Рішення

від 30.09.2020 по справі 904/1703/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2020м. ДніпроСправа № 904/1703/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянув справу

за позовом Селянське (фермерське) господарство "ОАЗИС" (52350, Дніпропетровська обл., Криничанський район, селище Кудашівка, вул. Виконкомівська; ідентифікаційний код 20256492)

до Приватне підприємство "САМРІЗ" (49112, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 4, кв. 769; ідентифікаційний код 24442731)

про стягнення 55 106 грн. 45 коп.

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство "ОАЗИС" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1491/20 від 27.03.2020), в якій просить стягнути з відповідача - Приватного підприємства "САМРІЗ" 95 106 грн. 45 коп., з яких: 80 000 грн.12 коп. - заборгованість за поставлений товар відповідно до умов договору від 18.05.2017р. №418-05 поставки товару, 5 075 грн. 07 коп. - 3% річних за період з 20.01.2018р. по 01.03.2020р. та 10 031 грн. 26 коп. - інфляційні втрати за період з 20.01.2018р. по 01.03.2020р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

28.05.2020 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №23001/20 від 28.05.2020), в якій позивач, в зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості на суму 40 000 грн., зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 55 106,45 грн. з яких: 40 000,12 грн. - основний борг; 5075,07 грн. - 3% річних; 10031,26 грн. - інфляційні втрати.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З наведеного вбачається, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України. Тому вказана заява приймається судом до розгляду.

За таких обставин, судом розглядаються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 55 106,45 грн. з яких: 40 000,12 грн. - основний борг; 5075,07 грн. - 3% річних; 10031,26 грн. - інфляційні втрати.

Як вбачається ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2020р. було отримано позивачем - 13.07.2020, а відповідачем - 30.07.2020, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядалася відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку у зв`язку з вжиттям в Україні карантинних заходів.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 18.05.2017 між Селянським (фермерське) господарством "ОАЗИС", як продавцем, та Приватним підприємством "САМРІЗ", як покупцем, укладено договір поставки товару №18-05.

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а покупець приймає та оплачує ячмінь (надалі іменується Товар ).

Згідно з п. 2.1. Договору, 2.1. Покупець зобов`язується сплатити Продавцю вартість Товару зазначеного в пункті 1.1. Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що Продавець надає Покупцеві Товар разом з усіма документами, що стосуються Товару та підлягають передачі разом із Товаром, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.3 Договору, Продавець зобов`язується надати Продавцю з Товаром такі документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну.

Згідно з п. 3.1. Договору, Покупець зобов`язаний оплачувати товар за ціною, встановленою в товарних накладних.

Відповідно до п. 3.2. Договору вид та форма розрахунків за Товар: безготівковий.

Покупець здійснює оплату вартості Товару зазначеного в пункті 1.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються через установу банку, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 3.3.Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 583 915 грн. 00 коп., про що свідчать товарно-транспортні та видаткові накладні №8 від 18.05.2017 на суму 127 092,00 грн., №9 від 18.05.2017 на суму 138 975,00 грн., №10 від 26.05.2017 на суму 160 024,00 грн., №11 від 05.06.2017 на суму 157 824,50 грн. (а.с.13-20), які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача ат скріплені печатками сторін.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 583 915 грн. 00 коп.

Відповідач поставлений товар оплатив частково у сумі 543 914,88 грн.

Товар на суму 40 000,12 грн. відповідач не оплатив.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, судом встановлено, що надані позивачем договір поставки товару №18-05 від 18.05.2017 видаткові та товарно-транспортні накладні, складені між позивачем та відповідачем та містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є первинними й такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій по поставці позивачем відповідачу товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 000 грн. 12 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 5 075 грн. 07 коп. - 3% річних за період з 20.01.2018р. по 01.03.2020р. та 10 031 грн. 26 коп. - інфляційних втрат за період з 20.01.2018р. по 01.03.2020р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, .

Отже, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 10 031 грн. 26 коп., а річні 5 075 грн. 07 коп.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 102 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Селянського (фермерського) господарства "ОАЗИС" (52350, Дніпропетровська обл., Криничанський район, селище Кудашівка, вул. Виконкомівська, ідентифікаційний код 20256492) до Приватного підприємства "САМРІЗ" (49112, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 4, кв. 769, ідентифікаційний код 24442731) про стягнення 55 106 грн. 45 коп. - задовольнити.

Стягнути з Приватне підприємство "САМРІЗ" (49112, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 4, кв. 769, ідентифікаційний код 24442731) на користь Селянського (фермерського) господарства "ОАЗИС" (52350, Дніпропетровська обл., Криничанський район, селище Кудашівка, вул. Виконкомівська, ідентифікаційний код 20256492) суму основного боргу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 12 коп., 10 031 (десять тисяч тридцять одна) грн. 26 коп. - інфляційних нарахувань, 5 075 (п`ять тисяч сімдесят п`ять) грн. 07 коп. - річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата складення рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

30.09.2020р.