Рішення

від 25.09.2020 по справі 709/518/20

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/518/20

2/709/306/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Соломки Л.М.,

представника позивача - Попова А.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПСП Нива про визнання договору оренди землі недійсним, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ПСП Нива (далі - відповідач) про визнання договору оренди землі недійсним .

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,6631 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0900, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. 2 січня 2011 року між позивачем і відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 20 років. 27 лютого 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду про зміни і доповнення до вказаного договору оренди землі та збільшено строк дії договору оренди землі до 25 років. Водночас 27 лютого 2019 року позивач і відповідач підписали новий договір оренди землі, яким фактично продовжено строк оренди вказаної земельної ділянки до 2044 року. Однак в п. 5 нового договору оренди землі не зазначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки. В порушення вимог п. 9 нового договору оренди землі орендна плата не сплачується. Крім того, пунктами 28, 40 нового договору оренди землі визначено обов`язок орендаря приступити до використання земельної ділянки з дня підписання договору та встановлено його чинність з моменту підписання сторонами, що дає можливість орендарю використовувати земельну ділянку згідно з умовами договору. При цьому державна реєстрація права оренди земельної ділянки відповідачем за вказаним договором не здійснена. Разом з тим в акті прийому-передачі земельної ділянки не зазначено дати передачі земельної ділянки. Вказане свідчить, що реальних правових наслідків за договором оренди землі від 27 лютого 2019 року не настало, а отже вказує на його недійсність. Враховуючи викладене та посилаючись на норми ЦК України, ЗК України, Закону України Про оренду землі , позивач просив визнати договір оренди землі, укладений 27 лютого 2019 року між ним та відповідачем недійсним; стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору та пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Від представника відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого остання зазначила, що позивач і відповідач дійсно підписали договір оренди землі від 27 лютого 2019 року, однак з`ясувалося, що його реєстрація неможлива до закінчення дії попереднього договору, а тому між ними підписано додаткову угоду до існуючого договору оренди землі. Водночас спірний договір не пройшов державної реєстрації, як передбачено приписами ст. 17 Закону України Про оренду землі" та ст. 640 ЦК України, та як наслідок є неукладеним, тобто неіснуючим, а тому не може бути визнаний недійним. Крім того, зазначила, що витрати на правову допомогу розраховуються відповідно до спеціальної методики. Враховуючи викладене, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив, поданій до суду представником позивача ОСОБА_3 , зазначалося, що представник відповідача посилалася на норми ст. 17 Закону України Про оренду землі не в чинній його редакції, оскільки чинна редакція передбачає передачу об`єкта за договором оренди землі з моменту державної реєстрації права оренди. Крім того, вважав недоречним посилання представника відповідача і на норми ст. 640 ЦК України. Стверджував, що поняття державна реєстрація договору оренди землі та державна реєстрація права оренди не є тотожними, а тому твердження представника відповідача про те, що незареєстрований договір оренди землі неможливо визнати недійсним, не ґрунтується на чинних нормах законодавства. На підставі викладеного просив суд не враховувати вказаного відзиву під час винесення рішення та позовну заяву задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 75), однак свого представника у судове засідання не направив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Позивачу згідно з державним актом на право приватної власності на землю від

19 листопада 2002 року серії ІV-ЧР № 050326 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництваплощею 2,6631 га, розташована в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 19-20).

2 січня 2011 року між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди землі, за яким позивач передав в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 20 років (а.с. 21-24).

27 лютого 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду про зміни і доповнення до договору оренди землі від 2 січня 2011 року, згідно з якою, зокрема п. 8 вказаного договору викладено у наступній редакції, а саме договір укладено на 25 років, починаючи з 2 січня 2011 року до 2 січня 2036 року (а.с. 26).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 4 квітня 2019 року № 162204065 державним реєстратором виконавчого комітету Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Бабенко Л.В. зареєстровано право оренди належної позивачу земельної ділянки за відповідачем з урахуванням вказаної додаткової угоди (а.с. 27-28).

Водночас 27 лютого 2019 року сторонами підписано новий договір оренди належної позивачу земельної ділянки (а.с. 14-17), проте право оренди земельної ділянки за вказаним договором не зареєстровано.

Правовідносини, що виникають з оренди землі, регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України Про оренду землі та іншими законами, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови та порядок продовження визначені спеціальним Законом України Про оренду землі .

У ст. 13 цього Закону надано визначення договору оренди землі, згідно з яким договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закон України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Зі змісту ст.ст. 125 і 126 ЗК України вбачається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічне положення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки закріплено у ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренуд землі .

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

При цьому відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином суд вважає, що сторони, тобто позивач і відповідач, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали відповідний письмовий документ, надавши згоди встановленій формі, однак не здійснили державну реєстрацію права оренди відповідача, внаслідок чого цивільних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час його укладення, не набули.

Отже помилковим є твердження, що спірний договір оренди землі від 27 лютого 2019 року набув чинності від цієї дати, тобто з моменту підписання, і породив для сторін права і обов`язки, оскільки право оренди за ним не зареєстровано.

Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки за цим договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін, ожднак у даному випадку цього не відбулося.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на земельні ділянки передбачених ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У ч.ч. 1 і 5 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним (ст. 215 ЦК України).

Враховуючи те, що за спірним договором оренди землі від 27 лютого 2019 року, сторони не набули взаємних прав та обов`язків, оскільки не зареєстрували право оренди відповідача, тобто фактично не реалізували договір, суд дійшов висновку, що підстави, на які посилався позивач для визнання його недійсним, на теперішній час відсутні, а тому позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 2 цієї є статті Кодексу передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4 , 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПСП "Нива" про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Повне рішення суду складено 1 жовтня 2020 року.

Суддя В.В. Чубай