Рішення

від 01.10.2020 по справі 826/12050/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Київ № 826/12050/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної регуляторної служби України, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Державної регуляторної служби України, яким було відмовлено Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Дніпропетровській області в погодженні проведення позапланової перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) наступних суб`єктів: ТОВ Аптека низьких цін Кремінь , (код ЄДРПОУ 37965667) за місцями провадження діяльності: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 18; Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Мануйлова, la; м. Кривий Ріг, пр. К.Маркса (нині пр. Поштовий),З5Б; Кривий Ріг, вул. Співдружності,66а; м. Кривий Ріг, 5-й мкр. Зарічний,7; Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Горького, 10; м. Кривий Ріг, вул. Десантній, 8; м. Кривий Ріг, пр. Південний, 32; м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 35 частина прим. 132; Дніпропетровська обл., м. (Кривий Ріг, пр. Гагаріна,10; м. Кривий Ріг, мкр. Гірницький, З 6Б Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр. К. Маркса (нині пр. Поштовий,48), ТОВ Аптека низьких цін Дніпро (код ЄДРПОУ 37611862) за місцями провадження діяльності: м. Дніпро, вул. Калинова, 76В;

зобов`язати Державну регуляторну службу України надати Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Дніпропетровській області погодження на проведення позапланової перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) наступних суб`єктів: ТОВ Аптека низьких цін Кремінь , (код ЄДРПОУ 37965667) за місцями провадження діяльності: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 18; Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Мануйлова, la; м. Кривий Ріг, пр. К.Маркса (нині пр. Поштовий),З5Б; м. Кривий Ріг, вул. Співдружності,66а; м. Кривий Ріг, 5-й мкр. Зарічний,?; Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Горького, 10; м. Кривий Ріг, вул. Десантній, 8; м. Кривий Ріг, пр. Південний, 32; м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 35 частина прим. 132; Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна,10; м. Кривий Ріг, мкр. Гірницький, З 6Б Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр. К.Маркса (нині пр. Поштовий,48); ТОВ Аптека низьких цін Дніпро (код ЄДРПОУ 37611862) за місцями провадження діяльності: м. Дніпро, вул. Калинова, 76В.

Позов обґрунтований тим, що в порушення вимог Ліцензійних умов, вказаними аптечними закладами у своїх назвах на вивісках використовуються інформація, яка вказує на рівень цін та соціальну спрямованість Аптека низьких Ц , Аптека - Копейка, цены как в Интеренете тощо. Оскільки позивач є споживачем на ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зазначене, на його думку, може порушити його права, оскільки вказані вивіски порушують Ліцензійні вимоги та не відповідають дійсності щодо рівню цін у вказаних аптечних закладах, а також можуть свідчити про реалізацію неякісних лікарських засобах в даних аптеках, що в разі придбання позивачем таких засобів може негативно вплинути на його здоров`я.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2017 відкрито провадження у справі та закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Так, в пункті 1 вказаної ухвали від 26.09.2017 про закінчення підготовчого провадження у справі судом зазначено, що справа розглядатиметься колегією у складі трьох суддів.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України у новій редакції.

Пунктом 10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Категорії справ, які розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів визначено частиною першою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, до таких справ віднесено адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму).

Враховуючи викладене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 адміністративну справу № 826/12050/17 ухвалено розглянути і вирішити одноособово.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач чисельними запитами, які містяться в матеріалах справи, звертався до начальника Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Дніпропетровській області з повідомленнями про порушення аптечними закладами вимог законодавства у сфері ліцензування та у зв`язку з цим, проведення позапланових перевірок визначених аптечних закладів.

У зв`язку з отриманням вказаних повідомлень (звернень), як зазначено в позовній заяві, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Дніпропетровській області звернулась до Державної регуляторної служби України, з запитом на погодження проведення позапланових заходів, у зв`язку з отриманням звернень ОСОБА_1 .

За наслідком здійснення відповідачем перевірки звернень позивача на предмет обґрунтованості та порушення його прав у визначених у зверненнях питаннях Рішенням від 14.07.2017 вих. №5608/0/20-17 Державна регуляторна служба України відмовила у погодженні позапланового заходу державного нагляду (контролю) за результатом розгляду звернень від 30.06.2017 за №№460/02-17, 461/02-17, 459/02-17, 458/02-17, 457/02-17, 456/02-17, 455/02-17, 454/02-17, 453/02-17, 450/02-17, 451/02-17, 452/02-17, 448/02-17, 449/02-17, 464/02-17 та від 23.06.2017 за №№413/02-17, 411/02-17, 414/02-17, 412/02-17 з підстав відсутності питань, необхідності перевірки яких стала підставою для здійснення позапланового заходу.

Вважаючи таке рішення протиправним, та таким, що на думку позивача порушує його права, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідуючи питання наявності/відсутності порушених прав та інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Частиною другою ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч.4 ст.125 КАС України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізаціїїї права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

З цього приводу Вищий господарський суд України в постанові від 28 липня 2010 зазначив таке: Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові .

При цьому в позовній заяві позивач не обґрунтував наявність причинно-наслідкового зв`язку між прийнятим оскаржуваним рішенням та порушеним правом ОСОБА_1 .

Поряд з цим, обґрунтовуючи своє порушене право, позивач вказує про порушення свого права в майбутньому, оскільки, вказані вивіски на аптечних закладах Аптека низьких Ц та ін. вводять його в оману стосовно рівня цін, у зв`язку з чим, він може придбати лікарські засоби за вищими цінами або такими ж, як в інших аптечних закладах. Крім того, вказане на думку позивача може свідчити про неналежну якість лікарських засобів, які реалізуються в даних аптечних закладах.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягають саме вже порушені права, однак не ті, які на думку заявника можуть бути порушені в майбутньому. Суд відхиляє як необґрунтовані твердження позивача щодо того, що вивіски на аптечних закладах можуть свідчити про якість реалізованих у них лікарських засобів. Більше того, позивачем не надано і доказів, що останнім придбавались будь - які лікарські засоби у визначених аптечних закладах.

Оскільки, сама по собі незгода, на думку позивача, з оскаржуваним рішенням, за відсутності обґрунтування порушеного права, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне перевірити підстави для прийняття оскаржуваного рішення та його відповідність статті 2 КАС України.

Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 № 1728-VIII (в редакції, яка діяла на момент прийняття ДРС спірного рішення, далі - Закон № 1728-VII ) встановлений до 31 грудня 2017 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів та обмеження на проведення позапланових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Виходячи із системного аналізу вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов є заходом державного нагляду (контролю), а орган ліцензування, уповноважений їх проводити, є органом державного нагляду (контролю) у значенні Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Вказаний висновок викладений в частині 3 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , якою встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності . Тобто під час здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов відносини, які виникають між органами ліцензування та ліцензіатами, у контексті Закону розглядаються як відносини органу державного нагляду (контролю) з суб`єктом господарювання.

Таким чином, контроль органами ліцензування за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов повинен здійснюватися з урахуванням вимог, встановлених Законом № 1728-VII.

Відповідно до статті 3 Закону № 1728-VII до 31 грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю):

з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба);

за письмовою заявою суб`єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

за рішенням суду;

у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.

Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п`яти робочих днів з дня надходження відповідних документів.

Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою.

Так, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 20.01.2017 № 56/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.02.2017 за № 186/30054) затверджені форма та Порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав.

Згідно з пунктами 3 та 5 розділу 1 вказаного Порядку для отримання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі України копію відповідного звернення та лист з обґрунтуванням необхідності проведення такого заходу. Звернення органу державного нагляду (контролю) повинно доводити доцільність проведення цим органом позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2017 до ДРС надійшли наступні звернення Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Дніпропетровській області: лист від 23.06.2017 № 414/02-17 з копію звернення ОСОБА_1 від 30.05.2017 щодо проведення позапланової перевірки ТОВ Аптека низьких цін Дніпро ; лист від 30.06.2017 №448/02-17 з копіями 11 звернень ОСОБА_1 від 08.06.2017 щодо проведення позапланової перевірки ТОВ Аптека низьких цін Кремінь .

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку для повного та об`єктивного розгляду питань погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав у ДРС утворюється Рада з питань державного нагляду (контролю) (далі - Рада).

Наказом ДРС від 28.02.2017 № 25 затверджено склад Ради з питань державного нагляду (контролю).

Пунктом 5 розділу II Порядку до складу Ради входять представники ДРС та за згодою представники громадських організацій. Представники громадських організацій залучаються до Ради в кількості не менше половини її складу.

Порядком встановлено, що Рада є консультативно-дорадчим органом при ДРС, основними завданнями якої є:

розгляд звернень органів державного нагляду (контролю) щодо надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав;

надання пропозицій ДРС щодо погодження або щодо вмотивованої відмови у погодженні на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав.

Розгляд питань та прийняття рішень Радою здійснюються колегіально. Усі члени Ради є рівноправними під час розгляду питань та прийняття рішень на засіданні Ради.

Рішення Ради приймається в день засідання більшістю голосів її членів і оформлюється протоколом, який підписується членами Ради та секретарем.

Як слідує з матеріалів справи, 14.07.2017 відбулось засідання Ради, під час якої розглядались вищезазначені звернення позивача - ОСОБА_1 та складено протокол засідання Ради №20.

Так, як вбачається з протоколу Рада дійшла висновку про необґрунтованість повідомлень ОСОБА_1 та звернення Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Дніпропетровській області, а також відсутністю обґрунтованої інформації про порушення суб`єктами господарювання законних прав ОСОБА_1 , також про відсутність порушення права позивача стосовно обставин, викладених у повідомленнях, у зв`язку з чим прийнято оскаржуване рішення про відмову у проведенні позапланового заходу.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що із змісту статті 3 Закону № 1728-VII обов`язковою передумовою для погодженням Державною регуляторної служби проведення позапланового заходу повинно бути наявність обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав.

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку однією з підстав для вмотивованої відмови у погодженні на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) є відсутність інформації у зверненні органу державного нагляду (контролю) про питання, необхідність перевірки якого стала підставою для здійснення позапланового заходу.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку, ДРС розглядає рекомендації Ради та надає погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав або вмотивовану відмову у погодженні.

Пунктом 2 розділу VI Порядку встановлено, що вмотивована відмова у погодженні надається на бланку ДРС із зазначенням найменувань органу державного нагляду (контролю) і суб`єкта господарювання та підстави для відмови.

Враховуючи встановлені судом обставини справи у взаємозв`язку з нормами права, суд дійшов висновку що відповідач приймаючи оскаржуване рішення 14.07.2017 на підставі протоколу Ради №20, за результатом розгляду вищезазначених звернень Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Дніпропетровській області та повідомлень ОСОБА_1 діяв в межах, в порядок та спосіб встановлений законодавством.

Суд відхиляє посилання позивача у позовній заяві на інші аналогічні повідомлення та листи по яким нібито прийняті відповідачем рішення про задоволення у погодження перевірки, оскільки такі, при розгляді звернень позивача не були надані та відповідно не досліджувалися, більше того не стосуються предмету даної справи.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду м. Києва, позивачем не доведено протиправності рішення відповідача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій