Рішення

від 02.10.2020 по справі 300/1458/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2020 р. справа № 300/1458/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заяви Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1" про стягнення коштів в сумі 1620 983,04 грн, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області далі - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1" (далі - відповідач, ПрАТ "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1") про стягнення податкового боргу в сумі 1 620 983,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем станом на 15.06.2020 рахується податковий борг в розмірі 1 620 983,04 грн, який виник в результаті несплати самостійно задекларованих та донарахованих сум, грошових зобов`язань: з податку на додану вартість па суму 11 671,16 грн, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 56 077,21 грн та з орендної плати з юридичних осіб на суму 1 553 234,67 грн. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу в розмірі 38318,45 грн, добровільно не сплачена, позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

02.07.2020 відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.47). Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридична особа - Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1" зареєстроване 07.06.1996 як суб`єкт господарювання та перебуває на обліку в Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, що покладає на нього обов`язок сплачувати у встановленому порядку і розмірі передбачені законодавством податки та збори (а.с.9-11).

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податок на додану вартість, є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов`язкові платежі).

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 116.1. статті 116 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що на підставі акта камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків, зборів від 03.07.2018 за № 10317/09-19-55-01/03578099, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених підпунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (а.с.14-15), Головним управління ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 05.02.2019 за № 0045785501, згідно якого відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 82,40 грн, яке отримане уповноваженою особою відповідача 05.07.2018, про що свідчить проставлений відповідний підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.13, 20).

Також, на підставі акта камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків, зборів від 05.02.2019 за № 693/09-19-55-12/03578099, яким встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених підпунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (а.с.17-18), контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 05.02.2019 за № 0013645512, згідно якого відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобов`язання, за платежем податок на додану вартість в розмірі 11588,76 грн, яке отримане відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи ПрАТ "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1" на податковому повідомленні-рішенні (а.с.16).

Оскільки, відповідачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України не порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов`язання визначеного вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до переконання, що сума штрафу за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 11671,16 грн є узгодженою та являється податковим боргом.

Стосовно стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 56 077,21 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 стстатті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 стстатті 266 ПК України, визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 стстатті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 стстатті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно вимог підпункту 266.10.1. пункту 266.10. статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач має у власності об`єкти нерухомого майна, стосовно яких він подавав податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в яких самостійно задекларував податкові зобов`язання по даному податку заборгованість по яких становить: податкова декларація за 2018 рік від 12.02.2018 в сумі 27 796,21 грн; податкова декларація за 2019 рік від 14.02.2019 в сумі 22 035,77 грн; податкова декларація за І квартал 2020 року від 11.02.2020 в сумі 6 245,23 грн (а.с21-23).

Згідно пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що самостійно визначене податкове зобов`язання відповідача, зазначене ним в податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 56077,21 грн є узгодженим з дня подання таких декларацій та підлягає стягненню.

Щодо наявності підстав до стягнення податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідач, згідно з підпунктом 269.1.1. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що ПрАТ "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1" подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в яких самостійно задекларовано податкові зобов`язання з плати за землю, заборгованість за якими становить: по податковому розрахунку за 2018 рік від 13.02.2018 за березень-грудень 2018 в розмірі 268 669,70 грн; по уточнюючому податковому розрахунку від 28.03.2018 в розмірі 268 669,70 грн нарахування за березень-грудень 2018 року; по податковому розрахунку за 2019 рік від 14.02.2019 в розмірі 322 403,64 грн; по податковому розрахунку за 2020 рік від 03.02.2020 в розмірі 107 467,88 грн нарахування за січень-квітень 2020 року (а.с24-31).

З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов`язання із орендної плати за землю в загальній сумі 967210,92 гривень, які несплачені у строк встановлений пунктом 287.3 статті 287 Кодексу, являється узгодженою заборгованістю ПрАТ "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1".

Щодо наявності у відповідача заборгованості по застосованих позивачем до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, згідно податкових повідомлень-рішень з орендної плати за землю та орендної плати з юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1. статті 76 ПК України).

За змістом пункту 76.2 статті 76 Кодексу порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно пунктів 86.2 і 86.8 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0046255501 від 04.07.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 30 094,06 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки № 10421/09-19-55- 01/03578099 від 04.07.2018, враховуючи часткове погашення стягненню підлягає сума 1 448,45 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0067995512 від 05.10.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 31 890,21 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки № 185/09-19-55-12/03578099 від 05.10.2018;

- податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0086535512 від 06.11.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5373,40 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки № 2744/09-19-55- 12/03578099від 11.12.2018;

- податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0110115512 від 11.12.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій па суму 2846,19 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки № 1209/09-19-55- 12/03578099від 06.11.2018;

- податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0014135512 від 06.02.2019 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14307,78 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки № 717/09-19-55-12/03578099від 06.02.2019;

- податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0094065504 від 23.09.2019 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12175,66 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки № 263/09-19-55- 04/03578099 від 23.09.2019;

- податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0144785504 від 16.12.2019 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15 951,29 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки № 2419/09-19-55-04/03578099 від 16.12.2019 (а.с32-52).

Суд звертає увагу на те, що вищенаведені акти перевірки та податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчать проставлені відповідні підписи на повідомленнях про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи(а.с.34, 37, 42, 45, 48, 52).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов`язання, визначеного вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі 112638,92 грн, є узгодженими та становить податковий борг підприємства.

Щодо нарахування у спірних відносинах контролюючим органом відповідачу пені суд зазначає, що відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Кодексу нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Підпунктом 129.3.1. пункту 129.3 статі 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1. та 129.1.2 пункту 129.1 статі 129 Податкового кодексу України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 Кодексу).

Згідно пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Із наявної у матеріалах справи довідки про податковий борг платника податків від 15.06.2020, відповідача свідчить про те, що за ним рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб в сумі 473385,16 грн (а.с.12).

В зв`язку із вищенаведеним, судом встановлено, що податковий борг відповідача з орендної плати з юридичних осіб в загальному розмірі складає 1553234,67 грн.

Відповідно до вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 11.12.2012 за №2032, яка 08.10.2018 року отримана ПрАТ "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1", що підтверджується підписом уповноваженої особи на поштовому відправленні. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана (а.с.53).

Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 21-23), податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (а.с. 24-31), податковими повідомленнями-рішеннями "Ш" від 05.02.2019 за № 0045785501 та 05.02.2019 за № 0013645512 (а.с.13, 16), податковими повідомленнями-рішеннями "Ш" № 0046255501 від 04.07.2018, № 0067995512 від 05.10.2018, № 0086535512 від 06.11.2018, № 0110115512 від 11.12.2018, № 0014135512 від 06.02.2019, № 0094065504 від 23.09.2019, № 0144785504 від 16.12.2019 (а.с32-52), податковою вимогою форми "Ю" від 11.12.2012 за №2032 (а.с.53), довідкою про борг за платежами від 15.06.2020 (а.с.12), а також зворотнім боком облікових карток платника податків (а.с.54-61).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 11671,16 грн, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 56077,21 грн та з орендної плати з юридичних осіб в загальному розмірі складає 1553234,67 грн є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов`язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд визнає підставним звернення податкового органу із позовом на стягнення 1 620 983,04 грн, у спосіб визначений пунктами 95.1, 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов`язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1" податкового боргу в загальній сумі 1 620 983,04 грн є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1" (код ЄДРПОУ 03578099) з рахунків у банках, що обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу в дохід бюджету заборгованість в розмірі 1 620 983 (один мільйон шістсот двадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні 04 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018);

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківська міжгосподарська СПМК №1" (код ЄДРПОУ 03578099, вул. Ботанічна, 6, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.