Рішення

від 23.09.2020 по справі 440/4116/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4116/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульга М.О.

представника позивача - Книш М.В.

представника відповідача - Пінчук І.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винотерія" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області під час складення протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №69 від 14.07.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №41 від 14.07.2020.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

03.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Винотерія" (далі - позивач, ТОВ "Винотерія") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що позивач не допускав порушення вимог Закону України "Про рекламу", а висновки відповідача в цій частині ґрунтуються на хибному розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. Позивач повідомив, що оскаржуваним рішення на нього було накладено відповідачем штраф за порушення законодавства про рекламу. Зокрема, відповідач вважав таким порушенням факти розміщення через профіль "Винотерія Полтава" у соціальній мережі "Facebook" інформації про проведення магазином " ІНФОРМАЦІЯ_1 " дегустацій алкоголю. На переконання позивача, розміщення інформації про проведення дегустації алкогольних напоїв через профіль "Винотерія Полтава" у соціальній мережі "Facebook" не вважається рекламою у розумінні Закону України "Про рекламу" й цим Законом реклама в Інтернеті не врегульована. Повідомлення, поширені у соціальній мережі, є інформаційними повідомленнями про заплановане проведення спеціальних виставкових заходів. Також стверджував про протиправність дій відповідача під час складення протоколу від 14.07.2020 №69 та про порушення відповідачем строків розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

01.09.2020 до суду від ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області надійшов відзив, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що позивач у спірних відносинах вважається розповсюджувачем реклами, а тому на нього поширюються вимоги Закону України "Про рекламу" в частині визначення вимог до реклами алкогольних напоїв. Вказувала, що відповідачем дотримано строки розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, оскільки така справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду, при цьому до строку розгляду справи не зараховується час, зокрема, на отримання необхідних доказів.

08.09.2020 до суду від ТОВ "Винотерія" надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наголошував на тому, що у спірних відносинах відсутній факт поширення ТОВ "Винотерія" реклами алкогольних напоїв через соціальну мережу "Facebook".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що упродовж лютого 2020 року директором ТОВ "Винотерія Полтава" на сторінці профілю "Винотерія Полтава" у соціальній мережі "Facebook" було розміщено чотири оголошення щодо проведення дегустацій алкогольних напоїв у приміщенні магазину ТОВ "Винотерія" у м. Полтаві по вул. Коваля, 2.

02.04.2020 посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (начальником відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю управління захисту споживачів) складено протокол №18 про порушення законодавства про рекламу, у якому викладено висновок про недотримання ТОВ "Винотерія" встановлених законом вимог щодо змісту реклами, а саме: реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів та послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, не містить тексту попередження такого змісту: "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров`я", чим порушено вимоги абзацу першого частини сьомої статті 22 Закону України "Про рекламу"; реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів та послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, не повинна містити зображення споживання алкогольних напоїв, чим порушено приписи абзацу четвертого частини третьої статті 22 Закону України "Про рекламу".

На цій підставі відповідачем того ж дня прийнято рішення №18 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу

06.04.2020 позивачу за вих.№01-27/05.3/2412 надіслано листа з вимогою про надання документів, необхідних для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням законодавства про рекламу, а також повідомлено про призначення розгляду справи про порушення ТОВ "Винотерія" вимог законодавства про рекламу на 28.04.2020.

Листом від 15.04.2020 вих.№13 позивач надав Головному управлінню Держпродспоживслужби в Полтавській області заперечення щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

28.04.2020 на засіданні з розгляду справи про порушення ТОВ "Винотерія" законодавства про рекламу (протокол №38) відповідачем прийняте рішення надіслати позивачу припис про усунення порушень, а також притягнути до відповідальності у вигляді штрафу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або з виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 1700,00 грн.

З урахуванням наведеного, позивачу надіслані рішення від 28.04.2020 №22 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн та припис від 28.04.2020 №4 про усунення порушень законодавства про рекламу.

29.04.2020 позивачу за вих.№01-27/05.3/3084 надіслано листа, зокрема, з вимогою надати документи, які підтверджують вартість виготовлення та (або) розповсюдження реклами за адресою: вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, 36020.

19.05.2020 та 04.06.2020 на засіданнях з розгляду справи про порушення ТОВ "Винотерія" законодавства про рекламу (протоколи №№51, 59) відповідачем прийняті рішення про перенесення розгляду справи на 04.06.2020 та на 23.06.2020, відповідно; витребувано копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Винотерія".

Листом від 19.06.2020 №4/288 позивач надав відповідачу пояснення, у яких повідомив, зокрема, про те, що у зв`язку зі змінами у законодавстві під час державної реєстрації ТОВ "Винотерія" свідоцтво про державну реєстрацію не видавалось, у зв`язку з чим такий документ не може бути надано; зазначив про те, що вся інформація про юридичну особу є на офіційному сайті та доступ до неї є відкритим.

Листом від 03.07.2020 за вих.№01-27/05.3/4960 відповідач повідомив позивача про те, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу перенесено на 14.07.2020.

14.07.2020 на засіданні з розгляду справи про порушення ТОВ "Винотерія" законодавства про рекламу (протокол №69) відповідачем прийняте рішення № 41 про накладення штрафу на ТОВ "Винотерія" за недотримання встановлених законодавством вимог щодо змісту реклами та замовлення й розповсюдження реклами, у якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту у розмірі 120 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 2 040 грн.

Позивач, вважаючи дії відповідача зі складення протоколу засідання №69 від 14.07.2020 та рішення про накладення штрафу №41 від 14.07.2020 протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами урегульовані Законом України від 03.07.1996 №270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон №270/96-ВР).

У статті 1 Закону №270/96-ВР наведено визначення поняття реклами як інформації про особу чи товар, розповсюдженої в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначеної сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Так само, згадана стаття містить визначення понять: виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Стаття 22 Закону №270/96-ВР визначає порядок здійснення реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби.

Відповідно до абзацу четвертого частини третьої цієї статті, реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби не повинна містити зображення процесу паління тютюнових виробів або споживання алкогольних напоїв.

А у силу положень частини сьомої згаданої статті, реклама алкогольних напоїв повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров`я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження - білим.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 26 Закону №270/96-ВР відповідний орган державної влади має право, зокрема, вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства.

А відповідно до частини шостої статті 27 Закону №270/96-ВР, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи доводи позивача про протиправність рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №41 від 14.07.2020, суд зазначає наступне.

Позиція позивача у цій справі зводиться до заперечення факту ведення ТОВ "Винотерія" саме реклами алкогольних напоїв через профіль у соціальній мережі "Facebook".

Відтак, у контексті розгляду даної справи до предмета доказування входить питання про те, чи здійснював позивач розповсюдження реклами алкогольних напоїв через профіль "Винотерія Полтава" у соціальній мережі "Facebook" у спосіб розміщення світлин та опублікування повідомлень про проведення дегустацій.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує, що відповідач наполягає на застосуванні для вирішення спору положень Закону №270/96-ВР, однак, проаналізувавши зміст даного Закону, суд звертає увагу на те, що його сфера регулювання не охоплює рекламу в мережі Інтернет.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що у розділі 2 Закону №270/96-ВР послідовно наводиться визначення та порядок регулювання ведення реклами: на телебаченні і радіо (стаття 13), у друкованих засобах масової інформації (стаття 14), реклами послуг, що надаються з використанням електрозв`язку (стаття 15), зовнішньої реклами (стаття 16), внутрішньої реклами (стаття 17), реклами на транспорті (стаття 18), реклами під час демонстрування кіно- та відеофільмів (стаття 19).

Правове регулювання здійснення реклами через мережу Інтернет у Законі №270/96-ВР відсутнє.

На цій підставі суд погоджується з доводами представника позивача про те, що Законом №270/96-ВР визначено виключний перелік способів розповсюдження реклами та не урегульовано порядок розповсюдження реклами у мережі Інтернет.

Суд звертає увагу на такі обставини.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України).

Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

А відповідно до частини другої згаданої статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зауважує, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

У цій справі позивач оскаржує рішення компетентного органу державної влади про застосування до нього штрафу, а тому на спірні відносини поширюються положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський суд з прав людини у пунктах 50, 51 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (), № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], №33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Враховуючи викладене, суд вказує, що відсутність у чинному національному законодавстві чітко визначеного правового регулювання питання здійснення реклами у мережі Інтернет унеможливлює поширення на позивача обов"язків і правил поведінки, а в подальшому застосування санкцій (штрафу) за їх недотримання. В даному разі щодо позивача діє принцип "дозволено все, що прямо не заборонено законом".

А відтак, за відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення суб`єкта господарювання у сфері ведення реклами через мережу Інтернет, притягнення позивача до відповідальності шляхом накладення штрафу є несумісним з приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, розглядаючи питання про те, чи можуть вважатись розміщені позивачем у соціальній мережі "Facebook" світлини розповсюдженням реклами у значенні, вжитому у чинному Законі №270/96-ВР, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідні публікації мають розглядатись саме як інформаційні повідомлення про заплановане проведення спеціальних виставкових заходів у формі дегустацій, а тому на них не поширюються обмеження, передбачені Законом №270/96-ВР для реклами алкогольних напоїв.

При цьому суд виходить з того, що розміщення світлин через власний профіль у соціальній мережі не може розглядатись як рекламний захід, адже сторінка у соціальній мережі не є власністю підприємства, його активом чи основним засобом та не може бути однозначно пов`язана з суб`єктом господарювання як з юридичною особою, яку у даному випадку притягнуто до відповідальності.

До того ж, суд враховує, що рішенням від 14.07.2020 №41 на позивача накладено штраф у розмірі 2 040 грн за порушення вимог статті 27 Закону №270/96-ВР, які, на думку відповідача, полягали у недотриманні встановлених законодавством вимог щодо змісту реклами та за замовлення розповсюдження реклами, у якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Однак, як встановлено судом, позивач листом від 15.04.2020 вих.№13 інформував відповідача про те, що ТОВ "Винотерія" жодних замовлень з виготовлення та розповсюдження реклами не здійснювало, а відповідна особиста інформація на сторінці у "Facebook" викладена для огляду безкоштовно без залучення сторонніх осіб.

Крім того, у позовній заяві представник позивача звертав увагу суду на технічну можливість розповсюдження реклами у соціальній мережі "Facebook". Зокрема, зазначив, що на офіційному сайті "Facebook" у розділі "Довідковий центр Facebook Business" міститься інформація про "сторінки", "профілі" та "групи" як спосіб представити компанію на "Facebook".

Так, на зазначеній сторінці у вигляді таблиці наводяться можливості, які надає "Facebook" та форми їх реалізації для "сторінок", "профілів" та "груп". Крім іншого, вказана таблиця містить рядок "Чи можливо розміщувати рекламу на цій платформі?". У колонці "сторінки" зазначено - "так", а у колонці "профілі" - ні.

З наведеного слідує висновок, що "Facebook" не надає технічної можливості розповсюджувати рекламу з облікового запису типу "профіль".

Зі змісту позовної заяви вбачається, що обліковий запис "Винотерія Полтава" відноситься до типу "профіль", а відповідно технічної можливості розміщувати та розповсюджувати рекламу через профіль "Винотерія Полтава" не має.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач у спірних відносинах не здійснював виготовлення та розповсюдження реклами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ТОВ "Винотерія" штрафу за порушення законодавства про рекламу та складення припису про порушення вимог закону про рекламу.

Оцінюючи доводи відповідача у спірних відносинах, суд звертає увагу на те, що компетентний орган фактично намагається пристосувати положення закону про рекламу у його чинній редакції до спірних відносин.

Однак, суд зауважує, що відповідач, як орган державної влади та суб`єкт владних повноважень, в силу положень частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом" або, інакше кажучи, "дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, яким прийнято спірні акти індивідуальної дії, мав довести їх правомірність шляхом надання суду належних, достатніх і допустимих доказів.

Проте відповідачем наведені вимоги процесуального закону не виконані, адже здобуті у ході розгляду справи про порушення ТОВ "Винотерія" вимог законодавства про рекламу докази у своїй сукупності в достатній мірі не свідчать про вчинення позивачем такого порушення.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Винотерія" в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 14.07.2020 №41 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Водночас суд зазначає, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

У цій справі суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 14.07.2020 №41 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, що у свою чергу нівелює наслідки будь яких дій, вчинених з боку відповідача під час складення протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №69 від 14.07.2020.

А відтак, задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача під час складення протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №69 від 14.07.2020 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такі дії не є юридично значимими для позивача. Судової оцінки дії відповідача зі складення протоколу не потребують, оскільки захист порушеного права позивача здійснено достатньо та вичерпно скасуванням рішення, прийнятого за наслідком дій зі складення протоколу. Тому в задоволенні відповідної вимоги позову про визнання протиправними дій суд відмовляє.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Винотерія" підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 204 грн.

Отже, при частковому задоволенні позову ТОВ "Винотерія" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь ТОВ "Винотерія" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Винотерія" (вул. Коваля, 2, прим. 11, м. Полтава, ЄДРПОУ 41554334) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, ЄДРПОУ 40358617) задовольнити частково.

Рішення №41 від 14 липня 2020 року Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу - визнати протиправним та скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Винотерія" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 2 102,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повний текст рішення складено 28.09.2020.

Головуючий суддя І.С. Шевяков