Рішення

від 02.10.2020 по справі 460/3977/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2020 року м. Рівне № 460/3977/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2019 № 0262473-5013-1709. В обґрунтування позову зазначає, що ним на спірне рішення було направлено скаргу в порядку адміністративного оскарження. А оскільки рішення на його скаргу від 27.06.2019 року не було направлено на адресу позивача поштою з повідомленням про вручення на протязі 20 денного терміну та не було надіслано на його адресу до закінчення 20-денного строку рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків розгляду даної скарги, то відповідно до п. 56.9. ст. 56 ПКУ скарга позивача вважається задоволеною, а спірне податкове повідомлення-рішення скасоване. Також позивач стверджує про наявність пільги по сплаті податку на його нерухоме майно, оскільки останнє є будівлею промисловості, до того ж таке майно було передано в безоплатне користування дружині позивача, яка є фізичною особою-підприємцем і використовується останньою для здійснення виробничої діяльності - виробництва метало пластикових вікон, дверей, код КВЕД 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас. Водночас звертає увагу суду також і на те, що спірне податне повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу не направлялась позивачу. Таким чином, на думку позивача, спірне рішення та вимога є протиправними і належать до скасування. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області, позов не визнав, подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначає, що спірні рішення є правомірними, а доводи позивача безпідставні, оскільки чинним законодавством чітко встановлений обов`язок фізичних та юридичних осіб, які мають у власності нерухоме майно сплачувати податок. Окрім цього, пільг по сплаті податку на об`єкт оподаткування позивача немає, тому що позивач не використовує приміщення за його функціональним призначенням. Також звертає увагу на те, що всі рішення були направлені позивачу, що підтверджується зворотними повідомленнями. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Позовна заява надійшла до суду 02.06.2020.

05.06.2020 ухвалою суду позов залишений без руху.

24.06.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову.

03.08.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позов.

З`ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно свідоцтва від 19.04.2017 року ОСОБА_1 , є власником таких об`єктів нерухомого нежитлового майна:

1. Нежитлової будівлі - ангару, загальною площею 435,2кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. Нежитлової будівлі - адмінбудинку, загальною площею 714,7кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

3. земельної ділянки площею 0,2585 га, кадастровий номер 5623483900:04:007:0016, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 85301827 від 19.04.2017 р. підтверджується державна реєстрація за ОСОБА_1 на праві власності 1/1 нежитлової будівлі ангар.

Відповідно до Договору позички від 26.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (позичкодавець) та ОСОБА_2 (Користувач), безоплатно передано у користування ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) нежитлові приміщення, зокрема, ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу О.А. Гладишем 26.12.2018 р. та зареєстрований у реєстрі за № 1953.

ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань від 01.07.2016 р. із основним видом економічної діяльності - 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас (виробництво метало пластикових вікон і дверей).

Відповідно до Звіту визначення технічного стану будівлі ангару на вул. Грушевського № 3/2 у с. Лісопіль, Костопільського р-ну, Рівненської області, складеного Науково-дослідною частиною Національного університету водного господарства та природокористування, технічний стан окремих конструктивних елементів будівлі ангару та будівлі ангару в цілому придатний для безпечної та надійної експлуатації за призначенням (виробництво металопластикових вікон, дверей).

14.05.2019 Головним Управлінням ДПС у Рівненській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0262473-5013-1709 на суму 6481грн за нежитлову будівлю (ангар) загальною площею 435,2кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_2 ;

- податкове повідомлення - рішення № 0262472-5013-1709 від 14.05.2019 року на суму 10643,31грн за нежитлову будівлю адмінбудинку загальною площею 714,7кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_3 .

Не погоджуючись і податковим повідомленням-рішенням від 14.05.2019 № 0262473-5013-1709, позивач оскаржив його в адміністративному порядку 27.06.2019.

25.09.2019 позивач звернувся до ДФС України із заявою щодо повідомлення про результати розгляду його скарги.

25.10.2019 ДПС України надала відповідь про те, що рішенням від 17.07.2019 № 5902/Н/99-99-11-05-01-25, строк розгляду вищезазначеної скарги продовжено по 29.08.2019 (включно).

За результатами розгляду зазначеної скарги ДФС прийнято рішення від 22.08.2019 № 7163/Н/99-99-11-05-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 14.05.2019 № 0262473-5013-1709, а скаргу ФО ОСОБА_1 - без задоволення. Зазначене рішення надіслано ФО ОСОБА_1 поштою з повідомленням про вручення 22.08.2019 на адресу зазначену в скарзі, а саме АДРЕСА_4 .

Одночасно, разом із відповіддю на заяву, ДПС України надано позивачу докази направлення рішення за результатами його скарги від 22.08.2019 № 7163/Н/99-99-11-05-01-25, а саме: фіскальний чек Укрпошти від 22.08.2019 та копію Реєстру поштових відправлень від 22.08.2019.

16.03.2020 Головним Управлінням ДПС у Рівненській області винесена податкова вимога про сплату боргу № 12104-53 на суму 6481грн.

Суд звертає увагу на те, що позивачем оскаржується лише податкове повідомлення-рішення № 0262473-5013-1709 від 14.05.2019 на суму податку 6481грн та податкова вимога від 16.03.2020 № 12104-53 у цій частині.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості , лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки будівлі промислові , які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт ґ підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівель промисловості , зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій будівлі промислові , законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти), який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Таким чином, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 240/6132/18 та від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

Як наведено вище по тексту рішення, ОСОБА_1 , є власником таких об`єктів нерухомого нежитлового майна, зокрема, нежитлової будівлі - ангару, загальною площею 435,2кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 85301827 від 19.04.2017 р. підтверджується державна реєстрація за ОСОБА_1 на праві власності 1/1 нежитлової будівлі ангар.

Факт відповідності належного позивачу нерухомого майна - ангару класу Будівлі промислові підтверджується Звітом визначення технічного стану будівлі ангару № 4-661, 7-102 від 17.12.2018 року, складеного Науково-дослідною частиною Національного університету водного господарства та природокористування.

Разом з тим, доказів того, що саме ОСОБА_1 використовує приміщення ангару за своїм функціональним призначення суду не надано. Ба, більше, наведений факт не заперечується і самим позивачем та підтверджується доказами, наявними у справі, зокрема, Договором позички від 26.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (позичкодавець) та ОСОБА_2 (Користувач), за змістом якого, будівля ангару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , безоплатно передано у користування ОСОБА_2 .

Отже, позивачу дійсно належить будівля ангару, яка відноситься до класу Будівлі промислові , в той же час, даний об`єкт нежитлового приміщення не використовується ОСОБА_1 за своїм функціональним призначенням.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, із основним видом економічної діяльності - 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас (виробництво метало пластикових вікон і дверей) та здійснює таке виробництво у приміщенні ангару, яке їй передано у безоплатне користування, тому наявні пільги по сплаті податку, передбачені підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є неприйнятними, з огляду на положення підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Тобто, якщо фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, то такі фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти і є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, при цьому ключовим акцентом є саме власник об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а не користувач.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на Звіт визначення технічного стану будівлі ангару на АДРЕСА_2 , складеного Науково-дослідною частиною Національного університету водного господарства та природокористування, відповідно до якого технічний стан окремих конструктивних елементів будівлі ангару та будівлі ангару в цілому придатний для безпечної та надійної експлуатації за призначенням (виробництво металопластикових вікон, дверей), оскільки даним звітом, зокрема, визначено придатність ангару для безпечної та надійної експлуатації за призначенням (виробництво металопластикових вікон, дверей), однак цей звіт не підтверджує безпосереднього факту використання за функціональним призначенням ангару саме ОСОБА_1 .

За наведених обставин, суд уважає, що об`єкт нерухомого нежитлового майна - будівля ангару, загальною площею 435,2кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1 і не використовується останнім за своїм функціональним призначенням, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо решти тверджень позивача.

Як свідчать матеріали справи, рішення про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.08.2019 № 7163/Н/99-99-11-05-01-25 було направлено скаржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 4305343054513. Даний номер відповідає зазначеному номеру в Переліку поштових відправлень № 1450 від 22.08.2019, долученому позивачем до позовної заяви.

Дане відправлення повернулося відправнику без отримання адресатом, про що свідчить долучена до електронних матеріалів скарги копія конверта.

Аналогічно матеріали справи містять і докази направлення на адресу ОСОБА_1 рішення про продовження розгляду скарги від 17.07.2019 № 5902/Н/99-99-11-05-01-25. Зазначені копії долучені до матеріалів справи.

За положеннями пункту 56.9 статі 56 Податкового Кодексу України вважається скарга задоволено повністю, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.

Факту не надіслання таких рішень у даній судовій справі немає.

Суд зауважує, що посилання позивача щодо застосування до нього пункту 56.9 статі 56 Податкового Кодексу України, ґрунтуються лише непідтвердженими нічим припущеннями та спростовуються долученими відповідачем доказами.

Враховуючи вище викладене, спірне податкове повідомлення-рішення № 0262473-5013-1709 від 14.05.2019 є правомірним та скасуванню не належить.

Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Підставою для визнання протиправною даної вимоги позивач вважає факт оскарження ним податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виник борг, зазначений у такій вимозі.

Вимогами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно вимог п. 31.1 ст. 31 Податкового Кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За змістом п. 37.2 ст. 37 Податкового Кодексу України,податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до вимог п. 57.2 ст. 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Тобто, по завершенню вказаного 30-денного строку, якщо у контролюючого органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст. 59 Податкового Кодексу України.

Згідно до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового Кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 Податкового Кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У вищенаведеному пункті Податкового Кодексу України зазначено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, розділом II Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 610 від 30.06.2017 року, визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник Податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання, непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Оскільки позивачем не наведено жодної підстави для визнання протиправною податкової вимоги, що випливали б з недотримання контролюючим органом зазначених вище норм чинного законодавства, та крім цього, спірне податкове повідомлення-рішення судом визнано правомірним, то правових підстав для визнання такої вимоги протиправною та її скасування немає.

Доречним буде також звернути увагу на приписи підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового Кодексу України, за змістом якого, податкова вимога вважається відкликаною, зокрема, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. За даним підпунктом податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи викладене в його сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суб`єкт владних повноважень - Головне управління ДПС у Рівненській області діяло правомірно, в межах та у спосіб визначений законом, а тому позовна заява до задоволення не належить.

Правові підстави для застосування ст. 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат позивачу - відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2019 № 0262473-5013-1709 та податкової вимоги від 16.03.2020 № 12104-53, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 43142449).

Суддя Т.О. Комшелюк