Постанова

від 30.09.2020 по справі 701/627/20

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/627/20

Провадження №2-а/701/18/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області в складі: головуючого-судді -Костенка А. І. за участю секретаря -Киряхно Е. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову фермерське господарство Уличі про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання протиправними дій та скасування постанови.

На підставу своїх вимог спирається на те, що згідно наказу №233-ДК від 20.05.2020 Держгеокадастру Головного управління у Черкаській області державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Черкаській області - головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Маньківському районі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - Чорному Руслану Михайловичу, (надалі державний інспектор), наказано у термін з 22.05.2020 по 04,06.2020 здійснити перевірку використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані в адміністративних межах Нестерівської сільської ради, Маньківського району , а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 7123186001:01:002:0258, 7123186000:02:001:0270 та земельної ділянки, яка розташована на схід від земельної ділянки з кадастровим номером 7123186001:01:002:0257 . 23.06.2020 року голові ФГ Уличі Стецюк Надії Олександрівні, державним інспектором вручено акт № 233-ДКУ245/АП/09/01/-20 від 29.05.2020 перевірки вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки з кадастровим номером 7123186000:02:001:0270; протокол про адміністративне правопорушення № 233-ДК/0074ГГ/07/01/-20 від 23.06.2020; припис № 233-ДК/00110Пр/03/01/-20 від 23.06.2020; розрахунок розміру шкоди № 233-ДК/0010/04/01/-20 від 23.06.2020 па загальну суму 91332 грн.; повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення № 233-ДК/0010/04/01/-20 від 23.06.2020 року. Державним інспектором Держгеокадастру проведено розгляд матеріалів та винесено постанову № 233-ДК/0079По/08/01/-20 від 30.06.2020, якою визнано винною позивачку у вчиненні адміністративного правопорушення. Цією ж постановою позивачку визначено матеріальну шкоду в розмірі 91332 грн. за порушення вимогами ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн. Вважає, що факти викладенні у вищевказаних матеріалах не відповідають об`єктивним обставинам справи та фактичним даним, на основі яких у визначеному законом порядку можливо було встановиш наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення безпосередньо у діях позивачки та її вину. Матеріали адміністративного правопорушення складені з очевидно невірними та належно встановленими даними про особу правопорушника, чим порушено вимоги чинного законодавства України, а тому постанова № 233-ДК/0079По/08/01/-20 від 30.06.2020 про накладення на позивача адміністративного стягнення, є незаконною необгрунтованою та підлягає скасуванню , у з`язку з чим позивач змушений звернутись з даною позовною заявою до суду.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволені.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову фермерського господарства Уличі в судовому засіданні просив задоволити заявлені вимоги.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: 30.06.2020 року державний інспектор Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Чорний Р. М., визнав ОСОБА_1 , винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та виніс постанову №233-ДК/0097/По/08/01/-20 про накладення відносно позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп., та визначено матеріальну шкоду в розмірі 91332 грн. 00 коп (а.с. 22). Підставою винесення даної постанови є протокол про адміністративне правопорушення №233-ДК/0074П/07/01/-20 від 23.06.2020, який складений відносно позивача за ст. 53-1 КУпАП (а.с. 18). Підставою складення протоколу про адміністративне правопорушення як вбачається із матеріалів справи є акт складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щододотримання вимог земельного законодавства щодо обєкту - земельної ділянки від 29.05.2020 року №233-ДК/245/АП/09/01/-20 (а.с. 13), акт обстеження земельної ділянки від 23.06.2020 року (а.с. 14). Як вбачається із доданих процесуальних документах до позовної заяви, складених державним інспектором, зроблено різні висновки, щодо суб`єкта, який вчинив адміністративне правопорушення. Зокрема, в акті обстеження земельної ділянки від 23.06.2020 року, зазначено: земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Нестерівської сільської ради (за межами населеного пункту) площею 50.2027 га к/н 7123186000:02:001:0270 використовує для ведення товарного сільськогосподарського вирощування кукурудзи, яку використовує ФГ Уличі в особі директора гр. ОСОБА_1 . Аналогічне формулювання зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення № 233-ДК/0074П/07/01/-20 від 23.06.2020 та вступній і описовій частині припису № 233-ДК/00110 Пр/03/01 /-20 від 23.06.2020 року (а.с. 18-19). Отже, у вищевказаних документах та їх окремих частинах, державний інспектор робить висновок та посилання проте, що адміністративне правопорушення вчинено посадовою особою ФГ Уличі в особі директора ОСОБА_1 . Однак, вже в резулятивній частині вищевказаного припису державний інспектор в встановлює строк виконання припису фізичній особі, а саме в графі приписую: , вказує: гр. ОСОБА_1 , у 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства шляхом звільнення земельної ділянки або оформлення правовстановлюючих документів . Постанова про накладення адміністративного стягнення № 233-ДК/0079ПО/08/01/-20 від 30.06.2020, містить посилання як на фізичну так і на юридичну особу як на суб`єкта, що вчинив адміністративне правопорушення та на фізичну особу як суб`єкта, який притягується до відповідальності (а.с. 22). В описовій частині вищевказаної постанови в графі встановив: , інспектором вказано: гр. ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Подібна, Маньківського району, проживає - с. Нестерівка, Маньківського району, працює директором ФГ Уличі , порушила вимоги 53-1 КУпАП, а саме: земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Нестерівської с/р (за межами населеного пункту) площею 50.2027 га к/н 7123186000:02:001:0270, з фактичною площею використання 48.0125 га, яка використовується ФГ Уличі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва самовільно без правовстановлюючих документів, а саме на момент перевірки на вказаній земельній ділянці знаходяться посіви кукурудзи, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України . Однак, вже у резулятивній частині вищевказаної постанови, державний інспектор в графі постановив: , вказує: визнати громадянку ОСОБА_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 53-1 ст. КУпАП . Отже, в резулятивній частині вказаної постанови державний інспектор визнає правопорушником фізичну особу, проте накладає адміністративне стягнення як на юридичну особу у виді штрафу в розмірі 340 грн. Тобто, державний інспектор, в матеріалах адміністративної справи постійно змінював формулювання щодо суб`єкту правопорушення, на підставі цих формулювань, інспектор прийняв протиправне рішення, щодо користування земельними ділянками фізичною особою, адже у описових частинах процесуальних документів на підставі, яких встановлено суб`єкта правопорушення, зазначено, що земельну ділянку, яка перевірялась використовувала юридична особа. Матеріали зібрані інспектором, по своїй суті не дають можливості однозначно визначити суб`єкта правопорушення, оскільки зазначають і про громадянина, як фізичну особу і про директора, як посадову особу юридичної особи, які притягуються до адміністративної відповідальності. Однак, санкція статті передбачає різний розмір штрафу для фізичних осіб і посадових осіб юридичної особи. Тому за відсутності однозначної визначеності та становлення суб`єкта адміністративного правопорушення, дають можливість стверджувати про протиправність постанови та наявних підстав для її скасування. Державним інспектором при складенні протоколу про адміністративне правопорушення від 23.06.2020 року вказано акт обстеження земельної ділянки №233-ДК/82/АО/10/01/-20 від 23.06.2020, як доказ, яким нібито встановлено правопорушення та збитки. Проте, дане формулювання інспектора не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, адже на час складення та вручення позивачці протоколу про адміністративне правопорушення від 23.06.2020, земельна ділянка обстежена ним не була, а отже вищевказаний акт як доказ вини на який посилається інспектор який прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставини, які підлягають доказуванню у адміністративному провадженні на той час не існував в природі, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність та законність самого протоколу як доказу вини позивача. ( це доводиться відсутністю у акті підпису позивача). Державним інспектором в порушення вищевказаних вимоги законодавства, не взято до уваги письмові докази, що надано йому позивачем, а саме: копію рішення Маньківської районної ради народних депутатів від 23.09.1992 р №10-21 (а.с. 23), копію державного акта на право постійного користування землею 50.56 га (а.с. 24-25), рішення від 28.04.2006 №1 про створення ФГ Уличі (а.с. 99), свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ФГ Уличі (а.с. 29), письмові пояснення позивача, та інше, а тому формулювання щодо вчинення правопорушення не ґрунтується на аргументах та доказах, які б відповідали всім тим реальним фактичним обставина, Для з`ясування всіх обставин справи слід зазначити, що визначення поняття самовільного зайняття земельної ділянки яке закріплено в Законі України від 19.06.2003 року Про державний контроль за використанням і охороною земель . Згідно з цим законом, самовільне зайняття земельних ділянок -- це будь - які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його реєстрації. Аналіз наведеного визначення такого правопорушення, дозволяє зробити певні припущення та висновки. По перше, особа повинна, здійснює фактичне використання, тобто безпосередню експлуатацію цієї ділянки з метою вилучення її корисних властивостей і задоволення своїх інтересів. По друге, закон не виключає будь-які дії особи, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки. Перелік цих дій не є обмеженим, але за своїм характером вони повинні бути активними та триваючими. Самовільне зайняття земельної ділянки завжди є навмисним порушенням закону. Здійснення вказаних дій повинно свідчити про вилучення корисних властивостей із конкретної земельної ділянки і задовольняти будь-які інтереси незаконного фактичного користувача без правовстановлюючих документів. Згідно рішення Маньківської районної ради народних депутатів №10-21 від 23.09.1992 року, ОСОБА_2 , надано земельну ділянку, загальною площею 50.2 га. в т.ч. ріллі 48.0 га, чагарників 2.2 га для організації ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу розміщених на території Нестерівської сільської ради народних депутатів з приведенням останньої в постійне користування. На підставі цього рішення, ОСОБА_2 , отримав державний акт на право постійного користування землею загальною площею 50.56 га., про що здійснено реєстрацію в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2. Тобто, ОСОБА_2 , отримав у постійне користування земельну ділянку, і саме за цю земельну ділянку Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності інспектором. Отже, право постійного користування земельними ділянками виникають у особи з моменту державної реєстрації цих прав. 13.12.1994 року відбулась реєстрація повного товариства фермерів Червона калина (код ЄДРПОУ: 21375483) села Нестерівка, Маньківського району, Черкаської області, яке утворилось шляхом об`єднання селянських (фермерських) господарств гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 , та гр. ОСОБА_4 які і виступили засновниками юридичної особи. Згідно установчого договору від 02.12.1994, а саме розділу IV зазначено: статутний фонд повного товариства фермерів формується за рахунок матеріально-технічних засобів вищевказаних господарств. Учасники повного товариства передають йому в користування земельні наділи селянських (фермерських) господарств. Таким чином, у постійному користуванні ПТФ Червона калина з 1994 року перебувало 50.56 га земель розміщених на території Нестерівської сільської ради народних депутатів, які відповідно до Державного акту надано у постійне користування засновнику ОСОБА_5 . В подальшому ОСОБА_2 , вийшов з ПТФ Червона калина і 04.05.2006 створив та зареєстрував фермерське господарство Уличі (код ЄДРПОУ: 34026393), яке з того часу стало використовувати та використовує цю земельну ділянку до цього часу, адже діє по цей день і здійснює господарську діяльність. ОСОБА_6 , помер, про що 19.03.2012 складено відповідний актовий запис №3, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 . Після смерті ОСОБА_7 , відкрилась спадщина на все майно та всі юридичні права, яку прийняла його дружина ОСОБА_8 , а разом і права та обов`язки ФГ Уличі . Фермерське господарство продовжує свою діяльність пов`язану з вирощуванням сільськогосподарських культур і на даний час добросовісно, відкрито і безперервно використовує вказану земельну ділянку. Разом з тим, крапку у аналогічних правовідносинах між Держгеокадастром і юридичною особою, поставила Велика Палата Верховного Суду України у справі №922/989/18 чим сформувала єдину правозастосовчу практику. У постанові від 23.06.2020 яку оприлюднено 20.07.2020 Верховним судом висловлено позицію: п. 53 вказує про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства; п. 55 практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду. п. 60 громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі; п. 61 що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник 1 фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа; п.п. 63, 64, 66, 69 право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності юридичної особи; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини, а така підстава як припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня; у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за ціно юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Наявні докази у справі не підтверджують факт неправомірного використання та факту самовільного використання земельної ділянки як позивачем гак і юридичною особою. Проте, у матеріалах адміністративної справи наявний державний акт на право постійного користування на землею, який наданий був інспектору, що є доказом правомірності дій фермерського господарства Уличі , по використанню земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 50.56 га.

29.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в якому він просить відмовити в задоволені позову та посилається на позицію ВСУ у постанові №6-3113цс15 від 23.11.2016 та у справі №6-2329 де зазначено, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини (а.с. 75-80). Однак у п. 72. постави Великої Палати Верховного Суду України у справі №922/989/18 зазначено, що позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17 тау постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 65 7/731/14- ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс 15 та від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, згідно із якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. п. 73. з огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цієї правової позиції та зазначити, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Виходячи із вищевикладеного та нормативно-правових актів України, є очевидним, що зі смертю ОСОБА_9 , як засновника ФГ Уличі , підприємство продовжило існувати та використовувати вищевказану земельну ділянку, а тому не перестали існувати і правовідносини щодо підстав використання господарством земельної ділянки, наданої для його організації та діяльності, адже Держава до цього часу не звернулася з вимогою про повернення правовстановлюючих документів, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 50.56 а також не звернулась із вимого про повернення земельних ділянок із незаконного користування. Отже, державний акт на право постійного користування на землею є діючим, відсутні будь-які рішення органів влади і місцевого самоврядування про припинення права користування, а ФГ Уличі із заявою про добровільну відмову від земельних ділянок не зверталось га вищевказаний акт не повертало, а земельна ділянка не вилучалась. Крім того, ФГ Уличі за використання вищевказаних земельних ділянок, сплачує єдиний податок встановлений законодавством України, який Держава /до цього часу приймає та жодного разу не повернула. Разом з цим, ФГ Уличі веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам статистичну звітність, що підтверджує його право користування земельними ділянками та публічність цього користування. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення серед якого встановлення суб`єкт.

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно ст. 72 КУпАП Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Стаття 75 КАС України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно змісту ст. 280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З огляду ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Ст. 256 КУпАП передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 8 ст. 4 КАС України позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно п. 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613- VI (далі Закон № 3613-VI) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Водночас, п. 10 ст. 28-1 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3613-VI, передбачає, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Вимоги п. 1 ст. 92 ЗК України 2001 року, закріплюють право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Згідно приписів ст. 92, ст. 125 ЗК України 2001 року, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України. За змістом ст. ст. 142, 149 ЗК України 2001 року, право постійного користування землею припиняється в разі добровільної відмови від права постійного користування землекористувачем та у разі вилучення для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування у разі згоди землекористувача. Виходячи із вищевикладеного та нормативно-правових актів України, є очевидним, що зі смертю ОСОБА_9 , як засновника ФГ Уличі , підприємство продовжило існувати та використовувати вищевказану земельну ділянку, а тому не перестали існувати і правовідносини щодо підстав використання господарством земельної ділянки, наданої для його організації та діяльності, адже Держава до цього часу не звернулася з вимогою про повернення правовстановлюючих документів, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 50.56 а також не звернулась із вимого про повернення земельних ділянок із незаконного користування. Отже, державний акт на право постійного користування на землею є діючим, відсутні будь-які рішення органів влади і місцевого самоврядування про припинення права користування, а ФГ Уличі із заявою про добровільну відмову від земельних ділянок не зверталось та вищевказаний акт не повертало.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи поданих представником відповідача належних, достатніх та достовірних доказів, на підставі яких можна встановити причетність позивача до самовільного використання земельної ділянки, що у своїй сукупності дає підстави суду прийти до висновку про відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, тому враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 5, 72-78, 242-246 КАС України, ст. ст. 7, 23, 251 ,251, 254, 256, 268, 276, 280, 283, 287, 288, 289, 291, 293 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задоволити.

Визнати дії державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, ОСОБА_10 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді 340 грн., 00 коп., на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Подібна Маньківського району Черкаської області, зареєстровану та жительку АДРЕСА_1 , за порушення вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України - протиправними.

Постанову № 233-ДК/0079По/08/01/-20 винесену 30.06.2020 р. державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, ОСОБА_10 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді 340 грн. 00 коп., на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Подібна Маньківського району Черкаської області, зареєстровану та жительку АДРЕСА_1 за порушення вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. І. Костенко