Постанова

від 22.09.2020 по справі 400/2459/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2459/19

Категорія: 111030600 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 26.12.2019 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Рента-Н" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби (далі ДФС) України, Головного управління (далі ГУ) ДФС у Миколаївській області (у теперішній час ГУ ДПС у Миколаївській області) про:

- скасування рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрації ПН/РК в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) або відмову в такій реєстрації від 11 липня 2019 року №1219776/41907606;

- зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну №30 від 08 червня 2019 року за датою її подання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ним подано всі наявні документи та вчинено всі залежні від нього заходи, необхідні для реєстрації податкової накладної по взаємовідносинам із ТОВ "Макси-Пром". Однак, ГУ ДФС у Миколаївській області без обґрунтування підстав, відмовив йому у реєстрації податкової накладної.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку. Позивачем не надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів відповідачами та неправомірності дій останніх.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року позов ТОВ "Рента-Н" (вул. Ушакова, буд. 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код: 41907606) до ГУ ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 39394277) та ДФС України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 11 липня 2019 №1219776/41907606 комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, щодо відмови в реєстрації податкової накладної від 08 червня 2019 року №30.

Зобов`язано ДФС України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) зареєструвати податкову накладну від 08 червня 2019 року №30 ТОВ "Рента-Н" (вул. Ушакова, буд. 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код: 41907606) в ЄРПН.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) на користь ТОВ "Рента-Н" (вул. Ушакова, буд. 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код: 41907606) судовий збір у сумі 1 921 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) на користь ТОВ "Рента-Н" (вул. Ушакова, буд. 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код: 41907606) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що підставою для відмови у реєстрації ПН стало ненадання платником податків на розгляд комісії необхідних первинних документів, а саме - первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що документи надані позивачем у цій справі вказують на не співмірність та необґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом роботи, а тому - на безпідставність та надмірність заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу.

Відзиву ТОВ "Рента-Н" на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:

ТОВ "Рента-Н" зареєстроване як юридична особа 01 лютого 2018 року.

31 травня 2019 року позивач уклав із ТОВ "Макси-Пром" (покупець) договір №31/05-02, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність покупця належні продавцю продукти харчування, в асортименті та кількості згідно з видатковими накладними.

08 червня 2019 року ТОВ "Макси-Пром" отримав від позивача продукти харчування, що підтверджується видатковою накладною від 08 червня 2019 року №46.

08 червня 2019 року позивач склав податкову накладну №30 та 25 червня 2019 року подав цю накладну на реєстрацію до органів ДФС.

Відповідач прийняв податкову накладну, але реєстрація накладної була зупинена на підставі п.201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджується відповідною квитанцією, доданою до матеріалів справи.

У квитанції вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН.

Позивач направив на адресу відповідача письмове пояснення щодо обставин виконання договору із своїм контрагентом та копії фінансово-господарських документів позивача. Вказані пояснення відповідачем отримані, про що свідчить повідомлення від 16 липня 2019 року.

11 липня 2019 року відповідачем винесено рішення №1219776/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08 червня 2019 року №30 з посиланням на те, що платником податків не надано документи, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи на адресу відповідача, цілком відповідають вимогам для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, що не спростовано відповідачами під час судового розгляду.

В частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та співмірність розміру судових витрат на правову допомогу в сумі 11 000 грн., яка підтверджені належними доказами.

Судова колегія частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення ЄРПН (далі Порядок №1246).

Згідно п.12 Порядку №1246, після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складення та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених п.192.1 ст. 192 та п.201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п.201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.п.200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 01 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у ПН, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення ПН/РК; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Порядок зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі Порядок №117).

Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються ПН/РК (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації.

Пунктом 5 вказаного Порядку №117 встановлено, що ПН/РК, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких ПН/РК зупиняється.

Відповідно до п.10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Зі змісту квитанції №9136472330 від 25 червня 2019 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної №30 від 08 червня 2019 року вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Листом ДФС України від 05 листопада 2018 року затверджено Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій, пп.1.6 п.1 яких передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 та абз.1 п.49.2 і п.49.18 ст. 49 ПК України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 та п.46.2 ст. 46 ПК України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

ГУ ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у п.п.1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з п.1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до п.п.1.1-1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.

Відповідно до п.13 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, у квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:

1) номер та дата складання ПН/РК;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинні містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації ПН.

Судова колегія встановила, що в квитанції №9136472330 від 25 червня 2019 року про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

Пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких ПН/РК зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу ПН/РК відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім ПН/РК, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких ПН/РК зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрація ПН/РК є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) ПН/РК - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Відповідачами не надано доказів наявності рішення Комісії, щодо віднесення ТОВ "Рента-Н" до переліку ризикових суб`єктів господарювання, відповідно до п.1.6 Критеріїв.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що вирішення питання про віднесення того чи іншого платника податків до ризикового, віднесено на адміністративний розсуд відповідача, однак, зазначає, що для висновку про правомірність зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН з підстав віднесення платника податків до ризикових платників повинно бути доведено наявність відповідного рішення про віднесення такого платника податків до ризикових платників. При цьому, надання правової оцінки правомірності такого рішення виходить за межі предмету даного спору.

Оскільки відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких ч.2 ст. 72 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ними рішень, не визначено будь-якої з підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ "Рента-Н", та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості, тому судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної №30 від 08 червня 2019 року відбулось з порушенням приписів чинного законодавства.

Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до пп.4 п.13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається зі змісту спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 11 липня 2019 року №11219776/41907606 підставою для його прийняття зазначено ненадання платником податків копій документів: "первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити)", "розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків".

З вказаного слідує, що у спірному рішенні податковий орган мав чітко зазначити, шляхом відповідного підкреслювання, яких документів не надано платником податків, який подав на реєстрацію податкової накладної, та відсутність яких позбавляє можливості здійснити відповідну реєстрацію.

Судова колегія зазначає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Оцінюючи вищевикладені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення від 11 липня 2019 року №11219776/41907606 є таким, що винесене без належних для цього правових підстав, а тому воно підлягає скасуванню.

Разом з тим, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Миколаївській області щодо рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Оскаржуваним судовим рішенням судом першої інстанції стягнуто з ДФС України на користь позивача 11 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до п.1 ч.3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч.ч.4-7 цієї статті Кодексу для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, ч.5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ТОВ "РЕНТА-Н" надало суду першої інстанції:

- договір-доручення №ПН-1 про надання правової допомоги від 17 липня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Правозахисник";

- протокол №1 узгодження договірної ціни від 17 липня 2019 року, в якому узгоджені ціни за послуги адвоката;

- копію ордеру адвоката Бєліка С.В.;

- рахунок-фактуру №ПН-1/30 від 26 липня 2019 року на суму 7 000 грн.;

- платіжне доручення №263 від 05 серпня 2019 року на суму 7 000 грн.

Повторно, 04 грудня 2019 року ТОВ "РЕНТА-Н" подало заяву про стягнення судових витрат на послуги адвоката у розмірі 11 000 грн.

До заяви ТОВ "РЕНТА-Н" на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано наступні документи:

- протокол №2 узгодження договірної ціни від 18 липня 2019 року (додаток до договору №ПН-1), в якому узгоджені ціни за послуги адвоката;

- акт №ПН-1/30 приймання-передачі правових послуг від 17 липня 2019 року;

- звіт №ПН-1/30 про надані правові послуги у справі №420/2459/19;

- платіжне доручення №473 від 25 листопада 2019 року на суму 7 000 грн.

Разом з тим, як правильно зазначено апелянтом та вбачається з даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ТОВ "РЕНТА-Н" подало велику кількість позовних заяв до суду першої інстанції щодо скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні, які складені ТОВ "РЕНТА-Н" на виконання одного й того ж договору купівлі-продажу №31/05-02, укладеного 31 травня 2019 року між позивачем та ТОВ "Макси-Пром".

З наданого позивачем платіжного доручення неможливо встановити, чи відносяться вони саме до ведення цієї справи, предметом оскарження якої є відмова в реєстрації податкової накладної №30 від 08 червня 2019 року.

Крім того, судова колегія зазначає, що з платіжного доручення №263 від 05 серпня 2019 року вбачається, що оплата здійснювалась за правові послуги згідно умов договору №ПН-30 від 17 липня 2019 року, а в матеріалах справи наявний договір-доручення за іншим номером, а саме №ПН-1 від 17 липня 2019 року.

Платіжне доручення №473 від 25 листопада 2019 року на суму 7 000 грн. про оплату послуг за договором №ПН-1 не відповідає розміру заявлених до стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 11 000 грн., що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що не є належним чином обґрунтованою заява у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права в частині стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу (п. 5 резолютивної частини судового рішення) - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення в цій частині:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 11 000 грн.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2020 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.