Рішення

від 23.09.2020 по справі 912/3420/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 рокуСправа № 912/3420/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна служба України з безпеки на транспорті

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноагротранс"

про стягнення 17 961,75 грн

Представники:

від прокуратури - Головіна Т.А., наказ 103к від 11.09.2020;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна служба України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноагротранс" (далі - ТОВ "Техноагротранс") про стягнення 17 961,75 грн (543,51 Євро).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дана заборгованість є платою за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Зупинено провадження у справі №912/3420/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою суду від 26.08.2020 поновлено провадження у справі № 912/3420/19; судове засідання призначено на 23.09.2020 (з урахуванням ухвали суду від 23.09.2020).

Представники сторін участі у судовому засіданні не брали, однак є такими, що належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 52, 53, 56, 58).

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З підстав вищенаведеного, суд дійшов висновку, що неявка представників ТОВ "Техноагротранс" та Державної служби України з безпеки на транспорті в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд здійснює розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами справи.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не надав та не заперечив стосовно позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив. Заяв та клопотань від відповідача щодо продовження строку подання відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши всі обставини спору, заслухавши доводи прокурора, оцінивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що така необхідність зумовлена невжиттям Державною службою України з безпеки на транспорті жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, які полягають у стягненні плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, що свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень. При цьому, Держслужба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Посилається на п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 11.02.2015 №103, вказує на наявність у позивача повноважень на звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно - вагового контролю.

Несплата відповідачем заявленої до стягнення 17 961,75 грн (543,51 євро) плати за проїзд призведе до їх ненадходження у спеціальний фонд Державного бюджету України, це, відповідно порушить інтереси держави насамперед в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни. Несплата заявлених платежів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави та покладає на прокурора обов`язок пред`явити позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ "Техноагротранс".

У матеріалах справи наявний лист Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області №28522/36/24-19 від 10.07.2019 до Прокуратури Тернопільської області про розгляд можливості щодо представництва держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування зокрема з ТОВ "Техноагротранс". В обґрунтування представництва зазначено, що чинним законодавством Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативно-вагових параметрів (а.с. 16-17).

Крім того, як вбачається з листа №28522/36/24-19 від 10.07.2019 за підписом виконувача обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, наданих на запити регіональної прокуратури, Укртрансбезпека категорично стверджує про відсутність повноважень на звернення до суду в якості позивача, при цьому не заперечуючи можливість заявлення прокурором в її інтересах позову.

Зокрема, у вказаному листі зазначається, що Укртрансбезпека на постійній основі вживає заходів щодо реалізації своїх функцій, передбачених підпунктами 15, 27 п. 5 Положення шляхом формування матеріалів та подачі їх органам прокуратури. Зокрема, у вказаному листі зазначається, що Укртрансбезпека на постійній основі вживає заходів щодо реалізації своїх функцій, передбачених підпунктами 15, 27 п. 5 Положення шляхом формування матеріалів та подачі їх органам прокуратури.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру", відповідно до ч.3 ст.23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

В Постанові від 26.05.2020 в справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі позивача, прокурор вказував на наявність визначених п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даною позовною заявою.

При цьому, прокурор зазначає, що несплата відповідачем заявленої до стягнення суми коштів призведе до їх ненадходження у спеціальний фонд Державного бюджету України та, відповідно, порушить інтереси держави в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, що, у свою чергу, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки та суттєво порушує економічні інтереси держави, у зв`язку з чим даний випадок є виключним (нездійснення захисту інтересів держави), а тому у прокурора є всі обґрунтовані підстави для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами і доповненнями) (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абзац 1 п. 8 Положення).

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, у тому числі, Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області.

Відповідно до п. 3.37 Положення про Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, вказане управління відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

При цьому, згідно з п. 1 вказаного Положення Укртрансбезпека у Тернопільській області не є самостійною юридичною особою, а є самостійним структурним підрозділом Укртрансбезпеки.

З огляду на викладене, як зазначає прокурор, Укртрансбезпека є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, зокрема, на звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що за вищенаведених обставин позивачем не було вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України.

Отже, нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обґрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.

Несплата відповідачем коштів тягне за собою порушення приписів Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та невиконання доходної частини Державного бюджету України, у зв`язку з чим існує загроза реалізації державної політики, а це завдає шкоди інтересам держави.

Таким чином, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов до висновку про наявність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18.09.2018 начальником Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області на виконання окремого доручення Укртрансбезпеки від 05.05.2018 №320/03/13-18 затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 24.09.2018 по 30.09.2018 (а.с. 18).

Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області, на підставі направлення від 25.09.2018 №010640, 26.09.2018 проведено рейдову перевірку на ділянці а/д М-12 км 190+100 (обхід м. Підволочиськ пост превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області) (а.с. 19).

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю транспортного засобу (тягач) марки МАЗ модель 544008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_2 та напівпричіпа марки SCHMITZ модель S01, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_4 , складено акт №ВО-094487 від 26.09.2018 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, у процесі якої виявлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також надання послуг перевезення вантажу великоваговим транспортом без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с. 21).

Зі змісту товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ЧРА №004709 від 25.09.2018 вбачається, що ТОВ "Техноагротранс" надано послуги з перевезення вантажу на замовлення ТОВ "Єврошпон", з протяжністю маршруту 671 км (а.с.22).

Складено довідку №0008377 від 26.09.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0012264 від 26.09.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 25).

Відповідно до Розрахунку №1 від 26.09.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом №ВО-094487 від 26.09.2018 ТОВ "Техноагротранс" необхідно сплатити до бюджету кошти в сумі 17 961,75 еквівалентній 543,51 євро (а.с. 26).

Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області 26.10.2018 надіслано ТОВ "Техноагротранс" повідомлення про оплату заборгованості, з доданням копій акту перевірки, розрахунку, довідки про результати здійснення ГВК, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти №215600426655 від 29.10.2018 (а.с. 30, зворотній бік а.с. 30).

Відповідно до інформації управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, ТОВ "Техноагротранс" дії службових осіб управління щодо проведення габаритно-вагового контролю та складання акту перевірки №ВО-094487 від 26.09.2018 та розрахунку плати за проїзд №1 від 26.09.2018 - не оскаржувались.

Постановою від 14.11.2018 №036475 начальником управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області за порушення законодавства про автомобільний транспорт до ТОВ "Техноагротранс" застосовано адміністративно - господарський штраф в сумі 1700 грн, який відповідачем сплачено (а.с. 27).

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових - транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України від №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб з вантажем або без вважається великоваговим, якщо максимальна або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно акту №ВО-094487 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та акту №001264 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, встановлено перевищення навантаження на одиночну вісь, яка становить 12,25 т, при нормативно допустимій 11,0 т.

Згідно інформацій регіональних сервісних центрів МВС України у Кіровоградській та Тернопільській областях, транспортний засіб (тягач) марки МАЗ модель 544008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_2 та напівпричіп марки 8СНМТ2 модель 801, реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 26.09.2018 і, станом на даний час, зареєстровані за засновником та керівником ТОВ "Техноагротранс" - ОСОБА_1 (а.с. 38, 40).

Згідно п.п. 27, 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень та справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно зі ставками плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, ставка плати за кожен кілометр відстані при параметрах перевищення навантаження на одиночну вісь, що становить від 10 до 20 відсотків включно становить 0,27 Євро/км, понад 20 відсотків за кожні 5 відсотків - 0,15 Євро/км.

Так, зважування вищевказаного транспортного засобу на ППГВК здійснювалося - за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь ЕSІТ-09-223. Виробник "ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI", Туреччина.

Окрім цього, 13.01.2010 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики видано сертифікат відповідності типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1р-1275-2010 від 13.01.2010 та Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/2991 від 19.08.2019, видане Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (а.с. 29, зворотній бік а.с. 29).

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу (тягача) марки МАЗ модель 544008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_2 та напівпричіп марки 8СНМІТ2 модель 801, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що використовується відповідачем ТОВ "Техноагротранс", здійснювався технічними засобами, що мають відповідний сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу, у зв`язку із чим є придатними до застосування.

Факт перевищення транспортним засобом відповідача вагових обмежень також підтверджується чеком - (роздруківкою) зважування №7531 від 26.09.2018, який формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування (а.с. 23).

Відповідно до п. 31.1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначаються за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України курс гривні, встановлений Національним банком України на день проведення розрахунку (26.09.2018) до 100 євро становив 3304,7686 грн (а.с. 32).

Враховуючи зазначене, ТОВ "Техноагротранс", яке є перевізником вантажу, управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування 543,51 євро, що еквівалентно 17 961,75 грн.

Незважаючи на те, що відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, за даними управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, а також Державної служби України з безпеки на транспорті, у визначений термін ТОВ "Техноагротранс" дані кошти добровільно не сплатило.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем в добровільному порядку і в установлені законодавством строки не сплачена, вона набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Листом № 36/902-18 від 26.10.2018 Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області повідомило відповідача про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 543,51 євро на підставі п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, у зв`язку з порушенням порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с. 30).

Відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області не оскаржив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених підстав.

Згідно вимог ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у ст. 55 цього Кодексу, не господарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор. Зобов`язання майнового характеру, що виникають між суб`єктами господарювання та не господарюючими суб`єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства. Суб`єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов`язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов`язання не є підставою для вимог щодо їх обов`язкового виконання.

Відповідно до ст. 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постанов Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок габаритно-вагового контролю).

Відповідно до п. 4 Порядку габаритно-вагового контролю робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Згідно із п. 3 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

У відповідності до пп. 4 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що підтверджено Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0012264 від 26.09.2018 та Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ВО-094487 від 26.09.2018 (а.с. 24, 21).

Доводи прокурора про те, що посадові особи позивача здійснювали габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача у відповідності до наданих їм повноважень теж підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки проведено розрахунок №1 від 26.09.2018 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 543,51 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.09.2018 складає еквівалент у сумі 17 961,75 грн.

Відповідно до п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до п. 31-1 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Розрахунок № 1 від 26.09.2018 на загальну суму 543,51 євро, станом на 26.09.2018 складає еквівалент у сумі 17 961,75 грн, відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1, затвердженої постановою КМУ №879 від 27.06.2007), розрахований без помилок та є вірним.

Відповідно до п. 31-1 Порядку, перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Судом встановлено, що відповідач повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області (лист № 36/902-18 від 26.10.2018) про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 543,51 євро (17 961,75 грн) на підставі п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 не виконав, у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області не оскаржив.

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 у розмірі 17 961,75 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноагротранс" (код ЄРДПОУ 37410320, місцезнаходження юридичної особи: 27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Радянська, будинок 29) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Тернополі/м. Тернопіль/22160100; р/р 31212216019002, код отримувача (ЄДРПОУ) 37977726, банк отримувача: казначейство України МФО 899998, призначення платежу 22160100) заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 543,51 євро, що еквівалентно 17 961, 75 грн відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноагротранс" (код ЄРДПОУ 37410320, місцезнаходження юридичної особи: 27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Радянська, будинок 29) на користь одержувача - прокуратура Тернопільської області (р/р 35215035004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ- 2800) понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 1921,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити учасникам судового процесу, а саме:

Тернопільській місцевій прокуратурі за адресою: 46025, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 7;

Державній службі України з безпеки на транспорті за адресою: 03135, м. Київ, Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 14;

Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноагротранс" за адресою: 27300, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, смт. Олександрівка, вул. Радянська, 29.

Дата складення повного рішення 02.10.2020.

Суддя Л.С. Вавренюк