Постанова

від 02.10.2020 по справі 520/5180/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 р. Справа № 520/5180/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/5180/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВО ІНТЕРФЕЙС"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю ДИВО ІНТЕРФЕЙС (далі по тексту - ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС , позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.04.2020 №00000860518 про визначення ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС грошового зобов`язання по податку на додану вартість у загальній сумі 106 190,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС сплачений судовий збір у розмірі 2102,0 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав у відповідача для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки задекларовані ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС господарські операції із придбання товарів у ТОВ "ХСК СТЕНДПРО" реально відбулися, що підтверджено належним чином оформленими первинними докаументами, які були дослідженні в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС , про що складено контролюючим органом складено Акт № 823/20-40-05-18-09/38001173 від 16.03.2020. Вважає, що ним правомірно було сформовано податковий кредит на загальну суму 84 952 грн за 1 квартал 2017 року, а посилання відповідача на нікчеміність правочину є лише припущенням фіскального органу, яке не має жодного документального підтвердження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.01.2020 по справі № 520/5180/2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВО ІНТЕРФЕЙС" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.04.2020 №00000860518.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВО ІНТЕРФЕЙС" (61009, м. Харків, вул.Достоєвського 13, код ЄДРПОУ 38001173) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі № 520/5180/2020, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що у позивача не було підстав для відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ ХСК Стендпро , оскільки, при дослідженні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів позивача з вказаним контрагентом-постачальником на предмет відповідності таких операцій діючому законодавству, контролюючим органом встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем робіт (послуг), що підтверджується, як вказує апелянт, податковою інформацією щодо вказаного контрагента та даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН), а саме: невідповідністю номенклатури придбання номенклатурі постачання товарів, відсутністю основних засобів для господарської діяльності, відсутністю об`єктів нерухомості за адресою пункту навантаження. У зв`язку з чим, посилаючись на висновки Верховного суду, викладені в постановах від 24.09.2019 по справі №808/6309/13-а та від 14.01.2020 по справі №814/2804/14, вважає вірним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок відносин із ТОВ ХСК Стендпро за січень, лютий, березень 2017 року, оскільки господарські операції з придбання ТМЦ від вказаного постачальника, на думку відповідача, не мали реального характеру, надані позивачем первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС та контрагентом-постачальником. З огляду на викладене, стверджує про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, і не вбачає підстав для його скасування.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує на реальність господарських операцій з поставки позивачеві товарів між ТОВ ХСК Стендпро та господарських операцій з подальшого продажу позивачем цих ТМЦ. З огляду на викладене, стверджує про правомірність формування позивачем податкового кредиту по відносинам із ХСК Стендпро , а також податкових зобов`язань по операціям з реалізації придбаних ТМЦ подальшим покупцям, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення про оплату грошового зобов`язання на суму 106190,00 грн, є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ ХСК Стендпро (податковий номер 40945614) за січень, лютий березень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та /або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 823/20-40-05-18-09/38001173 від 16.03.2020, яким зафіксовано порушення п.п. "а" п. 198.1, абзаців першого і другого п.п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 84952 грн, в тому числі на 84952 грн за 1 квартал 2017 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 84952 грн, в тому числі на 84952 грн за 1 квартал 2017 року ( а.с. 16-29).

З вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

На підставі наведених висновків акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області № 823/20-40-05-18-09/38001173 від 16.03.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення №00000860518 від 09 квітня 2020 року про сплату грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 106190,00 грн (а.с.14).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленнями-рішеннями, ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС звернулось до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності законних підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ ХСК Стендпро , що мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин та повністю підтверджені первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС (покупець) та ТОВ ХСК Стендпро (постачальник) було укладено договір поставки №501 від 11.01.2017, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти від Постачальника товар і вчасно його оплатити (а.с.62-63).

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано прибуткові та видаткові накладні: №ДВ-000012 від 03.03.2017, №СП- 000060 від 03.03.2017, №ДВ-000004 від 08.02.2017, №СП-000039 від 08.02.2017, №ДВ-0000002 від 18.01.2017, №СП-00018 від 18.01.2017, які містяться в матеріалах справи.

Також на виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні: №2 від 17.01.2017, №2 від 08.02.2017, №2 від 01.03.2017, які зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт перевезення товару від постачальника покупцю підтверджується товарно-транспортними накладними: №СП-000060 від 03.03.2017, №СП-000039 від 08.02.2017, №СП-000015 від 18.01.2017, на підставі Договору про використання особистого автомобіля у службових цілях від 05.01.2017, (а.с.66, 71, 79, 82-83).

На підтвердження необхідних трудових ресурсів для проведення розвантажувально-навантажувальних робіт, позивачем до позову надано штатний розклад ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС (код 38001173) від 03 січня 2017 року (а.с.85).

Оплата за отриманий товар проведена покупцем у безготівковій формі та підтверджується виписками по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 17.01.2017, від 08.02.2017, від 01.03.2017 (а.с. 90, 93, 95).

У бухгалтерському обліку операції ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС (код 38001173) з ТОВ ХСК Стендпро (код 40945614) за вказаним вище Договором відображені у картці рахунку 281.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем ТОВ ДИВО ІНТЕРФЕЙС та постачальниками ТОВ ХСК Стендпро підтверджено первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій договору №302 від 29.09.2015, додаткових договорів № 1 та № 2 від 01.08.2016 та від 01.12.2016 відповідно до договору поставки № 302 від 29.09.2015, довіреностей на отримання ТМЦ, видаткових накладних, податкових накладних, виписаних позивачем як постачальником, товарно-транспортних накладних, квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, придбаний у ТОВ ХСК Стендпро товар було реалізовано його контрагенту ДП Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г Шевченко (а.с. 106-108, 119-162).

Доводи відповідача про неможливість надання вказаним вище підприємством послуг позивачеві, в силу відсутності об`єктів нерухомості за адресою пункту навантаження (м. Харків вул. Новожанівська, 1), відсутності основних засобів для господарської діяльності, розбіжності між номенклатурою придбання та номенклатурою постачання товарів за ЄРПН, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Такі твердження відповідач мотивує виключно з посиланням на дані податкової інформації, отриманої від інших контролюючих органів, а також дані ЄРПН щодо невідповідності номенклатури постачання номенклатурі придбання товарів.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що відомості податкової інформації та дані ЄРПН не можуть бути взяті до уваги, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Згідно з абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення або воно вважається відкликаним.

З огляду на викладене, в силу ч. 7 ст. 9, ст.ст. 73, 74 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді податкової інформації.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова інформація та дані ЄРПН не є належним та допустимим доказом відсутності у позивача права на формування витрат та податкового кредиту по відносинам із виконавцями послуг.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції щодо позиції відповідача з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання контрагентів позивача, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податків, в даному випадку позивач ТОВ ДИВО ІЕТЕРФЕЙС не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та повинні враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 по справі № 805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено відсутності реального характеру господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ ХСК Стендпро .

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зменшення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання та подальшої реалізації товарів, придбаних у ТОВ ХСК Стендпро за січень-березень 2017 року на користь інших контрагентів позивача, а відтак, податкове повідомлення-рішення №00000860518 від 09.04.2020 про зменшення позивачеві грошового зобов`язання з ПДВ та податкового кредиту є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі № 520/5180/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій