вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній справі (а.с.17 та зворотна сторона том І).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву із відповідними письмовими доказами, які надійшли на адресу Львівського окружного адміністративного суду 03.03.2020 (а.с.22-24 том І). В даному відзиві відповідач не погодився з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вказав на наступні обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення. Так, 12.04.2019 на адресу Департаменту ДАБІ у Львівській області надійшло звернення Ініціативної групи мешканців вул. Заозерної (контактна особа - ОСОБА_3 ) щодо проведення перевірки містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 , які затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156. Проведеною 23.07.2019 позаплановою перевіркою встановлено, що Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 , замовником яких є ОСОБА_2 . Запланований об`єкт будівництва розташований на території Шевченківського району міста Львова. Чинною містобудівною документацією відносно території Личаківського району м. Львова є генеральний план м. Львова, затверджений ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 за №3924 та план зонування (Зонінг) Шевченківського району м. Львова, затверджений ухвалою міської ради від 21.05.2015 за №4657. У виданих Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вищекоментованих містобудівних умовах та обмеженнях виявлено порушення вимог містобудівного законодавства, а саме: у пункті 2.4 не зазначено конкретні числові показники стосовно відстані від об`єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд, що є порушенням вимог пункту 7 частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; у пункті 2.2 максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки вказано 50,2%, однак згідно протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради, якою погоджено містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , як допустимого виду забудови для зони Ж-1 вказано відсоток забудови 36%. З метою усунення виявлених порушень відповідачем прийнято рішення №42-мб/пз від 23.07.2019 про зупинення дії виданих містобудівних умов та обмежень і видано припис №42-мб/пз від 23.07.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, які направлені об`єкту нагляду. За результатом проведення перевірки виконання вимог коментованого припису відповідачем 04.11.2019 складено акт, із змісту якого слідує, що на час проведення перевірки не внесено зміни та не усунуто виявлені порушення, а саме: не зазначено конкретні числові показники стосовно відстані від об`єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд; не внесено зміни щодо допустимого відсотку забудови. За наведених обставин відповідач вважає рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області від 07.11.2019 за №61-мб/пз правомірним, прийнятим з дотримання норм чинного законодавства, а позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Під час проведення підготовчого судового засідання 10.03.2020 Львівським окружним адміністративним судом розглянуто подане представником відповідача клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю (а.с.56-58 том І), яке ухвалою суду від 10.03.2020 задоволено, та справу №380/1292/20 передано на розгляд Івано-Франківському окружному адміністративному суду за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (а.с.76 та зворотна сторона том І).

Дана адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 07.04.2020. Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020, головуючим суддею визначено Чуприну О.В. (а.с.83 том І).

Ухвалою суду від 13.04.2020 (пункт 2 резолютивної частини ухвали) розгляд адміністративної справи №380/1292/20 ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.84-88).

На виконання вимог коментованої ухвали суду, Львівська міська рада направила поштовим зв`язком письмові пояснення із відповідними доказами, які надійшли на адресу суду 15.05.2020 (а.с.138-140, 141-211 том І). Львівська міська рада пояснила, що проектант на стадії робочого проекту зобов`язаний дотримуватись вимог додатка 3.1. ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами) (чинного на момент прийняття рішення) та врахувати усі існуючі будівлі розташовані поруч. Відповідно до пункт 1.3.3. "Плану зонування території міста Львова (Зонінг). Том 1. Частини 4, 5. Залізничний та шевченківські райони" затвердженого Львівською міською радою як містобудівної документації, параметри і містобудівні умови та обмеження для допустимих видів забудови визначаються спеціально уповноваженим органом у сфері архітектури та містобудування або органом, уповноваженим на підготовку проектів рішень про затвердження містобудівних умов та обмежень за умови позитивних висновків (результатів) засідання містобудівної ради при розгляді містобудівного розрахунку з врахуванням регламентів підзон обмежень. З приводу питання відсотку забудови третя особа на стороні позивача зазначила, що зона Ж-1 - це зона садибної житлової забудови (допустимий вид забудови: багатоквартирні житлові будинки до 4-х поверхів) відповідно до плану зонування територій (Зонінгу) Шевченківського району, затвердженого ухвалами міської ради від 21.05.2015 за № 4657 і від 29.06.2017 за №2162. Багатоквартирна житлова забудова в зоні Ж-1 є допустимим видом та проходить процедуру розгляду на засіданні архітектурно-містобудівної ради. Відповідно до протоколу засідання такої ради №16 від 02.11.2017 за наслідками доповіді головного архітектора проекту ПП "АДМА" П.Ковальчуком по даному питання прийнято рішення "Погодити містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , як допустимий вид забудови у зоні Ж-1 з результатом голосування: "За" - 11, "Проти" - 2, "Утрималось" - 7". У погодженому містобудівному розрахунку вказано техніко-економічні показники з параметрами будівництва, зокрема, відсоток забудови - 50,2 %.

Виконуючи вимоги ухвали суду від 13.04.2020 позивач 11.08.2020 подала суду письмові пояснення (а.с.11-13 том ІІ), згідно яких ОСОБА_2 вважає, що мала право на участь у процесі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення № 61-мб/пз від 07.11.2019, а також бути проінформованою про здійснення перевірки відповідачем з метою надання можливості подати свої пояснення по суті питань, які безпосередньо торкаються її прав. Однак, Департамент ДАБІ у Львівській області не врахував це при прийнятті оскаржуваного рішення, не надав позивачу право на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення, що призвело до порушення відповідачем балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи щодо здійснення будівництва об`єкту і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення відповідача та порушення відповідачем права позивача на мирне володіння майном.

21.07.2020, до закінчення підготовчого засідання, адвокат Шпунт Мар`ян Богданович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд із заявою про залучення ОСОБА_1 (надалі по тексту також - ОСОБА_1 ) до участі у справі №380/1292/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с.229-231 том І).

Ухвалою суду від 13.08.2020 задоволено заяву адвоката Шпунта М.Б. та залучено ОСОБА_1 (надалі по тексту - третя особа на стороні відповідача) до участі в справі №380/1292/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с.80-82 том ІІ).

В свою чергу представник третьої особи на стороні відповідача Кучми Д.Р. направив на електронну адресу суду та через електронний суд письмове пояснення щодо позову, яке надійшло 26.08.2020 (а.с.93-97, 118-121 том ІІ).

Згідно наданих пояснень, третя особи на стороні відповідача не погоджується із заявленими позовними вимогами, а рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області від 07.11.2019 за №61-мб/пз вважає законним та обґрунтованим, виходячи із наступних доводів. На переконання ОСОБА_1 загальне посилання на норми ДБН, які містяться в містобудівних умовах та обмеженнях, не є зазначенням мінімально допустимих відстаней до існуючих червоних ліній та будівель і спору, що підтверджується правовим висновком за аналогічних обставин справи висловленим Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №813/2797/17. Крім цього, згідно вимог абзацу пункту 7 частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання мостобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження, серед іншого, повинні містити максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки. Додатково відзначила, що визначення в містобудівних умовах та обмеженнях відсотку забудови іншого (50,2%), ніж погодженого містобудівною радою (36%) суперечить Плану зонування території (Зонінгу) (пункт 1.3.3) тобто містобудівній документації на місцевому рівні, що спростовує доводи позивача про відповідність містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 26.08.2020 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті. Судове засідання призначено на "22" вересня 2020 року о 10:00 год. (а.с.129-130 том ІІ).

Від представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 18.09.2020 на адресу суду надійшло клопотання від 15.09.2020 про зупинення провадження у справі №380/1292/20, у задоволенні якого ухвалою суду від 22.09.2020 відмовлено (а.с.150-151, 161-164 том ІІ).

В підготовчих судових засіданнях і судовому розгляді справи по суті представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, а представник відповідача заперечив щодо задоволення таких вимог, виходячи із змісту власної правової позиції, визначеної у позовній заяві, відзиві на позов і додаткових письмових поясненнях, наявних у матеріалах справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, додаткові письмові пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, з кадастровим номером 4610137500:05:004:0008 по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої визначено "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 15.06.2017 за №89616957 (а.с.5-6 том І).

Архітектурно-містобудівна рада при Управлінні архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради протоколом №16 від 02.11.2017 погодила містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , як допустимий вид забудови в зоні Ж-1 з незначними відхиленнями по відсотку та щільності забудови (а.с.187, 188-208 том І, а.с.17, 18-39 том ІІ).

Виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням №1156 від 14.12.2017 затвердив містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ОСОБА_2 багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 (а.с.7 том І).

Позивач, 29.10.2018 отримала Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ 112183020946, виданий інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 (а.с.8 том І).

12.04.2019 Ініціативна група мешканців АДРЕСА_1 (контактна особа - ОСОБА_3 ) звернулись із скаргою №1013/19/9-Ко-192 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо проведення позапланової перевірки законності прийняття містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.34, 35 том І).

Головним інспектором будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області М.І. Хар листом від 15.04.2019 за №1013-6/1681-19 скеровано начальнику Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вимогу від 15.04.2019 за №1013-6/1681-19 про надання належним чином завірених копії містобудівних умов та обмежень на будівництво ОСОБА_2 багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 , які затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156, а також всіх документів, що стали підставою для видачі містобудівних умов та обмежень і викопіювання з містобудівної документації чинної на момент їх видачі (а.с.36, 37 том І).

06.05.2019 на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області надійшов лист Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради №2401-2651 від 24.04.2019 щодо виконання вказаної вимоги (а.с.38 том І).

За результатами розгляду отриманих документів, 18.06.2019 посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області складено довідку про результати документальної перевірки, в якій встановлено порушення Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вимог містобудівного законодавства у виданих ОСОБА_2 містобудівних умовах та обмеженнях (а.с.39 том І).

В подальшому, 18.06.2019 Департаментом ДАБІ у Львівській області скеровано службову записку №1013-6/2662-19 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про необхідність призначення позапланової перевірки щодо законності видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 , які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156 (а.с.40 том І).

Посадовими особами Департаменту ДАБІ у Львівській області відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.06.2019 за №695 і на підставі довідки про результати документальної перевірки від 18.06.2019 та направлення від 03.07.2019 за №42-мб/пз, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради.

В ході проведення перевірки зазначеними посадовими особами встановлено порушення Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради у виданих ОСОБА_2 містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156, вимог містобудівного законодавства, а саме:

- "у пункті 2.4 оскаржуваного дозвільного документу не зазначено конкретні числові показники стосовно відстані від об`єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд, що є порушенням вимог пункту 7 частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- "у пункті 2.2 дозвільного документу максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки вказано 50,2%, однак згідно протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради, якою погоджено містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , як допустимого виду забудови для зони Ж-1 вказано відсоток забудови 36%.

Порушено вимоги чинної містобудівної документації - Зонінгу в частині допустимого відсотку забудови. Невідповідність положенням містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування), є порушенням вимог частини 1 статті 25 та пункту 3 частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"."

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №42-мб/пз від 23.07.2019 (а.с.43 том І).

З метою усунення виявлених порушень відповідачем прийнято рішення №42-мб/пз від 23.07.2019 про зупинення дії, виданих позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 , які затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156 (а.с.44 том І).

Одночасно, 23.07.2019 відповідачем видано припис №42-мб/пз про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (а.с.45 том І).

Вказані документи листом від 24.07.2019 за №1013-6/3321-19 направлені об`єкту нагляду - Управлінню архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (а.с.46 том І).

В свою чергу, Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомила замовника будівництва ОСОБА_2 листом від 29.08.2019 за №2401-вих.-5851 про наявність таких рішень відповідача, і для можливості вчинення дій щодо виконання припису №42-мб/пз від 23.07.2019, надіслало позивачу коментований припис, акт перевірки і рішення про зупинення дії містобудівних умов та обмежень (а.с.47 том І).

01.10.2019 Департаментом ДАБІ у Львівській області скеровано службову записку №1013-6/4397-19 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про необхідність призначення позапланової перевірки щодо виконання вимог припису №42-мб/пз від 23.07.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (а.с.48 том І).

Головними інспекторами будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту ДАБІ у Львівській області відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.10.2019 за №1103 та на підставі направлення від 15.10.2019 за №61-мб/пз, 04.11.2019 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради.

За результатами проведення перевірки складено акт від 04.11.2019 (а.с.51-52 том І), із змісту якого слідує: "На час проведення перевірки не внесено зміни та не усунуто виявлені порушення, а саме: не зазначено конкретні числові показники стосовно відстані від об`єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд, а також не внесено зміни щодо допустимого відсотку забудови.

Вимоги припису від 23.07.2019 №42-мб/пз, яким було зобов`язано Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності - не виконано, чим порушено пункт 8 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698, відповідно до приписів якого об`єкти нагляду зобов`язані виконувати вимоги головних інспекторів будівельного нагляду щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також абзацу 2 пункту 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"."

За наслідками проведеної 04.11.2019 відповідачем перевірки та по результатах розгляду акта перевірки дотримання третьою особою вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04.11.2019, відповідальною посадовою особою відповідача 07.11.2019 прийнято рішення за №61-мб/пз про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , які затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156 (а.с.11-12 том І).

Вказане рішення скероване відповідачем листом від 08.11.2019 за №1013-6/5142-19 на адресу Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (а.с.53 том І), після чого останнім направлено на адресу позивача листом від 13.11.2019 за №1013-6/5242-19 (а.с.54 том І).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України в даній справі суд застосовує положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ (надалі по тексту також - Закон №3038-VІ), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 за №698 (надалі по тексту також - Порядок №698) та інші нормативно-правові акти, в тій редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин (в тому числі день видачі містобудівних умов і обмежень).

Перевіряючи дії відповідача щодо підставності і правомірності проведення перевірки в Управлінні архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради і прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, пункту 1 частини 3, пункту 6 частини 4 статті 41 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (надалі по тексту також - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду, серед іншого, перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду, поряд з іншим, мають право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства.

Процедуру здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 за №698.

Відповідно до пункту 15 Порядку №698 підставами для проведення позапланової перевірки, серед іншого, є перевірка виконання об`єктом нагляду припису головного інспектора будівельного нагляду; обґрунтоване звернення фізичної чи юридичної особи про порушення їх прав, визначених законодавством, об`єктом нагляду під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності; виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об`єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності.

Судом з`ясовано, що керуючись підпунктом 5 пункту 15 Порядку №698 на підставі довідки про результати документальної перевірки від 18.06.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ про проведення позапланової перевірки від 24.06.2019 за №695, а Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області видано направлення від 03.07.2019 за №42-мб/пз на проведення позапланової перевірки Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (а.с.41, 42 том І).

В ході такої перевірки встановлено, що при наданні ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 , Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради порушено вимоги містобудівного законодавства, зокрема:

- у пункті 2.4 оскаржуваного дозвільного документу не зазначено конкретні числові показники стосовно відстані від об`єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд, що є порушенням вимог пункту 7 частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності;

- у пункті 2.2 дозвільного документу максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки вказано 50,2%, однак згідно протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради, якою погоджено містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , як допустимого виду забудови для зони Ж-1 вказано відсоток забудови 36%. Вказаним порушено вимоги чинної містобудівної документації - Зонінгу в частині допустимого відсотку забудови. АВ свою чергу, невідповідність положенням містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування), є порушенням вимог частини 1 статті 25 та пункту 3 частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.07.2019, у якому зафіксовано наведені вище порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (а.с.43 том І).

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку за №698 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Як наслідок рішенням від 23.07.2019 відповідачем зупинено дію містобудівних умов та обмежень, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156, та видано припис №42-мб/пз від 23.07.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (а.с.44, 45 том І).

Відповідач, проводячи 04.11.2019 наступну перевірку відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.10.2019 за №1103 та на підставі направлення на проведення позапланової перевірки від 15.10.2019 за №61-мб/пз, встановлено невиконання Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради припису №42-мб/пз від 23.07.2019, в результаті чого Департаментом ДАБІ у Львівській області прийнято рішення від 07.11.2019 за №61-мб/пз про скасування дії містобудівних умов та обмежень.

Зважаючи на такі обставини суд констатує, що відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законом провів у відношенні до ОСОБА_2 позапланову перевірку в третьої особи на стороні позивача та прийняв оскаржуване рішення.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, наведені у поясненнях від 11.08.2020, з приводу не повідомлення останньої відповідачем про здійснення перевірки, що позбавило можливості ОСОБА_2 право на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення. Такі доводи спростовуються наявним в матеріалах справи листом Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.08.2019 за №2401-вих.-5851, яким повідомлено позивача про наявність припису, попереднього акту перевірки та рішення про зупинення дії містобудівних умов та обмежень, для вчинення відповідних дій останньою. Втім, будь-яких належних дій ОСОБА_2 щодо виконання припису не вчинялися, а порушені вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності не були усунуті третьою особою на стороні позивача, що і слугувало підставою для скасування містобудівних умов та обмежень.

Вказана обставина додатково підтверджується доводами представника Львівської міської ради, наведених у письмових поясненнях від 15.05.2020 (а.с.138-140 том І).

Більше того, вимоги припису відповідача стосувалися безпосередньо Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради як об`єкта нагляду, яким у даній справі не надано суду докази оскарження проведеної у відносно Управління перевірки чи самого припису. Такі докази не надані також і позивачем.

Досліджуючи доводи позивача та заперечення відповідача суд зазначає, що визначальним у розгляді даної справи є перевірка правомірності висновків відповідача щодо порушення третьою особою на стороні позивача вимог у сфері містобудування при видачі ОСОБА_2 дозвільного документу, які, в свою чергу, є безумовними підставами для скасування дії виданих містобудівних умови та обмежень забудови.

Містобудівна документація як визначено пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій .

За приписом частини 2 статті 5 коментованого Закону вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування .

Згідно пункту 8 частини 1 статті 1 Закону №3038- VІ містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією .

Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає в тому числі розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів (пункт 7 частини 1 статті 2 Закону №3038-VІ).

Частинами 2 та 3 статті 8 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації .

За вимогами частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту , їх ландшафтної організації (абзац 1 частини 1, частина 2 статті 18 Закон №3038-VІ)

А відповідно до приписів частини 1 статті 25 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'' режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Забудова територій відповідно до приписів статті 26 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'' здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів .

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Статтею 29 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'' (в редакції на момент затвердження містобудівних умов та обмежень) передбачено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження містять :

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки ;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується , до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд ;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

З аналізу наведених правових норм слідує, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в цьому випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації.

Підставою для скасування містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, тобто, така невідповідність встановлюється головними інспекторами будівельного нагляду при здійсненні державного архітектурно-будівельного нагляду.

Визначений зазначеною вище статтею перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним, остаточним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Системний аналіз коментованих положень Закон №3038-VІ дає підстави дійти висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.

Як встановлено судом із матеріалів справи, згідно Плану зонування території м. Львова (Зонінгу) (Залізничний та Шевченківський райони), розробленого Державним інститутом проектування міст "Містопроект" в 2014 році та "Нова редакція у 2016 році", затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 21.05.2015 за №4657 та від 29.06.2017 за №2162 відповідно (надалі по тексту також - Зонінг), вся територія земельної ділянки позивача, яка розташована в м. Львові по вул. Заозерна, 37, площею 0,1 га за кадастровим номером 4610137500:05:004:0008, на яку видано містобудівні умови та обмеження для забудови, знаходиться в зоні Ж-1 - зона садибної житлової забудови (а.с.141, 142, 143-186 том І).

Відповідно до пункту 2.1. Розділу 2 Пояснювальної записки Зонінгу Зона Ж-1 - це зона садибної житлової забудови . Зона індивідуальної житлової забудови виділена для забезпечення правових умов формування житлових районів низької щільності забудови - окремо стоячих житлових будинків садибного типу і блокованих житлових будинків поверховістю не вище 3-х поверхів включно (не вище 12м в стінах (що визначається від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивної частини стін останнього поверху) і не вище 15м до гребеня даху) з земельними ділянками, з мінімально дозволеним набором послуг місцевого значення (а.с.160 том І).

Допустимими видами забудови в зоні Ж-1, поряд з іншими являється багатоквартирні житлові будинки до 4-х поверхів включно (не вище 15м в стінах (що визначається від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивної частини стін останнього поверху) і не вище 18м до гребеня даху).

Зокрема, згідно пункту 7.1. Розділу 7 "Обґрунтування параметрів містобудівних умов та обмежень", поданого третьою особою на стороні позивача Плану зонування території м. Львова (у новій редакції), відсоток забудови - це відношення площі забудови до площі ділянки, виражене у відсотках.

Зона Ж-1 , садибна забудова, незалежно від поверховості будинку. Максимальний відсоток забудови присадибної ділянки - 36% . Відхилення від максимального відсотка в сторону збільшення розглядається за процедурою для допустимих видів забудови (а.с.174 том І).

Згідно пункту 1.3.3. розділу "Принципи встановлення єдиних містобудівних умов і обмежень забудови та іншого використання земельних ділянок" Зонінгу параметри і містобудівні умови та обмеження для допустимих видів забудови визначаються спеціально уповноваженим органом в сфері архітектури та містобудування за умови позитивних висновків (результатів) засідання містобудівної ради при розгляді містобудівного розрахунку та при потребі, історично-містобудівного обґрунтування (погодженого у встановленого законом порядку уповноваженим органом охорони історичної спадщини) з врахуванням регламентів підзон обмежень (а.с.148 том І)

Як встановлено судом, позивач подала на розгляд до Львівської міської ради містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на вул. Заозерна, 37, у м. Львові, як допустимий вид забудови в зоні Ж-1 з відхиленнями від допустимої норми 30% (а.с.17, 18-39 том ІІ).

Разом з цим, як слідує із змісту протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради №16 від 02.11.2017, яким був погоджений містобудівний розрахунок (а.с.10-19, 187 том І; а.с.17 том ІІ):

"…Доповідач П. Ковальчук (головний архітектор проекту Приватне підприємство "АДМА") - повторно представив проект містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Заозерній, 37 у м. Львові.

Стосовно зауважень , висловлених на попередній архітектурно-містобудівній раді, повідомив про коригування матеріалів містобудівного розрахунку:

… - висотність проектованого об`єкту сягає не більше 15-ти метрів, як визначено для допустимих видів забудови у зоні Ж-1, відсоток забудови складає 36% , земельна ділянка знаходиться поза межами історичного ареалу міста, бічна вул. Замарстинівської; …

… - дотримання норм від планованої забудови до існуючого будинку;…

ОСОБА_4 запропонував проголосувати за містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 як допустимий вид забудови в зоні Ж-1 з незначним відхиленнями по відсотку та щільності забудови.

Вирішили:

1. Погодити містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 як допустимий вид забудови в зоні Ж-1.

Членами архітектурно-містобудівної ради проведено голосування.

Результати голосування:

За - 11; Проти - 2; Утрималося - 7."

Проаналізувавши безпосередній зміст вищевказаного протоколу, на переконання суду, слідує, що доповідач головний архітектор проекту П. Ковальчук повідомив двадцять присутній членів архітектурно-будівельної ради про коригування матеріалів містобудівного розрахунку, зокрема в частині відсотку забудови, що складає цифрове значення "36%", а ОСОБА_5 запропонував проголосувати за містобудівний розрахунок забудови в зоні Ж-1 з "незначним" відхиленнями по відсотку та щільності забудови.

При цьому, містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Заозерній, 37 у м. Львові, який поданий в суд як Львівською міською радою так і позивачем, в підрозділі "Перевищення норми" розділу "Відсоток забудови, %" таблиці "Показники обмежень забудови земельної ділянки та їх допустимі відхилення від зонування м. Львова", міститься значення відсотку забудови - 50,2% (а.с.207 том І; а.с.39 том ІІ).

Втім, сам протокол засідання архітектурно-містобудівної ради №16 від 02.11.2017 не містить відповідних відомостей, зокрема про те, що "незначне відхиленнями по відсотку та щільності забудови" (запропоноване секретарем архітектурно-містобудівної ради), є цифровим значенням "50,2%", тобто протокол не містить даних, що саме таке відхилення запропоновано і саме таке відхилення погоджено 11 (одинадцятьма) членами архітектурно-містобудівної ради, які були присутні на засіданні та проголосували "за".

Як свідчить пункт 2.2. Розділу 2 "Містобудівні умови та обмеження", що затверджені Львівською міською радою рішенням від 14.12.2017 за №1156, наявних у матеріалах справи, - "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки 50,2% відповідно до протоколу містобудівної ради від 02.11.2017 №16".

На переконання суду визначення у містобудівних умовах та обмеженнях забудови максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки 50,2% є "значним відхиленням" від встановленого Зонінгом відсотку 36% для забудови земельної ділянки, яка відноситься до зони Ж-1, спірного значення якого (50,2%) не зафіксовано у протоколі засідання архітектурно-містобудівної ради №16 від 02.11.2017.

Відтак, з наведеного слідує, що видані ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 , не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування території м. Львова (Зонінгу), зокрема в частині максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки, відповідно до якого такий відсоток становить 36%, а згідно затвердженого дозвільного документу - 50,2%.

При цьому, позивач як і Львівська міська рада, не довели, що спірне питання відповідно до вимог пункту 1.3.3. розділу "Принципи встановлення єдиних містобудівних умов і обмежень забудови та іншого використання земельних ділянок", пункту 7.1. Розділу 7 "Обґрунтування параметрів містобудівних умов та обмежень" Зонінгу, пройшло через архітектурно-містобудівну раду процедуру погодження із отримання позитивного висновку саме щодо "відхилення від максимального відсотка 36% в сторону збільшення до значення 50,2%".

Посилання Львівської міської ради в абзаці 4 розділу І "Загальні дані" та пункті 2.2 розділу ІІ "Містобудівні умови та обмеження" при оформленні і прийнятті рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1156 від 14.12.2017 на протокол архітектурно-містобудівної ради №16 від 02.11.2017 в частині "максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки - 50,2%" є не обґрунтованим та безпідставним, так як такий протокол не містить відповідних даних, а лише відомості про пропозицію секретаря ради розглянути розрахунок "з незначним відхиленням". Втім, яким саме радою так і не вирішено.

На переконання суду виклад дорадчим органом власних рішень без обов`язкових даних (інформації, відомостей), що повинні в них міститися, та які в подальшому використовується відповідним виконавчим органом місцевого самоврядування як правова і фактична підстава (підстава) для прийняття рішення, що являється дозвільним документом в сфері містобудівної діяльності, є неприпустимою поведінкою і діяльність посадових осіб такого органу, які хоч в розумінні КАС України не є самостійними суб`єктами владних повноважень, втім діяльність яких регламентована рішенням відповідних рад, які в силу приписів частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Львівська міська рада, як найвищий орган місцевого самоврядування в межах територіальної громади м. Львова, в Зонінгу чітко визначила, що в зоні Ж-1 максимальний відсоток забудови ділянки становить 36%, а відхилення від такого значення в сторону збільшення допускається за умови позитивного висновку (результату) засідання містобудівної ради при розгляді містобудівного розрахунку, якого у спірному випадку саме із значенням 50,2%, немає.

Виклад в інший спосіб власних рішень містобудівної ради може породжувати різночитання їх змісту і як наслідок зловживання певними посадовими особами уповноважених органів в сфері архітектури та містобудування з метою прийняття тих чи інших рішень дозвільного характеру.

Вказане у своїй сукупності свідчить про порушення третьою особою на стороні позивача при прийнятті рішення №1156 від 14.12.2017 вимог частини 1 статті 25 та пункту 3 частини 4 статті 29 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності''.

З приводу доводів відповідача щодо необхідності зазначення у містобудівних умовах та обмеженнях конкретних числових показників стосовно мінімальної відстані від об`єкта, що проектується до існуючих будинків та споруд, суд відзначає наступне.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначав Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за №109 (надалі по тексту також - Порядок №109), який був чинний на момент видачі ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з пунктом 2.4 Розділу ІІ Порядку № 109 підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Системний аналіз наведених норм підзаконного нормативно-правового акту дає підстави для висновку про те, що містобудівні умови та обмеження видаються за заявою суб`єкта містобудування та доданих до неї документів, перелік яких встановлений пунктом 2.2 Порядку № 109. При цьому підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є невідповідність намірів забудови, тобто, якщо запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Поряд із вказаним пункт 3.4. Розділу ІІІ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" Порядку №109 містить вимоги до такого дозвільного документа, серед яких: мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд.

Ідентичні приписи вимог до такого документа містяться і в пункті 7 частини 5 статті 29 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'', згідно якого містобудівні умови та обмеження , поряд з іншим, містять мінімально допустимі відстані від об`єкта , що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд .

Як свідчить зміст пункту 2.4. Розділу 2 "Містобудівні умови та обмеження" мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд - об`єкт (багатоквартирний житловий будинок з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1 ) запроектувати з врахуванням вимог додатка 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами) (надалі по тексту - ДБН 360-92) з відступом від червоної лінії вул. Заозерної - 1,50м та 4,50м (а.с.7 том І).

Отже, як правильно зауважив відповідач, містобудівні умови та обмеження забудови, видані ОСОБА_2 не містять конкретних числових показників стосовно відстані від об`єкта, що проектується до існуючих будинків та споруд, окрім посилань на норми ДБН 360-92.

При цьому, такі відстані зазначені у відношенні лише до червоних ліній вулиці Заозерній.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо обов`язковості наявності у містобудівних умовах та обмеженнях забудови конкретних числових показників таких відстаней, оскільки така імперативна вимога прямо визначена пунктом 7 частини 5 статті 29 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'', в тому числі Порядком №109, який був чинним на момент затвердження містобудівних умов та обмежень.

Слід відмітити, що додаток 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами), на які міститься посилання у пункті 2.4. Розділу 2 "Містобудівні умови та обмеження" (надалі по тексту також - ДБН 360-92**), визначає протипожежні вимоги "допустимі відстані в метрах при ступені вогнестійкості будинків", та ні в якому разі не визначає конкретні мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується до існуючих будинків та споруд.

Таким чином загальне посилання на норми ДБН 360-92, які містяться в містобудівних умовах та обмеженнях забудови, не є зазначенням мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується до існуючих будинків та споруд.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.12.2018 (справа №813/2797/17).

В контексті вказаного варто відзначити, що ДБН 360-92** розрізняє різні допустимих відстаней між будинками і спорудами, зокрема, протипожежні, санітарно-гігієнічні, інсоляційні та інші .

Зокрема, відповідно до Примітки 2 пункту 3.11*, абзацу 2 пункту 3.14 ДБН 360-92** при різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами при проектуванні треба приймати величини, найбільші з них.

Формування малоповерхової високощільної забудови повинне здійснюватися на основі компактного розміщення блокованих житлових елементів при забезпеченні нормативних санітарно-гігієнічних вимог. Мінімальні розміри формованих внутрішніх двориків визначаються вимогами інсоляції при забезпеченні відстані між вікнами квартир, розміщених з протилежного боку, не менше 15 м (побутовий розрив), а також протипожежними вимогами (додаток 3.1), включаючи забезпечення в`їзду пожежних машин. Проїзди у внутрішні дворики треба приймати (у світлі) не менше 3,4 м, заввишки - не менше 4,25 м.

Суд відмічає, що законодавець не просто так визначив пунктом 7 частини 5 статті 29 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'' обов`язкову вимогу до змісту дозвільного документа щодо зазначення таких відомостей, а прагне дотримуватися усіма суб`єктами спірних правовідносин для відображення/визначення реального стану відстаней з метою їх співставлення із відповідними державними будівельними нормами та стандартами для визначення можливості (її відсутності) спорудження спроектованого об`єкта майбутнього будівництва.

Відповідно до пункту 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

На переконання суду, визначення органом місцевого самоврядування максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки 36%, розташованої в зоні Ж-1 (зона садибної житлової забудови), не звільняє останнього від обов`язку, визначеного частиною 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", реалізувати своє право на забудову землі за умови використання такої земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Вимога щодо відповідності наміру забудови земельної ділянки її власником положенням містобудівної документації, а у спірних відносинах - це План зонування території м. Львова (Зонінгу), визначена статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статтею 39 Земельного кодексу України.

Відтак, орган місцевого самоврядування на підставі закону вправі вимагати здійснення забудови окремих території територіальної громади відповідно до вимог містобудівної документації. Таке право вимоги ґрунтується на законі.

На переконання суду спірна обставина не може вважатися порушенням права позивача на мирне володіння його власністю, оскільки ґрунтується на вимогах закону.

Вказані виявлені відповідачем порушення у своїй сукупності, що допущені третьою особою на стороні позивача при затвердженні містобудівних умов та обмежень забудови, є достатнім юридичним обґрунтуванням для наявності підстав щодо скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1 .

Усі інші аргументи і доводи позивача, відповідача та третіх осіб, визначених у відзиві на позов додаткових письмових, не змінюють висновків, до яких суд дійшов у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи вказане вище, перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи його діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 11.02.2020 за № Н135811 (а.с.15 том І).

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), с. Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77015.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівська міська рада (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896), площа Ринок, 1, м. Львів, Львівська область, 79008.

Відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 37471912), бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 .

Суддя /підпис/ ОСОБА_6 .

Рішення складене в повному обсязі 02 жовтня 2020 р.