Постанова

від 30.09.2020 по справі 1.380.2019.004136

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004136 пров. № А/857/2784/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Запотічного І.І.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства Старосамбірське міське водопровідно-каналізаційне господарство до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанції Кузан Р.І.,

час ухвалення рішення 11 год 55 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 28 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2019 року Комунальне підприємство Старосамбірське міське водопровідно-каналізаційне господарство (далі - Водоканал) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС)

від 27 липня 2018 року № 0191491251, яким його зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % від суми задекларованого грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 13882,56 грн;

від 25 вересня 2018 року № 0244411251, яким підприємство зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % від суми задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 196,33 грн;

від 25 вересня 2018 року № 0244391251, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % від суми задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 6977,95 грн;

від 20 листопада 2018 року № 0018865612, яким його зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % від суми задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5511,60 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.004136 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у справі № 813/1128/18 було встановлено, що податковий борг Водоканалу виник внаслідок помилки, допущеної відповідними структурними підрозділами відповідача при зарахуванні коштів, сплачених позивачем. Відтак, позивач фактично не допустив виникнення заборгованості по сплаті ПДВ за період з вересня 2017 року по червень 2018 року, оскільки своєчасно та у достатній сумі перераховував кошти на електронний рахунок. У системі електронного декларування процедура сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ об`єктивно не залежить від самого платника і виконується в результаті взаємодії ДФС та Казначейства.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оспорюваних ППР, а отже їх слід визнати протиправними і скасувати.

Правонаступник відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) - у поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог Водоканалу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ГУ ДФС проведено камеральну перевірку Водоканалу, під час якого було виявлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ, визначеного пунктом 57.1 статті 57Податкового кодексу України (далі - ПК) та на підставі статті 126 ПК зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 та 20 %. Окрім того, було встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120 1 ПК за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше днів на суму ПДВ 15617,18 грн зобов`язано сплатити штраф у сумі 1561,72 грн.

При цьому наполягає на тому, що позивач не сплатив податкові зобов`язання, самостійно визначені ним у податкових деклараціях з ПДВ, протягом визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК строків, а отже накладення на нього штрафних санкцій є правомірним.

Водоканал подав відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС, у якій заперечив обґрунтованість його вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з`ясовано всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінено докази. Заперечення відповідача, подані у апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити Водоканалу у задоволення позову.

Предсттавник Водоканалу у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість апеляційних вимог, підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Водоканал подав контролюючому органу податкові декларації з ПДВ, зокрема, за вересень 2018 року на суму 33193,00 грн, за жовтень 2017 року на суму 15199,00 грн, за листопад 2017 року на суму 9125,00 грн, за грудень 2017 року на суму 16023,00 грн, за січень 2018 року на суму 10332,00 грн, за лютий 2018 року на суму 14106,00 грн, за березень 2018 року на суму 35822,00 грн, за травень 2018 року на суму 18147,00 грн, за червень 2018 року на суму 24449,00 грн.

ГУ ДФС проведено камеральну перевірку Водоканалу з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року, травень-серпень 2018 року, вересень-жовтень 2018 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акти №88/13-01-12-51/22413576 від 09 липня 2018 року за період жовтень 2017 року-квітень 2018 року, №39/13-01-12-56/22413576 від 06 листопада 2019 року за період вересень-жовтень 2018 року, №122/13-01-12-51/22413576 від 07 вересня 2018 року за період травень-серпень 2018 року.

Під час перевірки контролюючий орган зробив висновок про порушення Водоканалом визначених у пункті 57.1 статті 57 ПК строків сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ, а саме несвоєчасне подання платіжних доручень до установи банку за періоди, що перевірялися. Відтак, на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК позивачу нараховано штраф у розмірі 10 % та 20 % за затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ.

На підставі акта перевірки № 88/13-01-12-51/22413576 від 09 липня 2018 року ГУ ДФС прийнято ППР від 27 липня 2018 року № 0191491251 про зобов`язання позивача сплатити штраф у розмірі 20 % від суми задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 13882,56 грн.

На підставі акта перевірки № 122/13-01-12-51/22413576 від 07 вересня 2018 року ГУ ДФС прийнято ППР від 25 вересня 2018 року № 0244411251, про зобов`язання позивача сплатити штраф у розмірі 10 % від суми задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 196,33 грн.

На підставі акта перевірки № 122/13-01-12-51/22413576 від 07 вересня 2018 року ГУ ДФС прийнято ППР від 25 вересня 2018 року № 0244391251 про зобов`язання позивача сплатити штраф у розмірі 20 % від суми задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 6977,95 грн.

На підставі акта перевірки № 39/13-01-12-56/22413576 від 06 листопада 2019 року ГУ ДФС прийнято ППР від 20 листопада 2018 року № 0018865612 про зобов`язання позивача сплатити штраф у розмірі 20 % від суми задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5511,60 грн.

Водоканал не погодився із правомірністю нарахування йому ГУ ДФС штрафних санкцій вказаними ППР та звернувся за захистом своїх право до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Приписами пункту 38.1 статті 38 ПК встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За правилами пункту 202.1 статті 202 ПК звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Як зазначено у пункті 57.1 статті 57 ПК, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених вказаним Кодексом

Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 ПК платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків.

Підпунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК передбачено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду.

На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За приписами пункту 203.2 статті 203 ПК сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 вказаної статті для подання податкової декларації.

При цьому пунктом 126.1 статті 126 ПК встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 вказаної статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначає Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569).

Пунктом 4 Порядку № 569 передбачено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що з метою забезпечення виконання вимог пункту 57.1 статті 57 ПК щодо сплати податкових зобов`язань з ПДВ, самостійно задекларованих платником податку у податковій звітності, такий платник податку зобов`язаний сплатити суму коштів на електронний рахунок, відкритий в органах Казначейства.

За правилами пункту 200-1.5 ПК з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах а - в пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування ПДВ та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня.

Згідно із приписами пункту 200-1.7 ПК кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з ПДВ.

Як передбачено приписами пункту200.2 статті 200 ПК, для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, не пізніше останнього дня строку, встановленого вказаним Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПК, для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого ПК для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 569 у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань:

1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;

2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку.

При цьому, залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що Водоканал сплатив свої податкові зобов`язання з ПДВ до бюджету у передбачені вказаними вище нормами строки, а саме:

- за вересень 2017 року сума зобов`язання - 33193,00 грн, граничний термін сплати - 30 жовтня 2017 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 26 жовтня 2017 року;

- за жовтень 2017 року сума зобов`язання - 15199,00 грн, граничний термін сплати - 30 листопада 2017 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 24 листопада 2017 року;

- за листопад 2017 року сума зобов`язання - 9125,00 грн, граничний термін сплати - 30 грудня 2017 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 26 грудня 2017 року;

- за грудень 2017 року сума зобов`язання - 16023,00 грн, граничний термін сплати - 30 січня 2018 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 26 січня 2018 року;

- за січень 2018 року сума зобов`язання - 10332,00 грн, граничний термін сплати - 02 березня 2018 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 26 лютого 2018 року;

- за лютий 2018 року сума зобов`язання - 14106,00 грн, граничний термін сплати - 30 березня 2018 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 26 березня 2018 року;

- за березень 2018 року сума зобов`язання - 35822,00 грн, граничний термін сплати - 30 квітня 2018 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 23 квітня 2018 року;

- за травень 2018 року сума зобов`язання - 18174,00 грн, граничний термін сплати - 30 червня 2018 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 23 червня 2018 року;

- за червень 2018 року сума зобов`язання - 24449,00 грн, граничний термін сплати - 30 липня 2018 року, фактична дата перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ - 23 липня 2018 року.

При цьому контролюючим органом н6изаперечується те, що Водоканал сплачував податкові зобов`язання з ПДВ за процедурою електронного адміністрування податку, передбаченою приписами статті 200-1 ПК, поповнюючи рахунок у системі електронного адміністрування в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних, з якого перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду.

Разом із тим, відповідно до інформаційної картки платника по ПДВ контролюючим органом зараховувалися сплачені Водоканалом кошти в рахунок погашення податкового боргу за попередні податкові періоди.

Відповідно до листа ГУ ДФС № 4576/10/13-01-17-07-05 від 09 лютого 2017 року податковий борг позивача з ПДВ у сумі 40994,95 грн виник та відображений в інформаційній картці платника з 03 серпня 2015 року. При цьому 31 липня 2015 року у інформаційній картці платника по ПДВ Водоканалу зараховано суму 111109,78 грн, як погашення боргу. Позивачем лише 03 серпня 2015 року подано заяву про дострокове розірвання угод про розстрочення грошових зобов`язань по ПДВ і відповідно до програмного забезпечення 03 серпня 2015 року по його інформаційній картці платника проведено нарахування розстрочених сум боргу з ПДВ згідно з договорами в сумах 9290,33 грн, 7140,00 грн, 10356,00 грн, 5622 грн. Заборгованість по ПДВ у інформаційній картці платника виникла через несвоєчасне розірвання позивачем договорів про розстрочення, оскільки заяву на їх анулювання потрібно було подати до 31 липня 2015 року.

Разом із тим, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у справі №813/1128/18 за позовом Водоканалу до ГУ ДФС про визнання протиправними та скасування ППР було встановлено, що такий податковий борг виник внаслідок помилки, допущеної відповідними структурними підрозділами відповідача при зарахуванні коштів, сплачених позивачем.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року в справі № 813/1128/18 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року відмовлено ГУ ДФС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі №813/1128/18.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що Водоканал не допустив фактичного виникнення заборгованості по сплаті ПДВ за період з вересня 2017 року по червень 2018 року, своєчасно та у достатній сумі перераховувавши кошти на електронний рахунок, а відображення у його інформаційній картці платника податкового боргу не було пов`язане із неналежним виконанням ним своїх обов`язків, як платника ПДВ, а було обумовлене помилковими діями працівників контролюючого органу.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваних Водоканалом ППР відповідача та необхідність їх скасування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.004136 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. І. Запотічний І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 02 жовтня 2020 року.