Ухвала від 01.10.2020 по справі 905/2265/17 (905/1728/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

01.10.2020 Справа № 905/2265/17 (905/1728/20)

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» , м.Маріуполь, б/н від 21.09.2020 про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» , м.Маріуполь,

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» , м.Маріуполь Донецької області,

відповідача-2: керуючого санацією Затворницької О.М.,

відповідача-3: Товарної біржі «Міжрегіональна Українська Біржа» , м.Київ,

відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» , м.Маріуполь Донецької області,

про зобов`язання вчинити певні дії,

в межах справи №905/2265/17:

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» , м.Маріуполь,

до боржника: Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» , м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 01237193),

про банкрутство

керуючий санацією - арбітражний керуючий Затворницька О.М.,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2020 до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява б/н від 21.09.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» , м.Маріуполь, до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» ; відповідача-2: керуючого санацією Затворницької О.М.; відповідача-3: Товарної біржі «Міжрегіональна Українська Біржа» ; відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» , у якій просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво на право власності №5604 видане 29.10.2019 приватним нотаріусом Маріупольського міського округу Саховою М.А.; скасувати запис про право власності/довірчої власності 33894067 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» як основного кредитора у справі про банкрутство №905/2265/17 та наявність підстав для захисту своїх прав у судовому порядку, у зв`язку з тим, що незважаючи на скасування рішенням по справі №905/2265/17 підстав набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» права власності на нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Набережна, 1), при намаганні внести достовірні відомості в Держаний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на вказане нерухоме майно щодо власника - Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» від державного реєстратора отримано відмову у зв`язку з наявністю Свідоцтва про право власності №5604 від 29.10.2019 виданого нотаріусом Саховою М.А. Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» .

Одночасно з позовом до господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» м.Маріуполь б/н від 21.09.2020 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на майно - комплекс нежитлових будівель за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Набережна,1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1941650614123;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» вчиняти дії щодо комплексу нерухомого майна за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Набережна, 1 - змінювати будь-яким способом технічні характеристики/властивості будівель та споруд нежитлового комплексу, покращувати чи погіршувати їх стан, змінювати в будь-який спосіб прилеглу територію та інше майно за вказаною адресою.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається також на ту обставину, що незважаючи на те, що рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/2265/17, яке залишено без змін апеляційною інстанцією, результати проведеного 06.09.2019р. аукціону з продажу майна Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» та як наслідок договір купівлі-продажу майна між Публічним акціонерним товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» комплексу спірних нежитлових будівель за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Набережна, 1 визнані недійсними, на теперішній час вказане нерухоме майно фактично перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» , який відмовляється звільнити займане майно та є відомості щодо зміни конфігурації майна, його знищення (шляхом розбирання будівель та споруд) представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» .

Як стверджує заявник, заявлені заходи забезпечення на час розгляду спору по суті дозволять зберегти майно та повернути його у власність Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» у стані відповідному на момент його переходу у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» , відновлять порушені права боржника як власника майна та заявника як основного кредитора.

Згідно з ч.3 та 4 ст.140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

За приписами ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, ключовим при з`ясуванні питання щодо необхідності вжиття тих чи інших заходів забезпечення позову є наявність підстав вважати, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення у справі.

Положеннями ч.1 ст.137 ГПК України у чинній редакції визначено, що позов забезпечується, зокрема:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеного у постанові від 11.08.2020 року по справі №911/3136/19 заходи забезпечення позову, зокрема щодо заборони іншим особам вчиняти дії, повинні безпосередньо стосуватися предмета спору та бути спрямованими на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч.1 ст.74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Тобто, у даному випадку, саме на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» , як на особу, яка посилається, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, і покладається обов`язок доведення своїх посилань у заяві про забезпечення позову.

Як вбачається з поданої заявником позовної заяви (судова справа №905/2265/17 (905/1728/20)), предметом її розгляду є спір про визнання недійсним та скасування виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітязь 2010» свідоцтва на право власності, а також скасування запису про право власності/довірчої власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Отже, предметом спору є немайнові вимоги, зумовлені наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно актуальних відомостей щодо власника спірного комплексу нежитлових будівель ТОВ Вітязь 2010 , в той час як підстави набуття права власності на це майно були визнані недійсними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції в межах справи № 905/2265/17.

При цьому, заявником не надано доказів, які б свідчили яким чином незастосування обраного виду забезпечення позову призведуть до утруднення чи унеможливлення виконання саме рішення суду в разі задоволення позову у справі №905/2265/17 (905/1728/20).

Адже у даному випадку обраний Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» у позовній заяві спосіб захисту права на пряму не пов`язаний з тими заходами забезпечення позову, на яких він наполягає. Зокрема, наразі відсутні відомості щодо вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю Вітязь 2010 дій щодо відчуження спірного об`єкту нерухомості третім особам, які можуть придбати це майно та можуть бути його позбавлені у разі задоволення позову, а отже на даний час відсутня реальна загроза порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, суд не вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами.

Таким чином, заявником не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову.

Здійснивши в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів стосовно розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд не вбачає підстав вжиття заявлених заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви судом вирішено відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви сплачена позивачем сума судового збору за її подання відноситься на заявника та йому не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.136, 137, 140, 232-235, 255 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви №б/н від 21.09.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» м.Маріуполь про забезпечення позову - відмовити.

У зв`язку з перебуванням судді Макарової Ю.В. у відпустці по 29.09.2020 включно, ухвала прийнята 01.10.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України) шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України, з урахуванням положень п.4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

Суддя Ю.В. Макарова