Ухвала

від 25.09.2020 по справі 460/807/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

25 вересня 2020 року м. Рівне №460/807/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання М.С. Боймиструк та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бернацький П.В.,

третьої особи позивача 1: представник не прибув,

третьої особи позивача 2: представник не прибув,

відповідача 1: представник не прибув,

відповідача 2: представник не прибув,

відповідача 3: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Бугаївський заклад дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області доБугаївської сільської ради Радивилівського району, голови Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Креселюка Валентина Андрійовича, спеціаліста 1-ї категорії з кадрової роботи Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Жукевич Оксани Андріївни про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, Бугаївський заклад дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (далі - відповідач 1), голови Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), спеціаліста 1-ї категорії з кадрової роботи Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області ОСОБА_3 (далі - відповідач 3), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- розпорядження Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, за підписом голови Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Креселюка В.А., від 13.01.2020 №6-к "Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" ОСОБА_4 - визнати незаконним та скасувати;

-дії спеціаліста 1-ї категорії з кадрової роботи Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області ОСОБА_3 щодо підготовки (погодження) проекту розпорядження від 13.01.2020 №6-к "Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" ОСОБА_4 та дії голови Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області ОСОБА_2 щодо прийняття розпорядження від 13.01.2020 №6-к "Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" ОСОБА_4 - визнати протиправними.

Мотивуючи вимоги позову зазначала, що голова Бугаївської сільської ради Креселок В.А. своїм розпорядженням від 13.01.2020 №6-к призначив ОСОБА_4 директором Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області. Вказувала, щотакий заклад дошкільної освіти є комунальним закладом. Вважала, що дії та рішення відповідачів щодо призначення керівника дошкільного закладу є протиправними, оскільки не відповідають вимогам ст.24 Кодексу законів про працю України щодо обов`язкового прийняття на роботу працівника, запрошеного на роботу в порядку переведення, а також ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо права приймати на роботу керівників дошкільних загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів тільки за результатами проведеного конкурсу. Просила позов задовольнити повністю.

Загальне позовне провадження відкрито ухвалою суду від 12.05.2020.

Ухвалою суду від 13.08.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 25.09.2020.

У судове засідання, призначене на 25.09.2020, прибув представник позивача.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином. До початку судового засідання відповідачами, а також третіми особами, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача подані клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Під час судового засідання, призначеного на 25.09.2020, судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі, з огляду на те, що спір не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі та вважав, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Підтвердив, що предметом розгляду цивільної справи №439/48/20, що перебувала у провадженні Бродівського районного суду Львівської області є, зокрема, правомірність рішення (розпорядження) Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області за підписом ОСОБА_2 від 13.01.2020 №6-к "Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти", яке є спірним також і в межах розгляду даної справи. При цьому, зазначав, що звертаючись до Бродівського районного суду Львівської області, позивач мала на меті захист її трудових прав, а в межах адміністративної справи №460/807/20 предметом розгляду є дії та рішення суб`єктів владних повноважень щодо призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" іншої особи. Вказував, що такі вимоги аргументовані порушенням відповідачами процедури звільнення, зокрема, щодо обов`язковості проведення конкурсу для заміщення спірної посади.

Дослідивши позовну заяву та наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Бугаївський заклад дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області є комунальним закладом

РозпорядженнямБугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, за підписом сільського голови Креселюка В.А., від 13.01.2020 №6-к "Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" ОСОБА_4 з 13.01.2020 призначено на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та діями відповідачів щодо його прийняття, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України ).

Згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") визначає, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Частина 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з вимогами ст.5 вказаного Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Стаття 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Частина 1 статті 2 зазначеного Закону визначає, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Тому, суд зазначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише на ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Разом з цим, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України "Про державну службу).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апарату (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.

Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 по справі №815/6096/17 (К/9901/49528/18), провадження № 11-1282апп18.

У підпункті 4.2 пункту 4 Рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другоїстатті 55 Конституції України, частини другої статті2, пункту 2 частини третьої статті17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті110, частини другої статті236 Кримінально-процесуального кодексу Українита конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей97,110,234,236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 34,17 Кодексу адміністративного судочинства Українив аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) Конституційний Суд України зазначив, щоКАСУкраїнирегламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другоїстатті55 Конституції Українинеобхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Зі змісту встановлених обставин справи на наведених приписів законодавства випливає, що посада директора комунальної установи освіти не є посадою державного (місцевого) органу та його апарату, а робота на ній не належить до публічної служби.

Нормативний підхід до розуміння наведених вище норм процесуального права в контексті конкретних обставин справи дає підстави вважати, що відносини, які склалися між Бугаївською сільською радою, її посадовими особами (головою Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Креселюком Валентином Андрійовичем, спеціалістом 1-ї категорії з кадрової роботи Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Жукевич Оксаною Андріївною) та ОСОБА_1 , не пов`язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а стосуються підстав та умов укладання строкового трудового договору (контракту), стороною в якому (роботодавцем) є орган місцевого самоврядування. Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, є трудовим і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Видання відповідного акта органом місцевого самоврядування не змінює правової природи цих відносин.

Також оскарження особою, яка не є учасником цих трудових відносин, рішення органу місцевого самоврядування щодо призначення іншої особи на посаду, яка не належить до публічної служби, не змінює юридичних характер спірних правовідносин та, відповідно, юрисдикцію цієї справи.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №531/1197/15-а.

Більше того, судом встановлено, що в провадженні Бродівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа №439/48/20 за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, Бугаївський заклад дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Управління Державної казначейської служби України у Радивилівському районі Рівненської області, в якому позивач просила:

-визнати протиправною бездіяльність Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області щодо прийняття її на роботу в порядку переведення на посаду завідувача (директора) дитячого навчального закладу "Дивосвіт"Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області - після зміни назви);

-зобов`язати сільську раду укласти з нею трудовий договір на посаду завідувача (директора) Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (до зміни назви - дитячий навчальний заклад "Дивосвіт"Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області) з 02.01.2020 року;

-рішення (розпорядження) Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області за підписом сільського голови Креселюка В.А. від 13.01.2020 № 6-к "Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти" скасувати як незаконне.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 06.08.2020, що набрало законної сили 11.09.2020, у справі №439/48/20 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу в порядку переведення на посаду завідувача (директора) дитячим навчальним закладом "Дивосвіт"Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (після зміни назви - Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області).

ОСОБА_5 на роботі шляхом зобов`язання Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області укласти із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , трудовий договір на посаду завідувача (директора) Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (до зміни назви - Дитячий навчальний заклад "Дивосвіт"Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області) з 02.01.2020 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (35561, Рівненська область, Радивилівський район, с. Бугаївка, вул. Шевченка, 36, код ЄДРПОУ 04387817) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02.01.2020 року по день ухвалення судового рішення із врахуванням коригуючого коефіцієнту у зв`язку із підвищення мінімальної заробітної плати, у сумі 70 914,40 грн.

В решті вимог позивача відмовлено.

Щодо вимоги позивача про незаконне призначення ОСОБА_4 директором Бугаївського закладу дошкільної освіти "Дивосвіт" загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області та скасування рішення Бугаївської сільської ради від 13.01.2020 року № 6-к "Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти", то, в рішенні зазначено, що таке не підлягає задоволенню, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 року у справі № 460/4473/19 визнано протиправними дії Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області та Конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад апарату Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (розпорядження Бугаївського сільського голови від 11.10.2019 року № 85) відповідно до оголошення, опублікованого у громадсько-політичній газеті Радивилівського району Рівненської області "наш Прапор Перемоги" № 26 (43-8090) від 15.11.2019 року в частині проведення конкурсу на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (розпорядження Бугаївського сільського голови № 118 від 13.11.2019 року) та визнано недійсними та скасовано результат конкурсу, проведеного конкурсною комісією на заміщення вакантних посад апарату Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (розпорядження Бугаївського сільського голови від 11.10.2019 року № 85) відповідно до оголошення, опублікованого у громадсько-політичній газеті Радивилівського району Рівненської області "наш Прапор Перемоги" № 26 (43-8090) від 15.11.2019 року, в частині результату конкурсу на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області. Постанова суду набрала законної сили.

Тобто, розгляд позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (розпорядження) Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області за підписом сільського голови Креселюка В.А. від 13.01.2020 № 6-к "Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти", яку позивач визначає як позовну вимогу в межах адміністративної справи №460/807/20, вже здійснено за правилами цивільного судочинства в межах цивільної справи №439/48/20.

Зміна підстав оскарження такого рішення стороною позивача не впливає на суть та характер спірних правовідносин та не може бути підставою для розгляду такої справи в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, з огляду на відсутність спору між позивачем та суб`єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим та на нього не поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Окрім того, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).

Таким чином, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" (належним судом) у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

При цьому, згідно із ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі слід закрити.

У відповідності до ч.1 ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної ЦПК України.

Керуючись ст.238, 241, 256, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження в справі №460/807/20 - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 01 жовтня 2020 року

Суддя С.А. Борискін